ЗІС-42 і ЗІС-42М — радянський напівгусеничний позашляховик. Призначався для роботи в умовах бездоріжжя і як артилерійського тягача. Являв собою подальший розвиток напівгусеничного вантажівки ЗІС-22. ЗІС-42/-42М серійно вироблявся на заводі ЗІС на базі звичайної вантажівки ЗІС-5В у 1942—1944 роках. Дослідні зразки випробовувалися у 1940 році. Початок німецько-радянської війни та евакуація заводу перервали підготовку до запуску у виробництво. Ранні версії ЗІС-42 були вироблені в декількох дослідних партіях у 1942 році, а з кінця того ж року випускалася його покращена модифікація ЗІС-42М, що знаходилася у виробництві до 1944 року. Всього вироблено 6 372 автомобіля ЗІС-42 та ЗІС-42М.
| ЗІС-42 | |
|---|---|
| ЗІС-42М з кузовом спрощеного типу | |
| Виробник | ЗІС |
| Роки виробництва | 1942-1944 |
| Місце виробництва | СРСР, Москва |
| Попередник(и) | Q15907988? |
| Двигун(и) | Бензиновий двигун |
| Довжина | 6097 мм |
| Ширина | 2360 мм |
| Висота | 2175 мм |
| Кліренс | 318 мм |
| Найвища швидкість | 39,8 км/год |
| Місткість бака | 180 л |
| Подібні | ЗІС-5 |
Опис конструкції ред.
Від базового ЗІС-5В напівгусеничний ЗІС-42 відрізнявся наявністю гусеничної ходової частини з двома хитними візками замість задніх ведучих коліс. Рамка кожної гусеничної візки складалася з штампованих боковин, жорстко пов'язаних опорної маточиною та поперечиною. На кінцях візки між боковинами спереду розміщувалося провідне колесо, а ззаду — напрямне (лінивець). Між ними була балансирне підвішена система з чотирьох ковзанок, закрита кожухом. Весь рушій був підвішений балансирне на півосях заднього моста. ЗІС-42 мав піддон та кожух на передній осі. Для запобігання від ударів рушіїв при їзді по дуже пересічній місцевості з нижньої сторони платформи на спеціальних кронштейнах встановлювалися чотири обмежувальних ролика.
Гусенична стрічка (загальна ширина — 415 мм) являла собою гумовотканинну стрічку з металевими накладками. При їзді по глибокому снігу, болота використовувалися лижі, що встановлюються на передні колеса.
Модернізований автомобіль (ЗІС-42М) мав двигун типу ЗІС-16 (84 к.с.). Радіатор і фари прикривалися ґратами для захисту від пошкоджень.
На базі ЗІС-42 також розроблялася 37-мм зенітна самохідна установка ЗІС-43.
Технічні характеристики ред.
- Кількість місць:
- В кабіні
- В кузові −14
- Маса, кг — 5250
- Вантажопідйомність, кг:
- Без причепа — 2250
- З причепом — 1500
- По сніжній цілині — 1750
- Маса причепа, кг — 2750
- Середнє питомий тиск на ґрунт, кг / см ² — 0,287
- Габаритні розміри:
- Довжина, м — 6,097
- Ширина, м — 2,36
- Висота, м — 2,175
- Висота по тенті, м — 2,95
- Дорожній просвіт, мм — 395
- Кліренс, м 0,318
- Карбюраторний двигун, «ЗІС-5» (ЗІС-42), 73 (84) к.с.
- Ємність бензобаків, л 180
- Витрата палива на 100 км, л
- По шосе — 47,5
- По сухому путівцем — 73,4
- По брудному путівцем — 90,2
- Запас ходу, км по шосе — 390
- Макс. швидкість, км / год — 39,8
Примітки ред.
- Гоголев, 1990, с. 37.
- ↑ Гоголев, 1990, с. 38.
Література ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ЗІС-42 |
- Гоголев Л. Д. Автомобили-солдаты: Очерки об истории развития и военном применении автомобилей. — Москва : Патріот, 1990. — 191 с. — ISBN 5-7030-0226-5. (рос.)
- Кириндас А. Полугусеничные вездеходы Красной Армии. — Москва : Изд. центр «Экспринт», 2004. — 48 с. (рос.)
- Г. Крючков Полугусеные вездеходы НАТИ [ 11 червня 2020 у Wayback Machine.] / Грузовик Прес. — № 4.— 2005. (рос.)
- Шунков В. Н. Оружие Красной Армии. — Минск : Харвест, 1999. — 544 с. — (Военная техника) (рос.)
- Прочко Е. И. Артилерийские тягачи Красной Армии // Бронеколлекція. — № 3. — 2002. (рос.)
- Из коллекции «За рулём» — ЗИС-42М [ 11 червня 2020 у Wayback Machine.] // За Рулём. — № 9. — 1981. — С. 34. (рос.)
- Суславичус Л. По обе стороны фронта [ 11 червня 2020 у Wayback Machine.] // За Рулём. — № 4. — 1990. — С. 34. (рос.)