Земська статистика — статистичні матеріали і дослідження, здійснювані земськими установами (див. Земства) переважно в господарській, зокрема с.-г. галузі, частково — у демографії, освіті, місцевій промисловості, торгівлі та в діяльності самих земств. Медична справа, страхування, іноді шкільна освіта мали свою статистику, яка перебувала у віданні спеціальних, а не земських установ. З.с. виникла внаслідок потреби земств у збиранні відомостей про цінність і прибутковість земель та іншої нерухомості, що підлягали земському оподаткуванню. 1882 було утворено статичтичне відділення при Московському юридичному товаристві, яке виконувало координаційну й науково-дослідну роботу. З.с. поділялася на основну й поточну. За обсягами здійснюваних робіт вона не мала аналогів в іноземних державах. Від 1874 почало діяти статистичне бюро Херсонського, 1875 – Чернігівського, 1880 – Харківського, 1881 – Катеринославського, Полтавського, 1884 – Таврійського губернських земств.
Основні школи Редагувати
На початковому етапі З.с. розвивалася в двох основних напрямах. Представники т. зв. московського напряму (найвідоміший – В.Орлов) віддавали перевагу дослідженням складу населення та його господарської діяльності, а представники т. зв. чернігівського напряму (ініціатори – П.Червінський, В.Варзар) – головним об'єктом дослідження вважали дохідність і продуктивність землі. Згодом розбіжності між цими напрямами знівелювалися.
Велику роль у розвитку статистичних досліджень відіграли В.Птуха і О.Русов. Перша в історії статистики комбінаційна таблиця була розроблена чернігівським статистиком О.Шликевичем. Чималий фактичний матеріал, зібраний земськими статистиками, був і залишається донині досить серйозним підґрунтям для наукового вивчення передусім аграрного сектору економіки Росії та України після селянської реформи 1861, хоча невпорядкованість тогочасних засобів і методів збирання й обробки даних істотно ускладнює здійснення порівняльного аналізу. Свого часу практичну цінність мали праці земських статистиків з оцінки земель і народного продовольства.
Етапи розвитку Редагувати
У своєму розвиткові від 1870 до 1917 З.с. пройшла три етапи:
1) виникнення й початкового проведення статистичних робіт (1870–94, у цей період вона була незалежною від царського уряду);
2) розширення програм статистичних обстежень, включаючи майнову оцінку (1894–1900, на цьому етапі З.с. перебувала під урядовим контролем);
3) системних досліджень за рахунок державного фінансування (1900–17, на цьому етапі З.с. стала повністю залежною від уряду). Фактично статистична діяльність земських установ припинилася під час Першої світової війни.
Джерела та література Редагувати
- Шип Н.А. Земська статистика [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.