Заміна (футбол)

У футболі заміною вважається ситуація, коли під час матчу гравець виходить на поле замість іншого гравця, який, в свою чергу, йде з поля. Заміни можуть використовуватися для зміни травмованих, втомлених або погано виступаючих гравців, а також в тактичних цілях (наприклад, вихід на поле нападника замість захисника). У зв'язку з цим іноді говорять про «вимушені» та про «тактичні» заміни. На відміну від деяких інших видів спорту (американський футбол, хокей з шайбою, кабадді і інших), в офіційних футбольних турнірах замінений по ходу матчу гравець не може більше брати участь в грі.

Лава запасних збірної Аргентини

Четвертий суддя показує табло з номерами замінних гравців

Станом на 2020 рік в більшості офіційних турнірів дозволяється проводити не більше трьох замін по ходу матчу, в разі переходу гри в овертайм допускається четверта заміна. У товариських матчах зазвичай дозволяється більшу кількість замін.

Заміни проводяться командами з числа тих гравців, які були включені в офіційну заявку на матч. Крім 11 гравців, які виходять на поле в стартовому складі, в заявку потрапляють запасні. Кількість запасних гравців визначається правилами конкретного турніру. Ці гравці перебувають під час матчу в технічній зоні на «лаві запасних» разом з тренерським штабом своєї команди.

Гравці, які часто виходять на заміну по ходу матчів і забивають після цього важливі голи неформально називаються «суперзапасними» (англ. super sub).

Історія

Термін «заміна» (англ. substitute) використовувався ще в 1860-і роки під час футбольних матчів в англійських середніх школах і означав заміну гравця, який з яких-небудь причин не з'явився на матч або не міг взяти в ньому участь. Наприклад, в звіті про матч 1863 року йдеться: «Одинадцять гравців з учнів Чартергауса провели матч у внутрішньому дворі проти випускників Чартергауса, але через неявку деяких випускників довелося провести три заміни». Заміни відсутніх гравців траплялися і раніше, але без власне терміну «заміна». Так, у звіті про шкільний футбольний матч за участю гравців Ітонського коледжу використовувався термін «непередбачені випадки» (англ. emergencies). В середині 1860-х років термін «заміни» використовувався часто, проте неясно, відносився він тільки до заміни відсутніх гравців або до зміни травмованих по ходу матчу.

Перший випадок використання замін в матчах національних збірних був зафіксований 15 квітня 1889 року в матчі між Уельсом і Шотландією в Рексемі. Основний воротар збірної Уельсу Джеймс Трейнер не з'явився до початку матчу, тому в ворота валлійців встав місцевий воротар з числа любителів Альф П'ю. Він провів на полі близько 20 хвилин, після чого його замінив Сем Гіллам^[en] , який відіграв залишок матчу.

Офіційно в XIX і першій половині XX століття заміни в футболі дозволені не були, і якщо футболіст не міг продовжувати участь в матчі через травму, його команді довелося грати в меншості. Використання замін у футболі було дозволено тільки в 1958 році, але тільки для заміни травмованого воротаря і одного травмованого польового гравця. Однак заміни проводилися вже в відбірковому турнірі до чемпіонату світу 1954 року, зокрема, 11 жовтня 1953 року Ріхард Готтінгер^[en] замінив Горста Еккеля в матчі між збірними Німеччини і Саару. Однак використання замін в фінальних турнірах чемпіонатів світу не допускалось до 1970 року.

У 1988 році ФІФА збільшила кількість допустимих замін до двох, а допустима кількість заявлених на матч запасних склала п'ять чоловік. У 1994 році було введено правило «2 плюс 1», що означало можливість заміни двох гравців і додаткової заміни воротаря в разі його травми. У 1995 році було дозволено робити три заміни будь-яких гравців по ходу матчу. У 1996 році число запасних було збільшено з п'яти до семи .

Четверта заміна в додатковий час була введена після 2016 року і використовувалася на літніх Олімпійських іграх 2016 року, Кубку конфедерацій 2017 року, в фіналі Золотого кубка КОНКАКАФ 2017 року . З 2018 року четверта заміна в овертаймі була офіційно схвалена ФІФА для використання на чемпіонатах світу, також вона почала використовуватися в Лізі чемпіонів і Лізі Європи УЄФА.

Англія

Заміни в матчах чемпіонатів Англії були дозволені починаючи з сезону 1965/66. У перші два сезони після введення правила про заміни кожна команда могла зробити тільки одну заміну по ходу матчу, причому заміняти можна було тільки травмованого гравця. Починаючи з сезону 1967/68 дозволялося проводити заміни в тактичних цілях .

21 серпня 1965 року Кіт Пікок^[en] з «Чарльтон Атлетик» став першим гравцем, який вийшов на заміну в матчі Футбольної ліги Англії. Він замінив травмованого воротаря Майка Роуза в грі проти «Болтон Вондерерз».

Згодом кількість запасних і допустимих замін збільшувалася. У 1996 році кількість запасних гравців в заявці на матч Прем'єр-ліги було збільшено до п'яти, а в 2008 році — до семи.

Шотландія

Арчі Гемілл з «Сент-Міррен» став першим гравцем, який вийшов на заміну в Шотландії. Це сталося 13 серпня 1966 року в грі Кубка шотландської ліги проти «Клайда». Перша заміна в рамках Футбольної ліги Шотландії сталася 24 серпня 1966 року в матчі між "Квінз Парк " і «Альбіон Роверз», тоді на поле вийшов Пол Конн. 20 січня 1917 року гравець «Партік Тісл» Морган вийшов на заміну травмованого Моррісона в матчі проти «Рейнджерс» на стадіоні «Ферхілл», однак цей випадок є винятком, оскільки Шотландська футбольна ліга не дозволяла заміни до 1966 року .

Італія

У 2012 році в Італії було дозволено заявляти на матчі Серії A, Кубка Італії і Суперкубка Італії з 12 запасних.

У листопаді 2019 року Італійська федерація футболу подала запит в Міжнародну рада футбольних асоціацій (IFAB) про збільшення допустимого числа замін для кожної команди до п'яти для матчів Серії A. П'ять замін уже дозволені в Серії C. Щоб не допустити збільшення перерв в грі, пов'язаних із замінами, пропонується проводити ці п'ять замін протягом максимум трьох перерв в грі.

2020 рік: вплив пандемії COVID-19

У 2020 році ФІФА запропонувала, а Міжнародна рада футбольних асоціацій дозволила організаторам турнірів тимчасово збільшити число допустимих замін з трьох до п'яти (або шести з урахуванням додаткового часу) для завершення сезонів, коли було потрібно провести велику кількість відкладених матчів в зв'язку з пандемією COVID-19. 15 липня 2020 року ФІФА продовжила можливість виконувати по п'ять замін у матчі до серпня 2021 року, хоча остаточне рішення про застосування даного правила залишається за регіональними федераціями та національними асоціаціями .

Правила гри

Заміни регулюються правилом № 3 правил гри в футбол .

Згідно з правилами гри в футбол в редакції 2019/20 максимально допустима кількість замін становить п'ять, а для офіційних чоловічих і жіночих змагань, що включають перші команди клубів вищого дивізіону або національні збірні категорії «А», максимально допустима кількість замін становить три заміни. Для неофіційних (товариських) матчів дозволяється мати по дванадцять запасних і проводити шість замін (або більше, в разі попередньої згоди обох команд) .

Кількість запасних визначається регламентом конкретного турніру і становить від трьох до дванадцяти гравців.

«Зворотня заміна» — ситуація, в якій «гравець, який вже брав участь в матчі і був замінений (замінений гравець), пізніше повертається в гру, замінюючи іншого гравця». Починаючи з 2017 року правила гри в футбол дозволяють використання зворотних замін «в молодіжному, ветеранському футболі, футболі для осіб з обмеженими можливостями та масовому футболі при схваленні національною футбольною асоціацією, конфедерацією або ФІФА» .

«Суперзапасні»

Термін «суперзапасний» або «суперсаб» (англ. super-sub) означає гравця, який часто виходить на заміну, забиваючи важливі голи. Серед інших, таким терміном називали Девіда Ферклафа з «Ліверпуля», Уле Гуннара Сульшера і Хав'єра Ернандеса з «Манчестер Юнайтед», Нванкво Кану з «Арсеналу», Едіна Джеко з «Манчестер Сіті» , Йон-Даля Томасона з «Мілан», Джермейна Дефо зі збірної Англії, Тіма Кегілла з збірної Австралії та інших.

Примітки

1. . Полтавщина Спорт (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2021. 
2. (рос.). Чемпионат.ком. 14 вересня 2007. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021. 
3. Bell's Life in London and Sporting Chronicle (London, England), Sunday, February 22, 1863; page 7. New Readerships.
4. Bell's Life in London and Sporting Chronicle (London, England), Sunday, November 11, 1855; page 7.
5. Bell's Life in London and Sporting Chronicle (London, England), Saturday, December 17, 1864; Issue 2, 226.
6. (англ.). Londonhearts.com. 1889-14-15. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021. 
7. (англ.). The Soccer History. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021. 
8. Taylor Rash (3 січня 2014). . Guardian Liberty Voice (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 12 лютого 2021. 
9. . Fifa.com (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2007. 
10. (англ.). Topendsports.com. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 12 лютого 2021. 
11. (нім.). DFB Datencenter. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021. 
12. (англ.). FIFA.com. 26 березня 2013. Архів оригіналу за 21 травня 2013. 
13. Press Association (18 березня 2016). Fifa to trial fourth substitute in extra-time at Rio Olympics (англ.). The Guardian. 
14. Be Fisher (27 липня 2016). FA announces plans to introduce fourth substitute during extra time of FA Cup (англ.). The Guardian. 
15. Media Release (18 березня 2016). (англ.). FIFA.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 12 лютого 2021. 
16. Media Release (16 березня 2018). (англ.). FIFA.com. Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 12 лютого 2021. 
17. (англ.). ESPN. 27 березня 2018. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 12 лютого 2021. 
18. (англ.). Soccerhistory.org.uk. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. 
19. Sean Ingle (25 липня 2001). (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 30 серпня 2008. Процитовано 12 лютого 2021. 
20. (англ.). BBC Sport. 7 лютого 2008. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 12 лютого 2021. 
21. Adam Digby (22 серпня 2012). (англ.). ESPN. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021. 
22. Matt Davis (6 листопада 2019). Serie A: Italian Football Federation requests five substitutions for league (англ.). BBC Sport. 
23. (англ.). TheIFAB.com. 8 травня 2020. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2021. 
24. (англ.). BBC Sport. 15 липня 2020. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 12 лютого 2021. 
25. (англ.). IFAB. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 12 лютого 2021. 
26. Правила игры 2019/20 (рос.). IFAB. ^{[недоступне посилання з июня 2020]}
27. Александр Чистяков (28 вересня 2018). (рос.). Soccer.ru. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021. 
28. (англ.). BBC Sport. 11 квітня 2001. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 12 лютого 2021. 
29. Ben Smith (16 листопада 2012). Super-subs: The key role of football's impact strikers (англ.). BBC Sport. 
30. Paul Ansorge (26 лютого 2017). (англ.). BleacherReport. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021. 
31. (англ.). UEFA. 13 травня 2005. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 12 лютого 2021. 
32. (англ.). The Independent. 2 квітня 2018. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 12 лютого 2021. 
33. Adam Lucius (19 листопада 2013). (англ.). Sportingnews.com. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021.