Закон про громадянство індіанців (англ. Indian Citizenship Act) прийнято Конгресом США 1924 року за пропозицією конгресмена Гомера П. Снайдера[en], тому документ також відомий як Закон Снайдера (англ. Snyder Act). Закон надавав повне право на громадянство США корінним народам США (індіанців). Хоча 14-а поправка до Конституції США гарантувала громадянство особам, народженим у США, це право надавалося з застереженням, що ці особи «підпорядковані її юрисдикції»; оскільки юрисдикція США не поширювалася на деякі племінні території, відповідно члени цих племен не мали права на громадянство. Закон підписав президент Калвін Кулідж 2 червня 1924 року.
Історія надання індіанцям громадянства США нерозривно пов'язана з історією угод, підписуваних між окремими племенами і федеральним урядом. Час від часу окремі індіанські племена отримували громадянство, однак в обмін вони нерідко змушені були «поступатися» своїми землями. Найранішим засвідченим письмово випадком є визнання громадянами США згідно з Угодою Денсінг-Реббіт-Крик 1831 року міссісіпських чокто — перших індіанців, які отримали громадянство США.
До початку 1920-х років, тобто через 30 років після закінчення американо-індіанських воєн, близько двох третин індіанців США отримали американське громадянство через шлюби, військову службу, закон Довза (на підставі якого частина індіанських земель, залишаючись у власності індіанців, перейшла під федеральну юрисдикцію), в силу інших договорів чи спеціальних законів. Проте, близько третини все ще залишалися негромадянами і не мали законних підстав для натуралізації.
Успіх закону частково пояснює те, що його прийнято невдовзі після 1-ї світової війни, в якій індіанці й чорношкірі служили у військових підрозділах поряд з іншими американцями і не виділялися в особливі підрозділи.
Див. також ред.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 30 вересня 2009. Процитовано 14 березня 2021.
Посилання ред.
- Native News June 2 history page [ 27 серпня 2006 у Wayback Machine.]