Володи́мир Володи́мирович Зарадю́к (нар. 14 липня 1991, Кульчин, Ківерцівський район, Волинська область, Українська РСР — пом. 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Зарадюк Володимир Володимирович | |
|---|---|
| Солдат | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 14 липня 1991 Кульчин, Волинська область |
| Смерть | 22 травня 2014 (22 роки) Ольгинка, Донецька область |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Сухопутні війська |
| Рід військ | Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
| |
Біографія ред.
Народився Володимир Зарадюк 14 липня 1991 року в селі Кульчин Ківерцівського району. Змалку був працелюбний, зі слів родичів, вже з 10 років сам орав город мотоблоком і садив картоплю. Після 9 класу пішов працювати на завод у Луцьку, паралельно навчався у вечірній школі. Відслужив строкову службу в 72-ій механізованій бригаді у Білій Церкві. Після служби в армії працював на заробітках на будівництві, проживав у Луцьку.
З початком російської збройної агресії призваний до збройних сил за частковою мобілізацією в першій хвилі.
Солдат, кулеметник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.
Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах, та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху. У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.
27 травня з Володимиром та трьома бойовими товаришами, які загинули разом із ним, прощались у Луцьку. Володимира поховали на кладовищі рідного села Кульчин.
Удома у загиблого воїна залишились лише батьки, у яких він був єдиним сином. Мати Володі передчасно померла через два роки після смерті сина.
Нагороди та вшанування ред.
4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, що загинули із Володимиром Зарадюком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».
8 жовтня 2015 року у селі Кульчин відбулось освячення пам'ятника новітньому українському герою Володимиру Зарадюку.
20 грудня 2015 року в місті Луцьку урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Володимира Зарадюка на будинку, де він мешкав.
Примітки ред.
- ↑ . Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
- ↑ На Волині освятили пам'ятник Герою України Володимиру Зарадюку[недоступне посилання з липня 2019]
- (рос.). «Дзеркало тижня». 22 травня 2014. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 10 липня 2017.
- . Корреспондент.net. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
- . Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 липня 2017.
- . Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 10 липня 2017.
- Прощання з героями[недоступне посилання]
- . Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 10 липня 2017.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 січня 2016.
- . Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 13 січня 2016.
Джерела ред.
- Зарадюк Володимир Володимирович [ 4 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Зарадюк Володимир Володимирович [ 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Ptaha.info, 13 березня 2015.