Війна́ шо́стої коалі́ції — війна проти Наполеона коаліції європейських держав.
Війна шостої коаліції | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Наполеонівські війни, Австрійсько-французькі війни | |||||||
Битва народів під Лейпцигом. В. І. Мошков, 1815 | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Російська імперія Пруссія | Франція Рейнський союз | ||||||
Командувачі | |||||||
М. І. Кутузов М. Барклай-де-Толлі | Наполеон I | ||||||
Військові сили | |||||||
У центральній Європі: понад 500 тис. солдат, з яких 175 тис. росіян, 170 тис. пруссаків, 110 тис. австрійців, 18 тис. шведів 1380 гармат | У центральній Європі: 440 тис. солдат 1180 гармат | ||||||
Втрати | |||||||
391 000 вбитими та пораненими, 135 000 полонених і зниклих безвісти | 81 800 вбитих та померлих від поранень |
На початку 1813 року війну проти Наполеона у центральній Європі вела лише Росія. До складу коаліції з Росією у березні 1813 увійшла Пруссія, потім, влітку 1813, вступили Англія, Австрія та Швеція, а після розгрому Наполеона в Битві народів під Лейпцигом в жовтні 1813 до коаліції долучились німецькі держави Вюртемберг та Баварія. Незалежно від коаліції з Наполеоном на Піренейському півострові воювали Іспанія, Португалія та Англія. Активні бойові дії тривали упродовж року з травня 1813 до квітня 1814 з 2-місячним перемир'ям влітку 1813.
1813 року війна проти Наполеона велась зі змінним успіхом на території Німеччини, головним чином в Пруссії та Саксонії. У 1814 році бойові дії перемістились на територію Франції й завершились до квітня 1814 взяттям Парижа, Наполеон зрікся влади.
Німецька історіографія відокремлює у самостійний епізод цієї війни , що завдала вирішального впливу на створення за півстоліття Другого Рейху.
Передісторія
Причини війни, підготовка і плани сторін.
Загальний стан справ
Імператор Франції Наполеон до 1811 року підкорив собі більшу частину Європи за винятком Англії та Росії, збройний опір продовжував чинити лише народ Іспанії за допомогою англійської десантної армії. Географічне положення й сильний флот робили Англію неуразливою для вторгнення, тому Наполеон в червні 1812 почав рух на Росію з метою послаблення й часткового розділу Російської імперії.
На 1 червня 1812 року Наполеон мав у підпорядкуванні збройні сили, що складались з понад мільйона солдат: 687 тисяч чоловік у Німеччині та Польщі (включаючи 322 тисячі солдат з ), до 300 тисяч зав'язло у війні в Іспанії, 150 тисяч стояло гарнізонами у Франції, 50 тисяч утримували покірною Італію.
З них у 20-х числах червня 1812 року близько 440 тисяч перейшло кордон Росії, пізніше до 140 тисяч підійшли до Наполеона у складі резервів. З цих майже 610 тисяч чоловік, якщо рахувати й обозників, повернулись назад з Росії до початку 1813 року лише близько 60 тисяч солдат, причому половину тих, хто вцілів склали військові контингенти з Австрії та Пруссії, які незабаром спрямували зброї проти Франції. Окрім величезних людських втрат Наполеон втратив у Росії понад 1200 гармат й 167 тисяч коней. Йому вдалось за рахунок мобілізацій у Франції набрати до весни 1813 року велику армію, але спроби відновити сильну кавалерію та колишню артилерію не увінчались успіхом з причини відсутності часу й ресурсів.
Північний фланг російського фронту
Головна російська армія під командуванням М. І. Кутузова зупинилась в грудні 1812 року на зимові квартири в районі Вільно (південь Литви), куди виїхав імператор Олександр I. Переслідування залишків наполеонівських військ велось в Литві загонами козаків (до 7 тис.) та корпусами генерала Вітгенштейна (до 30 тис.) й адмірала (14 тис. солдат). Вітгенштейн направився до гирла Німану, щоб відрізати шлях відходу окремому французькому корпусу маршала Макдональда, у складі якого діяли війська під командуванням прусського генерал-лейтенанта Йорка.
Авангардний загін під командуванням генерала з корпусу Вітгенштейна відрізав прусські частини Йорка від дивізії Макдональда, після чого Дибіч 18 (30) грудня 1812 зумів схилити Йорка до сепаратного перемир'я, що отримало відомість як . За цією угодою пруссаки без відома свого короля вирішили зайняти нейтральну позицію, в результаті чого у Вітгенштейна з'явилась можливість переслідувати Макдональда територією Східної Пруссії. Хоча формального рішення про перетин кордонів Російської імперії не було, фактично загони Вітгенштейна 23 грудня (4 січня) 1813 підійшли до Кенігсберга, який взяли наступного дня без бою (було захоплено до 10 тис. полонених і хворих французів).
Південний фланг російського фронту
Правий (або південний) фланг Головної армії Наполеона прикривали австрійський корпус фельдмаршала Шварценберга і слабкий саксонський корпус генерала Реньє. Коли жалюгідні залишки наполеонівської Великої армії відходили за Німан, австро-саксонські війська (30—40 тис.) маневрували, намагаючись уникнути боїв з росіянами, в районі Білостока та Брест-Литовського на кордоні з Варшавським герцогством (польською буферною державою, яку було створено Наполеоном під егідою саксонського короля). Російські війська також мали інструкції не воювати з австрійцями та вирішувати справи перемовинами воєначальників.
13 (25) грудня 1812 корпус Шварценберга відійшов у Польщі до Пултуска, за ним послідував російський авангард генерала Васильчикова. Супротивники зберігали нейтралітет.
1 (13) січня 1813 Головна російська армія фельдмаршала Кутузова трьома колонами перетнула Німан (кордон Російської імперії) в районі Меречі у напрямку на польське місто Плоцьк (на північ від Варшави), відтісняючи саксоно-польсько-австрійські війська за Віслу. Так розпочався Закордонний похід російської армії, що завершився у квітні 1814 року поваленням Наполеона.
27 січня (8 лютого) 1813 росіяни мирно зайняли Варшаву, яку обороняло 42-тисячне угрупування під проводом Шварценберга. Австрійські війська пішли на південь до Кракова, припинивши таким чином участь у бойових діях на боці Наполеона. З ними пішло до 15 тис. поляків з корпусу Понятовського. Саксонський корпус Реньє відступив на захід до Каліша. Герцогство Варшавське було вибито з числа союзних Наполеону держав, хоча поляки генерала Понятовського зберігали вірність французам в надії на відновлення незалежності польської держави.
Першу лінію французької оборони по Віслі було доволі легко зламано російською армією за прихильного нейтралітету прусських військ та фактичної відмови Австрійської імперії від військового союзу з Францією.
Дії Наполеона
Наполеон повернувся з Російського походу до Парижа 18 грудня 1812 й одразу ж енергійно взявся за організацію нової армії замість знищеної у Росії. Достроково призвано 140 тис. юнаків, які підлягали призову 1813, ще 100 тис. переведено до регулярної армії з Національної гвардії. Призвано громадян старшого віку, для допоміжної служби призвано юнаків 1814 року призову. Декілька полків відкликано з Іспанії. Низку категорій було позбавлено відтермінувань, матросів перевели до піхоти. Чималу частину військ вдалось зібрати по гарнізонах.
Поки Наполеон формував армію, його пасинок Євгеній Богарне стримував по лінії Ельби подальше просування союзних російсько-прусських військ, спираючись на низку фортець та 60-тисячну армію.
15 квітня 1813 Наполеон виїхав з Парижа до знову сформованої армії (бл. 130 тис.) до Майнца на кордоні Франції. Наприкінці квітня він рушив у Саксонію до Лейпцига, звідки, з'єднавшись з військами Богарне, він мав намір відкинути російські війська та підкорити Пруссію, що повстала. Всього у розпорядженні Наполеона у Німеччині було до 180 тис. солдат проти 69 тис. росіян та 54 тис. прусських солдат, якщо не враховувати французькі гарнізони фортець на Одері та Віслі, а також сили, що тримали їх в осаді.
Кампанія 1813 року. Війна у Німеччині
Звільнення Пруссії. Січень—квітень 1813
Хоча прусський король Фрідріх Вільгельм III формально зберігав вірність союзові з Наполеоном, вступ російських військ до Східної Пруссії створив передумови для розвороту прусської політики. Російські війська тримались дружньо на прусській території, не втручаючись до внутрішніх справ Пруссії. 25 січня 1813 прусський король перебрався з окупованого французами Берліна до нейтральної Силезії (прусські володіння на кордоні з Австрією). 9 лютого Пруссія ввела загальний військовий обов'язок, що дало можливість поряд з іншими заходами створити до початку березня 120-тисячну армію. Прусські регулярні частини стали діяти узгоджено разом з російськими проти французів, не завжди отримуючи на це санкцію прусського короля. Спроба французів організувати другу лінію оборони по Одеру не увінчалась успіхом через російсько-прусський союз.
Армія Кутузова після захоплення Варшави рушила на захід Польщі до Каліша.
13 лютого передовий російський загін (16 тис.) під командуванням Вінцингероде перехопив під Калішем 10-тисячний саксонський корпус Реньє, що відступав, саксонці втратили в бою 3 тис. солдат. 24 лютого штаб Кутузова перебрався до Калішу. Звідти російські загони почали здійснювати вилазки до Німеччини.
28 лютого в Каліші було укладено союзну російсько-прусську угоду, а 27 березня 1813 прусський король оголосив війну Франції. До того часу вся територія Пруссії (виключаючи декілька блокованих фортець на Віслі та Одері) аж до Ельби була звільнена від французьких військ. За Ельбою та на південь від неї починались землі німецьких князівств Рейнського союзу, що зберігали вірність Наполеону.
Головна російська армія (43 тис.), розташувавшись на західному кордоні Варшавського герцогства, зупинила на місяць своє просування. За думкою головнокомандувача Кутузова російським військам не слід було брати участь у війні за визволення Німеччини, оскільки битви з французами у Європі відповідали інтересам не стільки Росії, скільки інтересам самих німецьких держав та Англії. Однак Кутузов не міг відкрито чинити опір планам імператора Олександра I, тому об'єднана російсько-прусська армія (бл. 70 тис.) у декілька ешелонів рушила з польського Калиша до Саксонії, захопивши 27 березня Дрезден, столицю формально нейтрального королівства.
3 квітня авангард союзників увійшов до Лейпцига.
Через Саксонію проходив найкоротший шлях з Пруссії до Парижа. Із захопленням цієї держави Рейнський союз (вассальне утворення Наполеона з німецьких держав) очікував розпад, й саме там розгорнулись основні битви Наполеона у 1813 році з арміями шостої коаліції.
Більш енергійно, ніж Головна російська армія, діяв північніше окремий корпус Вітгенштейна. Передовий загін з його корпусу під проводом генерал-ад'ютанта увійшов 4 березня до Берліна, залишеного напередодні французьким гарнізоном. 11 березня до звільненої столиці Пруссії з тріумфом увійшли основні сили Вітгенштейна. 17 березня до військ останнього (20 тис.) у Берліні приєднався прусський корпус Йорка (30 тис.), щоб спільно діяти в рамках російсько-прусського союзу.
Потім Вітгенштейн разом з прусськими частинами рушив до Магдебурга на Ельбі (опорна фортеця французів на західному кордоні Пруссії), де союзники відбили спробу французів здійснити вилазку на Берлін. Впевнившись у відсутності загрози для Берліна з цього напрямку, Вітгенштейн у 20-х числах квітня рушив на південь до Лейпцига для з'єднання з армією Кутузова.
Загін генерал-лейтенанта (12 тис.) Вітгенштейн залишив блокувати прусський Данциг у гирлі Вісли (Данциг капітулював 24 грудня 1813). Корпус Чичагова, що незабаром перейшов під керівництво Барклая-де-Толлі, тримав у осаді фортецю Торн на середній Віслі. Торн капітулював 16 квітня, що вивільнило російський корпус (12 тис.) до початку боїв з армією Наполеона у Саксонії.
28 квітня 1813 після тривалої хвороби помер головнокомандувач російсько-прусською об'єднаною армією фельдмаршал М. І. Кутузов. На його місце було призначено генерала-від-кавалерії П. Х. Вітгенштейна, який завоював довіру Олександра I своїми перемогами у битвах Вітчизняної війни. До того часу диспозиція сторін була наступною:
- Союзні війська (54 тис. росіян, 38 тис. пруссаків, 656 гармат) розташовувались на заході Саксонії між Альтенбургом та Лейпцигом. Передові загони було висунуто до річки Заале.
- Наполеон із знову створеною 120-тисячною армією рухався з Франції дорогою приблизно вздовж річки Заале за напрямком до Лейпцигу, поблизу якого на нього очікував з військами (45 тис.) його пасинок Євгеній Богарне. На нижній Ельбі стояв корпус (10тис.) маршала Даву, а в самій Саксонії формувався генералом Реньє саксонський корпус (до 5 тис. солдат). Артилерія Наполеона (350 гармат) значно поступалась російсько-прусській, також французи не володіли значною кавалерією.
З причини відсутності достатньої кавалерії Наполеон мав нечіткі відомості про дислокацію супротивника, не підозрюючи про зосередження союзних сил на південь від Лейпцига. Його армія розтягнулась на 60 км від Єни до Лейпцига, чим вирішив скористатись новий головнокомандувач союзників російський генерал Вітгенштейн. За його планом війська союзників мали завдати флангового удару по французьких корпусах у той час, поки їх було розкидано на марші. 2 травня 1813 відбулась битва при Лютцені. Наполеон зумів відбити неочікуваний наступ союзників і, швидко стягнувши сили, перейшов до контрнаступу. У битві союзники втратили до 10 тисяч солдат, але французькі втрати виявились приблизно вдвічі більшими. Знічені невдалим розвитком подій союзники вирішили відступити.
8 травня росіяни залишили Дрезден й переправились за Ельбу. Саксонія знову потрапила під владу Наполеона.
12 травня союзники зайняли оборонну позицію на східній околиці Саксонії при Бауцені (40 км на схід від Дрездена), вдало укріплену самою природою. 20—21 травня там відбулась чергова битва, відома як битва при Бауцені. У розпорядженні Наполеона було 143 тис. солдат проти 93 тис. росіян та пруссаків. За два дні боїв росіяни втратили 6400 солдат, пруссаки — 5600, французькі втрати виявились у півтора рази більш тяжкими (18—20 тис.). Вичавлені з позицій союзники вирішили продовжити відступати на схід.
Якщо для російської армії відхід був вигідним тактичним маневром, то для пруссаків наслідки були важчими, оскільки бойові дії переносились на територію Пруссії. Після другої поспіль невдалої генеральної битви цар Олександр I замінив 25 травня головнокомандувача Вітгенштейна на більш досвідченого та старшого за вислугою років генерала-від-інфантерії Барклая-де-Толлі. Війська союзників, відступаючи до Силезії, дали низку вдалих ар'єргардних боїв, однак Барклай рішуче не бажав давати наступної генеральної битви, сподіваючись на знесилення французької армії.
В ході переслідування армія Наполеона цілковито розчарувалась, французи втомились від безперервних та безрезультатних битв, втрати від дезертирства та хвороб значно перевищували бойові втрати. Постачання французьких військ було незадовільним, харчування залежало від пограбувань місцевого населення.
Ще 18 травня, до битви при Бауцені, Наполеон прохав прийняти до російсько-прусської квартири маркіза для перемовин з Олександром I, але не отримав відповіді. 25 травня перемовини відновились за ініціативою французької сторони. 4 червня 1813 року Наполеон уклав у Пойшвіці перемир'я із союзниками до 20 липня (продовжено до 10 серпня 1813), після чого повернувся до Дрездена. Обидві сторони сподівались використати перепочинок для мобілізації сил.
Перемир'я. Червень—серпень 1813
Пізніше історики і сам Наполеон назвуть перемир'я однією з найбільших помилок у його житті. В результаті перемир'я шоста коаліція значно розширилась й посилилась, перевага у силах перейшла на бік супротивників Наполеона.
В середині червня Англія зобов'язалась підтримати Росію і Пруссію значними субсидіями на продовження війни.
22 червня Швеція вступила до анти французької коаліції, виторгувавши собі Норвегію (данське володіння).
Наприкінці червня союзники і Наполеон прийняли пропозицію Австрії про посередництво, але якщо союзники також прийняли австрійські умови мирної угоди, то Наполеон не бажав жертвувати навіть частиною своїх захоплених володінь. На початку липня у містечку Трахенберг (на північ від Бреславля) відбулась нарада союзних монархів (Росії, Пруссії, Швеції) із складання загального плану воєнних дій проти Наполеона. Австрійський імператор схвалив Трахенберзький план як спостерігач. Одночасно велись повільні перемовини з французькими уповноваженими у Празі.
На початку серпня Наполеон здійснив останню спробу уточнити умови, на яких Австрія погодиться на мир. В останній день перемир'я, 10 серпня, він відправив депешу, у якій погодився прийняти частину австрійських умов, але час було втрачено. 12 серпня Австрія офіційно вступила до війни на боці коаліції.
14 серпня Наполеон прийняв всі умови віденського кабінету, однак вимушена уступка вже не могла змінити рішення Австрії. Російсько-прусська армія вирушила з Силезії до Богемії, щоб приєднатись до нових союзників.
Сили супротивників у серпні 1813
Сили союзних армій та Наполеона було підраховано російським військовим істориком М. І. Богдановичем.
- Росія: За час перемир'я російська армія у Європі значно посилилась за рахунок резервів, відправлених з Росії. Якщо на початку червня вона нараховувала близько 90 тис. солдат, то по закінченню перемир'я її сили в Силезії становили близько 175 тис. солдат (з них 107 тис. піхоти, 28 тис. кавалерії, 26 тис. козаків) при 648 гарматах. Крім того під Данцігом знаходилось 30 тис. російських солдат з 59 гарматами. У Польщі формувався генералом Беннігсеном найближчий резерв, так звана Польська армія, силою до 70 тис. при 200 гарматах.
- Пруссія: Половину прусської армії складав ландвер, вид ополчення. Всього Пруссія виставила 235 тис. (включаючи гарнізони й допоміжні війська), з них чинна армія налічувала 170 тис. солдат (з них 135 тис. піхоти, 26 тис. кавалерії) при 376 гарматах.
- Австрія: Під час відкриття кампанії Австрія виставила проти Наполеона армію у 110 тис. (з них 90 тис. піхоти, 15 тис. кавалерії) при 270 гарматах, яка швидко поповнювалась і збільшувалась в ході бойових дій.
- Союзники: Також до складу союзних сил входили 28 тис. шведів, 13 тис. німців, 500 англійців. Разом списочний склад союзних військ у чинних арміях сягав 500 тис. чоловік з 1383 гарматами. До 300 тис. військ перебували на допоміжних театрах: тримали в облозі фортеці (Данціг та ін.), у гарнізонах, формувались (Польська армія), прикривали кордони (Австрія відправила війська до Італії).
- Франція: Французька армія поспіхом формувалась Наполеоном з призовників на маршах. За відомостями від 6 серпня вона нараховувала близько 420 тис. солдат: з них 312 тис. піхоти й 70 тис. кавалерії. З урахуванням окремих загонів у розпорядженні Наполеона у центральній Європі була армія у 440 тис. солдат при 1180 гарматах. Крім того у фортецях по Ельбі стояло гарнізонами 24 тис. французів, з них половина у Гамбурзі (пізніше гарнізон Гамбургу було посилено данським контингентом). Гарнізони фортець, що були в облозі, по Віслі та Одеру у розрахунок не приймались.
Операційні плани сторін
30 червня (12 липня) 1813 року союзники прийняли Трахенберзький план кампанії, якому потім цілковито слідували. За цим планом союзні сили розподілялись на 3 армії: Північну армію під командуванням спадкового шведського принца Бернадота (дислоковано у Пруссії між нижньою Ельбою та Берліном), Силезьку та найпівденнішу Богемську армії. Силезька армія мала за обставинами приєднатись або до Північної, або до Богемської армії. У разі виступу Наполеона проти однієї з союзних армій, інша повинна була атакувати його операційну лінію. Всі 3 армії охоплювали розташування Наполеона в Саксонії з півночі, сходу та південного сходу. У кінцевому маневрі союзні армії мали оточити головні сили французів: «Всім союзним арміям діяти наступально; ворожий табір буде їхнім опорним пунктом.»
Найсильніша Богемська армія під проводом австрійського фельдмаршала Шварценберга включала до свого складу: 110 тис. австрійців, 82 тис. росіян, 42 тис. пруссаків, 672 гармати. Північна армія Бернадота налічувала 156 тис. (з них 30 тис. росіян й 79 тис. пруссаків, решта — німці та шведи) при 369 гарматах. Силезька армія під командуванням прусського генерала Блюхера складалась із 61 тис. росіян й 38 тис. пруссаків при 340 гарматах.
Оборона Наполеона спиралась на низку фортець по середній Ельбі, головним чином у Саксонії: Магдебург, Віттенберг, Торгау, Дрезден, Пірна. Сам він так коротко дав характеристику диспозиції:
«Дрезден є мій основний пункт для протидії нападам. Супротивника розтягнуто від Берліна до Праги дугою, центр якої займають мої війська… Зайняте мною розташування являє такі вигоди, що супротивник, здобувши перемогу у десяти битвах, навряд чи зможе відтіснити мене до Рейну, між тим як єдина виграна битва приведе нас до ворожої столиці, звільнить наші гарнізони фортець на Одері й Віслі та змусить союзників до укладення миру.»
За даними історика О. І. Михайловського-Данилевського французькі сили розподілялись так:
у Саксонії під особистим командуванням Наполеона 122 тис. солдат (гвардія, 1-й, 2-й, 8-й, 14-й піх. та 4-й кав. корпуси);
у Силезії угрупування під командуванням маршала Макдональда у 105 тис. солдат (3-й, 5-й, 6-й, 11-й піх. та 1-й кав. корпуси);
в Пруссії на берлінському напрямку угрупування маршала Удіно в 71 тис. солдат (4-й, 7-й, 12-й піх. й 2-й кав. корпуси).
До розрахунку не приймались ізольована французько-данське угрупування маршала Даву в Гамбурзі (13-й піх. корпус й данці), тиловий 9-й піх. корпус маршала [П'єр-Франсуа-Шарль Ожеро|Ожеро]] у Баварії та гарнізони фортець. 10-й піх. корпус під командуванням Раппа перебував в облозі у Данцигу на Віслі.
Визволення Німеччини. Серпень—грудень 1813
Битва під Дрезденом. Серпень—вересень.
Бойові дії поновились відправкою Наполеоном свого маршала Удіно з 70-тисячною армією на Берлін. Підтримку Удіно мали надати французькі гарнізони з Магдебурга й Гамбурга. Одночасно найрішучіший з союзних полководців Блюхер виступив з Силезії. Наполеон, припускаючи бачити перд собою головні сили союзників, вирушив на Блюхера, який 21 серпня одразу ж відійшов відповідно до Трахенберзького плану.
19 серпня Богемська армія союзників несподівано для Наполеона рушила до Дрездена через Рудні гори, загрожуючи зайти в тил головній французькій армії. Наполеон, довідавшись про небезпеку для Дрездена, прикритого лише корпусом маршала , прискореними маршами поспішив із Силезії назад до найважливішого опорного пункту. Проти Блюхера було залишено маршала Макдональда з 80-тисячною армією.
23 серпня прусські корпуси з Північної армії союзників відкинули (за 15 км південніше Берліна) маршала Удіно, розгромивши саксонський корпус. Перемога над французами, одержана пруссаками практично самостійно, викликала патріотичний підйом в Пруссії. Удіно відступив до Ельби під захист фортеці міста Віттенберг й незабаром був замінений Наполеоном на маршала Нея, перед яким стояла та сама задача — оволодіти Берліном.
25 серпня Богемська армія підійшла до Дрездена, але командувач Шварценберг не ризикнув взяти місто з ходу, вирішив зачекати на війська, що відстали. Наступного дня, 26 серпня, він розпочав штурм, однак і Наполеон встиг повернутись цього дня з гвардією. 27 серпня відбулась генеральна битва, у якій союзники зазнали поразки та відступили назад до Богемії. Основних втрат зазнали австрійські війська. Наполеон намагався закрити гірський прохід, через який линули війська союзників, направивши в обхід сильний корпус . Однак Вандам сам опинився в оточенні завдяки стійкості російської армії у битві під Кульмом, 30 серпня його корпус було цілком розгромлено.
26 серпня, у день початку Дрезденської битви, Блюхер перейшов у контрнаступ в Силезії на річці Кацбах, де у зустрічному бою переважними силами кавалерії розбив армію маршала Макдональда. Розбитий маршал відступив до Саксонії до основних сил.
Наполеон після перемоги над Богемською армією союзників був змушений на початку вересня знову виступити проти Силезької армії Блюхера. Останній відійшов за річку Бобер, зруйнувавши мости. Тим часом Богемська армія провела демонстрацію в бік Дрездена, зайнявши Пірну. Наполеон поспішив повернутись назад до Дрездена. Дезорганізований війною на два фронти Наполеон пішов в оборону, його війська були виснажені безперервними, безплідними для французів маршами.
Вересень 1813 року пройшов без крупних боїв, за винятком чергового невдалого походу французької армії під керівництвом маршала Нея на Берлін. 6 вересня прусські корпуси Північної армії розбили Нея, відкинувши його війська до Ельби. Перемоги союзників не дозволили Наполеону розвити успіх Дрезденської битви й зберегли готову до розпаду коаліцію з Австрією. У бойових діях на 3 тижні настав перепочинок, супротивники збирались із силами та здійснювали вилазки один проти одного обмеженими силами.
Стратегічне становище Наполеона погіршилось. У низці поразок та ще в більшій мірі від виснажливих маршів та поганого постачання він втратив значно більше солдат ніж союзники. За оцінкою німецького історика Ф.Мерінга за серпень і вересень Наполеон втратив 180 тис. солдат, головним чином від хвороб і дезертирства. Баварія, васал Наполеона й найбільша держава Рейнського союзу, вступила до сепаратних переговорів з Австрією.
Битва під Лейпцигом. Жовтень—грудень.
У перших числах жовтня союзники, посилені свіжими підкріпленнями, перейшли в наступ на Наполеона, що засів на міцній позиції навколо Дрездена. Витіснити його звідти мали широким обхідним маневром одразу з двох боків. Силезька армія Блюхера обійшла Дрезден з півночі й перетнула Ельбу північніше Лейпцига. До неї приєдналась і Північна армія Бернадота, що вкрай повільно просував ввірену йому армію. Богемська армія Шварценберга вийшла з Богемії, обійшла Дрезден з півдня й також рушила в бік Лейпцига, в тил Наполеону. Театр воєнних дій перемістився на лівий берег Ельби.
Наполеон, залишивши у Дрездені сильний гарнізон та виставивши заслін проти Богемської армії, кинувся під Лейпциг, де розраховував спочатку розбити Блюхера і Бернадота. Ті ухилились від битви, і Наполеону довелось мати справу з усіма союзними арміями одночасно. 16—19 жовтня 1813 відбулась одна з наймасштабніших битв XIX століття, відома як Битва народів або битва під Лейпцигом. З причини розкиданості армій, широкого фронту битви і тривалості за часом оцінка сил супротивників сильно відрізняється, але в середньому історики збігаються, що Наполеон мав під Лейпцигом 180—200 тис. солдат. Союзні сили до кінця битви у півтора рази перевищували чисельність французьких військ.
Втрати союзників за дні битви склали до 54 тис. вбитими та пораненими, з них 22600 росіян, 16 тис. пруссаків, 15 тис. австрійців і лише 180 шведів. Проте Наполеон зазнав рішучого розгрому, втративши безпосередньо під Лейпцигом до 80 тис. солдат. Він відступав найкоротшим шляхом на Франкфурт у Францію, коли об'єднані австрійсько-баварські війська під командуванням баварського генерала (43 тис. солдат) направились на перехоплення лінії відступу Наполеона й перерізали шлях поблизу німецького міста Ханау. 31 жовтня Наполеон з боєм прорвався, 2 листопада перейшов Рейн, повернувшись до Франції з 40 тис. солдат під зброєю — рештками 400-тисячної армії.
Союзники зупинились на кордоні Франці по Рейну, наводили лад у військах. Окрім Гамбурга, де відчайдушно захищався маршал Даву, і Магдебурга всі решта французьких гарнізонів у Німеччині здались у листопаді—грудні 1813 або січні 1814 року. У листопаді 1813 оголосила про здачу угрупування маршала Сен-Сіра в Дрездені (35 тис. солдат), наприкінці грудня капітулював Данциг. Капітуляція фортець позбавила Наполеона понад 150 тисяч солдат, необхідних йому для захисту самої Франції. За підрахунками воєнного історика О. І. Михайловського-Данилевського впродовж одного місяця й 5 днів наприкінці 1813 союзники захопили 41 тис. полонених і 2247 гармат (половина артилерії з Данцигу) в результаті капітуляцій, багато солдат у фортецях в облозі померли від епідемій або дезертирували.
Кампанія 1813 року завершилась для Наполеона втратою Європи, але Франція все ще лишалась відданою йому.
Розпад Рейнського союзу восени 1813
- Король Саксонії Фрідріх-Август після вагань навесні 1813 потім до останнього лишався відданим Наполеону, допоки його війська під Лейпцигом не перейшли на бік союзників, формально зрадивши королю. Фрідріх-Август став бранцем союзників. Саксонія стала державою для повоєнного розподілу між переможцями: її північна частина у 1815 році відійшла до Пруссії.
- 26 жовтня 1813 козаки вигнали з Касселя Жерома Бонапарта, короля . Пізніше там були відновлені попередні династії, повалені Наполеоном. Вестфальське королівство як держава зникла після зміни європейських кордонів 1815 року.
- Король Баварії Максиміліан Баварський, оцінивши загальний хід війни, 10 вересня 1813 відмовився від союзу з Наполеоном, письмово повідомивши останнього про цей крок. 8 жовтня, ще до розгрому Наполеона під Лейпцигом, Баварія вступила до воєнного союзу з Австрією, зобов'язавшись приєднати до військ коаліції свою 36-тисячну армію й повернути Австрії частину території. 30 жовтня 1813 баварські війська невдало намагались перерізати Наполеону шлях відступу .
- Король Вюртембергу Фрідріх I наслідував приклад баварського короля, уклавши 2 листопада 1813 з Австрією угоду на умовах збереження свого суверенітету. До того часу союзні війська наблизились до кордонів його володінь, що межують з Францією по Рейну. Вюртемберг виставив до союзних сил 12-тисячний загін, який потім брав участь в активних бойових діях на території Франції.
- Упродовж листопада решта дрібних німецьких князів (великі герцоги Гессен-Дармштадтський, Баденський та ін.) долучились до коаліції.
Кампанія 1814 року. Війна у Франції
Перші битви у Франції. Січень 1814
Більша частина російсько-пруссько-австрійських військ стояла на кордонах Франції по Рейну впродовж листопада і грудня 1813 року. За словами очевидця й історика О. І. Михайловського-Данилевського цар Олександр I виступав за вторгнення до Франції без зволікання, однак союзники прийняли обережніший план дій: «Він не хотів навіть довго зупинятись на Рейні, а йти прямо до Парижа взимку, але союзники наші немов злякались при виді кордонів Франції, ймовірно, від невдалих замахів у попередніх війнах.»
Північна армія під началом шведського кронпринца Бернадота була роздріблена. Сам Бернадот зі своїми шведами пішов до Данії, інші корпуси вирушили чистити Голландію від французьких гарнізонів й пізніше приєднались до армій Блюхера та Шварценберга.
1 (14) січня 1814 року російська гвардія на чолі з царем увійшла до Франції з боку Швейцарії, в районі Базеля, інші корпуси союзників перетнули Рейн раніше, у 20-х числах грудня 1813. До 26 січня союзні корпуси в обхід фортець зібрались у провінції Шампань між правими притоками Сени Марною та Обом, приблизно за 200 км на схід від Парижа. Проти понад 200-тисячної армії союзників Наполеон мав під рукою до 70 тисяч солдат, які, прикриваючи різні напрямки, намагались затримати просування сил союзників, наскільки могли це робити. З причини необхідності зупинятись на зимових квартирах, захищати комунікації й блокувати французькі фортеці союзники були змушені розпорошувати сили, тож їх перевага безпосередньо на полі бою не була настільки відчутною, що дало можливість Наполеону зосереджувати свої відносно невеликі сили проти окремих частин союзних армій та з успіхом воювати з ними.
25 січня Наполеон, попрощавшись з 3-річним сином і дружиною, виїхав до військ у Вітрі. Більше він ніколи не побачить свою сім'ю.
Зимове вторгнення захопило зненацька французького імператора. Поспіхом призвані 170 тисяч новобранців ще тільки навчались та не були належним чином озброєні. Наполеона рятували суперечності у стані союзників: Австрія не була зацікавлена у подальших битвах й через Шварценберга стримувала просування союзних військ. Але прусський фельдмаршал Блюхер за погодженням з Олександром I прагнув іти на Париж, й основні битви кампанії 1814 року розгорнулись між російсько-прусськими корпусами Блюхера та Наполеоном, у той час як Шварценберг з найсильнішою армією (колишня Богемська, тепер Головна армія) обмежився допоміжною роллю.
Наполеон вирішив атакувати Силезьку армію Блюхера, що висунулась вперед, найслабшу, але найнебезпечнішу з союзних. Він зосередив до 40 тис. солдат, а потім спробував несподіваним маневром зайти в тил Блюхеру, який мав під Брієнном (фр. Brienne-le-Château) менше 30 тис. солдат з російських корпусів. 29 січня відбулась битва під Брієнном, у якій успіх частково був на боці французів. Супротивники втратили по 3 тис. чоловік, Блюхер упорядковано відступив на декілька кілометрів на вигіднішу позицію на висотах Транна, де з'єднався з військами Шварценберга.
Співвідношення сил схилилось на бік шостої коаліції. Блюхер зібрав під своє командування до 110 тис. солдат і перейшов у контрнаступ. 1 лютого в районі селища Ла-Рот'єр французів було атаковано з лівого флангу силами, що переважали, витіснено з центральної позиції і вони були змушені відступити за Сену до Труа. Втрати сторін виявились рівними, приблизно по 6 тис. чоловік.
Наступ Наполеона. Лютий 1814
2 лютого відбулась військова рада, на якій союзники, розвиваючи первинний успіх, вирішили рухатись на Париж окремо. Головна армія під командуванням Шварценберга мала наступати вздовж улоговини Сени, маючи перед собою головні сили Наполеона. Силезька армія Блюхера рушила на Париж північніше через долину річки Марни (впадає до Сени поблизу Парижа), маючи перед собою малочисельні корпуси французьких маршалів Макдональда та .
З причини повільності Шварценберга розбита французька армія спокійно відновлювала сили до 6 лютого, потім після стрімкого маршу 10 лютого завдала несподіваного удару у фланг армії Блюхера, розгромивши при Шампобері російський корпус Олсуф'єва. Так розпочалась серія перемог Наполеона над Сілезькою армією Блюхера, що отримала серед істориків назву Шестиденної війни. В ході наступу армія Блюхера підійшла ближче 100 км до Парижа, але виявилась розкиданою частинами на великій відстані, причому через відсутність кавалерії Блюхер не мав відомостей про переміщення супротивника. Між Головною армією Шварценберга, що товклась на місці поблизу Труа, і Блюхером утворився розрив, що не дозволяв Блюхеру вчасно отримати підкріплення від Шварценберга.
Наполеон послідовно атакував всією армією корпуси Блюхера окремо. В результаті 4 битв (Шампобер, , , ) з 10 по 14 лютого Блюхер втратив третину армії (16 тис. солдат, з них 9 тис. росіян). Від цілковитого знищення Блюхера врятував наступ Головної армії, який став загрожувати Парижу.
17 лютого союзники запропонували Наполеону мир на умовах збереження французьких кордонів на початок Французької революції, від чого той відмовився.
Шварценберг також у повільному наступі розкидав корпуси на великій відстані, що дозволило Наполеону, який швидко перекинув армію на загрозливий напрямок, завдати низки поразок окремим частинам Головної армії. 17 лютого було розбито російський авангард , а потім баварська дивізія. 18 лютого в Вюртемберзький корпус з двома австрійськими дивізіями опинився притиснутим до Сени французькою армією, що була вдвічі сильнішою, однак союзники зуміли з великими втратами (до 6 тис.) переправитись на інший берег.
Шварценберг відійшов до Труа, де з'єднався із Силезькою армією Блюхера, а потім до вихідної позиції наступу.
Перший наступ союзників на Париж провалився.
Наполеон не зважився атакувати об'єднані сили союзників, які більш ніж вдвічі переважали всі війська, що були у його розпорядженні. Однак і Шварценберг продовжив відступати. Невдоволений цим Блюхер звернувся до російського царя та прусського короля, отримавши від них дозвіл діяти самостійно.
Союзні армії обмінялись функціями: до того допоміжна армія Блюхера мала вести активні наступальні дії, а Головна армія Шварценберга — відволікати та розпорошувати французькі сили. На підсилення Блюхера було направлено з Голландії російський корпус Вінцингероде та прусський з Північної армії Бернадота.
24 лютого Блюхер рушив на північний захід, в бік Парижа й назустріч підкріпленням. Наполеон, довідавшись про відділення Блюхера, вирішив організувати його переслідування як найнебезпечнішого й найактивнішого супротивника. Упевнившись в пасивності Шварценберга, Наполеон залишив проти нього поблизу Бар-сюр-Об та Бар-сюр-Сен нечисленні війська маршалів Удіно, Макдональда та генерала Жерара, разом 30 тис. солдат, а сам 27 лютого з приблизно 40 тис. приховано рушив з Труа в тил до Блюхера.
Союзні монархи, побоюючись за долю армії Блюхера, змусили Шварценберга перейти хоча б до часткового наступу. Російський корпус під командуванням Вітгенштейна за підтримки австрійсько-баварського корпусу (разом 35 тис.) відкинули 27 лютого війська маршала Удіно (18 тис.) за річку Об (права притока Сени) в районі містечка Бар-сюр-Об. 5 березня союзники у черговий раз зайняли Труа, але тут Шварценберг зупинив своє просування, слідуючи інструкції австрійського кабінету не віддалятись далеко за Сену. Основні битви розгортались у північно-західному напрямку, за річкою Марною, між Наполеоном й армією Блюхера.
Загальна ситуація наприкінці лютого 1814
Загальна обстановка наприкінці лютого 1814 року складалась для Наполеона тяжко, але не безнадійно. Він поставив собі задачу укласти мир із союзниками на умовах збереження кордонів Франції, що існували на початок епохи наполеонівських війн, тобто по Рейну й Альпам.
Загальне розташування супротивників на 26 лютого 1814 року було наступним.
- Наполеон між річками Сеною та Обом мав у розпорядженні близько 74 тис. солдат при 350 гарматах. З такими силами він успішно стримував союзні армії Блюхера і Шварценберга, чисельність яких за оцінками перевищувала 150 тисяч солдат. Блюхер (близько 45 тис. солдат) відділився від Головної армії Шварценберга й рушив у бік Парижа. На його шляху був лише слабкий заслін у вигляді французьких корпусів Мармона та (до 16 тис. солдат).
- На південному фланзі у Швейцарії наполеонівський маршал Ожеро із 28 тис. солдат відкинув австрійський корпус Бубни й готувався взяти Женеву, після чого його завданням було перерізати комунікаційну лінію Шварценберга.
- В Італії французький генерал Богарне із 48 тис. солдат успішно протистояв 75-тисячній австрійській армії фельдмаршала Бельгарда, а також стримував колишнього наполеонівського маршала, а тепер неаполітанського короля Мюрата з його неаполітанцями від активних дій проти французів.
- В Іспанії наполеонівський маршал мав до 40 тис. солдат. Відповідно до угоди він не вів бойових дій, очікуючи на можливість відвести війська до Франції. Піренеї закривав загін маршала , не даючи змоги англійсько-іспанській армії герцога Веллінгтона вторгнутись до Франції з півдня.
- На півночі в районі Рейну і Голландії французи продовжували чинити опір у численних фортецях.
Успіхи союзників. Березень 1814
27 лютого Блюхер підійшов до Лаферте-су-Жуар (75 км на схід від Парижа) на , де відкинув слабкі заслони маршалів Мармона й Морт'є. Довідавшись про рух Наполеона, Блюхер почав відступати вздовж річки Урк на північ до Суассона на Ені назустріч підкріпленням (корпусам Вінцингероде та Бюлова). Погрожуючи штурмом, союзники умовили французький гарнізон залишити 3 березня фортецю Суассон зі зброєю, після чого 4 березня Блюхер перейшов на правий берег Ени, де його армія, об'єднана з корпусами Вінцингероде й Бюлова, вдвічі збільшилась і стала налічувати до 109 тис. солдат.
Як вважають історики, посилаючись на мемуари маршала Мармона, Наполеон був змушений малими силами (40—50 тис.) атакувати Блюхера, щоб прорватись на північ до Рейну та в Голландію, де розраховував деблокувати французькі гарнізони. Вони могли дати йому до 50 тисяч солдат, що дало б надію французькому імператору розтрощити союзні сили у Франції.
Наполеон не знав про з'єднання союзників і мав намір перерізати центральну дорогу Суассон—Лан. 7 березня Наполеон атакував позиції Блюхера на Краонських височинах, на яких тримали оборону дві російські дивізії Воронцова й (16 тис. солдат) з корпусу Вінцингероде. Задум Блюхера полягав у тому, щоб дати застрягнути Наполеону у бою, а потім обхідним маневром завдати удару йому в тил. Однак сильний кавалерійський корпус не зміг здійснити цей маневр, і росіяни відступили з плато. розглядається як одна з найкривавіших за всю кампанію, якщо оцінювати питому кількість вбитих та поранених (відсоток від кількості учасників битви). Російські дивізії втратили майже третину особового складу.
Блюхер стягнув усі сили, що були в наявності (104 тис., з них 22 тис. кавалерії, 260 гармат) до Лану, міцно укріпленого містечка — стародавньої столиці Франції. Наполеон також стягнув свої сили в кулак, довівши чисельність армії до 52 тис. солдат (включаючи 10 тис. кавалерії) при 180 гарматах. 9 березня при Лані війська союзників, головним чином прусські дивізії, відбили наступ Наполеона й потім в ніч на 10 березня цілком розгромили один з його корпусів під командуванням маршала Мармона. Менше з тим, Наполеон продовжив атаки 10 березня на вдвічі сильнішу армію Блюхера, після чого до кінця дня безперешкодно відступив за річку Ену.
Після того, як Наполеон відступив, стратегічна ініціатива могла б перейти до армії Блюхера, однак його війська лишались нерухомими впродовж тижня з причини хвороби прусського фельдмаршала й труднощів у постачанні. Наполеон рушив на схід і 13 березня несподіваною атакою 14-тисячний російсько-прусський корпус графа .
Зайнявши Реймс, Наполеон перерізав комунікаційну лінію між Силезькою армією Блюхера і Головною армією Шварценберга. Несподіваний успіх Наполеона вчинив моральний вплив на союзників, які приголомшено призупинили свої операції, віддавши ініціативу в бойових діях французькому імператору.
У цей час Головна армія союзників під проводом Шварценберга повільно просувалась до Парижа. Наполеону, послабленому великими втратами в боях з Блюхером, нічого не лишалось, як знову кинутись на Головну армію. Наполеон розраховував застосувати звичайну тактику: атакувати з флангу розсіяні в марші корпуси союзників окремо. Однак цього разу союзники встигли стягнути корпуси в кулак, тож Наполеон не міг сподіватись на перемогу в битві з набагато чисельнішим супротивником. Єдине, що міг вдіяти Наполеон, це зупинити просування Головної армії, погрожуючи їй з флангу або тилу. Однак в такому випадку шлях на Париж лишався відкритим для армії Блюхера.
Наполеон обрав наступну стратегію: виставити заслони проти союзників, а самому пройти між арміями Блюхера і Шварценберга до північно-західних фортець, де він міг, деблокувавши та приєднавши гарнізони, значно посилити свою армію. Потім у нього з'явилася б можливість змусити союзників відступити, загрожуючи їх тиловим комунікаціям. Наполеон сподівався на повільність союзних армій та їхній страх перед армією французького імператора в тилу. Париж лишався на захист, головним чином, своїх жителів та Національної гвардії.
До 20 березня корпуси Головної армії зосередились між річками Сеною та Обом поблизу Труа. Наполеон обрав маршрут на північний схід вздовж долини річки Об через містечко Арсі-сюр-Об до Вітрі й далі на схід. 20 березня його 25-тисячна армія зіткнулась в Арсі з військами Шварценберга (до 90 тис. солдат). 21 березня після битви при Арсі-сюр-Об Наполеон був відкинутий за річку Об та відійшов до Сен-Діз'є, де мав намір тривожити союзні армії з тилу. Йому вдалось частково виконати поставлену задачу: наступ на Париж Шварценберга було призупинено.
Взяття Парижа й кінець кампанії. Березень 1814
В свою чергу союзники 24 березня узгодили план подальших дій у кампанії, вирішивши після суперечок відновити наступ на Париж. Проти Наполеона було вислано 10-тисячний кавалерійський корпус під командуванням російського генерала Вінцингероде з тим, щоб ввести Наполеона в оману відносно намірів союзників. Корпус Вінцингероде було розбито Наполеоном 26 березня, але це вже не мало впливу на хід подальших подій.
25 березня армії Блюхера й Шварценберга вирушили на Париж. Того ж дня союзна кавалерія у двох окремих битвах розбила корпуси маршалів Мармона та Морт'є (16—17 тис. солдат) та майже цілком знищила великий загін Національної гвардії. Французькі корпуси поспішали на з'єднання с Наполеоном, після поразки вони відкотились до Парижа.
Коли 27 березня Наполеон довідався про наступ на Париж, то високо оцінив рішення супротивника: «Це прекрасний шаховий хід. Ось ніколи б не повірив, що будь-який генерал у союзників здатен це зробити». Наступного дня він від Сен-Діз'є (приблизно 180 км на схід від Парижа) кинувся на порятунок столиці, однак прибув надто пізно.
29 березня союзні армії (близько 100 тис. солдат, з них 63 тис. росіян) підійшли впритул до передової лінії оборони Парижа. За різними даними у французів було 22—26 тис. регулярних військ, 6—12 тис. ополчення Національної гвардії та близько 150 гармат. Нестача військ частково компенсувалась високим бойовим духом захисників столиці та їх надією на швидке прибуття Наполеона з армією.
30 березня російські та прусські корпуси атакували й після запеклих боїв захопили передмістя Парижа. Бажаючи врятувати багатотисячне місто від бомбардування й вуличних боїв, командувач правим флангом французької оборони маршал Мармон до 5 години дня відправив парламентера до російського імператора. Олександр I дав таку відповідь: «Він накаже зупинити битву, якщо Париж буде здано: інакше до вечора не пізнають місце, де була столиця.» Битва за Париж стала в кампанії 1814 року однією з найкривавіших для союзників, які втратили за один день боїв понад 8 тисяч солдат (з них понад 6 тис. росіян).
31 березня о 2 годині ранку було підписано капітуляцію Парижа. До 7 години ранку, за умовою угоди, французька регулярна армія мала залишити Париж. Опівдні 31 березня російська та прусська гвардія на чолі з імператором Олександром I тріумфально вступили до столиці Франції.
У перших числах квітня Сенат Франції видав декрет про повалення Наполеона й започаткував тимчасовий уряд. Тим не менше у більшій частині Франції народ визнавав імператорську владу, тобто, виникло двовладдя.
Наполеон довідався про капітуляцію Парижа того ж дня на під'їзді до столиці. Він вирушив до свого палацу у Фонтебло, де очікував на підхід своєї армії, що відстала. Наполеон стягнув всі війська (до 60 тис.) для продовження війни. Однак, під тиском власних маршалів, що враховували настрої населення й тверезо оцінювали співвідношення сил, 4 квітня Наполеон написав заяву про умовне зрікання на користь свого сина Наполеона II під регентством дружини Марії-Луїзи. Поки тривали перемовини, частина французької армії перейшла на бік союзників, що дало привід цареві Олександру I зробити умови складання повноважень жорсткішими.
6 квітня Наполеон написав акт зрікання за себе та своїх нащадків від престолу Франції. Того ж дня Сенат проголосив королем Людовіка XVIII. Сам Наполеон 20 квітня вирушив до почесного заслання на острів Ельбу у Середземному морі.
30 травня 1814 року було укладено мир, що повернув Францію у кордони 1792 року й відновив там монархію.
Допоміжні фронти шостої коаліції
Війна шостої коаліції проти Наполеона та його союзників розгорнулась на більшій частині Європи, хоча вирішальні битви відбувались на основному театрі бойових дій у Пруссії, Саксонії й дальніх підступах до Парижа, де армії Шварценберга і Блюхера протистояли Наполеону.
В Іспанії англійсько-іспансько-португальська армія Веллінгтона відкинула французів маршала до Піренеїв, потім вторглась на південь Франції. Ця кампанія розглядається як самостійна війна на Піренейському півострові (Peninsular War 1807—1814) й охоплює більш тривалий період з 1807 року. На північному сході Італії проти австрійців та англійців бився пасинок Наполеона, віце-король Італії Євгеній Богарне. Колишній маршал Наполеона, шведський спадковий принц Бернадот восени 1813 відокремився від основних сил коаліції, що зосередились на Рейні для вторгнення на територію Франції. Його армія розділилась: російсько-прусські корпуси очищали від французьких гарнізонів Голландію та Бельгію (Сполучені провінції), шведська частина армії вирушила до кордонів Данії, щоб ізолювати угрупування маршала Даву в Гамбурзі й силою змусити Данське королівство поступитись Норвегією Швеції.
Війна на Піренейському півострові
Війна на Піренейському півострові розпочалась у жовтні 1807 року, коли французький генерал Жюно з метою забезпечення континентальної блокади захопив Лісабон. З серпня 1808 року англійський генерал Артур Велслі, майбутній герцог Веллінгтон, очолює бойові дії в Португалії та Іспанії. Його супротивниками були французький маршал Сульт і брат Наполеона Жозеф. Катастрофічний розгром Наполеона в Росії призвів до відклику французьких частин з Іспанії, завдяки чому було створено сприятливі умови для наступу англійсько-іспансько-португальської коаліції.
21 червня 1813 Веллінгтон завдав поразки Жозефу Бонапарту при Вітторії: французи втратили близько 5 тис. солдат, що для 50-тисячної армії не становило надто важкого становища. Однак в результаті втрати обозу та майже усієї артилерії французька армія втратила боєздатність. Крім того, перемога Веллінгтона сталась у період перемир'я Наполеона з росіянами та пруссаками, що укріпило союзників у намірах продовжувати війну.
В липні 1813 відбулась битва за Піренеї, що відділяли Францію від Іспанії. Бої велись з перемінним успіхом, в результаті Веллінгтон зупинився на кордоні Франції, який перетнув у жовтні 1813, дізнавшись про відновлення союзниками активних бойових дій проти Наполеона. Маршал Сульт обмеженими силами (35 тис.) успішно стримував методичне просування англійсько-іспансько-португальських військ (до 100 тис.), тож коли армії Шварценберга та Блюхера штурмували Париж, Веллінгтон лишався на півдні Франції.
В Іспанії лишались французькі гарнізони під загальним командуванням маршала Сюше, які блокувались англійсько-іспанськими військами. Ці сили налічували до 65 тис. солдат у 1813, після втрат й відклику полків до Франції у Сюше лишалось 1814 року 15—20 тис. солдат у Каталонії (область Іспанії на Середземному узбережжі, що примикає до Піренеїв), які не брали участі як у вирішальних битвах у Франції, так і в обороні Піренеїв. Сульт пропонував Сюше вплинути на тили й комунікації армії Веллінгтона, однак той відмовився виводити нечисленні війська у поле, боючись за їх остаточне розсіювання та знищення. Спроба здати фортеці іспанцям за умови пропуску їх гарнізонів до Франції зазнали невдачі. Французький генерал Габерт 18 квітня 1814 здійснив невдалу спробу прорватись з Барселони, бій став останнім перед укладенням миру й повним визволенням Іспанії.
10 квітня 1814, після остаточного зречення Наполеона від престолу, Веллінгтон намагався взяти штурмом Тулузу. Сульт відбив приступ, але наступного дня залишив місто, довідавшись про події у Парижі.
Бойові дії в Італії
Після Наполеон, який носив титул короля Італії, відправив свого пасинка, віце-короля Євгенія Богарне до Італії, щоб мобілізувати сили королівства на боротьбу з союзниками.
Майже всі регулярні війська королівства Італія загинули в Росії, Богарне довелось створювати армію заново. Він успішно скористався з тимчасового нейтралітету Австрії й до липня 1813 зібрав 45 тис. піхоти, 1500 кавалерії при 130 гарматах. Після вступу Австрії до війни в серпні 1813, її колишні провінції (Хорватія, Далмація, Іллірія), відібрані Наполеоном та долучені до його імперії, повстали проти французького правління.
Австрійська 50-тисячна армія під командуванням лейтенант-фельдмаршала Радивойвича двома колонами вступила на територію королівства Італії зі сходу між Альпами й узбережжям Адріатичного моря. Бойові дії звелись в основному до маневрів. Війська Богарне витіснялись з позицій шляхом обходу з флангів, поки в листопаді 1813 не зупинились по лінії ріки Адідже (протікає на східному боці основи Аппенінського півострова). Англійський флот висаджував десанти на острови й узбережжя Адріатики, австрійці блокували Венецію, але до кінця 1813 серйозніших подій не відбулося.
Неаполітанська армія короля Мюрата в листопаді 1813 рушила на північ Італії, однак ніхто не мав чіткого уявлення, чий бік візьме колишній французький маршал, якого Наполеон нагородив Неаполітанським королівством. 21 січня 1814 Мюрат перейшов на сторону Австрії, націливши свою 30-тисячну армію проти колишнього соратника Богарне взамін гарантії збереження корони. Однак Мюрат уникав вступу до активних бойових дій проти франко-італійських військ, в результаті чого війська Богарне змогли успішно стримувати просування австрійців та англійського десанту до району річки По. Під сильним натиском нових союзників Мюрат проводить повільні атаки без особливих результатів.
Богарне продовжував битись на півночі Італії до падіння Наполеона. Лише 16 квітня він підписав з австрійським генералом воєнну конвенцію, яка поклала край війні й лишила за Богарне більшу частину королівства. Потім Євгеній Богарне хотів коронуватись (проти чого союзники не заперечували), але проти цього виступив Сенат Італії. 20 квітня у Мілані спалахнуло повстання проти віце-короля. 24 квітня Богарне уклав у Мантуї [en], за якою австрійці змогли зайняти всю північ Італії, а сам поїхав до Баварії під покровительство баварського короля, свого тестя.
Бойові дії в Голландії та Данії
Після розгрому в битві під Лейпцигом у жовтні 1813 шведський кронпринц Бернадот не став переслідувати разом із союзниками французьку армію, а повернув Північну армію у протилежному напрямку.
Російський корпус Вінцингероде й прусський Бюлова було відправлено до Голландії, щоб звільнити її від французьких гарнізонів.
Бернадот зі своїми шведами й німецькими військами вирушив до Данії, союзниці Наполеона. Мета походу полягала в тому, щоб змусити Данію відмовитись від Норвегії (з XIV століття данське володіння). Дане територіальне придбання було умовою приєднання Швеції до 6-ї коаліції. 28 листопада 1813 шведська армія (60 тис.) перетнула кордон Данії. 7 грудня у битві під Борнхеведом шведська кавалерія примусила слабкі данські війська (10 тис.) до відступання. На морі супротивником Данії виступав могутній англійський флот, тож Данія була змушена підписати 14 січня 1814 угоду із Швецією (Кільські мирні угоди 1814), за якими Норвегія перейшла під номінальну владу шведської корони (до 1905 року). Після поразки Данії Бернадот рушив армію на допомогу союзникам, але до капітуляції Парижа шведські війська перебували у Нідерландах.
Примітки
- Німецькі держави, що первинно були на боці Франції, а до кінця 1813 року перейшли на бік союзників
- Bodart, G. (1916). Losses of Life in Modern Wars, Austria-Hungary; France. p.46
- За підрахунками Bodart G. Losses of life in modern wars. Austria-Hungary; France. — London., 1916.
- Е.Лавісс, А.Рамбо. Історія XIX століття. т.2, ч.2, гл. 9: Сили Наполеона.
- Наполеон залишив Мюрата командувати військами у Європі, але той 16 січня 1813 самовільно передав командування генералу й віце-королю Італії Євгенію Богарне, а сам поїхав рятувати свій трон до Неаполітанського королівства
- Ф.Мерінг. «Нариси з історії війн та воєнного мистецтва». Весняний похід.
- Саксонія була одним з найвідданіших союзників Наполеона під час його вторгнення до Росії. Формальний нейтралітет було оголошено саксонським королем Фрідріхом-Августом як оборонний захист від російсько-прусського наступу, але з поверненням Наполеона саксонські війська знову бились на його боці до самої битви під Лейпцигом.
- М. І. Богданович, «Історія війни 1813 року». Витяги з Трахенбергського плану. т. 1, с. 458
- М. І. Богданович, «Історія війни 1813 року». т. 1, с. 464
- О. І. Михайловський-Данилевський, «Опис війни 1813 року», пуб. 1850, т. 6, стор. 168
- Ф.Мерінг, Нариси з історії війн та воєнного мистецтва. Осінній похід.
- Основних втрат Наполеон зазнав під час відступання в результаті масового дезертирства деморалізованої армії. Також багато солдат полягло від хвороб.
- О. І. Михайловський-Данилевський, «Зібрання творів. Опис війни 1813 року», пуб. 1850, т.6, стор. 387
- О. І. Михайловський-Данилевський, «Журнал 1813 року»
- Армія Блюхера налічувала до 52 тис. солдат проти 30 тис. під проводом Наполеона, але в кожній окремій битві Наполеон мав чисельну перевагу.
- E.Cust, Annals of the wars of the nineteenth century, p. 224 (англ.)
- Д. М. Бантиш-Каменський, 41-й генерал-фельдмаршал князь Михайло Богданович Барклай де-Толлі
- E. Cust, «Annals of the wars of the nineteenth century», vol. IV, 1813—1815, pub. in 1863, p. 208 (англ.)
- E. Cust, «Annals of the wars of the nineteenth century», vol. IV, 1813—1815, pub. in 1863, p. 265 (англ.)
- Територію Італії в результаті наполеонівських війн до 1813 року було розділено на 3 основні частини: північно-західна частина Італії та Рим (Папська область) анексовано Францією, північна й центральна частини зведено у королівство Італія (король — Наполеон), у південній континентальній частині Італії утворено Неаполітанське королівство (король — наполеонівський маршал Мюрат)
- E. Cust, «Annals of the wars of the nineteenth century», vol. IV, 1813—1815, pub. in 1863, p. 137 (англ.)
- ВРЕ: Шведсько-данська війна 1813—1814[недоступне посилання з червня 2019]
Література
- В. В. Копійка. Антифранцузькі коаліції // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- Т. Кулініч. Тепліцькі союзні договори 1813 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Війна шостої коаліції |
- Цифри й дати до вересня 1813 року взято з праці воєнного історика XIX століття , «Історія війни 1813 року за достовірними джерелами», т. 1 (рос.)
- Михайловський-Данилевський, Опис походу до Франції 1814 року (у 2 частинах), СПб.:1845, на сайті «Руніверс» [ 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Богданович М. І. Історія війни 1813 року за незалежність Німеччини (у 2 томах) [ 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Богданович М. І. Історія війни 1814 року у Франції (у 2 томах). — СПб.: 1865. (рос.)
- Записки О. І. Михайловського-Данилевського: «Журнал 1813 року» [ 6 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- George Cathcart, «Commentaries on the War in Russia and Germany in 1812 and 1813», pub. in 1850 [ 29 червня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Edward Cust, «Annals of the wars of the nineteenth century», vol. IV, 1813—1815, pub. in 1863 [ 29 червня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Archibald Alison, «Lives of Lord Castlereagh and Sir Charles Stewart», vol. II, pub. in 1861 [ 21 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- F.Müffling, «Passages from My Life: Together with Memoirs of the Campaign of 1813 and 1814», pub. in 1853 [ 29 червня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
- Е.Лавісс, А.Рамбо, «Історія XIX століття». т. 2. Частина 2. Час Наполеона I. 1800—1815. [ 15 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Є. В. Тарле, «Наполеон», гл. XIV—XV [ 25 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ф.Мерінг, «Історія війн та воєнного мистецтва»: Від Калиша до Карлсбаду [ 23 листопада 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Bodart G. Losses of life in modern wars. Austria-Hungary; France. — London., 1916. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vijna sho stoyi koali ciyi vijna proti Napoleona koaliciyi yevropejskih derzhav Vijna shostoyi koaliciyi Napoleonivski vijni Avstrijsko francuzki vijni Bitva narodiv pid Lejpcigom V I Moshkov 1815 Bitva narodiv pid Lejpcigom V I Moshkov 1815 Data 3 bereznya 1813 30 travnya 1814 Misce Prussiya Saksoniya provinciya Shampan Franciya Rezultat Peremoga koaliciyi Parizkij mir Storoni Rosijska imperiya Prussiya Avstrijska imperiya Shveciya Velika Britaniya Portugalske korolivstvo Ispaniya ta inshi derzhavi Franciya Rejnskij soyuz Varshavske gercogstvo Italijske korolivstvo Neapolitanske korolivstvo Daniya Shvejcariya Komanduvachi M I Kutuzov M Barklaj de Tolli K Shvarcenberg G Blyuher kronprinc Bernadot A Vellington Fernando VII Napoleon I Udino Davu Bogarne Yu Ponyatovskij J Myurat Vijskovi sili U centralnij Yevropi ponad 500 tis soldat z yakih 175 tis rosiyan 170 tis prussakiv 110 tis avstrijciv 18 tis shvediv 1380 garmat U centralnij Yevropi 440 tis soldat 1180 garmat Vtrati 391 000 vbitimi ta poranenimi 135 000 polonenih i zniklih bezvisti 81 800 vbitih ta pomerlih vid poranen Na pochatku 1813 roku vijnu proti Napoleona u centralnij Yevropi vela lishe Rosiya Do skladu koaliciyi z Rosiyeyu u berezni 1813 uvijshla Prussiya potim vlitku 1813 vstupili Angliya Avstriya ta Shveciya a pislya rozgromu Napoleona v Bitvi narodiv pid Lejpcigom v zhovtni 1813 do koaliciyi doluchilis nimecki derzhavi Vyurtemberg ta Bavariya Nezalezhno vid koaliciyi z Napoleonom na Pirenejskomu pivostrovi voyuvali Ispaniya Portugaliya ta Angliya Aktivni bojovi diyi trivali uprodovzh roku z travnya 1813 do kvitnya 1814 z 2 misyachnim peremir yam vlitku 1813 1813 roku vijna proti Napoleona velas zi zminnim uspihom na teritoriyi Nimechchini golovnim chinom v Prussiyi ta Saksoniyi U 1814 roci bojovi diyi peremistilis na teritoriyu Franciyi j zavershilis do kvitnya 1814 vzyattyam Parizha Napoleon zriksya vladi Nimecka istoriografiya vidokremlyuye u samostijnij epizod ciyeyi vijni sho zavdala virishalnogo vplivu na stvorennya za pivstolittya Drugogo Rejhu PeredistoriyaMapa Yevropi u 1812 1814 rokah Prichini vijni pidgotovka i plani storin Zagalnij stan sprav Imperator Franciyi Napoleon do 1811 roku pidkoriv sobi bilshu chastinu Yevropi za vinyatkom Angliyi ta Rosiyi zbrojnij opir prodovzhuvav chiniti lishe narod Ispaniyi za dopomogoyu anglijskoyi desantnoyi armiyi Geografichne polozhennya j silnij flot robili Angliyu neurazlivoyu dlya vtorgnennya tomu Napoleon v chervni 1812 pochav ruh na Rosiyu z metoyu poslablennya j chastkovogo rozdilu Rosijskoyi imperiyi Na 1 chervnya 1812 roku Napoleon mav u pidporyadkuvanni zbrojni sili sho skladalis z ponad miljona soldat 687 tisyach cholovik u Nimechchini ta Polshi vklyuchayuchi 322 tisyachi soldat z do 300 tisyach zav yazlo u vijni v Ispaniyi 150 tisyach stoyalo garnizonami u Franciyi 50 tisyach utrimuvali pokirnoyu Italiyu Z nih u 20 h chislah chervnya 1812 roku blizko 440 tisyach perejshlo kordon Rosiyi piznishe do 140 tisyach pidijshli do Napoleona u skladi rezerviv Z cih majzhe 610 tisyach cholovik yaksho rahuvati j oboznikiv povernulis nazad z Rosiyi do pochatku 1813 roku lishe blizko 60 tisyach soldat prichomu polovinu tih hto vciliv sklali vijskovi kontingenti z Avstriyi ta Prussiyi yaki nezabarom spryamuvali zbroyi proti Franciyi Okrim velicheznih lyudskih vtrat Napoleon vtrativ u Rosiyi ponad 1200 garmat j 167 tisyach konej Jomu vdalos za rahunok mobilizacij u Franciyi nabrati do vesni 1813 roku veliku armiyu ale sprobi vidnoviti silnu kavaleriyu ta kolishnyu artileriyu ne uvinchalis uspihom z prichini vidsutnosti chasu j resursiv Pivnichnij flang rosijskogo frontu Golovna rosijska armiya pid komanduvannyam M I Kutuzova zupinilas v grudni 1812 roku na zimovi kvartiri v rajoni Vilno pivden Litvi kudi viyihav imperator Oleksandr I Peresliduvannya zalishkiv napoleonivskih vijsk velos v Litvi zagonami kozakiv do 7 tis ta korpusami generala Vitgenshtejna do 30 tis j admirala 14 tis soldat Vitgenshtejn napravivsya do girla Nimanu shob vidrizati shlyah vidhodu okremomu francuzkomu korpusu marshala Makdonalda u skladi yakogo diyali vijska pid komanduvannyam prusskogo general lejtenanta Jorka Avangardnij zagin pid komanduvannyam generala z korpusu Vitgenshtejna vidrizav prusski chastini Jorka vid diviziyi Makdonalda pislya chogo Dibich 18 30 grudnya 1812 zumiv shiliti Jorka do separatnogo peremir ya sho otrimalo vidomist yak Za ciyeyu ugodoyu prussaki bez vidoma svogo korolya virishili zajnyati nejtralnu poziciyu v rezultati chogo u Vitgenshtejna z yavilas mozhlivist peresliduvati Makdonalda teritoriyeyu Shidnoyi Prussiyi Hocha formalnogo rishennya pro peretin kordoniv Rosijskoyi imperiyi ne bulo faktichno zagoni Vitgenshtejna 23 grudnya 4 sichnya 1813 pidijshli do Kenigsberga yakij vzyali nastupnogo dnya bez boyu bulo zahopleno do 10 tis polonenih i hvorih francuziv Pivdennij flang rosijskogo frontu Pravij abo pivdennij flang Golovnoyi armiyi Napoleona prikrivali avstrijskij korpus feldmarshala Shvarcenberga i slabkij saksonskij korpus generala Renye Koli zhalyugidni zalishki napoleonivskoyi Velikoyi armiyi vidhodili za Niman avstro saksonski vijska 30 40 tis manevruvali namagayuchis uniknuti boyiv z rosiyanami v rajoni Bilostoka ta Brest Litovskogo na kordoni z Varshavskim gercogstvom polskoyu bufernoyu derzhavoyu yaku bulo stvoreno Napoleonom pid egidoyu saksonskogo korolya Rosijski vijska takozh mali instrukciyi ne voyuvati z avstrijcyami ta virishuvati spravi peremovinami voyenachalnikiv 13 25 grudnya 1812 korpus Shvarcenberga vidijshov u Polshi do Pultuska za nim posliduvav rosijskij avangard generala Vasilchikova Suprotivniki zberigali nejtralitet 1 13 sichnya 1813 Golovna rosijska armiya feldmarshala Kutuzova troma kolonami peretnula Niman kordon Rosijskoyi imperiyi v rajoni Merechi u napryamku na polske misto Plock na pivnich vid Varshavi vidtisnyayuchi saksono polsko avstrijski vijska za Vislu Tak rozpochavsya Zakordonnij pohid rosijskoyi armiyi sho zavershivsya u kvitni 1814 roku povalennyam Napoleona 27 sichnya 8 lyutogo 1813 rosiyani mirno zajnyali Varshavu yaku oboronyalo 42 tisyachne ugrupuvannya pid provodom Shvarcenberga Avstrijski vijska pishli na pivden do Krakova pripinivshi takim chinom uchast u bojovih diyah na boci Napoleona Z nimi pishlo do 15 tis polyakiv z korpusu Ponyatovskogo Saksonskij korpus Renye vidstupiv na zahid do Kalisha Gercogstvo Varshavske bulo vibito z chisla soyuznih Napoleonu derzhav hocha polyaki generala Ponyatovskogo zberigali virnist francuzam v nadiyi na vidnovlennya nezalezhnosti polskoyi derzhavi Pershu liniyu francuzkoyi oboroni po Visli bulo dovoli legko zlamano rosijskoyu armiyeyu za prihilnogo nejtralitetu prusskih vijsk ta faktichnoyi vidmovi Avstrijskoyi imperiyi vid vijskovogo soyuzu z Franciyeyu Diyi Napoleona Napoleon povernuvsya z Rosijskogo pohodu do Parizha 18 grudnya 1812 j odrazu zh energijno vzyavsya za organizaciyu novoyi armiyi zamist znishenoyi u Rosiyi Dostrokovo prizvano 140 tis yunakiv yaki pidlyagali prizovu 1813 she 100 tis perevedeno do regulyarnoyi armiyi z Nacionalnoyi gvardiyi Prizvano gromadyan starshogo viku dlya dopomizhnoyi sluzhbi prizvano yunakiv 1814 roku prizovu Dekilka polkiv vidklikano z Ispaniyi Nizku kategorij bulo pozbavleno vidterminuvan matrosiv pereveli do pihoti Chimalu chastinu vijsk vdalos zibrati po garnizonah Poki Napoleon formuvav armiyu jogo pasinok Yevgenij Bogarne strimuvav po liniyi Elbi podalshe prosuvannya soyuznih rosijsko prusskih vijsk spirayuchis na nizku fortec ta 60 tisyachnu armiyu 15 kvitnya 1813 Napoleon viyihav z Parizha do znovu sformovanoyi armiyi bl 130 tis do Majnca na kordoni Franciyi Naprikinci kvitnya vin rushiv u Saksoniyu do Lejpciga zvidki z yednavshis z vijskami Bogarne vin mav namir vidkinuti rosijski vijska ta pidkoriti Prussiyu sho povstala Vsogo u rozporyadzhenni Napoleona u Nimechchini bulo do 180 tis soldat proti 69 tis rosiyan ta 54 tis prusskih soldat yaksho ne vrahovuvati francuzki garnizoni fortec na Oderi ta Visli a takozh sili sho trimali yih v osadi Kampaniya 1813 roku Vijna u NimechchiniZvilnennya Prussiyi Sichen kviten 1813 Hocha prusskij korol Fridrih Vilgelm III formalno zberigav virnist soyuzovi z Napoleonom vstup rosijskih vijsk do Shidnoyi Prussiyi stvoriv peredumovi dlya rozvorotu prusskoyi politiki Rosijski vijska trimalis druzhno na prusskij teritoriyi ne vtruchayuchis do vnutrishnih sprav Prussiyi 25 sichnya 1813 prusskij korol perebravsya z okupovanogo francuzami Berlina do nejtralnoyi Sileziyi prusski volodinnya na kordoni z Avstriyeyu 9 lyutogo Prussiya vvela zagalnij vijskovij obov yazok sho dalo mozhlivist poryad z inshimi zahodami stvoriti do pochatku bereznya 120 tisyachnu armiyu Prusski regulyarni chastini stali diyati uzgodzheno razom z rosijskimi proti francuziv ne zavzhdi otrimuyuchi na ce sankciyu prusskogo korolya Sproba francuziv organizuvati drugu liniyu oboroni po Oderu ne uvinchalas uspihom cherez rosijsko prusskij soyuz Armiya Kutuzova pislya zahoplennya Varshavi rushila na zahid Polshi do Kalisha 13 lyutogo peredovij rosijskij zagin 16 tis pid komanduvannyam Vincingerode perehopiv pid Kalishem 10 tisyachnij saksonskij korpus Renye sho vidstupav saksonci vtratili v boyu 3 tis soldat 24 lyutogo shtab Kutuzova perebravsya do Kalishu Zvidti rosijski zagoni pochali zdijsnyuvati vilazki do Nimechchini 28 lyutogo v Kalishi bulo ukladeno soyuznu rosijsko prussku ugodu a 27 bereznya 1813 prusskij korol ogolosiv vijnu Franciyi Do togo chasu vsya teritoriya Prussiyi viklyuchayuchi dekilka blokovanih fortec na Visli ta Oderi azh do Elbi bula zvilnena vid francuzkih vijsk Za Elboyu ta na pivden vid neyi pochinalis zemli nimeckih knyazivstv Rejnskogo soyuzu sho zberigali virnist Napoleonu Golovna rosijska armiya 43 tis roztashuvavshis na zahidnomu kordoni Varshavskogo gercogstva zupinila na misyac svoye prosuvannya Za dumkoyu golovnokomanduvacha Kutuzova rosijskim vijskam ne slid bulo brati uchast u vijni za vizvolennya Nimechchini oskilki bitvi z francuzami u Yevropi vidpovidali interesam ne stilki Rosiyi skilki interesam samih nimeckih derzhav ta Angliyi Odnak Kutuzov ne mig vidkrito chiniti opir planam imperatora Oleksandra I tomu ob yednana rosijsko prusska armiya bl 70 tis u dekilka esheloniv rushila z polskogo Kalisha do Saksoniyi zahopivshi 27 bereznya Drezden stolicyu formalno nejtralnogo korolivstva 3 kvitnya avangard soyuznikiv uvijshov do Lejpciga Cherez Saksoniyu prohodiv najkorotshij shlyah z Prussiyi do Parizha Iz zahoplennyam ciyeyi derzhavi Rejnskij soyuz vassalne utvorennya Napoleona z nimeckih derzhav ochikuvav rozpad j same tam rozgornulis osnovni bitvi Napoleona u 1813 roci z armiyami shostoyi koaliciyi Bilsh energijno nizh Golovna rosijska armiya diyav pivnichnishe okremij korpus Vitgenshtejna Peredovij zagin z jogo korpusu pid provodom general ad yutanta uvijshov 4 bereznya do Berlina zalishenogo naperedodni francuzkim garnizonom 11 bereznya do zvilnenoyi stolici Prussiyi z triumfom uvijshli osnovni sili Vitgenshtejna 17 bereznya do vijsk ostannogo 20 tis u Berlini priyednavsya prusskij korpus Jorka 30 tis shob spilno diyati v ramkah rosijsko prusskogo soyuzu Potim Vitgenshtejn razom z prusskimi chastinami rushiv do Magdeburga na Elbi oporna fortecya francuziv na zahidnomu kordoni Prussiyi de soyuzniki vidbili sprobu francuziv zdijsniti vilazku na Berlin Vpevnivshis u vidsutnosti zagrozi dlya Berlina z cogo napryamku Vitgenshtejn u 20 h chislah kvitnya rushiv na pivden do Lejpciga dlya z yednannya z armiyeyu Kutuzova Zagin general lejtenanta 12 tis Vitgenshtejn zalishiv blokuvati prusskij Dancig u girli Visli Dancig kapitulyuvav 24 grudnya 1813 Korpus Chichagova sho nezabarom perejshov pid kerivnictvo Barklaya de Tolli trimav u osadi fortecyu Torn na serednij Visli Torn kapitulyuvav 16 kvitnya sho vivilnilo rosijskij korpus 12 tis do pochatku boyiv z armiyeyu Napoleona u Saksoniyi Bitvi u Saksoniyi Traven 1813 Mapa u 1813 roci 28 kvitnya 1813 pislya trivaloyi hvorobi pomer golovnokomanduvach rosijsko prusskoyu ob yednanoyu armiyeyu feldmarshal M I Kutuzov Na jogo misce bulo priznacheno generala vid kavaleriyi P H Vitgenshtejna yakij zavoyuvav doviru Oleksandra I svoyimi peremogami u bitvah Vitchiznyanoyi vijni Do togo chasu dispoziciya storin bula nastupnoyu Soyuzni vijska 54 tis rosiyan 38 tis prussakiv 656 garmat roztashovuvalis na zahodi Saksoniyi mizh Altenburgom ta Lejpcigom Peredovi zagoni bulo visunuto do richki Zaale Napoleon iz znovu stvorenoyu 120 tisyachnoyu armiyeyu ruhavsya z Franciyi dorogoyu priblizno vzdovzh richki Zaale za napryamkom do Lejpcigu poblizu yakogo na nogo ochikuvav z vijskami 45 tis jogo pasinok Yevgenij Bogarne Na nizhnij Elbi stoyav korpus 10tis marshala Davu a v samij Saksoniyi formuvavsya generalom Renye saksonskij korpus do 5 tis soldat Artileriya Napoleona 350 garmat znachno postupalas rosijsko prusskij takozh francuzi ne volodili znachnoyu kavaleriyeyu Z prichini vidsutnosti dostatnoyi kavaleriyi Napoleon mav nechitki vidomosti pro dislokaciyu suprotivnika ne pidozryuyuchi pro zoseredzhennya soyuznih sil na pivden vid Lejpciga Jogo armiya roztyagnulas na 60 km vid Yeni do Lejpciga chim virishiv skoristatis novij golovnokomanduvach soyuznikiv rosijskij general Vitgenshtejn Za jogo planom vijska soyuznikiv mali zavdati flangovogo udaru po francuzkih korpusah u toj chas poki yih bulo rozkidano na marshi 2 travnya 1813 vidbulas bitva pri Lyutceni Napoleon zumiv vidbiti neochikuvanij nastup soyuznikiv i shvidko styagnuvshi sili perejshov do kontrnastupu U bitvi soyuzniki vtratili do 10 tisyach soldat ale francuzki vtrati viyavilis priblizno vdvichi bilshimi Znicheni nevdalim rozvitkom podij soyuzniki virishili vidstupiti 8 travnya rosiyani zalishili Drezden j perepravilis za Elbu Saksoniya znovu potrapila pid vladu Napoleona 12 travnya soyuzniki zajnyali oboronnu poziciyu na shidnij okolici Saksoniyi pri Bauceni 40 km na shid vid Drezdena vdalo ukriplenu samoyu prirodoyu 20 21 travnya tam vidbulas chergova bitva vidoma yak bitva pri Bauceni U rozporyadzhenni Napoleona bulo 143 tis soldat proti 93 tis rosiyan ta prussakiv Za dva dni boyiv rosiyani vtratili 6400 soldat prussaki 5600 francuzki vtrati viyavilis u pivtora razi bilsh tyazhkimi 18 20 tis Vichavleni z pozicij soyuzniki virishili prodovzhiti vidstupati na shid Yaksho dlya rosijskoyi armiyi vidhid buv vigidnim taktichnim manevrom to dlya prussakiv naslidki buli vazhchimi oskilki bojovi diyi perenosilis na teritoriyu Prussiyi Pislya drugoyi pospil nevdaloyi generalnoyi bitvi car Oleksandr I zaminiv 25 travnya golovnokomanduvacha Vitgenshtejna na bilsh dosvidchenogo ta starshogo za vislugoyu rokiv generala vid infanteriyi Barklaya de Tolli Vijska soyuznikiv vidstupayuchi do Sileziyi dali nizku vdalih ar yergardnih boyiv odnak Barklaj rishuche ne bazhav davati nastupnoyi generalnoyi bitvi spodivayuchis na znesilennya francuzkoyi armiyi V hodi peresliduvannya armiya Napoleona cilkovito rozcharuvalas francuzi vtomilis vid bezperervnih ta bezrezultatnih bitv vtrati vid dezertirstva ta hvorob znachno perevishuvali bojovi vtrati Postachannya francuzkih vijsk bulo nezadovilnim harchuvannya zalezhalo vid pograbuvan miscevogo naselennya She 18 travnya do bitvi pri Bauceni Napoleon prohav prijnyati do rosijsko prusskoyi kvartiri markiza dlya peremovin z Oleksandrom I ale ne otrimav vidpovidi 25 travnya peremovini vidnovilis za iniciativoyu francuzkoyi storoni 4 chervnya 1813 roku Napoleon uklav u Pojshvici peremir ya iz soyuznikami do 20 lipnya prodovzheno do 10 serpnya 1813 pislya chogo povernuvsya do Drezdena Obidvi storoni spodivalis vikoristati perepochinok dlya mobilizaciyi sil Peremir ya Cherven serpen 1813 Piznishe istoriki i sam Napoleon nazvut peremir ya odniyeyu z najbilshih pomilok u jogo zhitti V rezultati peremir ya shosta koaliciya znachno rozshirilas j posililas perevaga u silah perejshla na bik suprotivnikiv Napoleona V seredini chervnya Angliya zobov yazalas pidtrimati Rosiyu i Prussiyu znachnimi subsidiyami na prodovzhennya vijni 22 chervnya Shveciya vstupila do anti francuzkoyi koaliciyi vitorguvavshi sobi Norvegiyu danske volodinnya Naprikinci chervnya soyuzniki i Napoleon prijnyali propoziciyu Avstriyi pro poserednictvo ale yaksho soyuzniki takozh prijnyali avstrijski umovi mirnoyi ugodi to Napoleon ne bazhav zhertvuvati navit chastinoyu svoyih zahoplenih volodin Na pochatku lipnya u mistechku Trahenberg na pivnich vid Breslavlya vidbulas narada soyuznih monarhiv Rosiyi Prussiyi Shveciyi iz skladannya zagalnogo planu voyennih dij proti Napoleona Avstrijskij imperator shvaliv Trahenberzkij plan yak sposterigach Odnochasno velis povilni peremovini z francuzkimi upovnovazhenimi u Prazi Na pochatku serpnya Napoleon zdijsniv ostannyu sprobu utochniti umovi na yakih Avstriya pogoditsya na mir V ostannij den peremir ya 10 serpnya vin vidpraviv depeshu u yakij pogodivsya prijnyati chastinu avstrijskih umov ale chas bulo vtracheno 12 serpnya Avstriya oficijno vstupila do vijni na boci koaliciyi 14 serpnya Napoleon prijnyav vsi umovi videnskogo kabinetu odnak vimushena ustupka vzhe ne mogla zminiti rishennya Avstriyi Rosijsko prusska armiya virushila z Sileziyi do Bogemiyi shob priyednatis do novih soyuznikiv Sili suprotivnikiv u serpni 1813 Sili soyuznih armij ta Napoleona bulo pidrahovano rosijskim vijskovim istorikom M I Bogdanovichem Rosiya Za chas peremir ya rosijska armiya u Yevropi znachno posililas za rahunok rezerviv vidpravlenih z Rosiyi Yaksho na pochatku chervnya vona narahovuvala blizko 90 tis soldat to po zakinchennyu peremir ya yiyi sili v Sileziyi stanovili blizko 175 tis soldat z nih 107 tis pihoti 28 tis kavaleriyi 26 tis kozakiv pri 648 garmatah Krim togo pid Dancigom znahodilos 30 tis rosijskih soldat z 59 garmatami U Polshi formuvavsya generalom Bennigsenom najblizhchij rezerv tak zvana Polska armiya siloyu do 70 tis pri 200 garmatah Prussiya Polovinu prusskoyi armiyi skladav landver vid opolchennya Vsogo Prussiya vistavila 235 tis vklyuchayuchi garnizoni j dopomizhni vijska z nih chinna armiya nalichuvala 170 tis soldat z nih 135 tis pihoti 26 tis kavaleriyi pri 376 garmatah Avstriya Pid chas vidkrittya kampaniyi Avstriya vistavila proti Napoleona armiyu u 110 tis z nih 90 tis pihoti 15 tis kavaleriyi pri 270 garmatah yaka shvidko popovnyuvalas i zbilshuvalas v hodi bojovih dij Soyuzniki Takozh do skladu soyuznih sil vhodili 28 tis shvediv 13 tis nimciv 500 anglijciv Razom spisochnij sklad soyuznih vijsk u chinnih armiyah syagav 500 tis cholovik z 1383 garmatami Do 300 tis vijsk perebuvali na dopomizhnih teatrah trimali v oblozi forteci Dancig ta in u garnizonah formuvalis Polska armiya prikrivali kordoni Avstriya vidpravila vijska do Italiyi Franciya Francuzka armiya pospihom formuvalas Napoleonom z prizovnikiv na marshah Za vidomostyami vid 6 serpnya vona narahovuvala blizko 420 tis soldat z nih 312 tis pihoti j 70 tis kavaleriyi Z urahuvannyam okremih zagoniv u rozporyadzhenni Napoleona u centralnij Yevropi bula armiya u 440 tis soldat pri 1180 garmatah Krim togo u fortecyah po Elbi stoyalo garnizonami 24 tis francuziv z nih polovina u Gamburzi piznishe garnizon Gamburgu bulo posileno danskim kontingentom Garnizoni fortec sho buli v oblozi po Visli ta Oderu u rozrahunok ne prijmalis Operacijni plani storin 30 chervnya 12 lipnya 1813 roku soyuzniki prijnyali Trahenberzkij plan kampaniyi yakomu potim cilkovito sliduvali Za cim planom soyuzni sili rozpodilyalis na 3 armiyi Pivnichnu armiyu pid komanduvannyam spadkovogo shvedskogo princa Bernadota dislokovano u Prussiyi mizh nizhnoyu Elboyu ta Berlinom Silezku ta najpivdennishu Bogemsku armiyi Silezka armiya mala za obstavinami priyednatis abo do Pivnichnoyi abo do Bogemskoyi armiyi U razi vistupu Napoleona proti odniyeyi z soyuznih armij insha povinna bula atakuvati jogo operacijnu liniyu Vsi 3 armiyi ohoplyuvali roztashuvannya Napoleona v Saksoniyi z pivnochi shodu ta pivdennogo shodu U kincevomu manevri soyuzni armiyi mali otochiti golovni sili francuziv Vsim soyuznim armiyam diyati nastupalno vorozhij tabir bude yihnim opornim punktom Najsilnisha Bogemska armiya pid provodom avstrijskogo feldmarshala Shvarcenberga vklyuchala do svogo skladu 110 tis avstrijciv 82 tis rosiyan 42 tis prussakiv 672 garmati Pivnichna armiya Bernadota nalichuvala 156 tis z nih 30 tis rosiyan j 79 tis prussakiv reshta nimci ta shvedi pri 369 garmatah Silezka armiya pid komanduvannyam prusskogo generala Blyuhera skladalas iz 61 tis rosiyan j 38 tis prussakiv pri 340 garmatah Oborona Napoleona spiralas na nizku fortec po serednij Elbi golovnim chinom u Saksoniyi Magdeburg Vittenberg Torgau Drezden Pirna Sam vin tak korotko dav harakteristiku dispoziciyi Drezden ye mij osnovnij punkt dlya protidiyi napadam Suprotivnika roztyagnuto vid Berlina do Pragi dugoyu centr yakoyi zajmayut moyi vijska Zajnyate mnoyu roztashuvannya yavlyaye taki vigodi sho suprotivnik zdobuvshi peremogu u desyati bitvah navryad chi zmozhe vidtisniti mene do Rejnu mizh tim yak yedina vigrana bitva privede nas do vorozhoyi stolici zvilnit nashi garnizoni fortec na Oderi j Visli ta zmusit soyuznikiv do ukladennya miru Za danimi istorika O I Mihajlovskogo Danilevskogo francuzki sili rozpodilyalis tak u Saksoniyi pid osobistim komanduvannyam Napoleona 122 tis soldat gvardiya 1 j 2 j 8 j 14 j pih ta 4 j kav korpusi u Sileziyi ugrupuvannya pid komanduvannyam marshala Makdonalda u 105 tis soldat 3 j 5 j 6 j 11 j pih ta 1 j kav korpusi v Prussiyi na berlinskomu napryamku ugrupuvannya marshala Udino v 71 tis soldat 4 j 7 j 12 j pih j 2 j kav korpusi Do rozrahunku ne prijmalis izolovana francuzko danske ugrupuvannya marshala Davu v Gamburzi 13 j pih korpus j danci tilovij 9 j pih korpus marshala P yer Fransua Sharl Ozhero Ozhero u Bavariyi ta garnizoni fortec 10 j pih korpus pid komanduvannyam Rappa perebuvav v oblozi u Dancigu na Visli Vizvolennya Nimechchini Serpen gruden 1813 Bitva pid Drezdenom Serpen veresen Bojovi diyi ponovilis vidpravkoyu Napoleonom svogo marshala Udino z 70 tisyachnoyu armiyeyu na Berlin Pidtrimku Udino mali nadati francuzki garnizoni z Magdeburga j Gamburga Odnochasno najrishuchishij z soyuznih polkovodciv Blyuher vistupiv z Sileziyi Napoleon pripuskayuchi bachiti perd soboyu golovni sili soyuznikiv virushiv na Blyuhera yakij 21 serpnya odrazu zh vidijshov vidpovidno do Trahenberzkogo planu 19 serpnya Bogemska armiya soyuznikiv nespodivano dlya Napoleona rushila do Drezdena cherez Rudni gori zagrozhuyuchi zajti v til golovnij francuzkij armiyi Napoleon dovidavshis pro nebezpeku dlya Drezdena prikritogo lishe korpusom marshala priskorenimi marshami pospishiv iz Sileziyi nazad do najvazhlivishogo opornogo punktu Proti Blyuhera bulo zalisheno marshala Makdonalda z 80 tisyachnoyu armiyeyu 23 serpnya prusski korpusi z Pivnichnoyi armiyi soyuznikiv vidkinuli za 15 km pivdennishe Berlina marshala Udino rozgromivshi saksonskij korpus Peremoga nad francuzami oderzhana prussakami praktichno samostijno viklikala patriotichnij pidjom v Prussiyi Udino vidstupiv do Elbi pid zahist forteci mista Vittenberg j nezabarom buv zaminenij Napoleonom na marshala Neya pered yakim stoyala ta sama zadacha ovoloditi Berlinom 25 serpnya Bogemska armiya pidijshla do Drezdena ale komanduvach Shvarcenberg ne riziknuv vzyati misto z hodu virishiv zachekati na vijska sho vidstali Nastupnogo dnya 26 serpnya vin rozpochav shturm odnak i Napoleon vstig povernutis cogo dnya z gvardiyeyu 27 serpnya vidbulas generalna bitva u yakij soyuzniki zaznali porazki ta vidstupili nazad do Bogemiyi Osnovnih vtrat zaznali avstrijski vijska Napoleon namagavsya zakriti girskij prohid cherez yakij linuli vijska soyuznikiv napravivshi v obhid silnij korpus Odnak Vandam sam opinivsya v otochenni zavdyaki stijkosti rosijskoyi armiyi u bitvi pid Kulmom 30 serpnya jogo korpus bulo cilkom rozgromleno 26 serpnya u den pochatku Drezdenskoyi bitvi Blyuher perejshov u kontrnastup v Sileziyi na richci Kacbah de u zustrichnomu boyu perevazhnimi silami kavaleriyi rozbiv armiyu marshala Makdonalda Rozbitij marshal vidstupiv do Saksoniyi do osnovnih sil Napoleon pislya peremogi nad Bogemskoyu armiyeyu soyuznikiv buv zmushenij na pochatku veresnya znovu vistupiti proti Silezkoyi armiyi Blyuhera Ostannij vidijshov za richku Bober zrujnuvavshi mosti Tim chasom Bogemska armiya provela demonstraciyu v bik Drezdena zajnyavshi Pirnu Napoleon pospishiv povernutis nazad do Drezdena Dezorganizovanij vijnoyu na dva fronti Napoleon pishov v oboronu jogo vijska buli visnazheni bezperervnimi bezplidnimi dlya francuziv marshami Veresen 1813 roku projshov bez krupnih boyiv za vinyatkom chergovogo nevdalogo pohodu francuzkoyi armiyi pid kerivnictvom marshala Neya na Berlin 6 veresnya prusski korpusi Pivnichnoyi armiyi rozbili Neya vidkinuvshi jogo vijska do Elbi Peremogi soyuznikiv ne dozvolili Napoleonu rozviti uspih Drezdenskoyi bitvi j zberegli gotovu do rozpadu koaliciyu z Avstriyeyu U bojovih diyah na 3 tizhni nastav perepochinok suprotivniki zbiralis iz silami ta zdijsnyuvali vilazki odin proti odnogo obmezhenimi silami Strategichne stanovishe Napoleona pogirshilos U nizci porazok ta she v bilshij miri vid visnazhlivih marshiv ta poganogo postachannya vin vtrativ znachno bilshe soldat nizh soyuzniki Za ocinkoyu nimeckogo istorika F Meringa za serpen i veresen Napoleon vtrativ 180 tis soldat golovnim chinom vid hvorob i dezertirstva Bavariya vasal Napoleona j najbilsha derzhava Rejnskogo soyuzu vstupila do separatnih peregovoriv z Avstriyeyu Bitva pid Lejpcigom Zhovten gruden Dokladnishe Bitva narodiv U pershih chislah zhovtnya soyuzniki posileni svizhimi pidkriplennyami perejshli v nastup na Napoleona sho zasiv na micnij poziciyi navkolo Drezdena Vitisniti jogo zvidti mali shirokim obhidnim manevrom odrazu z dvoh bokiv Silezka armiya Blyuhera obijshla Drezden z pivnochi j peretnula Elbu pivnichnishe Lejpciga Do neyi priyednalas i Pivnichna armiya Bernadota sho vkraj povilno prosuvav vvirenu jomu armiyu Bogemska armiya Shvarcenberga vijshla z Bogemiyi obijshla Drezden z pivdnya j takozh rushila v bik Lejpciga v til Napoleonu Teatr voyennih dij peremistivsya na livij bereg Elbi Napoleon zalishivshi u Drezdeni silnij garnizon ta vistavivshi zaslin proti Bogemskoyi armiyi kinuvsya pid Lejpcig de rozrahovuvav spochatku rozbiti Blyuhera i Bernadota Ti uhililis vid bitvi i Napoleonu dovelos mati spravu z usima soyuznimi armiyami odnochasno 16 19 zhovtnya 1813 vidbulas odna z najmasshtabnishih bitv XIX stolittya vidoma yak Bitva narodiv abo bitva pid Lejpcigom Z prichini rozkidanosti armij shirokogo frontu bitvi i trivalosti za chasom ocinka sil suprotivnikiv silno vidriznyayetsya ale v serednomu istoriki zbigayutsya sho Napoleon mav pid Lejpcigom 180 200 tis soldat Soyuzni sili do kincya bitvi u pivtora razi perevishuvali chiselnist francuzkih vijsk Vtrati soyuznikiv za dni bitvi sklali do 54 tis vbitimi ta poranenimi z nih 22600 rosiyan 16 tis prussakiv 15 tis avstrijciv i lishe 180 shvediv Prote Napoleon zaznav rishuchogo rozgromu vtrativshi bezposeredno pid Lejpcigom do 80 tis soldat Vin vidstupav najkorotshim shlyahom na Frankfurt u Franciyu koli ob yednani avstrijsko bavarski vijska pid komanduvannyam bavarskogo generala 43 tis soldat napravilis na perehoplennya liniyi vidstupu Napoleona j pererizali shlyah poblizu nimeckogo mista Hanau 31 zhovtnya Napoleon z boyem prorvavsya 2 listopada perejshov Rejn povernuvshis do Franciyi z 40 tis soldat pid zbroyeyu reshtkami 400 tisyachnoyi armiyi Soyuzniki zupinilis na kordoni Franci po Rejnu navodili lad u vijskah Okrim Gamburga de vidchajdushno zahishavsya marshal Davu i Magdeburga vsi reshta francuzkih garnizoniv u Nimechchini zdalis u listopadi grudni 1813 abo sichni 1814 roku U listopadi 1813 ogolosila pro zdachu ugrupuvannya marshala Sen Sira v Drezdeni 35 tis soldat naprikinci grudnya kapitulyuvav Dancig Kapitulyaciya fortec pozbavila Napoleona ponad 150 tisyach soldat neobhidnih jomu dlya zahistu samoyi Franciyi Za pidrahunkami voyennogo istorika O I Mihajlovskogo Danilevskogo vprodovzh odnogo misyacya j 5 dniv naprikinci 1813 soyuzniki zahopili 41 tis polonenih i 2247 garmat polovina artileriyi z Dancigu v rezultati kapitulyacij bagato soldat u fortecyah v oblozi pomerli vid epidemij abo dezertiruvali Kampaniya 1813 roku zavershilas dlya Napoleona vtratoyu Yevropi ale Franciya vse she lishalas viddanoyu jomu Rozpad Rejnskogo soyuzu voseni 1813 Korol Saksoniyi Fridrih Avgust pislya vagan navesni 1813 potim do ostannogo lishavsya viddanim Napoleonu dopoki jogo vijska pid Lejpcigom ne perejshli na bik soyuznikiv formalno zradivshi korolyu Fridrih Avgust stav brancem soyuznikiv Saksoniya stala derzhavoyu dlya povoyennogo rozpodilu mizh peremozhcyami yiyi pivnichna chastina u 1815 roci vidijshla do Prussiyi 26 zhovtnya 1813 kozaki vignali z Kasselya Zheroma Bonaparta korolya Piznishe tam buli vidnovleni poperedni dinastiyi povaleni Napoleonom Vestfalske korolivstvo yak derzhava znikla pislya zmini yevropejskih kordoniv 1815 roku Korol Bavariyi Maksimilian Bavarskij ocinivshi zagalnij hid vijni 10 veresnya 1813 vidmovivsya vid soyuzu z Napoleonom pismovo povidomivshi ostannogo pro cej krok 8 zhovtnya she do rozgromu Napoleona pid Lejpcigom Bavariya vstupila do voyennogo soyuzu z Avstriyeyu zobov yazavshis priyednati do vijsk koaliciyi svoyu 36 tisyachnu armiyu j povernuti Avstriyi chastinu teritoriyi 30 zhovtnya 1813 bavarski vijska nevdalo namagalis pererizati Napoleonu shlyah vidstupu Korol Vyurtembergu Fridrih I nasliduvav priklad bavarskogo korolya uklavshi 2 listopada 1813 z Avstriyeyu ugodu na umovah zberezhennya svogo suverenitetu Do togo chasu soyuzni vijska nablizilis do kordoniv jogo volodin sho mezhuyut z Franciyeyu po Rejnu Vyurtemberg vistaviv do soyuznih sil 12 tisyachnij zagin yakij potim brav uchast v aktivnih bojovih diyah na teritoriyi Franciyi Uprodovzh listopada reshta dribnih nimeckih knyaziv veliki gercogi Gessen Darmshtadtskij Badenskij ta in doluchilis do koaliciyi Kampaniya 1814 roku Vijna u FranciyiPershi bitvi u Franciyi Sichen 1814 Bilsha chastina rosijsko prussko avstrijskih vijsk stoyala na kordonah Franciyi po Rejnu vprodovzh listopada i grudnya 1813 roku Za slovami ochevidcya j istorika O I Mihajlovskogo Danilevskogo car Oleksandr I vistupav za vtorgnennya do Franciyi bez zvolikannya odnak soyuzniki prijnyali oberezhnishij plan dij Vin ne hotiv navit dovgo zupinyatis na Rejni a jti pryamo do Parizha vzimku ale soyuzniki nashi nemov zlyakalis pri vidi kordoniv Franciyi jmovirno vid nevdalih zamahiv u poperednih vijnah Pivnichna armiya pid nachalom shvedskogo kronprinca Bernadota bula rozdriblena Sam Bernadot zi svoyimi shvedami pishov do Daniyi inshi korpusi virushili chistiti Gollandiyu vid francuzkih garnizoniv j piznishe priyednalis do armij Blyuhera ta Shvarcenberga 1 14 sichnya 1814 roku rosijska gvardiya na choli z carem uvijshla do Franciyi z boku Shvejcariyi v rajoni Bazelya inshi korpusi soyuznikiv peretnuli Rejn ranishe u 20 h chislah grudnya 1813 Do 26 sichnya soyuzni korpusi v obhid fortec zibralis u provinciyi Shampan mizh pravimi pritokami Seni Marnoyu ta Obom priblizno za 200 km na shid vid Parizha Proti ponad 200 tisyachnoyi armiyi soyuznikiv Napoleon mav pid rukoyu do 70 tisyach soldat yaki prikrivayuchi rizni napryamki namagalis zatrimati prosuvannya sil soyuznikiv naskilki mogli ce robiti Z prichini neobhidnosti zupinyatis na zimovih kvartirah zahishati komunikaciyi j blokuvati francuzki forteci soyuzniki buli zmusheni rozporoshuvati sili tozh yih perevaga bezposeredno na poli boyu ne bula nastilki vidchutnoyu sho dalo mozhlivist Napoleonu zoseredzhuvati svoyi vidnosno neveliki sili proti okremih chastin soyuznih armij ta z uspihom voyuvati z nimi 25 sichnya Napoleon poproshavshis z 3 richnim sinom i druzhinoyu viyihav do vijsk u Vitri Bilshe vin nikoli ne pobachit svoyu sim yu Zimove vtorgnennya zahopilo znenacka francuzkogo imperatora Pospihom prizvani 170 tisyach novobranciv she tilki navchalis ta ne buli nalezhnim chinom ozbroyeni Napoleona ryatuvali superechnosti u stani soyuznikiv Avstriya ne bula zacikavlena u podalshih bitvah j cherez Shvarcenberga strimuvala prosuvannya soyuznih vijsk Ale prusskij feldmarshal Blyuher za pogodzhennyam z Oleksandrom I pragnuv iti na Parizh j osnovni bitvi kampaniyi 1814 roku rozgornulis mizh rosijsko prusskimi korpusami Blyuhera ta Napoleonom u toj chas yak Shvarcenberg z najsilnishoyu armiyeyu kolishnya Bogemska teper Golovna armiya obmezhivsya dopomizhnoyu rollyu Napoleon virishiv atakuvati Silezku armiyu Blyuhera sho visunulas vpered najslabshu ale najnebezpechnishu z soyuznih Vin zoserediv do 40 tis soldat a potim sprobuvav nespodivanim manevrom zajti v til Blyuheru yakij mav pid Briyennom fr Brienne le Chateau menshe 30 tis soldat z rosijskih korpusiv 29 sichnya vidbulas bitva pid Briyennom u yakij uspih chastkovo buv na boci francuziv Suprotivniki vtratili po 3 tis cholovik Blyuher uporyadkovano vidstupiv na dekilka kilometriv na vigidnishu poziciyu na visotah Tranna de z yednavsya z vijskami Shvarcenberga Spivvidnoshennya sil shililos na bik shostoyi koaliciyi Blyuher zibrav pid svoye komanduvannya do 110 tis soldat i perejshov u kontrnastup 1 lyutogo v rajoni selisha La Rot yer francuziv bulo atakovano z livogo flangu silami sho perevazhali vitisneno z centralnoyi poziciyi i voni buli zmusheni vidstupiti za Senu do Trua Vtrati storin viyavilis rivnimi priblizno po 6 tis cholovik Nastup Napoleona Lyutij 1814 2 lyutogo vidbulas vijskova rada na yakij soyuzniki rozvivayuchi pervinnij uspih virishili ruhatis na Parizh okremo Golovna armiya pid komanduvannyam Shvarcenberga mala nastupati vzdovzh ulogovini Seni mayuchi pered soboyu golovni sili Napoleona Silezka armiya Blyuhera rushila na Parizh pivnichnishe cherez dolinu richki Marni vpadaye do Seni poblizu Parizha mayuchi pered soboyu malochiselni korpusi francuzkih marshaliv Makdonalda ta Shestidenna vijna Napoleona Den pershij 10 lyutogo 1814 Z prichini povilnosti Shvarcenberga rozbita francuzka armiya spokijno vidnovlyuvala sili do 6 lyutogo potim pislya strimkogo marshu 10 lyutogo zavdala nespodivanogo udaru u flang armiyi Blyuhera rozgromivshi pri Shampoberi rosijskij korpus Olsuf yeva Tak rozpochalas seriya peremog Napoleona nad Silezkoyu armiyeyu Blyuhera sho otrimala sered istorikiv nazvu Shestidennoyi vijni V hodi nastupu armiya Blyuhera pidijshla blizhche 100 km do Parizha ale viyavilas rozkidanoyu chastinami na velikij vidstani prichomu cherez vidsutnist kavaleriyi Blyuher ne mav vidomostej pro peremishennya suprotivnika Mizh Golovnoyu armiyeyu Shvarcenberga sho tovklas na misci poblizu Trua i Blyuherom utvorivsya rozriv sho ne dozvolyav Blyuheru vchasno otrimati pidkriplennya vid Shvarcenberga Napoleon poslidovno atakuvav vsiyeyu armiyeyu korpusi Blyuhera okremo V rezultati 4 bitv Shampober z 10 po 14 lyutogo Blyuher vtrativ tretinu armiyi 16 tis soldat z nih 9 tis rosiyan Vid cilkovitogo znishennya Blyuhera vryatuvav nastup Golovnoyi armiyi yakij stav zagrozhuvati Parizhu 17 lyutogo soyuzniki zaproponuvali Napoleonu mir na umovah zberezhennya francuzkih kordoniv na pochatok Francuzkoyi revolyuciyi vid chogo toj vidmovivsya Shvarcenberg takozh u povilnomu nastupi rozkidav korpusi na velikij vidstani sho dozvolilo Napoleonu yakij shvidko perekinuv armiyu na zagrozlivij napryamok zavdati nizki porazok okremim chastinam Golovnoyi armiyi 17 lyutogo bulo rozbito rosijskij avangard a potim bavarska diviziya 18 lyutogo v Vyurtemberzkij korpus z dvoma avstrijskimi diviziyami opinivsya pritisnutim do Seni francuzkoyu armiyeyu sho bula vdvichi silnishoyu odnak soyuzniki zumili z velikimi vtratami do 6 tis perepravitis na inshij bereg Shvarcenberg vidijshov do Trua de z yednavsya iz Silezkoyu armiyeyu Blyuhera a potim do vihidnoyi poziciyi nastupu Pershij nastup soyuznikiv na Parizh provalivsya Napoleon ne zvazhivsya atakuvati ob yednani sili soyuznikiv yaki bilsh nizh vdvichi perevazhali vsi vijska sho buli u jogo rozporyadzhenni Odnak i Shvarcenberg prodovzhiv vidstupati Nevdovolenij cim Blyuher zvernuvsya do rosijskogo carya ta prusskogo korolya otrimavshi vid nih dozvil diyati samostijno Soyuzni armiyi obminyalis funkciyami do togo dopomizhna armiya Blyuhera mala vesti aktivni nastupalni diyi a Golovna armiya Shvarcenberga vidvolikati ta rozporoshuvati francuzki sili Na pidsilennya Blyuhera bulo napravleno z Gollandiyi rosijskij korpus Vincingerode ta prusskij z Pivnichnoyi armiyi Bernadota 24 lyutogo Blyuher rushiv na pivnichnij zahid v bik Parizha j nazustrich pidkriplennyam Napoleon dovidavshis pro viddilennya Blyuhera virishiv organizuvati jogo peresliduvannya yak najnebezpechnishogo j najaktivnishogo suprotivnika Upevnivshis v pasivnosti Shvarcenberga Napoleon zalishiv proti nogo poblizu Bar syur Ob ta Bar syur Sen nechislenni vijska marshaliv Udino Makdonalda ta generala Zherara razom 30 tis soldat a sam 27 lyutogo z priblizno 40 tis prihovano rushiv z Trua v til do Blyuhera Soyuzni monarhi poboyuyuchis za dolyu armiyi Blyuhera zmusili Shvarcenberga perejti hocha b do chastkovogo nastupu Rosijskij korpus pid komanduvannyam Vitgenshtejna za pidtrimki avstrijsko bavarskogo korpusu razom 35 tis vidkinuli 27 lyutogo vijska marshala Udino 18 tis za richku Ob prava pritoka Seni v rajoni mistechka Bar syur Ob 5 bereznya soyuzniki u chergovij raz zajnyali Trua ale tut Shvarcenberg zupiniv svoye prosuvannya sliduyuchi instrukciyi avstrijskogo kabinetu ne viddalyatis daleko za Senu Osnovni bitvi rozgortalis u pivnichno zahidnomu napryamku za richkoyu Marnoyu mizh Napoleonom j armiyeyu Blyuhera Zagalna situaciya naprikinci lyutogo 1814 Zagalna obstanovka naprikinci lyutogo 1814 roku skladalas dlya Napoleona tyazhko ale ne beznadijno Vin postaviv sobi zadachu uklasti mir iz soyuznikami na umovah zberezhennya kordoniv Franciyi sho isnuvali na pochatok epohi napoleonivskih vijn tobto po Rejnu j Alpam Zagalne roztashuvannya suprotivnikiv na 26 lyutogo 1814 roku bulo nastupnim Napoleon mizh richkami Senoyu ta Obom mav u rozporyadzhenni blizko 74 tis soldat pri 350 garmatah Z takimi silami vin uspishno strimuvav soyuzni armiyi Blyuhera i Shvarcenberga chiselnist yakih za ocinkami perevishuvala 150 tisyach soldat Blyuher blizko 45 tis soldat viddilivsya vid Golovnoyi armiyi Shvarcenberga j rushiv u bik Parizha Na jogo shlyahu buv lishe slabkij zaslin u viglyadi francuzkih korpusiv Marmona ta do 16 tis soldat Na pivdennomu flanzi u Shvejcariyi napoleonivskij marshal Ozhero iz 28 tis soldat vidkinuv avstrijskij korpus Bubni j gotuvavsya vzyati Zhenevu pislya chogo jogo zavdannyam bulo pererizati komunikacijnu liniyu Shvarcenberga V Italiyi francuzkij general Bogarne iz 48 tis soldat uspishno protistoyav 75 tisyachnij avstrijskij armiyi feldmarshala Belgarda a takozh strimuvav kolishnogo napoleonivskogo marshala a teper neapolitanskogo korolya Myurata z jogo neapolitancyami vid aktivnih dij proti francuziv V Ispaniyi napoleonivskij marshal mav do 40 tis soldat Vidpovidno do ugodi vin ne viv bojovih dij ochikuyuchi na mozhlivist vidvesti vijska do Franciyi Pireneyi zakrivav zagin marshala ne dayuchi zmogi anglijsko ispanskij armiyi gercoga Vellingtona vtorgnutis do Franciyi z pivdnya Na pivnochi v rajoni Rejnu i Gollandiyi francuzi prodovzhuvali chiniti opir u chislennih fortecyah Uspihi soyuznikiv Berezen 1814 27 lyutogo Blyuher pidijshov do Laferte su Zhuar 75 km na shid vid Parizha na de vidkinuv slabki zasloni marshaliv Marmona j Mort ye Dovidavshis pro ruh Napoleona Blyuher pochav vidstupati vzdovzh richki Urk na pivnich do Suassona na Eni nazustrich pidkriplennyam korpusam Vincingerode ta Byulova Pogrozhuyuchi shturmom soyuzniki umovili francuzkij garnizon zalishiti 3 bereznya fortecyu Suasson zi zbroyeyu pislya chogo 4 bereznya Blyuher perejshov na pravij bereg Eni de jogo armiya ob yednana z korpusami Vincingerode j Byulova vdvichi zbilshilas i stala nalichuvati do 109 tis soldat Yak vvazhayut istoriki posilayuchis na memuari marshala Marmona Napoleon buv zmushenij malimi silami 40 50 tis atakuvati Blyuhera shob prorvatis na pivnich do Rejnu ta v Gollandiyu de rozrahovuvav deblokuvati francuzki garnizoni Voni mogli dati jomu do 50 tisyach soldat sho dalo b nadiyu francuzkomu imperatoru roztroshiti soyuzni sili u Franciyi Napoleon ne znav pro z yednannya soyuznikiv i mav namir pererizati centralnu dorogu Suasson Lan 7 bereznya Napoleon atakuvav poziciyi Blyuhera na Kraonskih visochinah na yakih trimali oboronu dvi rosijski diviziyi Voroncova j 16 tis soldat z korpusu Vincingerode Zadum Blyuhera polyagav u tomu shob dati zastryagnuti Napoleonu u boyu a potim obhidnim manevrom zavdati udaru jomu v til Odnak silnij kavalerijskij korpus ne zmig zdijsniti cej manevr i rosiyani vidstupili z plato rozglyadayetsya yak odna z najkrivavishih za vsyu kampaniyu yaksho ocinyuvati pitomu kilkist vbitih ta poranenih vidsotok vid kilkosti uchasnikiv bitvi Rosijski diviziyi vtratili majzhe tretinu osobovogo skladu Blyuher styagnuv usi sili sho buli v nayavnosti 104 tis z nih 22 tis kavaleriyi 260 garmat do Lanu micno ukriplenogo mistechka starodavnoyi stolici Franciyi Napoleon takozh styagnuv svoyi sili v kulak dovivshi chiselnist armiyi do 52 tis soldat vklyuchayuchi 10 tis kavaleriyi pri 180 garmatah 9 bereznya pri Lani vijska soyuznikiv golovnim chinom prusski diviziyi vidbili nastup Napoleona j potim v nich na 10 bereznya cilkom rozgromili odin z jogo korpusiv pid komanduvannyam marshala Marmona Menshe z tim Napoleon prodovzhiv ataki 10 bereznya na vdvichi silnishu armiyu Blyuhera pislya chogo do kincya dnya bezpereshkodno vidstupiv za richku Enu Pislya togo yak Napoleon vidstupiv strategichna iniciativa mogla b perejti do armiyi Blyuhera odnak jogo vijska lishalis neruhomimi vprodovzh tizhnya z prichini hvorobi prusskogo feldmarshala j trudnoshiv u postachanni Napoleon rushiv na shid i 13 bereznya nespodivanoyu atakoyu 14 tisyachnij rosijsko prusskij korpus grafa Zajnyavshi Rejms Napoleon pererizav komunikacijnu liniyu mizh Silezkoyu armiyeyu Blyuhera i Golovnoyu armiyeyu Shvarcenberga Nespodivanij uspih Napoleona vchiniv moralnij vpliv na soyuznikiv yaki prigolomsheno prizupinili svoyi operaciyi viddavshi iniciativu v bojovih diyah francuzkomu imperatoru U cej chas Golovna armiya soyuznikiv pid provodom Shvarcenberga povilno prosuvalas do Parizha Napoleonu poslablenomu velikimi vtratami v boyah z Blyuherom nichogo ne lishalos yak znovu kinutis na Golovnu armiyu Napoleon rozrahovuvav zastosuvati zvichajnu taktiku atakuvati z flangu rozsiyani v marshi korpusi soyuznikiv okremo Odnak cogo razu soyuzniki vstigli styagnuti korpusi v kulak tozh Napoleon ne mig spodivatis na peremogu v bitvi z nabagato chiselnishim suprotivnikom Yedine sho mig vdiyati Napoleon ce zupiniti prosuvannya Golovnoyi armiyi pogrozhuyuchi yij z flangu abo tilu Odnak v takomu vipadku shlyah na Parizh lishavsya vidkritim dlya armiyi Blyuhera Napoleon obrav nastupnu strategiyu vistaviti zasloni proti soyuznikiv a samomu projti mizh armiyami Blyuhera i Shvarcenberga do pivnichno zahidnih fortec de vin mig deblokuvavshi ta priyednavshi garnizoni znachno posiliti svoyu armiyu Potim u nogo z yavilasya b mozhlivist zmusiti soyuznikiv vidstupiti zagrozhuyuchi yih tilovim komunikaciyam Napoleon spodivavsya na povilnist soyuznih armij ta yihnij strah pered armiyeyu francuzkogo imperatora v tilu Parizh lishavsya na zahist golovnim chinom svoyih zhiteliv ta Nacionalnoyi gvardiyi Do 20 bereznya korpusi Golovnoyi armiyi zoseredilis mizh richkami Senoyu ta Obom poblizu Trua Napoleon obrav marshrut na pivnichnij shid vzdovzh dolini richki Ob cherez mistechko Arsi syur Ob do Vitri j dali na shid 20 bereznya jogo 25 tisyachna armiya zitknulas v Arsi z vijskami Shvarcenberga do 90 tis soldat 21 bereznya pislya bitvi pri Arsi syur Ob Napoleon buv vidkinutij za richku Ob ta vidijshov do Sen Diz ye de mav namir trivozhiti soyuzni armiyi z tilu Jomu vdalos chastkovo vikonati postavlenu zadachu nastup na Parizh Shvarcenberga bulo prizupineno Vzyattya Parizha j kinec kampaniyi Berezen 1814 Rosijska armiya vhodit do Parizha 1814 V svoyu chergu soyuzniki 24 bereznya uzgodili plan podalshih dij u kampaniyi virishivshi pislya superechok vidnoviti nastup na Parizh Proti Napoleona bulo vislano 10 tisyachnij kavalerijskij korpus pid komanduvannyam rosijskogo generala Vincingerode z tim shob vvesti Napoleona v omanu vidnosno namiriv soyuznikiv Korpus Vincingerode bulo rozbito Napoleonom 26 bereznya ale ce vzhe ne malo vplivu na hid podalshih podij 25 bereznya armiyi Blyuhera j Shvarcenberga virushili na Parizh Togo zh dnya soyuzna kavaleriya u dvoh okremih bitvah rozbila korpusi marshaliv Marmona ta Mort ye 16 17 tis soldat ta majzhe cilkom znishila velikij zagin Nacionalnoyi gvardiyi Francuzki korpusi pospishali na z yednannya s Napoleonom pislya porazki voni vidkotilis do Parizha Koli 27 bereznya Napoleon dovidavsya pro nastup na Parizh to visoko ociniv rishennya suprotivnika Ce prekrasnij shahovij hid Os nikoli b ne poviriv sho bud yakij general u soyuznikiv zdaten ce zrobiti Nastupnogo dnya vin vid Sen Diz ye priblizno 180 km na shid vid Parizha kinuvsya na poryatunok stolici odnak pribuv nadto pizno 29 bereznya soyuzni armiyi blizko 100 tis soldat z nih 63 tis rosiyan pidijshli vpritul do peredovoyi liniyi oboroni Parizha Za riznimi danimi u francuziv bulo 22 26 tis regulyarnih vijsk 6 12 tis opolchennya Nacionalnoyi gvardiyi ta blizko 150 garmat Nestacha vijsk chastkovo kompensuvalas visokim bojovim duhom zahisnikiv stolici ta yih nadiyeyu na shvidke pributtya Napoleona z armiyeyu 30 bereznya rosijski ta prusski korpusi atakuvali j pislya zapeklih boyiv zahopili peredmistya Parizha Bazhayuchi vryatuvati bagatotisyachne misto vid bombarduvannya j vulichnih boyiv komanduvach pravim flangom francuzkoyi oboroni marshal Marmon do 5 godini dnya vidpraviv parlamentera do rosijskogo imperatora Oleksandr I dav taku vidpovid Vin nakazhe zupiniti bitvu yaksho Parizh bude zdano inakshe do vechora ne piznayut misce de bula stolicya Bitva za Parizh stala v kampaniyi 1814 roku odniyeyu z najkrivavishih dlya soyuznikiv yaki vtratili za odin den boyiv ponad 8 tisyach soldat z nih ponad 6 tis rosiyan 31 bereznya o 2 godini ranku bulo pidpisano kapitulyaciyu Parizha Do 7 godini ranku za umovoyu ugodi francuzka regulyarna armiya mala zalishiti Parizh Opivdni 31 bereznya rosijska ta prusska gvardiya na choli z imperatorom Oleksandrom I triumfalno vstupili do stolici Franciyi U pershih chislah kvitnya Senat Franciyi vidav dekret pro povalennya Napoleona j zapochatkuvav timchasovij uryad Tim ne menshe u bilshij chastini Franciyi narod viznavav imperatorsku vladu tobto viniklo dvovladdya Napoleon dovidavsya pro kapitulyaciyu Parizha togo zh dnya na pid yizdi do stolici Vin virushiv do svogo palacu u Fonteblo de ochikuvav na pidhid svoyeyi armiyi sho vidstala Napoleon styagnuv vsi vijska do 60 tis dlya prodovzhennya vijni Odnak pid tiskom vlasnih marshaliv sho vrahovuvali nastroyi naselennya j tverezo ocinyuvali spivvidnoshennya sil 4 kvitnya Napoleon napisav zayavu pro umovne zrikannya na korist svogo sina Napoleona II pid regentstvom druzhini Mariyi Luyizi Poki trivali peremovini chastina francuzkoyi armiyi perejshla na bik soyuznikiv sho dalo privid carevi Oleksandru I zrobiti umovi skladannya povnovazhen zhorstkishimi 6 kvitnya Napoleon napisav akt zrikannya za sebe ta svoyih nashadkiv vid prestolu Franciyi Togo zh dnya Senat progolosiv korolem Lyudovika XVIII Sam Napoleon 20 kvitnya virushiv do pochesnogo zaslannya na ostriv Elbu u Seredzemnomu mori 30 travnya 1814 roku bulo ukladeno mir sho povernuv Franciyu u kordoni 1792 roku j vidnoviv tam monarhiyu Dopomizhni fronti shostoyi koaliciyiVijna shostoyi koaliciyi proti Napoleona ta jogo soyuznikiv rozgornulas na bilshij chastini Yevropi hocha virishalni bitvi vidbuvalis na osnovnomu teatri bojovih dij u Prussiyi Saksoniyi j dalnih pidstupah do Parizha de armiyi Shvarcenberga i Blyuhera protistoyali Napoleonu V Ispaniyi anglijsko ispansko portugalska armiya Vellingtona vidkinula francuziv marshala do Pireneyiv potim vtorglas na pivden Franciyi Cya kampaniya rozglyadayetsya yak samostijna vijna na Pirenejskomu pivostrovi Peninsular War 1807 1814 j ohoplyuye bilsh trivalij period z 1807 roku Na pivnichnomu shodi Italiyi proti avstrijciv ta anglijciv bivsya pasinok Napoleona vice korol Italiyi Yevgenij Bogarne Kolishnij marshal Napoleona shvedskij spadkovij princ Bernadot voseni 1813 vidokremivsya vid osnovnih sil koaliciyi sho zoseredilis na Rejni dlya vtorgnennya na teritoriyu Franciyi Jogo armiya rozdililas rosijsko prusski korpusi ochishali vid francuzkih garnizoniv Gollandiyu ta Belgiyu Spolucheni provinciyi shvedska chastina armiyi virushila do kordoniv Daniyi shob izolyuvati ugrupuvannya marshala Davu v Gamburzi j siloyu zmusiti Danske korolivstvo postupitis Norvegiyeyu Shveciyi Vijna na Pirenejskomu pivostrovi Vijna na Pirenejskomu pivostrovi rozpochalas u zhovtni 1807 roku koli francuzkij general Zhyuno z metoyu zabezpechennya kontinentalnoyi blokadi zahopiv Lisabon Z serpnya 1808 roku anglijskij general Artur Velsli majbutnij gercog Vellington ocholyuye bojovi diyi v Portugaliyi ta Ispaniyi Jogo suprotivnikami buli francuzkij marshal Sult i brat Napoleona Zhozef Katastrofichnij rozgrom Napoleona v Rosiyi prizviv do vidkliku francuzkih chastin z Ispaniyi zavdyaki chomu bulo stvoreno spriyatlivi umovi dlya nastupu anglijsko ispansko portugalskoyi koaliciyi 21 chervnya 1813 Vellington zavdav porazki Zhozefu Bonapartu pri Vittoriyi francuzi vtratili blizko 5 tis soldat sho dlya 50 tisyachnoyi armiyi ne stanovilo nadto vazhkogo stanovisha Odnak v rezultati vtrati obozu ta majzhe usiyeyi artileriyi francuzka armiya vtratila boyezdatnist Krim togo peremoga Vellingtona stalas u period peremir ya Napoleona z rosiyanami ta prussakami sho ukripilo soyuznikiv u namirah prodovzhuvati vijnu V lipni 1813 vidbulas bitva za Pireneyi sho viddilyali Franciyu vid Ispaniyi Boyi velis z pereminnim uspihom v rezultati Vellington zupinivsya na kordoni Franciyi yakij peretnuv u zhovtni 1813 diznavshis pro vidnovlennya soyuznikami aktivnih bojovih dij proti Napoleona Marshal Sult obmezhenimi silami 35 tis uspishno strimuvav metodichne prosuvannya anglijsko ispansko portugalskih vijsk do 100 tis tozh koli armiyi Shvarcenberga ta Blyuhera shturmuvali Parizh Vellington lishavsya na pivdni Franciyi V Ispaniyi lishalis francuzki garnizoni pid zagalnim komanduvannyam marshala Syushe yaki blokuvalis anglijsko ispanskimi vijskami Ci sili nalichuvali do 65 tis soldat u 1813 pislya vtrat j vidkliku polkiv do Franciyi u Syushe lishalos 1814 roku 15 20 tis soldat u Kataloniyi oblast Ispaniyi na Seredzemnomu uzberezhzhi sho primikaye do Pireneyiv yaki ne brali uchasti yak u virishalnih bitvah u Franciyi tak i v oboroni Pireneyiv Sult proponuvav Syushe vplinuti na tili j komunikaciyi armiyi Vellingtona odnak toj vidmovivsya vivoditi nechislenni vijska u pole boyuchis za yih ostatochne rozsiyuvannya ta znishennya Sproba zdati forteci ispancyam za umovi propusku yih garnizoniv do Franciyi zaznali nevdachi Francuzkij general Gabert 18 kvitnya 1814 zdijsniv nevdalu sprobu prorvatis z Barseloni bij stav ostannim pered ukladennyam miru j povnim vizvolennyam Ispaniyi 10 kvitnya 1814 pislya ostatochnogo zrechennya Napoleona vid prestolu Vellington namagavsya vzyati shturmom Tuluzu Sult vidbiv pristup ale nastupnogo dnya zalishiv misto dovidavshis pro podiyi u Parizhi Bojovi diyi v Italiyi Pislya Napoleon yakij nosiv titul korolya Italiyi vidpraviv svogo pasinka vice korolya Yevgeniya Bogarne do Italiyi shob mobilizuvati sili korolivstva na borotbu z soyuznikami Majzhe vsi regulyarni vijska korolivstva Italiya zaginuli v Rosiyi Bogarne dovelos stvoryuvati armiyu zanovo Vin uspishno skoristavsya z timchasovogo nejtralitetu Avstriyi j do lipnya 1813 zibrav 45 tis pihoti 1500 kavaleriyi pri 130 garmatah Pislya vstupu Avstriyi do vijni v serpni 1813 yiyi kolishni provinciyi Horvatiya Dalmaciya Illiriya vidibrani Napoleonom ta dolucheni do jogo imperiyi povstali proti francuzkogo pravlinnya Avstrijska 50 tisyachna armiya pid komanduvannyam lejtenant feldmarshala Radivojvicha dvoma kolonami vstupila na teritoriyu korolivstva Italiyi zi shodu mizh Alpami j uzberezhzhyam Adriatichnogo morya Bojovi diyi zvelis v osnovnomu do manevriv Vijska Bogarne vitisnyalis z pozicij shlyahom obhodu z flangiv poki v listopadi 1813 ne zupinilis po liniyi riki Adidzhe protikaye na shidnomu boci osnovi Appeninskogo pivostrova Anglijskij flot visadzhuvav desanti na ostrovi j uzberezhzhya Adriatiki avstrijci blokuvali Veneciyu ale do kincya 1813 serjoznishih podij ne vidbulosya Neapolitanska armiya korolya Myurata v listopadi 1813 rushila na pivnich Italiyi odnak nihto ne mav chitkogo uyavlennya chij bik vizme kolishnij francuzkij marshal yakogo Napoleon nagorodiv Neapolitanskim korolivstvom 21 sichnya 1814 Myurat perejshov na storonu Avstriyi nacilivshi svoyu 30 tisyachnu armiyu proti kolishnogo soratnika Bogarne vzamin garantiyi zberezhennya koroni Odnak Myurat unikav vstupu do aktivnih bojovih dij proti franko italijskih vijsk v rezultati chogo vijska Bogarne zmogli uspishno strimuvati prosuvannya avstrijciv ta anglijskogo desantu do rajonu richki Po Pid silnim natiskom novih soyuznikiv Myurat provodit povilni ataki bez osoblivih rezultativ Bogarne prodovzhuvav bitis na pivnochi Italiyi do padinnya Napoleona Lishe 16 kvitnya vin pidpisav z avstrijskim generalom voyennu konvenciyu yaka poklala kraj vijni j lishila za Bogarne bilshu chastinu korolivstva Potim Yevgenij Bogarne hotiv koronuvatis proti chogo soyuzniki ne zaperechuvali ale proti cogo vistupiv Senat Italiyi 20 kvitnya u Milani spalahnulo povstannya proti vice korolya 24 kvitnya Bogarne uklav u Mantuyi en za yakoyu avstrijci zmogli zajnyati vsyu pivnich Italiyi a sam poyihav do Bavariyi pid pokrovitelstvo bavarskogo korolya svogo testya Bojovi diyi v Gollandiyi ta Daniyi Pislya rozgromu v bitvi pid Lejpcigom u zhovtni 1813 shvedskij kronprinc Bernadot ne stav peresliduvati razom iz soyuznikami francuzku armiyu a povernuv Pivnichnu armiyu u protilezhnomu napryamku Rosijskij korpus Vincingerode j prusskij Byulova bulo vidpravleno do Gollandiyi shob zvilniti yiyi vid francuzkih garnizoniv Bernadot zi svoyimi shvedami j nimeckimi vijskami virushiv do Daniyi soyuznici Napoleona Meta pohodu polyagala v tomu shob zmusiti Daniyu vidmovitis vid Norvegiyi z XIV stolittya danske volodinnya Dane teritorialne pridbannya bulo umovoyu priyednannya Shveciyi do 6 yi koaliciyi 28 listopada 1813 shvedska armiya 60 tis peretnula kordon Daniyi 7 grudnya u bitvi pid Bornhevedom shvedska kavaleriya primusila slabki danski vijska 10 tis do vidstupannya Na mori suprotivnikom Daniyi vistupav mogutnij anglijskij flot tozh Daniya bula zmushena pidpisati 14 sichnya 1814 ugodu iz Shveciyeyu Kilski mirni ugodi 1814 za yakimi Norvegiya perejshla pid nominalnu vladu shvedskoyi koroni do 1905 roku Pislya porazki Daniyi Bernadot rushiv armiyu na dopomogu soyuznikam ale do kapitulyaciyi Parizha shvedski vijska perebuvali u Niderlandah PrimitkiNimecki derzhavi sho pervinno buli na boci Franciyi a do kincya 1813 roku perejshli na bik soyuznikiv Bodart G 1916 Losses of Life in Modern Wars Austria Hungary France p 46 Za pidrahunkami Bodart G Losses of life in modern wars Austria Hungary France London 1916 E Laviss A Rambo Istoriya XIX stolittya t 2 ch 2 gl 9 Sili Napoleona Napoleon zalishiv Myurata komanduvati vijskami u Yevropi ale toj 16 sichnya 1813 samovilno peredav komanduvannya generalu j vice korolyu Italiyi Yevgeniyu Bogarne a sam poyihav ryatuvati svij tron do Neapolitanskogo korolivstva F Mering Narisi z istoriyi vijn ta voyennogo mistectva Vesnyanij pohid Saksoniya bula odnim z najviddanishih soyuznikiv Napoleona pid chas jogo vtorgnennya do Rosiyi Formalnij nejtralitet bulo ogolosheno saksonskim korolem Fridrihom Avgustom yak oboronnij zahist vid rosijsko prusskogo nastupu ale z povernennyam Napoleona saksonski vijska znovu bilis na jogo boci do samoyi bitvi pid Lejpcigom M I Bogdanovich Istoriya vijni 1813 roku Vityagi z Trahenbergskogo planu t 1 s 458 M I Bogdanovich Istoriya vijni 1813 roku t 1 s 464 O I Mihajlovskij Danilevskij Opis vijni 1813 roku pub 1850 t 6 stor 168 F Mering Narisi z istoriyi vijn ta voyennogo mistectva Osinnij pohid Osnovnih vtrat Napoleon zaznav pid chas vidstupannya v rezultati masovogo dezertirstva demoralizovanoyi armiyi Takozh bagato soldat polyaglo vid hvorob O I Mihajlovskij Danilevskij Zibrannya tvoriv Opis vijni 1813 roku pub 1850 t 6 stor 387 O I Mihajlovskij Danilevskij Zhurnal 1813 roku Armiya Blyuhera nalichuvala do 52 tis soldat proti 30 tis pid provodom Napoleona ale v kozhnij okremij bitvi Napoleon mav chiselnu perevagu E Cust Annals of the wars of the nineteenth century p 224 angl D M Bantish Kamenskij 41 j general feldmarshal knyaz Mihajlo Bogdanovich Barklaj de Tolli E Cust Annals of the wars of the nineteenth century vol IV 1813 1815 pub in 1863 p 208 angl E Cust Annals of the wars of the nineteenth century vol IV 1813 1815 pub in 1863 p 265 angl Teritoriyu Italiyi v rezultati napoleonivskih vijn do 1813 roku bulo rozdileno na 3 osnovni chastini pivnichno zahidna chastina Italiyi ta Rim Papska oblast aneksovano Franciyeyu pivnichna j centralna chastini zvedeno u korolivstvo Italiya korol Napoleon u pivdennij kontinentalnij chastini Italiyi utvoreno Neapolitanske korolivstvo korol napoleonivskij marshal Myurat E Cust Annals of the wars of the nineteenth century vol IV 1813 1815 pub in 1863 p 137 angl VRE Shvedsko danska vijna 1813 1814 nedostupne posilannya z chervnya 2019 LiteraturaV V Kopijka Antifrancuzki koaliciyi Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X T Kulinich Teplicki soyuzni dogovori 1813 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vijna shostoyi koaliciyi Cifri j dati do veresnya 1813 roku vzyato z praci voyennogo istorika XIX stolittya Istoriya vijni 1813 roku za dostovirnimi dzherelami t 1 ros Mihajlovskij Danilevskij Opis pohodu do Franciyi 1814 roku u 2 chastinah SPb 1845 na sajti Runivers 23 zhovtnya 2014 u Wayback Machine ros Bogdanovich M I Istoriya vijni 1813 roku za nezalezhnist Nimechchini u 2 tomah 23 zhovtnya 2014 u Wayback Machine ros Bogdanovich M I Istoriya vijni 1814 roku u Franciyi u 2 tomah SPb 1865 ros Zapiski O I Mihajlovskogo Danilevskogo Zhurnal 1813 roku 6 grudnya 2011 u Wayback Machine ros George Cathcart Commentaries on the War in Russia and Germany in 1812 and 1813 pub in 1850 29 chervnya 2014 u Wayback Machine angl Edward Cust Annals of the wars of the nineteenth century vol IV 1813 1815 pub in 1863 29 chervnya 2014 u Wayback Machine angl Archibald Alison Lives of Lord Castlereagh and Sir Charles Stewart vol II pub in 1861 21 zhovtnya 2011 u Wayback Machine angl F Muffling Passages from My Life Together with Memoirs of the Campaign of 1813 and 1814 pub in 1853 29 chervnya 2014 u Wayback Machine nim E Laviss A Rambo Istoriya XIX stolittya t 2 Chastina 2 Chas Napoleona I 1800 1815 15 chervnya 2011 u Wayback Machine ros Ye V Tarle Napoleon gl XIV XV 25 lipnya 2010 u Wayback Machine ros F Mering Istoriya vijn ta voyennogo mistectva Vid Kalisha do Karlsbadu 23 listopada 2008 u Wayback Machine ros Bodart G Losses of life in modern wars Austria Hungary France London 1916 angl