Михайло Юрійович Зеленчу́к (псевдо: «Деркач»; 27 вересня 1924, с. Зелена, нині Надвірнянський район, Івано-Франківська область — 19 січня 2013, м. Івано-Франківськ) — учасник українського національно-визвольного руху. Член ОУН, воїн УПА. Політв'язень радянських тюрем і концтаборів (1955—1971). Член Головного проводу КУНу, голова Всеукраїнського братства ОУН-УПА (1991—2012). Керівник І Великого збору вояків УПА (1991). Автор мовознавчих і культурологічних досліджень.
Михайло Юрійович Зеленчук | |
---|---|
Хорунжий | |
Загальна інформація | |
Народження | 27 вересня 1924 с. Зелена, нині Надвірнянський район, Івано-Франківська область |
Смерть | 19 січня 2013 (88 років) м. Івано-Франківськ |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Псевдо | «Деркач» |
Військова служба | |
Роки служби | 1942–1954 |
Приналежність | Україна |
Рід військ | ВО-4 «Говерла» СБ ОУН |
Нагороди та відзнаки | |
Нагороджений срібною Медаллю об'єднання колишніх вояків-українців у Великій Британії, медаллю «За особливі заслуги», Орденом «За заслуги III ступеня» (Україна).
Біографія ред.
З 1944 вступив в ОУН і брав участь у визвольній боротьбі ОУН — УПА. Ройовий, чотовий УПА в сотні «Крука», куреня «Довбуша», бунчужний куреня «Бескид» ВО-4 «Говерла» (1946—1947), районовий референт СБ Надвірянщини.. 1948—1955 — у підпільній структурі ОУН. Хорунжий УПА.
Як згадував пан Михайло про буремні роки своєї юності:
Зиму 1953—1954 перебував в одній криївці з командиром ВО-4 «Говерла» Миколою Твердохлібом-«Громом». Він чудом уникнув загибелі 17 травня 1954 року разом із «Громом», коли їхній бункер був знайдений і оточений військами НКВС, бо напередодні був посланий командиром за харчами в село.
8 травня 1955 «Деркач» разом із «Ярковим» були схоплені енкаведистами, після того як агент підсипав їм у їжу наркотичні речовини. Протягом весни-літа цього ж року були схоплені ще сім підпільників. Вони стали обвинуваченими останнього великого судового процесу над учасниками збройного руху опору. Військовий трибунал Прикарпатського округу під головуванням судді Карплюка (за іншою версією Івано-Франківський обласний суд) 16 лютого 1956 року оголосив Михайлу Зеленчуку вирок за статтями 54-1, 54-ІІ КК УРСР до розстрілу. Так само, до розстрілу були засуджені ще три учасники процесу. Після трьох з половиною місяців перебування у камері смертників, 30 травня 1956 Михайлу Зеленчуку («Деркач»), Ярославу Обрубанському («Ярковий») і Дмитру Верхоляку («Дуб») вища міра покарання була замінена на 25 років ВТТ, а Лука Гринішак («Довбуш») 13 вересня 1956 року був розстріляний у Києві. П'ятеро інших підсудних — Степан Іванків («Остап»), М.Венгрин («Байда»), дружина Гринішака Ганна Попович («Ружа»), дружина Д. Верхоляка Катерина Яцків (Яско) та І.Дзепчук — були засуджені до різних термінів ув'язнення.
Михайло Зеленчук відбув у таборах Мордовії 16 років і 7 місяців. Брав участь в акціях протесту політв'язнів за свої права. Звільнений у листопаді 1971.
В 1990 році став організатором створення Всеукраїнського Братства ОУН-УПА Карпатського краю.
Наприкінці квітня 1991 в місті Львові був керівником на І Великого збору вояків ОУН-УПА, де був обраний головою Всеукраїнського братства ОУН-УПА. 17 травня 1991 року очолив пошукову групу, яка знайшла бункер полковника Грома. Після цього видав брошуру "Останні сальви", де описано події загибелі полковника Грома. У серпні 1992 року у часописі Державність було надруковано статтю Михайла Зеленчука "Підпільна боротьба в останній стадії 1950-1955рр."
Був членом УГС, НРУ, «Меморіалу». Михайло Зеленчук є автором книги "В'язень на літеру «ЗЕТ» (спогади учасника бойового підпілля УПА), а також етнографічних записів про звичаї та побут гуцулів.
Відзнаки ред.
- Орден «За заслуги» III ст. (2008) — «За вагомий особистий внесок у справу єднання українського народу, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності»
- 24 травня 2015 року в Івано-Франківську відкрито пам'ятну дошку його імені
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 19 січня 2013.
- . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 19 січня 2013.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 19 січня 2013.
- . Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 19 січня 2013.
- Зеленчук, Михайло (1992). "Підпільна боротьба в останній стадії 1950-1955рр"/ всеукраїнський громадсько-політичний журнал"Державність" с.32-36..
- . Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 20 січня 2013.
- . Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 19 січня 2013.
- . Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 24 травня 2015.
Бібліографія ред.
- Зеленчук Михайло Юрійович // Рух опору в Україні: 1960—1990. Енциклопедичний довідник / Передмова Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. — К. : Смолоскип, 2010. — 804 с. + 56 іл. — С. 251—252.
- Зеленчук Михайло Юрійович // Рух опору в Україні: 1960—1990. Енциклопедичний довідник: 2-ге видання / Передмова Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. — К. : Смолоскип, 2012. — 896 с. + 64 іл. — С. 278.
- Михайло Зеленчук. В'язень на букву «ЗЕТ». Спомини Михайла Зеленчука в літературному опрацюванні Світлани Дякун. — Коломия, 2008. — 224 с.
Посилання ред.
- .
- Голова Всеукраїнського Братства ОУН-УПА Михайло Зеленчук: На подив народу Ющенко закликає жертву подати руку своїм катам[недоступне посилання].
- До бункера легендарного «Грома».
- Щиро вітаємо із 88-річчям багатолітнього Голову Братства ОУН-УПА Михайла Зеленчука! [ 24 березня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про діяча або діячку ОУНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |