Затоплення «Лузітанії» — морська катастрофа Першої світової війни, що сталась 7 травня 1915 року в Кельтському морі, за 19 км від берегів Ірландії. Пасажирський пароплав «Лузітанія» під прапором Великої Британії був потоплений на сьому добу проходження з Нью-Йорку до Ліверпуля в районі, де активно діяли німецькі підводні човни. О 14:10 найбільший океанський лайнер компанії «Кунарда Лайн» був торпедований німецькою субмариною U-20.
Затоплення «Лузітанії» | |
Країна | Сполучене Королівство |
---|---|
Історичне графство | Корк |
Місце розташування | Кельтське море |
Головний предмет твору | Лузітанія |
Дата й час | 7 травня 1915 |
Кількість постраждалих | 763[1] |
Кількість загиблих | 1197[2] |
Затоплення «Лузітанії» у Вікісховищі |
Координати: 51°25′00″ пн. ш. 8°33′00″ зх. д. / 51.416667000027771905479° пн. ш. 8.5500000000277776024404375° зх. д.
Відразу за першим вибухом пролунав більш руйнівний другий вибух. Судові комісії у Великій Британії і США прийшли до висновку, що лайнер був атакований двома торпедами. Командир U-20 Вальтер Швігер стверджував, що випустив по «Лузітанії» лише одну торпеду. Існує безліч версій, що пояснюють походження другого вибуху, зокрема, пошкодження парових котлів, вибух вугільного пилу, умисний підрив або мимовільна детонація боєприпасів, що нелегально перевозилися в трюмі. Однак військове командування Великої Британії заперечує перевезення вибухових речовин на «Лузітанії».
Лайнер затонув через 18 хвилин після атаки, забравши життя 1197 людей. Затоплення лайнера і загибель 128 американських громадян стали для керівництва США приводом для вступу в Першу світову війну.
Передісторія
З 1900-х років Німецька імперія почала інтенсивно нарощувати свою військову міць. Німеччина вступила у військово-морську гонку озброєнь з Великої Британією і особливо активно розвивала підводний флот. На початок 1915 року німецький Флот відкритого моря налічував 27 підводних човнів.
Німецькі субмарини мали достатню автономність, щоб виконувати бойові завдання далеко від баз дислокації. Найбільш активна діяльність підводних човнів спостерігалася в водах, що омивають Британські острови, і в Середземному морі. 6 серпня 1914 року почалася битва за Атлантику. Бойові дії між флотами Британської і Німецької імперій розгорталися навколо Британських островів — районі інтенсивного цивільного судноплавства. 18 лютого 1915 року цю територію було оголошено Німеччиною військовою зоною, де всі судна Великої Британії, а також її союзників без попередження підлягали знищенню німецьким флотом, незалежно від того, несуть вони на борту важке озброєння чи ні. Німеччина зробила цей крок у відповідь на аналогічні дії Великої Британії, яка в листопаді 1914 року оголосила військовою зоною Північне море, причому англійське командування розширило поняття контрабандних вантажів і віднесло до них продовольство, фактично почавши морську блокаду Центральних держав.
Флот відкритого моря дотримувався стратегії «зростаючого виснаження» британського флоту шляхом використання мінних загороджувачів і проведення субмаринами торпедних атак на торговельні і військові судна. Оскільки ніякої протичовнової тактики тоді не існувало, перші дії німецьких підводних човнів, спрямовані на знищення противника, виявилися вдалими. У період із серпня 1914 по лютий 1915 німецькими субмаринами було потоплено 11 британських торгових суден. З оголошенням акваторії навколо туманного Альбіону військовою зоною темпи знищення торгового флоту Великої Британії багаторазово зросли.
Відповідно до правил ведення війни того часу, перед атакою торгового судна незалежно від характеру їхнього вантажу, корабель або підводний човен мали попередити про це екіпаж і дати час команді та пасажирам час покинути судно до його затоплення. Це правило діяло лише тоді, коли атаковане судно не оборонялось і не намагалося втікати від атаки. Однак, ще до початку Першої світової війни британське Адміралтейство почало встановлювати на торгові судна по дві 4,7-дюймові артилерійські гармати. Гармати ставилися на корму для того, щоб оборонятися від корабля-переслідувача. До березня 1915 року таке озброєння несли вже 70 суден. Крім того, Адміралтейство виробило для торгового флоту директиви, що стосувались дій при виявленні підводного човна. Згідно з ними судно, якщо воно озброєне, мало відкрити по субмарині вогонь або на повному ходу таранити її. У зв'язку з цим, екіпажі німецьких субмарин більше не мали підстав дотримуватися традиційних правил війни і найчастіше атакували цивільні судна без попередження; на борту «Лузітанії» оборонні гармати були відсутні.
Затонуле судно
Паротурбоход «Лузітанія» будувався на верфі «Джон Браун і К°» в Клайдбенк (під Глазго) з 1904 по 1907 рік. У перший рейс вирушив 7 вересня 1907 року. Нарівні з однотипним лайнером «Мавританія» до 1911 року утримував статус найбільшого судна в світі. Його довжина становила 240 м, ширина — 27 м, водотоннажність — 44 765 т, осадка — 10,5 м. Крім того «Лузітанія» була одним із найбільш швидкісних суден, поступаючись у швидкості тільки «Мавританії». Корабель міг розвивати швидкість до 25 вузлів (46 км/год). У рух лайнер приводили 4 парові турбіни сумарною потужністю 76 тис. к.с. Пар для турбін генераторів і допоміжних механізмів виробляли 25 котлів. Судно було оснащено чотирма трилопатевими гребними ґвинтами в 1909 році вони були замінені чотирилопатевими. «Лузітанія» мала подвійне дно і 34 водонепроникних відсіки, утворених поперечними і поздовжніми перегородками з герметичними дверима. Гермодвері на поперечних перегородках мали гідравлічний привід і керувалися дистанційно. Судно могло залишатися на плаву при затопленні будь-яких двох відсіків. На борту було 48 рятувальних шлюпок, до 1912 року лайнер ніс всього 16 стаціонарних шлюпок але після краху «Титаніка» число колективних рятувальних засобів було збільшено до 22 стаціонарних шлюпок і 26 складних. За свою кар'єру «Лузітанія» здійснила 201 трансатлантичний рейс між Ліверпулем і Нью-Йорком. Лайнер належав до британській судноплавної компанії «Cunard Line».
Пасажири поділялися на три класи. Умови в третьому класі були одними з найкращих серед трансатлантичних пароплавів. Каюти третього класу були дво-, чотири-, шести- і восьмимісні, був просторий обідній салон і променад (прогулянкова палуба). До послуг пасажирів першого класу на борту були представлені розкішний обідній салон, що розміщувався на двох палубах, зимовий сад, читальний зал, курильний салон, кафе, дитяча кімната, два ліфта, лазарет і відділення для собак.
Шлюпкова палуба «Лузітанії» | «Лузітанія» підходить до океанських доків Нью-Йорку, завершуючи перший рейс | «Лузітанія» причалює в Нью-Йорку 13 вересня 1907 року | «Лузітанія» стоїть на приколі в Нью-Йорку |
Попередні обставини
Вихід в останній рейс
22 квітня 1915 року за дев'ять днів до відправлення «Лузітанії» в останній рейс, німецьке посольство в США опублікувало попередження.
Німецьке попередження майже не позначилося на попиті на рейси до Великої Британії. Жоден квиток на «Лузітанію» не був анульований через військову загрозу. Керівництво судноплавної компанії і британського Адміралтейства, пасажири і екіпаж лайнера зневажливо поставилися до цього попередження. Капітан і його вахтові помічники майже не боялися німецьких субмарин, оскільки швидкість лайнера майже в два рази перевищувала крейсерську швидкість човнів в надводному положенні.
Проте, в роки війни пасажиропотік на трансатлантичних лініях в середньому був нижчим, ніж у мирний час (особливо знизився потік пасажирів третього класу), тому керівництво «Кунард Лайн» було змушене скоротити витрати на паливо. Перед відплиттям у вугільні бункери «Лузітанії» було завантажено 7 тис. тон вугілля — на 1 тис. менше, ніж зазвичай. Зменшення запасів палива тягло за собою зниження швидкості, оскільки 6 із 25 котлів з метою економії не були розведені.
Наприкінці квітня почалося завантаження відсіків «Лузітанії». Крім продовольства та всіляких товарів, на борт були занесені ящики з 4,2 млн патронів до гвинтівок 303 British, 1250 ящиків шрапнельних склянок, 189 ящиків, вміст яких значився як «товари військового призначення» та 18 ящиків невибухових снарядних трубок. Цей вантаж не був включений у попередній вантажний маніфест, переданий митниці, поки лайнер знаходився в порту. Повний маніфест з переліком всіх товарів на борту «Лузітанії», включаючи військові, був направлений владі США тільки після виходу в рейс. Незважаючи на військовий характер вантажу, він не був контрабандою. Закони 1911 року дозволяли транспортувати на торгових судах легку стрілецьку зброю. Протягом багатьох років висуваються версії про нелегальне перевезення на «Лузітанії» вибухових речовин, які здетонували (або були навмисно підірвані) в момент влучання торпеди і стали головною причиною аварії, однак докази цього досі не оприлюднені.
«Лузітанія» вийшла в свій останній (202-й) рейс із Нью-Йорку 1 травня 1915 року о 12:30 з двогодинним запізненням. Причиною затримки в порту послужив переведення на «Лузітанію» 41 пасажира з багажем з недавно реквізованого пароплава «Камерон». Під звуки гімну США і військової пісні «Тепперері», виконуваних судновим оркестром, «Лузітанія» з 1262 пасажирами і 698 членами екіпажу пішла вниз по річці Гудзон, вийшла в Атлантичний океан і розвинула швидкість 20 вузлів (37 км/год). Серед пасажирів було 950 підданих Британської імперії, 189 громадян США, 71 підданий Російської імперії, 15 громадян Персії, 8 громадян Франції та громадяни ще 11 країн. У фатальний рейс вирушило 129 дітей у віці від року до 16 років, у тому числі — група англійських сиріт, евакуйованих після початку війни до Канади, і тепер вони прямували на батьківщину на канікули.
Командував «Лузітанією» 58-річний Вільям Тернер, капітанський стаж якого в компанії «Кунард Лайн» становив 12 років. Тернер мав досвід командування «Лузітанією» та «Мавританією», остання під його командуванням завоювала Блакитну стрічку Атлантики — престижний символічний приз, що присуджується суднам за рекорд швидкості при перетині Атлантичного океану. Попередній капітан «Лузітанії» Деніел Доу через хворобу покинув корабель в Ліверпулі, і таким чином у двох останніх рейсах лайнером після довгої перерви знову командував Вільям Тернер.
На борту були порожні майже половина кают. У першому класі за океан вирушили здебільшого відомі американські бізнесмени, політики і діячі мистецтва, в тому числі власник компанії «Thomas B. Jeffery Company» Чарльз Джеффрі, мультимільйонер Альфред Вандербільт, посол США в Іспанії Огден Хаммонд, актриса Рита Жоліве. Каюти третього класу були заповнені лише на третину. Крім того, в приміщеннях усіх класів розміщувалися відправлені на фронт молоді канадські добровольці.
Запобіжні заходи
З початком війни в цілях маскування червоні димові труби «Лузітанії» були перефарбовані в темно-сірий колір. У воєнний час цивільним суднам було наказано ходити затемненими. Щовечора перевірялося затемнення ілюмінаторів і вікон темними шторами і закриття всіх люків. Капітан Тернер визнав за необхідне дотримуватися всіх запобіжних заходів, вранці 6 травня він наказав вивалити за борт всі рятувальні шлюпки, закрити герметичні двері в трюмі і подвоїти число дозорних. Рятувальних жилетів і місць в шлюпках із запасом вистачало всім людям, які перебували на борту.
U-20
Підводний човен U-20 було побудовано на замовлення Військово-морського флоту Німецької імперії в 1913 році на суднобудівній верфі «Kaiserliche Werft Danzig» в Данцигу (нині Гданськ). Його надводна водотоннажність становила 650 т, підводна — 837 т. Субмарина несла на борту боєкомплект з 6 торпед, розташованих у двох носових і двох кормових торпедних апаратах. U-20 могла занурюватися на глибину до 50 м. Крейсерська швидкість підводного човна в надводному положенні становила 15 вузлів (28 км/год), у підводному — 9,5 вузла (17,6 км/год). Дальність походу в економному режимі в надводному положенні, на 8 вузлах досягала 15000 км, в підводному положенні, рухаючись зі швидкістю 5 вузлів, субмарина могла подолати до 150 км без підйому на поверхню. Екіпаж складався з 4 офіцерів і 31 унтер-офіцера і матроса.
30 квітня підводний човен U-20 під командуванням 30-річного капітан-лейтенанта Вальтера Швігера покинула Боркум і взяв курс на захід. 2 травня він досяг Петерхеду на північному сході Шотландії, потім обігнув Шотландію з півночі і попрямував вздовж західного і південного узбережжя Ірландії, щоб з півдня увійти в Ірландське море.
5 травня U-20 зупинив торгову шхуну «Граф Латом». Вальтер Швігер наказав команді покинути судно в шлюпках і передати на борт субмарини прапор і суднові документи, потім U-20 відкрив вогонь з гармати і затопив шхуну. 5 травня о 22:30 Королівським військово-морським флотом Великої Британії всім суднам було передано попередження про активність ворожих підводних човнів у південних берегів Ірландії. 6 травня U-20 обстріляв з гармати пароплав «Кандидат» компанії «Херрісон Лайн». Після того як з судна евакуювалися всі пасажири і члени екіпажу, субмарина випустила торпеду і затопила його. Потім був атакований британський пароплав «Кайо Романо», що йшов з Куби, корабель затонув у декількох десятках метрів від берега. У цей же день U-20 зробив постріл по пароплаву «Арабік», але, оскільки той ішов на великій швидкості, торпеда не влучила у ціль. У довершення всього U-20 потопив британський суховантаж «Центуріон», і знову, завдяки діям німецьких підводників, обійшлося без жертв. Всього в період з 1 по 7 травня, поки «Лузітанія» йшла з Нью-Йорка, біля південних берегів Ірландії німецькими підводними човнами було торпедовано 23 судна.
О 12:50 над U-20 пройшов бронепалубний крейсер «Джуно». Підводний човен сплив на перископну глибину (11 м), після чого спробував переслідувати корабель, проте не зміг атакувати його, оскільки британський крейсер йшов з великою швидкістю протичовновим зигзагом. Капітан «Лузітанії» Тернер вів лайнер прямолінійним курсом, оскільки вважав, що зигзаг належить використовувати тільки після виявлення підводного човна.
О 12:40 капітану була передана депеша Адміралтейства. У ній повідомлялося, що підводний човен знаходиться в 5 милях на південь від мису Клір і прямує на захід. Ці відомості були абсолютно не відповідали дійсності, U-20 не проходив навіть близько цього місця. Оцінивши ситуацію, ґрунтуючись на інформації, що містилася в телеграмах Адміралтейства, Тернер вважав, що буде безпечніше йти ближче до берега. Він змінив курс, взявши на 20° на північ від попереднього курсу. О 13:00 з'явилось узбережжя Ірландії.
Як правило, при збільшенні активності ворожих субмарин у цих водах Адміралтейство посилало туди кілька есмінців. Начальник Морського генерального штабу віце-адмірал Генрі Олівер запропонував організувати для «Лузітанія» ескорт з есмінців, але перший лорд Адміралтейства Вінстон Черчилль відхилив цю пропозицію, вирішивши обмежитися лише попередженнями. Крейсеру «Джуно», який спочатку повинен був супроводжувати «Лузітанію» в Кельтському морі, за добу до передбачуваної зустрічі було наказано повертатися до Квінстауну.
До 7-травня U-20 витратив значну частину палива, на борту залишалося дві торпеди, і командир вирішив відмовитися від просування в бік Ліверпуля. Швігер мав намір затриматися в північній частині Кельтського моря і атакувати судна, що прямують в бік Брістольської затоки, потім, коли залишиться 3/5 запасу палива, повертатися на базу, обійшовши Ірландію зі східного боку.
Хронологія катастрофи
Атака
О 12:45 U-20 сплив на поверхню. О 13:20 на горизонті з'явилася «Лузітанія», яку через велику кількість димових труб і щогл на човні спочатку сприйняли за кілька кораблів. О 13:25 U-20 занурився на перископну глибину (11 м) і пішов на перехоплення лайнера на граничній підводній швидкості 9 вузлів (16,6 км / год).
Вальтер Швігер стояв у бойовій рубці субмарини і в перископ стежив за «Лузітанією». Коли відстань до лайнера становила 700 м, U-20 піднявся на глибину 3 м. Швігер скомандував: «Вогонь!». Торпеда G / 6 калібру 500 мм, масою 1092 кг і бойовою частиною в 160 кг гексаніту (суміші з 60 % тротилу і 40 % гексанітродіфеніламіну) була випущена зі швидкістю 35 вузлів під кутом зустрічі 90°. Перед цим перший вахтовий офіцер U-20 Шарль Фегель відмовився дати наказ провести торпедний залп по «Лузітанії», за що був посаджений під арешт.
На борту пінний слід від торпеди помітив баковий дозорний Леслі Мортон. Він в рупор крикнув: «Торпеди йдуть по правому борту!». Капітан Тернер у цей час вивчав берегову лінію, перебуваючи на лівому крилі капітанського містка. Другий помічник Персі Хеффорд, почувши крик Мортона, доповів капітанові: «Йде торпеда, сер». Через мить пролунав вибух. Торпеда уразила ціль о 14:10, через 40 секунд після пуску. Вона влучила в правий борт судна, пошкодивши четвертий і п'ятий водонепроникні відсіки. Корпус пароплава здригнувся, вгору злетіли уламки корпусу, стовп піднятою вибухом води досяг шлюпкової палуби.
За першим вибухом через кілька секунд пішов другий, більш потужний, причини якого досі не з'ясовані. Згідно з однією з версій, Швігер випустив по «Лузітанії» дві торпеди, згідно з іншою, більш поширеною, на борту здетонували боєприпаси, що перевозилися в трюмі. Британська сторона підтвердила тільки факт перевезення на «Лузітанії» п'яти тисяч ящиків з гвинтівковими набоями. Другий вибух призвів до великих пошкоджень обшивки. Стовп води, пари, вугільного пилу, уламків піднявся вище щогл і потім обрушився на шлюпкову палубу. Очевидці відзначали, що цей вибух супроводжувався викидом стовпа полум'я. На кілька секунд кормова частина лайнера виявилася оповита густим димом і парою, через які було неможливо дихати.
«Лузітанія» продовжувала йти зі швидкістю 18 вузлів. Відстань до берега становила трохи більше 20 км, і Тернер скомандував повертати вліво, сподіваючись посадити лайнер на мілину. Кермо вдалося повернути на 35° вліво, після чого паровий привід відмовив через те, що вибухами була пошкоджена парова магістраль. Тоді Тернер за допомогою машинних телеграфів віддав команду «Повний назад», але через паропроводи, що лопнули, виконання цієї команди виявилося неможливим. Оскільки тиск пари впав з 13 атм до 3,4 атм, турбіни зменшили хід, але повністю некерований корабель продовжував йти по інерції. Протягом двох хвилин «Лузітанія» отримала носовий дифферент і накренилась на правий борт на 15°.
Сигнал SOS
Радист «Лузітанії» Роберт Лейт негайно почав передавати в ефір сигнал SOS з координатами судна: «Терміново йдіть на допомогу! Сильний крен. Знаходимося в 10 милях на південь від Кінсейла». Першим на сигнал лиха відгукнувся англійський танкер «Наррагансетт», який йшов в 65 км на південний схід від «Лузітанії». Капітан «Наррагансетт» Чарльз Харвуд наказав змінити курс і найповнішим ходом йти на допомогу. Після «Наррагансетт» прийом сигналу SOS підтвердили суховантаж «Етоніан» і пасажирське судно «Сіті оф Ексетер». Обидва корабля знаходилися на відстані близько 80 км від «Лузітанії». Трохи далі йшло грецьке судно «Катерина», яке, отримавши сигнал SOS, також вирушило на допомогу. Сигнал лиха також був отриманий сигнальними постами на березі. Інформація про катастрофу була передана контр-адміралу серу Чарльзу Коуку, який очолював військово-морську базу в Квінстауні. До місця лиха вийшли чотири буксири і чотири крейсери, в тому числі «Джуно», що уникнув атаки U-20 кількома годинами раніше. Новина про лихо в лічені хвилини поширилася серед рибалок і екіпажів невеликих допоміжних суден Квинстауна і навколишніх рибальських селищ, які не мали радіоустановок. Більше десятка невеликих рибальських суден і катерів вирушило на допомогу. О 14:14 на борту відключилася електрика, але Лейт підключив аварійні акумулятори і продовжував роботу.
Затоплення
Капітан Тернер залишався на містку до тих пір, поки вода не викинула його за борт. При ньому були судновий журнал і навігаційні карти. У воді він знайшов шезлонг і використовував його як плавзасіб.
Бродвейський імпресаріо Чарльз Фроман, розуміючи, що його шанси на порятунок незначні, сів за рояль в салоні першого класу і до останньої хвилини грав тему з вистави «Пітер Пен». Мільйонер Альфред Вандербільд, незважаючи на те, що не вмів плавати, віддав свій рятувальний жилет жінці з дитиною, прирікаючи себе на загибель.
«Лузітанія» лягла на правий борт з невеликим диферентом на ніс і о 14:28, через 18 хвилин після атаки, затонула в 19 км від берега.
Німецька ілюстрація атаки «Лузітанії» | Пробоїна в корпусі «Лузітанії» після влучання торпеди | Тонуча «Лузітанія» і субмарина U-20 | Ілюстрація тонучої «Лузітанії» в випуску газети «London News» от 15 травня 1915 |
Агонія
За спогадами очевидців, в останні хвилини «Лузітанія» йшла під воду з громоподібним ревінням. Після повного затоплення утворилася , яка затягувала людей на велику глибину. Роберт Тімменс згадував, що перше ніж спливти на поверхню йому довелося зробити 31 гребок. Маргарет Гвайер потоки води затягнули в димову трубу, але потік повітря зсередини буквально «вистрілив» її на поверхню, і вона врятувалася. 20-метрові труби впали вже перебуваючи під водою.
Сотні людей залишилися плавати на поверхні води серед великої кількості уламків і різних предметів: дерев'яних дощок, балок, крісел, ящиків, бочок, кошиків. Крім того, багато хто отримав різні травми під час затоплення лайнера. Температура морської води становила 11°С. При наявності індивідуальних рятувальних засобів людина може протриматися в ній більше 3 годин. Однак у метушні і паніці далеко не всі надягли рятувальні жилети, тому люди, що опинилися у воді, часто боролися один з одним за будь-який плавзасіб, щоб не потонути. Грейс Френч втрималася на плаву, піднявшись поверх трупа огрядного чоловіка. Деякі в істериці кричали про те, що німці будуть розстрілювати тих, що вижили, з кулеметів. Хтось двічі викрикував, що нібито йдуть на допомогу судна. На складаних шлюпках врятувалося декілька десятків людей.
Пошуково-рятувальна операція
Пароплав «Наррагансетт», викликаний по радіотелеграфу, йшов до «Лузітанії» повним ходом. О 15:45, коли до місця аварії залишалося пройти трохи більше 20 км, Вальтер Швігер, випустив по ньому останню торпеду. Капітан «Наррагансетт» Чарльз Харвуд наказав покласти кермо на борт. Торпеда пройшла уздовж корми, не зачепивши корпус. Харвуд вирішив, що сигнал лиха «Лузітанії» був переданий німцями, щоб заманити судно в пастку. Він скомандував «Ліво руля» і наказав йти зигзагоподібним курсом геть від місця загибелі «Лузітанії».
Близько 17:00 до місця лиха наближалися судна «Етоніан» і «Сіті оф Ексетер». Капітан «Етоніана» Вуд побачив прямо по курсу перископ підводного човна, що маневрує між його суховантажем і «Сіті оф Ексетер». Екіпажі «Сіті оф Ексетер» і «Етоніан» вирішили, що порятунок «Лузітанії» в небезпечній зоні — справа військово-морського флоту, і, перебуваючи вже в межах видимості потопаючих людей, відвернули на захід.
На допомогу людям близько 16:30-17:00 прийшли невеликі риболовецькі і допоміжні судна. Людей знімали зі шлюпок і витягали з води траулери «Пив-12», «Джулія», буксир «Стормкок» і більше десятка інших. Капітана Вільяма Тернера через три години після катастрофи підібрав пароплав «Блюбелл». Єдиним відносно великим судном, яке прибуло на допомогу, був грецький пароплав «Катерина», капітан якого вирішив брати участь в операції з порятунку тих, що вижили, незважаючи на загрозу нової торпедної атаки. Усі кораблі із врятованими на борту ввечері прибули до Квінстауна.
Квінстаун
Для тих, хто вижив в катастрофі, компанія «Кунард лайн» зарезервувала кімнати в готелях «Куїнз», «Роб Рой» та інших. Через нестачу вільних місць у готелях Квінстауна (нині Кова) постраждалих заселяли часто по п'ять чоловік в номер. Капітана Тернера у Квінстауні прихистив місцевий банкір. Поранених взяли міські лікарні. Негайно почався процес складання списків врятованих.
У наступні кілька днів до берега в різних місцях море приносило тіла жертв катастрофи, групами і поодинці. У перші дні після катастрофи «Кунард Лайн» пропонувала місцевим рибалкам грошову винагороду за вилов тіл. У цілому було знайдено 289 тіл, особу 65 не вдалося встановити. 10 травня у Квінстауні відбулися похорони основної частини загиблих під час аварії. Невелика частина тіл, з ініціативи родичів, була переправлена на батьківщину в міста США і Європи.
Склад загиблих і тих, що вижили
Жертвами катастрофи стали 1197 чоловік, включаючи 287 жінок і 94 дитини, з яких 35 — діти віком до року. Вона забрала життя громадян 18 країн. Врятувалося менше 40 % людей з тих, хто був на борту. Всього на судні загинуло 178 (з 290) пасажирів першого класу, 374 (з 601) пасажири другого класу, 239 (з 371) пасажирів третього класу, 403 (з 698) члени екіпажу. Частка тих, хто врятувався серед пасажирів усіх трьох класів і членів екіпажу приблизно однакова.
Громадянство | Всього | 1-й клас | 2-й клас | 3-й клас | Екіпаж |
---|---|---|---|---|---|
Британська імперія | 984 | 97 | 328 | 166 | 393 |
США | 128 | 71 | 42 | 15 | - |
Російська імперія | 43 | - | - | 43 | - |
Іран | 9 | - | - | 9 | - |
Швеція | 5 | 2 | - | 3 | - |
Німецька імперія | 4 | ? | ? | ? | 1 |
Греція | 4 | 2 | - | 2 | - |
Бельгія | 3 | 1 | 2 | - | - |
Франція | 3 | 2 | - | - | 1 |
Данія | 2 | 1 | - | - | 1 |
Мексика | 2 | 1 | - | 1 | - |
Нідерланди | 2 | - | - | - | 2 |
Норвегія | 2 | - | - | - | 2 |
Швейцарія | 2 | 1 | - | - | 1 |
Аргентина | 1 | - | 1 | - | - |
Бразилія | 1 | - | - | - | 1 |
Іспанія | 1 | - | - | - | 1 |
Італія | 1 | - | 1 | - | - |
Всього | 1197 | 178 | 374 | 239 | 403 |
Міжнародна реакція
О 15:30 7 травня Лондон офіційно підтвердив інформацію про атаку на «Лузітанію». Представники посольства Німецької імперії в США зволікали із заявами, чекаючи депеші з Берліна. Радник посольства Трахенберг фон Хатцфельдт заявив тільки: «Вони не хотіли нікого вбивати». Атака на «Лузітанію» була різко засуджена главами Османської та Австро-Угорської імперій, які були союзниками Німеччини в Першій світовій війні. Екс-президент США Теодор Рузвельт порівняв дії німецького флоту з «піратством, що перевершує за масштабами будь-яке вбивство, що коли-небудь відбувалося в старі піратські часи», також він закликав до дій в ім'я підтримки національної гідності. Чинне керівництво США на чолі з президентом Вудро Вільсоном утрималося від поспішних заяв.
У Великій Британії
Новина про потоплення стала активно використовуватися Великою Британією та іншими країнами Антанти в пропагандистських цілях. По всій Британії були розклеєні листівки з описом «варварської жорстокості німців».
Після закінчення війни Великою Британією і її союзниками потоплення «Лузітанії» було внесено до переліку військових злочинів. Командир U-20 Вальтер Швігер до цього часу не дожив, він загинув в 1917 році, коли підводний човен U-88, який перебував під його командуванням, підірвався на двох якірних мінах біля узбережжя Данії.
У Німеччині
8 травня офіційний представник уряду Німеччини в США Бернхард Дернбурга, виступаючи в Клівленді, заявив, що причиною торпедування «Лузітанії» послужила контрабанда на її борту боєприпасів. Німецьке військове командування розцінило лайнер як допоміжний крейсер. Він зазначив, що Німеччина, згідно з Гаагськими конвенціями і деклараціями про закони і звичаї війни, мала право на знищення судна незалежно від присутності на його борту цивільних осіб, оскільки акваторія Кельтського моря з 18 лютого офіційно оголошена військовою зоною. Це, за його словами, знімало з Німеччини відповідальність за загибель мирних громадян, включаючи 128 американців.
У США
13 травня адміністрація президента Сполучених Штатів вручила німецькому послу Йогану Бернсдорфу ноту, в якій різко засуджувався «нічим не спровокований жорстокий напад на цивільне беззбройне судно, що спричинило собою величезні людські жертви», а також містилися вимоги відмовитися від таких дій надалі і дати запевнення, що в майбутньому атаки на неозброєні торгові судна без попередження проводитися не будуть. В особистому листі Вільсону кайзер Вільгельм II висловив співчуття американському народу і сім'ям загиблих американців. При цьому він ще раз зазначив, що «Лузітанія» була допоміжним крейсером британського флоту, тобто комбатантом.
21 травня Білий дім повідомив Німеччину про те, що будь-яка подальша атака на судна буде розцінена Сполученими Штатами, як «свідомо недружній крок».
Висвітлення в ЗМІ
Новина про торпедування «Лузітанії» в той же день зайняла перші шпальти газет. У німецькій пресі давалася неоднозначна оцінка того, що сталося. Видання «Kölnische Volkszeitung» назвало потоплення черговим подвигом німецького флоту, успіхом, що підняв моральний дух. Автори статті стверджували, що, атакувавши британський пароплав з пасажирами в межах військової зони, Німеччина вступила більш гуманно, в порівнянні з англійцями, які «прагнуть голодної смерті всього німецького народу». У газеті «Vorwärts» було висловлено жаль з приводу загибелі лайнера. Тижневик «Berliner Tageblatt» опублікував статтю капітана Персіуса, в якій він критикував дії військово-морського флоту Німеччини.
Реакція суспільства
Після катастрофи в ряді міст Великої Британії і Канади почалися антинімецькі погроми. У канадському місті Вікторія натовп розгромив німецький клуб «Дойчес Ферайн», вандали вибили шибки, винесли і розбили меблі. Потім шаленство натовпу поширилося на пивоварний завод, німецький готель та інші заклади, якими володіли німці. У Ліверпулі розгнівані городяни били скло в кожній німецькій крамниці або крамниці з німецькою назвою. Поліція не могла впоратися з натиском погромників. У Лондоні власники одного з магазинів, побоюючись погромів агресивно настроєного натовпу, написали на вході «Ми руські».
Судовий розгляд
У Великій Британії
Наступного дня після катастрофи Джон Хоган, слідчий ірландського міста Кінсейл, розташованого найближче до місця трагедії, почав проводити розслідування загибелі двох чоловіків і трьох жінок, тіла яких були доставлені в місто на невеликому судні.
10 травня капітан Тернер дав перші свідчення. Він заявив, що «Лузітанія» була атакована однієї торпедою, що потрапила між третьою і четвертою трубами. Тернер визнав, що отримував попередження про підводні човни, виконуючи при цьому вказівки Адміралтейства, але не був проінформований про загибель 5 травня шхуни «Граф Латом».
Офіційне розслідування причин катастрофи почалося 15 червня. Слухання, які проходили в Центральному Вестмінстерському залі в Лондоні, очолив суддя Джон Бігман, який розслідував в 1912 році загибель «Титаніка». Судовими експертами виступали адмірал Фредерік Самуель Інглфілд, лейтенант Хірн і два капітани торгового флоту Д. Девіс і Дж. Спеддінг. Інтереси компанії «Кунард Лайн» на суді відстоював адвокат Батлер Аспінолл, який раніше представляв Міністерство торгівлі Великої Британії на слуханнях у справі про загибель «Титаніка». У розслідуванні брав участь генеральний прокурор Англії та Уельсу Едвард Карсон. На засідання для надання свідчень були викликані 36 свідків. Слухання 15 і 18 червня проходили за зачиненими дверима, на них були розглянуті матеріали, що стосувалися перебігу останнього рейсу «Лузітанії».
У ході відкритих слухань Адміралтейство намагалося покласти провину за аварію на капітана Вільяма Тернера, вказуючи на його нібито недбалість при виконанні службових обов'язків. Адмірал Королівського Британського військово-морського флоту Джон Фішер назвав Тернера некомпетентною людиною і негідником і висловив надію на швидкий арешт капітана. Перший лорд Адміралтейства Вінстон Черчиль заявив, що проти Вільяма Тернера буде негайно висунуто позов. Директор відділу торгівлі капітан Річард Уебб зовсім висловив припущення про змову капітана «Лузітанії» з німецьким військовим командуванням. Він же почав готувати перелік радіограм, надісланих на «Лузітанію», які нібито були проігноровані Тернером.
Вільям Тернер був звинувачений у недотриманні правил безпечного мореплавання і порушенні інструкцій Адміралтейства, що виявилося в недостатній швидкості ходу судна, прямолінійному курсі і малій відстані від берега. На суді було з'ясовано, що швидкість була знижена через погодні умови, але потім знову збільшена до 18 вузлів. Слід зауважити, що «Лузітанія» — перше судно, яке було атаковане підводним човном на швидкості понад 15 вузлів. У момент атаки «Лузітанія» перебувала в 20 км від берега, що відповідало всім інструкціям, які забороняли підходити ближче, ніж на 8 км до берега. Крім того, в телеграмі Адміралтейства повідомлялося про підводний човен за 32 км від берега. Проконсультувавшись з двома своїми помічниками — Джеймсом Андерсоном і Джоном Пайпером (жоден з яких не вижив), капітан Тернер вирішив, що доцільніше триматися ближче до берега і наказав змінити курс. З цих причин суд визнав звинувачення необґрунтованими.
Капітан Вільям Тернер, члени екіпажу, керівництво компанії «Кунард Лайн» і Королівського Флоту за результатами розслідування були визнані невинними у катастрофі. Вся відповідальність за трагедію була покладена на Уряд Німецької імперії. Бігман заявив, що Тернер «застосував свою розсудливість найкращим чином», а провина лежить виключно на тих, хто скоїв злочин.
У США
У США компанії «Кунард Лайн» було пред'явлено 68 позовів. Усі вони були заслухані в 1918 році. Слідство очолював суддя Джульес Майер, що відхилив у 1912 році аналогічні позови на відшкодування збитку щодо компанії «Уайт Стар Лайн» після краху «Титаніка». Справа розглядалася без присутності присяжних. Обома сторонами було заздалегідь обумовлено, що на засіданнях не підніматиметься питання про перевезення «Лузітанією» будь-яких вантажів військового призначення та особового складу. 33 людини, які не змогли прибути до США, давали свідчення у Великій Британії. Серед них був і капітан Вільям Тернер. На американському слідстві він став активніше відстоювати правильність своїх дій і свою абсолютну невинність у події. Тернер заявив, що не мав підстав вважати рух швидкохідного лайнера зигзагоподібним курсом безпечним. Це підтверджував випадок, коли інший пароплав, рухаючись зигзагоподібно, був успішно атакований підводним човном. Його позиція була підтримана багатьма капітанами. Також Тернер говорив, що підтримання стабільного курсу протягом 30 хвилин було необхідним, щоб точно визначити координати лайнера. Однак фахівці з морської навігації заперечували, заявляючи, що місце розташування судна з досить великою точністю можна визначити за двома пеленгами за п'ять хвилин.
Після закінчення розслідування суд постановив: «причиною аварії була протизаконна дія Уряду Німецької імперії», стрімке затоплення «Лузітанії» відбулося в результаті потрапляння в правий борт двох торпед. Дії капітана були визнані грамотними, а заходи з порятунку людей екіпажем відповідними всім вимогам. За рішенням судді, всі претензії слід висувати німецького уряду. У 1925 році як репарації Веймарською республікою були виплачені 2,5 млн доларів.
Причина другого вибуху
Загибель «Лузітанії» зумовив другий вибух, більш потужний, що пролунав відразу за першим. Причина вибуху офіційно й досі не встановлена. Вважається, другий вибух стався тому, що «Лузітанія» перевозила щось інше, ніж повинен був перевозити пасажирський лайнер. У трюмі «Лузітанії» було 4200 ящиків з боєприпасами для стрілецької зброї.
Політичні наслідки
У Великій Британії і США розгорнулася пропагандистська кампанія про варварство німецьких підводників. Командири німецьких підводних човнів були оголошені нелюдами, що сприяло наростанню жорстокості і насильства у війні на морі. Вже 19 серпня 1915 року екіпаж судна-пастки «Баралонг» під командуванням Годфрі Герберта холоднокровно розстріляв екіпаж іншої німецької субмарини U-27: частина німців, що вибрались із потопаючого підводного човна і намагалися врятуватися на цивільному пароплаві, але були вбиті, включно з тими, хто встиг забратися в трюм.
Рейхсканцлер Німеччини Теобальд фон Бетман-Гольвег переконав кайзера Вільгельма II в подальшому відмовитися від потоплення субмаринами суден, що йдуть під нейтральними прапорами. 18 вересня новий командувач Флотом відкритого моря Хеннінг фон Хольцендорф видав секретний наказ, виконуючи який, всі німецькі субмарини покинули акваторії Кельтського, Ірландського морів і протоки Ла-Манш і передислокувалися в Північне море. До 1917 року німецькі підводні човни брали участь в бойових діях тільки у Північному морі.
У 1917 уряд Німеччини відновив необмежену підводну війну навколо Британських островів, де були потоплені 7 американських суден. У відповідь на порушення домовленостей 6 квітня 1917 року президент США Вудро Вільсон звернувся до Конгресу з пропозицією оголосити Німецькій імперії війну. Формальним приводом послужила перехоплена Великою Британією телеграма Ціммермана, в якій міністр закордонних справ Німеччини Артур Ціммерман повідомляв послу в Мексиці про те, що Німеччина має намір почати нещадну підводну війну. У той же день Конгрес оголосив Німеччині війну і Сполучені штати стали безпосереднім учасником Першої світової війни.
В масовій культурі
Про загибель лайнера оповідає безліч документальних літературних творів. Свої науково-дослідницькі праці потопленню «Лузітанії» присвятили Девід Батлер, Роберт Баллард, Колін Сімпсон, Томас Бейлі, Даяна Престон, Мері Хоулінг і багато інших. У 1915 році англійський композитор Френк Брідж, переконаний пацифіст, написав сонату «Плач». Твір було присвячено загиблій на борту нещасливого пароплава 9-річній Катерині. У тому ж році Артур Ламб, британський поет-пісняр, написав пісню «Як опускалася „Лузітанія“», що отримала велику популярність. У журналі «The Music Trade Review» про неї писали: «Одна з найцікавіших пісень, що з'явилися в ознаменування катастрофи „Лузітанії“». Американський композитор Чарльз Айвз у 1918 році написав сюїту для симфонічного оркестру № 2 «Від Ганновер-Сквер в кінці трагічного дня, глас народу повстав знову». У творі Айвз відбив свої переживання в період очікування новин про загибель «Лузітанії».
Нотатки
- Включаючи домініони й колонії
- Один чоловік мав також громадянство Нідерландів
- Три особи мали також громадянство Нідерландів
- Шість осіб мали також громадянство США
- У тому числі три безбілетних пассажири, особи яких не встановлені
- Один чоловік, ймовірно через помилку, у списках значився як громадянин Росії
Примітки
- http://www.rmslusitania.info/people/lusitania-survivors/
- http://www.rmslusitania.info/people/lusitania-victims/
- Кристофер Спесер (режиссёр), Сара Уильямс (автор сценария) (2007). Лузитания: Убийство в Атлантике. Darlow Smithson Produsions.
- Хоулинг, 1990, с. 83.
- Кудишин, 2002, с. 45.
- Хоулинг, 1990, с. 80.
- Хоулинг, 1990, с. 108.
- Хоулинг, 1990, с. 93-4.
- Хоулинг, 1990, с. 103.
- Хоулинг, 1990, с. 104.
- Хоулинг, 1990, с. 107.
- Хоулинг, 1990, с. 111.
- Хоулинг, 1990, с. 112.
- Хоулинг, 1990, с. 117.
- Molony, 2004, с. 123.
- Махов, 2012, с. 12.
- (англ.). The Lusitania resource. Архів оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 30 липня 2015.
- (англ.). The Lusitania resource. Архів оригіналу за 30 липня 2015. Процитовано 30 липня 2015.
- Хоулинг, 1990, с. 97.
- Махов, 2012, с. 16.
- . New York Times. 9 May 1915. с. 4. Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
- Gilbert, 1994, с. 157-58.
- Franklin, 1920, с. 242.
- Хоулинг, 1990, с. 99.
- Хоулинг, 1990, с. 102.
- Preston, 2003, с. 330-31.
- Ramsay, 2001, с. 126-8.
- Simpson, 1972, с. 180.
- Ramsay, 2001, с. 146.
- Peeke, Mitch; Steven Jones, Kevin Walsh-Johnson (31 October 2002). The Lusitania Story. Leo Cooper. ISBN .
- Preston, 2003, с. 415.
- Махов, 2012, с. 17.
- Gardiner, 1985, с. 37.
- Лиддел Гарт, 2014, с. 351.
- (PDF). The Music Trade Review. 29 травня 1915. Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
- Kirkpatrick, John (1973). Charles E. Ives: Memos. London: Calder & Boyars.
Посилання
- Історичні фотографії (рос.)
- . World War One - The Maritime War (англ.). Архів оригіналу за 12 лютого 2016. Процитовано 12 січня 2014.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zatoplennya Luzitaniyi morska katastrofa Pershoyi svitovoyi vijni sho stalas 7 travnya 1915 roku v Keltskomu mori za 19 km vid beregiv Irlandiyi Pasazhirskij paroplav Luzitaniya pid praporom Velikoyi Britaniyi buv potoplenij na somu dobu prohodzhennya z Nyu Jorku do Liverpulya v rajoni de aktivno diyali nimecki pidvodni chovni O 14 10 najbilshij okeanskij lajner kompaniyi Kunarda Lajn buv torpedovanij nimeckoyu submarinoyu U 20 Zatoplennya Luzitaniyi Krayina Spoluchene Korolivstvo Istorichne grafstvoKork Misce roztashuvannyaKeltske more Golovnij predmet tvoruLuzitaniya Data j chas7 travnya 1915 Kilkist postrazhdalih763 1 Kilkist zagiblih1197 2 Zatoplennya Luzitaniyi u Vikishovishi Koordinati 51 25 00 pn sh 8 33 00 zh d 51 416667000027771905479 pn sh 8 5500000000277776024404375 zh d 51 416667000027771905479 8 5500000000277776024404375 Vidrazu za pershim vibuhom prolunav bilsh rujnivnij drugij vibuh Sudovi komisiyi u Velikij Britaniyi i SShA prijshli do visnovku sho lajner buv atakovanij dvoma torpedami Komandir U 20 Valter Shviger stverdzhuvav sho vipustiv po Luzitaniyi lishe odnu torpedu Isnuye bezlich versij sho poyasnyuyut pohodzhennya drugogo vibuhu zokrema poshkodzhennya parovih kotliv vibuh vugilnogo pilu umisnij pidriv abo mimovilna detonaciya boyepripasiv sho nelegalno perevozilisya v tryumi Odnak vijskove komanduvannya Velikoyi Britaniyi zaperechuye perevezennya vibuhovih rechovin na Luzitaniyi Lajner zatonuv cherez 18 hvilin pislya ataki zabravshi zhittya 1197 lyudej Zatoplennya lajnera i zagibel 128 amerikanskih gromadyan stali dlya kerivnictva SShA privodom dlya vstupu v Pershu svitovu vijnu PeredistoriyaAkvatoriya vstanovlena Nimeckoyu imperiyeyu v mezhah yakoyi sudna sho jdut pid praporom Velikoyi Britaniyi abo yiyi soyuznika pidlyagali znishennyu Z 1900 h rokiv Nimecka imperiya pochala intensivno naroshuvati svoyu vijskovu mic Nimechchina vstupila u vijskovo morsku gonku ozbroyen z Velikoyi Britaniyeyu i osoblivo aktivno rozvivala pidvodnij flot Na pochatok 1915 roku nimeckij Flot vidkritogo morya nalichuvav 27 pidvodnih chovniv Nimecki submarini mali dostatnyu avtonomnist shob vikonuvati bojovi zavdannya daleko vid baz dislokaciyi Najbilsh aktivna diyalnist pidvodnih chovniv sposterigalasya v vodah sho omivayut Britanski ostrovi i v Seredzemnomu mori 6 serpnya 1914 roku pochalasya bitva za Atlantiku Bojovi diyi mizh flotami Britanskoyi i Nimeckoyi imperij rozgortalisya navkolo Britanskih ostroviv rajoni intensivnogo civilnogo sudnoplavstva 18 lyutogo 1915 roku cyu teritoriyu bulo ogolosheno Nimechchinoyu vijskovoyu zonoyu de vsi sudna Velikoyi Britaniyi a takozh yiyi soyuznikiv bez poperedzhennya pidlyagali znishennyu nimeckim flotom nezalezhno vid togo nesut voni na bortu vazhke ozbroyennya chi ni Nimechchina zrobila cej krok u vidpovid na analogichni diyi Velikoyi Britaniyi yaka v listopadi 1914 roku ogolosila vijskovoyu zonoyu Pivnichne more prichomu anglijske komanduvannya rozshirilo ponyattya kontrabandnih vantazhiv i vidneslo do nih prodovolstvo faktichno pochavshi morsku blokadu Centralnih derzhav Flot vidkritogo morya dotrimuvavsya strategiyi zrostayuchogo visnazhennya britanskogo flotu shlyahom vikoristannya minnih zagorodzhuvachiv i provedennya submarinami torpednih atak na torgovelni i vijskovi sudna Oskilki niyakoyi protichovnovoyi taktiki todi ne isnuvalo pershi diyi nimeckih pidvodnih chovniv spryamovani na znishennya protivnika viyavilisya vdalimi U period iz serpnya 1914 po lyutij 1915 nimeckimi submarinami bulo potopleno 11 britanskih torgovih suden Z ogoloshennyam akvatoriyi navkolo tumannogo Albionu vijskovoyu zonoyu tempi znishennya torgovogo flotu Velikoyi Britaniyi bagatorazovo zrosli Vidpovidno do pravil vedennya vijni togo chasu pered atakoyu torgovogo sudna nezalezhno vid harakteru yihnogo vantazhu korabel abo pidvodnij choven mali poperediti pro ce ekipazh i dati chas komandi ta pasazhiram chas pokinuti sudno do jogo zatoplennya Ce pravilo diyalo lishe todi koli atakovane sudno ne oboronyalos i ne namagalosya vtikati vid ataki Odnak she do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni britanske Admiraltejstvo pochalo vstanovlyuvati na torgovi sudna po dvi 4 7 dyujmovi artilerijski garmati Garmati stavilisya na kormu dlya togo shob oboronyatisya vid korablya peresliduvacha Do bereznya 1915 roku take ozbroyennya nesli vzhe 70 suden Krim togo Admiraltejstvo virobilo dlya torgovogo flotu direktivi sho stosuvalis dij pri viyavlenni pidvodnogo chovna Zgidno z nimi sudno yaksho vono ozbroyene malo vidkriti po submarini vogon abo na povnomu hodu taraniti yiyi U zv yazku z cim ekipazhi nimeckih submarin bilshe ne mali pidstav dotrimuvatisya tradicijnih pravil vijni i najchastishe atakuvali civilni sudna bez poperedzhennya na bortu Luzitaniyi oboronni garmati buli vidsutni Zatonule sudnoParoturbohod Luzitaniya buduvavsya na verfi Dzhon Braun i K v Klajdbenk pid Glazgo z 1904 po 1907 rik U pershij rejs virushiv 7 veresnya 1907 roku Narivni z odnotipnim lajnerom Mavritaniya do 1911 roku utrimuvav status najbilshogo sudna v sviti Jogo dovzhina stanovila 240 m shirina 27 m vodotonnazhnist 44 765 t osadka 10 5 m Krim togo Luzitaniya bula odnim iz najbilsh shvidkisnih suden postupayuchis u shvidkosti tilki Mavritaniyi Korabel mig rozvivati shvidkist do 25 vuzliv 46 km god U ruh lajner privodili 4 parovi turbini sumarnoyu potuzhnistyu 76 tis k s Par dlya turbin generatoriv i dopomizhnih mehanizmiv viroblyali 25 kotliv Sudno bulo osnasheno chotirma trilopatevimi grebnimi gvintami v 1909 roci voni buli zamineni chotirilopatevimi Luzitaniya mala podvijne dno i 34 vodoneproniknih vidsiki utvorenih poperechnimi i pozdovzhnimi peregorodkami z germetichnimi dverima Germodveri na poperechnih peregorodkah mali gidravlichnij privid i keruvalisya distancijno Sudno moglo zalishatisya na plavu pri zatoplenni bud yakih dvoh vidsikiv Na bortu bulo 48 ryatuvalnih shlyupok do 1912 roku lajner nis vsogo 16 stacionarnih shlyupok ale pislya krahu Titanika chislo kolektivnih ryatuvalnih zasobiv bulo zbilsheno do 22 stacionarnih shlyupok i 26 skladnih Za svoyu kar yeru Luzitaniya zdijsnila 201 transatlantichnij rejs mizh Liverpulem i Nyu Jorkom Lajner nalezhav do britanskij sudnoplavnoyi kompaniyi Cunard Line Pasazhiri podilyalisya na tri klasi Umovi v tretomu klasi buli odnimi z najkrashih sered transatlantichnih paroplaviv Kayuti tretogo klasu buli dvo chotiri shesti i vosmimisni buv prostorij obidnij salon i promenad progulyankova paluba Do poslug pasazhiriv pershogo klasu na bortu buli predstavleni rozkishnij obidnij salon sho rozmishuvavsya na dvoh palubah zimovij sad chitalnij zal kurilnij salon kafe dityacha kimnata dva lifta lazaret i viddilennya dlya sobak Shlyupkova paluba Luzitaniyi Luzitaniya pidhodit do okeanskih dokiv Nyu Jorku zavershuyuchi pershij rejs Luzitaniya prichalyuye v Nyu Jorku 13 veresnya 1907 roku Luzitaniya stoyit na prikoli v Nyu JorkuPoperedni obstaviniVihid v ostannij rejs Reklamna listivka ostannogo rejsu Luzitaniyi z poperedzhennyam posolstva Nimechchini 22 kvitnya 1915 roku za dev yat dniv do vidpravlennya Luzitaniyi v ostannij rejs nimecke posolstvo v SShA opublikuvalo poperedzhennya Nimecke poperedzhennya majzhe ne poznachilosya na popiti na rejsi do Velikoyi Britaniyi Zhoden kvitok na Luzitaniyu ne buv anulovanij cherez vijskovu zagrozu Kerivnictvo sudnoplavnoyi kompaniyi i britanskogo Admiraltejstva pasazhiri i ekipazh lajnera znevazhlivo postavilisya do cogo poperedzhennya Kapitan i jogo vahtovi pomichniki majzhe ne boyalisya nimeckih submarin oskilki shvidkist lajnera majzhe v dva razi perevishuvala krejsersku shvidkist chovniv v nadvodnomu polozhenni Prote v roki vijni pasazhiropotik na transatlantichnih liniyah v serednomu buv nizhchim nizh u mirnij chas osoblivo znizivsya potik pasazhiriv tretogo klasu tomu kerivnictvo Kunard Lajn bulo zmushene skorotiti vitrati na palivo Pered vidplittyam u vugilni bunkeri Luzitaniyi bulo zavantazheno 7 tis ton vugillya na 1 tis menshe nizh zazvichaj Zmenshennya zapasiv paliva tyaglo za soboyu znizhennya shvidkosti oskilki 6 iz 25 kotliv z metoyu ekonomiyi ne buli rozvedeni Naprikinci kvitnya pochalosya zavantazhennya vidsikiv Luzitaniyi Krim prodovolstva ta vsilyakih tovariv na bort buli zaneseni yashiki z 4 2 mln patroniv do gvintivok 303 British 1250 yashikiv shrapnelnih sklyanok 189 yashikiv vmist yakih znachivsya yak tovari vijskovogo priznachennya ta 18 yashikiv nevibuhovih snaryadnih trubok Cej vantazh ne buv vklyuchenij u poperednij vantazhnij manifest peredanij mitnici poki lajner znahodivsya v portu Povnij manifest z perelikom vsih tovariv na bortu Luzitaniyi vklyuchayuchi vijskovi buv napravlenij vladi SShA tilki pislya vihodu v rejs Nezvazhayuchi na vijskovij harakter vantazhu vin ne buv kontrabandoyu Zakoni 1911 roku dozvolyali transportuvati na torgovih sudah legku strilecku zbroyu Protyagom bagatoh rokiv visuvayutsya versiyi pro nelegalne perevezennya na Luzitaniyi vibuhovih rechovin yaki zdetonuvali abo buli navmisno pidirvani v moment vluchannya torpedi i stali golovnoyu prichinoyu avariyi odnak dokazi cogo dosi ne oprilyudneni Kapitan Luzitaniyi Vilyam Terner na mistku Akvitaniyi 1914 Luzitaniya vijshla v svij ostannij 202 j rejs iz Nyu Jorku 1 travnya 1915 roku o 12 30 z dvogodinnim zapiznennyam Prichinoyu zatrimki v portu posluzhiv perevedennya na Luzitaniyu 41 pasazhira z bagazhem z nedavno rekvizovanogo paroplava Kameron Pid zvuki gimnu SShA i vijskovoyi pisni Teppereri vikonuvanih sudnovim orkestrom Luzitaniya z 1262 pasazhirami i 698 chlenami ekipazhu pishla vniz po richci Gudzon vijshla v Atlantichnij okean i rozvinula shvidkist 20 vuzliv 37 km god Sered pasazhiriv bulo 950 piddanih Britanskoyi imperiyi 189 gromadyan SShA 71 piddanij Rosijskoyi imperiyi 15 gromadyan Persiyi 8 gromadyan Franciyi ta gromadyani she 11 krayin U fatalnij rejs virushilo 129 ditej u vici vid roku do 16 rokiv u tomu chisli grupa anglijskih sirit evakujovanih pislya pochatku vijni do Kanadi i teper voni pryamuvali na batkivshinu na kanikuli Komanduvav Luzitaniyeyu 58 richnij Vilyam Terner kapitanskij stazh yakogo v kompaniyi Kunard Lajn stanoviv 12 rokiv Terner mav dosvid komanduvannya Luzitaniyeyu ta Mavritaniyeyu ostannya pid jogo komanduvannyam zavoyuvala Blakitnu strichku Atlantiki prestizhnij simvolichnij priz sho prisudzhuyetsya sudnam za rekord shvidkosti pri peretini Atlantichnogo okeanu Poperednij kapitan Luzitaniyi Deniel Dou cherez hvorobu pokinuv korabel v Liverpuli i takim chinom u dvoh ostannih rejsah lajnerom pislya dovgoyi perervi znovu komanduvav Vilyam Terner Na bortu buli porozhni majzhe polovina kayut U pershomu klasi za okean virushili zdebilshogo vidomi amerikanski biznesmeni politiki i diyachi mistectva v tomu chisli vlasnik kompaniyi Thomas B Jeffery Company Charlz Dzheffri multimiljoner Alfred Vanderbilt posol SShA v Ispaniyi Ogden Hammond aktrisa Rita Zholive Kayuti tretogo klasu buli zapovneni lishe na tretinu Krim togo v primishennyah usih klasiv rozmishuvalisya vidpravleni na front molodi kanadski dobrovolci Zapobizhni zahodi Z pochatkom vijni v cilyah maskuvannya chervoni dimovi trubi Luzitaniyi buli perefarbovani v temno sirij kolir U voyennij chas civilnim sudnam bulo nakazano hoditi zatemnenimi Shovechora pereviryalosya zatemnennya ilyuminatoriv i vikon temnimi shtorami i zakrittya vsih lyukiv Kapitan Terner viznav za neobhidne dotrimuvatisya vsih zapobizhnih zahodiv vranci 6 travnya vin nakazav vivaliti za bort vsi ryatuvalni shlyupki zakriti germetichni dveri v tryumi i podvoyiti chislo dozornih Ryatuvalnih zhiletiv i misc v shlyupkah iz zapasom vistachalo vsim lyudyam yaki perebuvali na bortu U 20 Pidvodnij choven U 20 drugij zliva sered analogichnih v gavani Kilya Pidvodnij choven U 20 bulo pobudovano na zamovlennya Vijskovo morskogo flotu Nimeckoyi imperiyi v 1913 roci na sudnobudivnij verfi Kaiserliche Werft Danzig v Dancigu nini Gdansk Jogo nadvodna vodotonnazhnist stanovila 650 t pidvodna 837 t Submarina nesla na bortu boyekomplekt z 6 torped roztashovanih u dvoh nosovih i dvoh kormovih torpednih aparatah U 20 mogla zanuryuvatisya na glibinu do 50 m Krejserska shvidkist pidvodnogo chovna v nadvodnomu polozhenni stanovila 15 vuzliv 28 km god u pidvodnomu 9 5 vuzla 17 6 km god Dalnist pohodu v ekonomnomu rezhimi v nadvodnomu polozhenni na 8 vuzlah dosyagala 15000 km v pidvodnomu polozhenni ruhayuchis zi shvidkistyu 5 vuzliv submarina mogla podolati do 150 km bez pidjomu na poverhnyu Ekipazh skladavsya z 4 oficeriv i 31 unter oficera i matrosa Komandir U 20 Valter Shviger 30 kvitnya pidvodnij choven U 20 pid komanduvannyam 30 richnogo kapitan lejtenanta Valtera Shvigera pokinula Borkum i vzyav kurs na zahid 2 travnya vin dosyag Peterhedu na pivnichnomu shodi Shotlandiyi potim obignuv Shotlandiyu z pivnochi i popryamuvav vzdovzh zahidnogo i pivdennogo uzberezhzhya Irlandiyi shob z pivdnya uvijti v Irlandske more 5 travnya U 20 zupiniv torgovu shhunu Graf Latom Valter Shviger nakazav komandi pokinuti sudno v shlyupkah i peredati na bort submarini prapor i sudnovi dokumenti potim U 20 vidkriv vogon z garmati i zatopiv shhunu 5 travnya o 22 30 Korolivskim vijskovo morskim flotom Velikoyi Britaniyi vsim sudnam bulo peredano poperedzhennya pro aktivnist vorozhih pidvodnih chovniv u pivdennih beregiv Irlandiyi 6 travnya U 20 obstrilyav z garmati paroplav Kandidat kompaniyi Herrison Lajn Pislya togo yak z sudna evakuyuvalisya vsi pasazhiri i chleni ekipazhu submarina vipustila torpedu i zatopila jogo Potim buv atakovanij britanskij paroplav Kajo Romano sho jshov z Kubi korabel zatonuv u dekilkoh desyatkah metriv vid berega U cej zhe den U 20 zrobiv postril po paroplavu Arabik ale oskilki toj ishov na velikij shvidkosti torpeda ne vluchila u cil U dovershennya vsogo U 20 potopiv britanskij suhovantazh Centurion i znovu zavdyaki diyam nimeckih pidvodnikiv obijshlosya bez zhertv Vsogo v period z 1 po 7 travnya poki Luzitaniya jshla z Nyu Jorka bilya pivdennih beregiv Irlandiyi nimeckimi pidvodnimi chovnami bulo torpedovano 23 sudna Krejser Iklips odnotipnij Dzhuno O 12 50 nad U 20 projshov bronepalubnij krejser Dzhuno Pidvodnij choven spliv na periskopnu glibinu 11 m pislya chogo sprobuvav peresliduvati korabel prote ne zmig atakuvati jogo oskilki britanskij krejser jshov z velikoyu shvidkistyu protichovnovim zigzagom Kapitan Luzitaniyi Terner viv lajner pryamolinijnim kursom oskilki vvazhav sho zigzag nalezhit vikoristovuvati tilki pislya viyavlennya pidvodnogo chovna O 12 40 kapitanu bula peredana depesha Admiraltejstva U nij povidomlyalosya sho pidvodnij choven znahoditsya v 5 milyah na pivden vid misu Klir i pryamuye na zahid Ci vidomosti buli absolyutno ne vidpovidali dijsnosti U 20 ne prohodiv navit blizko cogo miscya Ocinivshi situaciyu gruntuyuchis na informaciyi sho mistilasya v telegramah Admiraltejstva Terner vvazhav sho bude bezpechnishe jti blizhche do berega Vin zminiv kurs vzyavshi na 20 na pivnich vid poperednogo kursu O 13 00 z yavilos uzberezhzhya Irlandiyi Yak pravilo pri zbilshenni aktivnosti vorozhih submarin u cih vodah Admiraltejstvo posilalo tudi kilka esminciv Nachalnik Morskogo generalnogo shtabu vice admiral Genri Oliver zaproponuvav organizuvati dlya Luzitaniya eskort z esminciv ale pershij lord Admiraltejstva Vinston Cherchill vidhiliv cyu propoziciyu virishivshi obmezhitisya lishe poperedzhennyami Krejseru Dzhuno yakij spochatku povinen buv suprovodzhuvati Luzitaniyu v Keltskomu mori za dobu do peredbachuvanoyi zustrichi bulo nakazano povertatisya do Kvinstaunu Do 7 travnya U 20 vitrativ znachnu chastinu paliva na bortu zalishalosya dvi torpedi i komandir virishiv vidmovitisya vid prosuvannya v bik Liverpulya Shviger mav namir zatrimatisya v pivnichnij chastini Keltskogo morya i atakuvati sudna sho pryamuyut v bik Bristolskoyi zatoki potim koli zalishitsya 3 5 zapasu paliva povertatisya na bazu obijshovshi Irlandiyu zi shidnogo boku Hronologiya katastrofiAtaka Luzitaniya vidrazu pislya torpednoyi ataki O 12 45 U 20 spliv na poverhnyu O 13 20 na gorizonti z yavilasya Luzitaniya yaku cherez veliku kilkist dimovih trub i shogl na chovni spochatku sprijnyali za kilka korabliv O 13 25 U 20 zanurivsya na periskopnu glibinu 11 m i pishov na perehoplennya lajnera na granichnij pidvodnij shvidkosti 9 vuzliv 16 6 km god Valter Shviger stoyav u bojovij rubci submarini i v periskop stezhiv za Luzitaniyeyu Koli vidstan do lajnera stanovila 700 m U 20 pidnyavsya na glibinu 3 m Shviger skomanduvav Vogon Torpeda G 6 kalibru 500 mm masoyu 1092 kg i bojovoyu chastinoyu v 160 kg geksanitu sumishi z 60 trotilu i 40 geksanitrodifenilaminu bula vipushena zi shvidkistyu 35 vuzliv pid kutom zustrichi 90 Pered cim pershij vahtovij oficer U 20 Sharl Fegel vidmovivsya dati nakaz provesti torpednij zalp po Luzitaniyi za sho buv posadzhenij pid aresht Na bortu pinnij slid vid torpedi pomitiv bakovij dozornij Lesli Morton Vin v rupor kriknuv Torpedi jdut po pravomu bortu Kapitan Terner u cej chas vivchav beregovu liniyu perebuvayuchi na livomu krili kapitanskogo mistka Drugij pomichnik Persi Hefford pochuvshi krik Mortona dopoviv kapitanovi Jde torpeda ser Cherez mit prolunav vibuh Torpeda urazila cil o 14 10 cherez 40 sekund pislya pusku Vona vluchila v pravij bort sudna poshkodivshi chetvertij i p yatij vodonepronikni vidsiki Korpus paroplava zdrignuvsya vgoru zletili ulamki korpusu stovp pidnyatoyu vibuhom vodi dosyag shlyupkovoyi palubi Za pershim vibuhom cherez kilka sekund pishov drugij bilsh potuzhnij prichini yakogo dosi ne z yasovani Zgidno z odniyeyu z versij Shviger vipustiv po Luzitaniyi dvi torpedi zgidno z inshoyu bilsh poshirenoyu na bortu zdetonuvali boyepripasi sho perevozilisya v tryumi Britanska storona pidtverdila tilki fakt perevezennya na Luzitaniyi p yati tisyach yashikiv z gvintivkovimi naboyami Drugij vibuh prizviv do velikih poshkodzhen obshivki Stovp vodi pari vugilnogo pilu ulamkiv pidnyavsya vishe shogl i potim obrushivsya na shlyupkovu palubu Ochevidci vidznachali sho cej vibuh suprovodzhuvavsya vikidom stovpa polum ya Na kilka sekund kormova chastina lajnera viyavilasya opovita gustim dimom i paroyu cherez yaki bulo nemozhlivo dihati Mis Kinsejl najblizhcha do miscya avariyi tochka Z mayaka bulo vidno tonuchu Luzitaniyu Luzitaniya prodovzhuvala jti zi shvidkistyu 18 vuzliv Vidstan do berega stanovila trohi bilshe 20 km i Terner skomanduvav povertati vlivo spodivayuchis posaditi lajner na milinu Kermo vdalosya povernuti na 35 vlivo pislya chogo parovij privid vidmoviv cherez te sho vibuhami bula poshkodzhena parova magistral Todi Terner za dopomogoyu mashinnih telegrafiv viddav komandu Povnij nazad ale cherez paroprovodi sho lopnuli vikonannya ciyeyi komandi viyavilosya nemozhlivim Oskilki tisk pari vpav z 13 atm do 3 4 atm turbini zmenshili hid ale povnistyu nekerovanij korabel prodovzhuvav jti po inerciyi Protyagom dvoh hvilin Luzitaniya otrimala nosovij different i nakrenilas na pravij bort na 15 Signal SOS Radist Luzitaniyi Robert Lejt negajno pochav peredavati v efir signal SOS z koordinatami sudna Terminovo jdit na dopomogu Silnij kren Znahodimosya v 10 milyah na pivden vid Kinsejla Pershim na signal liha vidguknuvsya anglijskij tanker Narragansett yakij jshov v 65 km na pivdennij shid vid Luzitaniyi Kapitan Narragansett Charlz Harvud nakazav zminiti kurs i najpovnishim hodom jti na dopomogu Pislya Narragansett prijom signalu SOS pidtverdili suhovantazh Etonian i pasazhirske sudno Siti of Ekseter Obidva korablya znahodilisya na vidstani blizko 80 km vid Luzitaniyi Trohi dali jshlo grecke sudno Katerina yake otrimavshi signal SOS takozh virushilo na dopomogu Signal liha takozh buv otrimanij signalnimi postami na berezi Informaciya pro katastrofu bula peredana kontr admiralu seru Charlzu Kouku yakij ocholyuvav vijskovo morsku bazu v Kvinstauni Do miscya liha vijshli chotiri buksiri i chotiri krejseri v tomu chisli Dzhuno sho uniknuv ataki U 20 kilkoma godinami ranishe Novina pro liho v licheni hvilini poshirilasya sered ribalok i ekipazhiv nevelikih dopomizhnih suden Kvinstauna i navkolishnih ribalskih selish yaki ne mali radioustanovok Bilshe desyatka nevelikih ribalskih suden i kateriv virushilo na dopomogu O 14 14 na bortu vidklyuchilasya elektrika ale Lejt pidklyuchiv avarijni akumulyatori i prodovzhuvav robotu Zatoplennya Kapitan Terner zalishavsya na mistku do tih pir poki voda ne vikinula jogo za bort Pri nomu buli sudnovij zhurnal i navigacijni karti U vodi vin znajshov shezlong i vikoristovuvav jogo yak plavzasib Brodvejskij impresario Charlz Froman rozumiyuchi sho jogo shansi na poryatunok neznachni siv za royal v saloni pershogo klasu i do ostannoyi hvilini grav temu z vistavi Piter Pen Miljoner Alfred Vanderbild nezvazhayuchi na te sho ne vmiv plavati viddav svij ryatuvalnij zhilet zhinci z ditinoyu pririkayuchi sebe na zagibel Luzitaniya lyagla na pravij bort z nevelikim diferentom na nis i o 14 28 cherez 18 hvilin pislya ataki zatonula v 19 km vid berega Nimecka ilyustraciya ataki Luzitaniyi Proboyina v korpusi Luzitaniyi pislya vluchannya torpedi Tonucha Luzitaniya i submarina U 20 Ilyustraciya tonuchoyi Luzitaniyi v vipusku gazeti London News ot 15 travnya 1915Agoniya Slid Luzitaniyi kartina Uilyama Uajli Za spogadami ochevidciv v ostanni hvilini Luzitaniya jshla pid vodu z gromopodibnim revinnyam Pislya povnogo zatoplennya utvorilasya yaka zatyaguvala lyudej na veliku glibinu Robert Timmens zgaduvav sho pershe nizh splivti na poverhnyu jomu dovelosya zrobiti 31 grebok Margaret Gvajer potoki vodi zatyagnuli v dimovu trubu ale potik povitrya zseredini bukvalno vistriliv yiyi na poverhnyu i vona vryatuvalasya 20 metrovi trubi vpali vzhe perebuvayuchi pid vodoyu Sotni lyudej zalishilisya plavati na poverhni vodi sered velikoyi kilkosti ulamkiv i riznih predmetiv derev yanih doshok balok krisel yashikiv bochok koshikiv Krim togo bagato hto otrimav rizni travmi pid chas zatoplennya lajnera Temperatura morskoyi vodi stanovila 11 S Pri nayavnosti individualnih ryatuvalnih zasobiv lyudina mozhe protrimatisya v nij bilshe 3 godin Odnak u metushni i panici daleko ne vsi nadyagli ryatuvalni zhileti tomu lyudi sho opinilisya u vodi chasto borolisya odin z odnim za bud yakij plavzasib shob ne potonuti Grejs French vtrimalasya na plavu pidnyavshis poverh trupa ogryadnogo cholovika Deyaki v isterici krichali pro te sho nimci budut rozstrilyuvati tih sho vizhili z kulemetiv Htos dvichi vikrikuvav sho nibito jdut na dopomogu sudna Na skladanih shlyupkah vryatuvalosya dekilka desyatkiv lyudej Poshukovo ryatuvalna operaciyaIlyustraciya Luzitaniyi sho terpit liho v britanskij gazeti Sfera Na zadnomu plani zobrazheni chovni irlandskih ribalok yaki pospishayut na dopomogu Paroplav Narragansett viklikanij po radiotelegrafu jshov do Luzitaniyi povnim hodom O 15 45 koli do miscya avariyi zalishalosya projti trohi bilshe 20 km Valter Shviger vipustiv po nomu ostannyu torpedu Kapitan Narragansett Charlz Harvud nakazav poklasti kermo na bort Torpeda projshla uzdovzh kormi ne zachepivshi korpus Harvud virishiv sho signal liha Luzitaniyi buv peredanij nimcyami shob zamaniti sudno v pastku Vin skomanduvav Livo rulya i nakazav jti zigzagopodibnim kursom get vid miscya zagibeli Luzitaniyi Blizko 17 00 do miscya liha nablizhalisya sudna Etonian i Siti of Ekseter Kapitan Etoniana Vud pobachiv pryamo po kursu periskop pidvodnogo chovna sho manevruye mizh jogo suhovantazhem i Siti of Ekseter Ekipazhi Siti of Ekseter i Etonian virishili sho poryatunok Luzitaniyi v nebezpechnij zoni sprava vijskovo morskogo flotu i perebuvayuchi vzhe v mezhah vidimosti potopayuchih lyudej vidvernuli na zahid Na dopomogu lyudyam blizko 16 30 17 00 prijshli neveliki ribolovecki i dopomizhni sudna Lyudej znimali zi shlyupok i vityagali z vodi trauleri Piv 12 Dzhuliya buksir Stormkok i bilshe desyatka inshih Kapitana Vilyama Ternera cherez tri godini pislya katastrofi pidibrav paroplav Blyubell Yedinim vidnosno velikim sudnom yake pribulo na dopomogu buv greckij paroplav Katerina kapitan yakogo virishiv brati uchast v operaciyi z poryatunku tih sho vizhili nezvazhayuchi na zagrozu novoyi torpednoyi ataki Usi korabli iz vryatovanimi na bortu vvecheri pribuli do Kvinstauna KvinstaunMemorial v centri Kova v pam yat pro zagibel Luzitaniyi Dlya tih hto vizhiv v katastrofi kompaniya Kunard lajn zarezervuvala kimnati v gotelyah Kuyinz Rob Roj ta inshih Cherez nestachu vilnih misc u gotelyah Kvinstauna nini Kova postrazhdalih zaselyali chasto po p yat cholovik v nomer Kapitana Ternera u Kvinstauni prihistiv miscevij bankir Poranenih vzyali miski likarni Negajno pochavsya proces skladannya spiskiv vryatovanih U nastupni kilka dniv do berega v riznih miscyah more prinosilo tila zhertv katastrofi grupami i poodinci U pershi dni pislya katastrofi Kunard Lajn proponuvala miscevim ribalkam groshovu vinagorodu za vilov til U cilomu bulo znajdeno 289 til osobu 65 ne vdalosya vstanoviti 10 travnya u Kvinstauni vidbulisya pohoroni osnovnoyi chastini zagiblih pid chas avariyi Nevelika chastina til z iniciativi rodichiv bula perepravlena na batkivshinu v mista SShA i Yevropi Sklad zagiblih i tih sho vizhiliZhertvami katastrofi stali 1197 cholovik vklyuchayuchi 287 zhinok i 94 ditini z yakih 35 diti vikom do roku Vona zabrala zhittya gromadyan 18 krayin Vryatuvalosya menshe 40 lyudej z tih hto buv na bortu Vsogo na sudni zaginulo 178 z 290 pasazhiriv pershogo klasu 374 z 601 pasazhiri drugogo klasu 239 z 371 pasazhiriv tretogo klasu 403 z 698 chleni ekipazhu Chastka tih hto vryatuvavsya sered pasazhiriv usih troh klasiv i chleniv ekipazhu priblizno odnakova Gromadyanstvo zagiblih Gromadyanstvo Vsogo 1 j klas 2 j klas 3 j klas Ekipazh Britanska imperiya 984 97 328 166 393 SShA 128 71 42 15 Rosijska imperiya 43 43 Iran 9 9 Shveciya 5 2 3 Nimecka imperiya 4 1 Greciya 4 2 2 Belgiya 3 1 2 Franciya 3 2 1 Daniya 2 1 1 Meksika 2 1 1 Niderlandi 2 2 Norvegiya 2 2 Shvejcariya 2 1 1 Argentina 1 1 Braziliya 1 1 Ispaniya 1 1 Italiya 1 1 Vsogo 1197 178 374 239 403Mizhnarodna reakciya Ogoli mech pravosuddya britanskij propagandistskij plakat iz zobrazhennyam Luzitaniyi na zadnomu plani O 15 30 7 travnya London oficijno pidtverdiv informaciyu pro ataku na Luzitaniyu Predstavniki posolstva Nimeckoyi imperiyi v SShA zvolikali iz zayavami chekayuchi depeshi z Berlina Radnik posolstva Trahenberg fon Hatcfeldt zayaviv tilki Voni ne hotili nikogo vbivati Ataka na Luzitaniyu bula rizko zasudzhena glavami Osmanskoyi ta Avstro Ugorskoyi imperij yaki buli soyuznikami Nimechchini v Pershij svitovij vijni Eks prezident SShA Teodor Ruzvelt porivnyav diyi nimeckogo flotu z piratstvom sho perevershuye za masshtabami bud yake vbivstvo sho koli nebud vidbuvalosya v stari piratski chasi takozh vin zaklikav do dij v im ya pidtrimki nacionalnoyi gidnosti Chinne kerivnictvo SShA na choli z prezidentom Vudro Vilsonom utrimalosya vid pospishnih zayav U Velikij Britaniyi Novina pro potoplennya stala aktivno vikoristovuvatisya Velikoyu Britaniyeyu ta inshimi krayinami Antanti v propagandistskih cilyah Po vsij Britaniyi buli rozkleyeni listivki z opisom varvarskoyi zhorstokosti nimciv Pislya zakinchennya vijni Velikoyu Britaniyeyu i yiyi soyuznikami potoplennya Luzitaniyi bulo vneseno do pereliku vijskovih zlochiniv Komandir U 20 Valter Shviger do cogo chasu ne dozhiv vin zaginuv v 1917 roci koli pidvodnij choven U 88 yakij perebuvav pid jogo komanduvannyam pidirvavsya na dvoh yakirnih minah bilya uzberezhzhya Daniyi U Nimechchini 8 travnya oficijnij predstavnik uryadu Nimechchini v SShA Bernhard Dernburga vistupayuchi v Klivlendi zayaviv sho prichinoyu torpeduvannya Luzitaniyi posluzhila kontrabanda na yiyi bortu boyepripasiv Nimecke vijskove komanduvannya rozcinilo lajner yak dopomizhnij krejser Vin zaznachiv sho Nimechchina zgidno z Gaagskimi konvenciyami i deklaraciyami pro zakoni i zvichayi vijni mala pravo na znishennya sudna nezalezhno vid prisutnosti na jogo bortu civilnih osib oskilki akvatoriya Keltskogo morya z 18 lyutogo oficijno ogoloshena vijskovoyu zonoyu Ce za jogo slovami znimalo z Nimechchini vidpovidalnist za zagibel mirnih gromadyan vklyuchayuchi 128 amerikanciv U SShA 13 travnya administraciya prezidenta Spoluchenih Shtativ vruchila nimeckomu poslu Joganu Bernsdorfu notu v yakij rizko zasudzhuvavsya nichim ne sprovokovanij zhorstokij napad na civilne bezzbrojne sudno sho sprichinilo soboyu velichezni lyudski zhertvi a takozh mistilisya vimogi vidmovitisya vid takih dij nadali i dati zapevnennya sho v majbutnomu ataki na neozbroyeni torgovi sudna bez poperedzhennya provoditisya ne budut V osobistomu listi Vilsonu kajzer Vilgelm II visloviv spivchuttya amerikanskomu narodu i sim yam zagiblih amerikanciv Pri comu vin she raz zaznachiv sho Luzitaniya bula dopomizhnim krejserom britanskogo flotu tobto kombatantom 21 travnya Bilij dim povidomiv Nimechchinu pro te sho bud yaka podalsha ataka na sudna bude rozcinena Spoluchenimi Shtatami yak svidomo nedruzhnij krok Visvitlennya v ZMIVipusk Boston Journal vid 8 travnya 1915 z zagolovkom Sotni zhittiv zabrano na torpedovanij Luzitaniyi Novina pro torpeduvannya Luzitaniyi v toj zhe den zajnyala pershi shpalti gazet U nimeckij presi davalasya neodnoznachna ocinka togo sho stalosya Vidannya Kolnische Volkszeitung nazvalo potoplennya chergovim podvigom nimeckogo flotu uspihom sho pidnyav moralnij duh Avtori statti stverdzhuvali sho atakuvavshi britanskij paroplav z pasazhirami v mezhah vijskovoyi zoni Nimechchina vstupila bilsh gumanno v porivnyanni z anglijcyami yaki pragnut golodnoyi smerti vsogo nimeckogo narodu U gazeti Vorwarts bulo vislovleno zhal z privodu zagibeli lajnera Tizhnevik Berliner Tageblatt opublikuvav stattyu kapitana Persiusa v yakij vin kritikuvav diyi vijskovo morskogo flotu Nimechchini Reakciya suspilstvaNimecka propagandistska medal britanska kopiya Pislya katastrofi v ryadi mist Velikoyi Britaniyi i Kanadi pochalisya antinimecki pogromi U kanadskomu misti Viktoriya natovp rozgromiv nimeckij klub Dojches Ferajn vandali vibili shibki vinesli i rozbili mebli Potim shalenstvo natovpu poshirilosya na pivovarnij zavod nimeckij gotel ta inshi zakladi yakimi volodili nimci U Liverpuli rozgnivani gorodyani bili sklo v kozhnij nimeckij kramnici abo kramnici z nimeckoyu nazvoyu Policiya ne mogla vporatisya z natiskom pogromnikiv U Londoni vlasniki odnogo z magaziniv poboyuyuchis pogromiv agresivno nastroyenogo natovpu napisali na vhodi Mi ruski Sudovij rozglyadU Velikij Britaniyi Dzhon Bigman Nastupnogo dnya pislya katastrofi Dzhon Hogan slidchij irlandskogo mista Kinsejl roztashovanogo najblizhche do miscya tragediyi pochav provoditi rozsliduvannya zagibeli dvoh cholovikiv i troh zhinok tila yakih buli dostavleni v misto na nevelikomu sudni 10 travnya kapitan Terner dav pershi svidchennya Vin zayaviv sho Luzitaniya bula atakovana odniyeyi torpedoyu sho potrapila mizh tretoyu i chetvertoyu trubami Terner viznav sho otrimuvav poperedzhennya pro pidvodni chovni vikonuyuchi pri comu vkazivki Admiraltejstva ale ne buv proinformovanij pro zagibel 5 travnya shhuni Graf Latom Oficijne rozsliduvannya prichin katastrofi pochalosya 15 chervnya Sluhannya yaki prohodili v Centralnomu Vestminsterskomu zali v Londoni ocholiv suddya Dzhon Bigman yakij rozsliduvav v 1912 roci zagibel Titanika Sudovimi ekspertami vistupali admiral Frederik Samuel Inglfild lejtenant Hirn i dva kapitani torgovogo flotu D Devis i Dzh Spedding Interesi kompaniyi Kunard Lajn na sudi vidstoyuvav advokat Batler Aspinoll yakij ranishe predstavlyav Ministerstvo torgivli Velikoyi Britaniyi na sluhannyah u spravi pro zagibel Titanika U rozsliduvanni brav uchast generalnij prokuror Angliyi ta Uelsu Edvard Karson Na zasidannya dlya nadannya svidchen buli viklikani 36 svidkiv Sluhannya 15 i 18 chervnya prohodili za zachinenimi dverima na nih buli rozglyanuti materiali sho stosuvalisya perebigu ostannogo rejsu Luzitaniyi Vinston Cherchil i Dzhon Fisher U hodi vidkritih sluhan Admiraltejstvo namagalosya poklasti provinu za avariyu na kapitana Vilyama Ternera vkazuyuchi na jogo nibito nedbalist pri vikonanni sluzhbovih obov yazkiv Admiral Korolivskogo Britanskogo vijskovo morskogo flotu Dzhon Fisher nazvav Ternera nekompetentnoyu lyudinoyu i negidnikom i visloviv nadiyu na shvidkij aresht kapitana Pershij lord Admiraltejstva Vinston Cherchil zayaviv sho proti Vilyama Ternera bude negajno visunuto pozov Direktor viddilu torgivli kapitan Richard Uebb zovsim visloviv pripushennya pro zmovu kapitana Luzitaniyi z nimeckim vijskovim komanduvannyam Vin zhe pochav gotuvati perelik radiogram nadislanih na Luzitaniyu yaki nibito buli proignorovani Ternerom Vilyam Terner buv zvinuvachenij u nedotrimanni pravil bezpechnogo moreplavannya i porushenni instrukcij Admiraltejstva sho viyavilosya v nedostatnij shvidkosti hodu sudna pryamolinijnomu kursi i malij vidstani vid berega Na sudi bulo z yasovano sho shvidkist bula znizhena cherez pogodni umovi ale potim znovu zbilshena do 18 vuzliv Slid zauvazhiti sho Luzitaniya pershe sudno yake bulo atakovane pidvodnim chovnom na shvidkosti ponad 15 vuzliv U moment ataki Luzitaniya perebuvala v 20 km vid berega sho vidpovidalo vsim instrukciyam yaki zaboronyali pidhoditi blizhche nizh na 8 km do berega Krim togo v telegrami Admiraltejstva povidomlyalosya pro pidvodnij choven za 32 km vid berega Prokonsultuvavshis z dvoma svoyimi pomichnikami Dzhejmsom Andersonom i Dzhonom Pajperom zhoden z yakih ne vizhiv kapitan Terner virishiv sho docilnishe trimatisya blizhche do berega i nakazav zminiti kurs Z cih prichin sud viznav zvinuvachennya neobgruntovanimi Kapitan Vilyam Terner chleni ekipazhu kerivnictvo kompaniyi Kunard Lajn i Korolivskogo Flotu za rezultatami rozsliduvannya buli viznani nevinnimi u katastrofi Vsya vidpovidalnist za tragediyu bula pokladena na Uryad Nimeckoyi imperiyi Bigman zayaviv sho Terner zastosuvav svoyu rozsudlivist najkrashim chinom a provina lezhit viklyuchno na tih hto skoyiv zlochin U SShA U SShA kompaniyi Kunard Lajn bulo pred yavleno 68 pozoviv Usi voni buli zasluhani v 1918 roci Slidstvo ocholyuvav suddya Dzhules Majer sho vidhiliv u 1912 roci analogichni pozovi na vidshkoduvannya zbitku shodo kompaniyi Uajt Star Lajn pislya krahu Titanika Sprava rozglyadalasya bez prisutnosti prisyazhnih Oboma storonami bulo zazdalegid obumovleno sho na zasidannyah ne pidnimatimetsya pitannya pro perevezennya Luzitaniyeyu bud yakih vantazhiv vijskovogo priznachennya ta osobovogo skladu 33 lyudini yaki ne zmogli pributi do SShA davali svidchennya u Velikij Britaniyi Sered nih buv i kapitan Vilyam Terner Na amerikanskomu slidstvi vin stav aktivnishe vidstoyuvati pravilnist svoyih dij i svoyu absolyutnu nevinnist u podiyi Terner zayaviv sho ne mav pidstav vvazhati ruh shvidkohidnogo lajnera zigzagopodibnim kursom bezpechnim Ce pidtverdzhuvav vipadok koli inshij paroplav ruhayuchis zigzagopodibno buv uspishno atakovanij pidvodnim chovnom Jogo poziciya bula pidtrimana bagatma kapitanami Takozh Terner govoriv sho pidtrimannya stabilnogo kursu protyagom 30 hvilin bulo neobhidnim shob tochno viznachiti koordinati lajnera Odnak fahivci z morskoyi navigaciyi zaperechuvali zayavlyayuchi sho misce roztashuvannya sudna z dosit velikoyu tochnistyu mozhna viznachiti za dvoma pelengami za p yat hvilin Pislya zakinchennya rozsliduvannya sud postanoviv prichinoyu avariyi bula protizakonna diya Uryadu Nimeckoyi imperiyi strimke zatoplennya Luzitaniyi vidbulosya v rezultati potraplyannya v pravij bort dvoh torped Diyi kapitana buli viznani gramotnimi a zahodi z poryatunku lyudej ekipazhem vidpovidnimi vsim vimogam Za rishennyam suddi vsi pretenziyi slid visuvati nimeckogo uryadu U 1925 roci yak reparaciyi Vejmarskoyu respublikoyu buli viplacheni 2 5 mln dolariv Prichina drugogo vibuhuFrancuzkij tizhnevik Le Miroir povidomlyaye pro dvi vipushenih torpedi Zagibel Luzitaniyi zumoviv drugij vibuh bilsh potuzhnij sho prolunav vidrazu za pershim Prichina vibuhu oficijno j dosi ne vstanovlena Vvazhayetsya drugij vibuh stavsya tomu sho Luzitaniya perevozila shos inshe nizh povinen buv perevoziti pasazhirskij lajner U tryumi Luzitaniyi bulo 4200 yashikiv z boyepripasami dlya strileckoyi zbroyi Politichni naslidkiU Velikij Britaniyi i SShA rozgornulasya propagandistska kampaniya pro varvarstvo nimeckih pidvodnikiv Komandiri nimeckih pidvodnih chovniv buli ogolosheni nelyudami sho spriyalo narostannyu zhorstokosti i nasilstva u vijni na mori Vzhe 19 serpnya 1915 roku ekipazh sudna pastki Baralong pid komanduvannyam Godfri Gerberta holodnokrovno rozstrilyav ekipazh inshoyi nimeckoyi submarini U 27 chastina nimciv sho vibralis iz potopayuchogo pidvodnogo chovna i namagalisya vryatuvatisya na civilnomu paroplavi ale buli vbiti vklyuchno z timi hto vstig zabratisya v tryum Vudro Vilson 3 lyutogo 1917 ogoloshuye v Kongresi pro pripinennya diplomatichnih vidnosin z Nimechchinoyu Rejhskancler Nimechchini Teobald fon Betman Golveg perekonav kajzera Vilgelma II v podalshomu vidmovitisya vid potoplennya submarinami suden sho jdut pid nejtralnimi praporami 18 veresnya novij komanduvach Flotom vidkritogo morya Henning fon Holcendorf vidav sekretnij nakaz vikonuyuchi yakij vsi nimecki submarini pokinuli akvatoriyi Keltskogo Irlandskogo moriv i protoki La Mansh i peredislokuvalisya v Pivnichne more Do 1917 roku nimecki pidvodni chovni brali uchast v bojovih diyah tilki u Pivnichnomu mori U 1917 uryad Nimechchini vidnoviv neobmezhenu pidvodnu vijnu navkolo Britanskih ostroviv de buli potopleni 7 amerikanskih suden U vidpovid na porushennya domovlenostej 6 kvitnya 1917 roku prezident SShA Vudro Vilson zvernuvsya do Kongresu z propoziciyeyu ogolositi Nimeckij imperiyi vijnu Formalnim privodom posluzhila perehoplena Velikoyu Britaniyeyu telegrama Cimmermana v yakij ministr zakordonnih sprav Nimechchini Artur Cimmerman povidomlyav poslu v Meksici pro te sho Nimechchina maye namir pochati neshadnu pidvodnu vijnu U toj zhe den Kongres ogolosiv Nimechchini vijnu i Spolucheni shtati stali bezposerednim uchasnikom Pershoyi svitovoyi vijni V masovij kulturi source source source source source source Dokumentalnij multiplikacijnij film Zagibel Luzitaniyi Pro zagibel lajnera opovidaye bezlich dokumentalnih literaturnih tvoriv Svoyi naukovo doslidnicki praci potoplennyu Luzitaniyi prisvyatili Devid Batler Robert Ballard Kolin Simpson Tomas Bejli Dayana Preston Meri Houling i bagato inshih U 1915 roci anglijskij kompozitor Frenk Bridzh perekonanij pacifist napisav sonatu Plach Tvir bulo prisvyacheno zagiblij na bortu neshaslivogo paroplava 9 richnij Katerini U tomu zh roci Artur Lamb britanskij poet pisnyar napisav pisnyu Yak opuskalasya Luzitaniya sho otrimala veliku populyarnist U zhurnali The Music Trade Review pro neyi pisali Odna z najcikavishih pisen sho z yavilisya v oznamenuvannya katastrofi Luzitaniyi Amerikanskij kompozitor Charlz Ajvz u 1918 roci napisav syuyitu dlya simfonichnogo orkestru 2 Vid Gannover Skver v kinci tragichnogo dnya glas narodu povstav znovu U tvori Ajvz vidbiv svoyi perezhivannya v period ochikuvannya novin pro zagibel Luzitaniyi NotatkiVklyuchayuchi dominioni j koloniyi Odin cholovik mav takozh gromadyanstvo Niderlandiv Tri osobi mali takozh gromadyanstvo Niderlandiv Shist osib mali takozh gromadyanstvo SShA U tomu chisli tri bezbiletnih passazhiri osobi yakih ne vstanovleni Odin cholovik jmovirno cherez pomilku u spiskah znachivsya yak gromadyanin RosiyiPrimitkihttp www rmslusitania info people lusitania survivors http www rmslusitania info people lusitania victims Kristofer Speser rezhissyor Sara Uilyams avtor scenariya 2007 Luzitaniya Ubijstvo v Atlantike Darlow Smithson Produsions Houling 1990 s 83 Kudishin 2002 s 45 Houling 1990 s 80 Houling 1990 s 108 Houling 1990 s 93 4 Houling 1990 s 103 Houling 1990 s 104 Houling 1990 s 107 Houling 1990 s 111 Houling 1990 s 112 Houling 1990 s 117 Molony 2004 s 123 Mahov 2012 s 12 angl The Lusitania resource Arhiv originalu za 22 lyutogo 2016 Procitovano 30 lipnya 2015 angl The Lusitania resource Arhiv originalu za 30 lipnya 2015 Procitovano 30 lipnya 2015 Houling 1990 s 97 Mahov 2012 s 16 New York Times 9 May 1915 s 4 Arhiv originalu PDF za 3 lyutogo 2016 Procitovano 20 lyutogo 2016 Gilbert 1994 s 157 58 Franklin 1920 s 242 Houling 1990 s 99 Houling 1990 s 102 Preston 2003 s 330 31 Ramsay 2001 s 126 8 Simpson 1972 s 180 Ramsay 2001 s 146 Peeke Mitch Steven Jones Kevin Walsh Johnson 31 October 2002 The Lusitania Story Leo Cooper ISBN 978 0 85052 902 9 Preston 2003 s 415 Mahov 2012 s 17 Gardiner 1985 s 37 Liddel Gart 2014 s 351 PDF The Music Trade Review 29 travnya 1915 Arhiv originalu PDF za 3 lyutogo 2016 Procitovano 20 lyutogo 2016 Kirkpatrick John 1973 Charles E Ives Memos London Calder amp Boyars ISBN 978 0 7145 0953 2PosilannyaIstorichni fotografiyi ros World War One The Maritime War angl Arhiv originalu za 12 lyutogo 2016 Procitovano 12 sichnya 2014