Кайман жолоб Координати 18 30 пн ш 83 00 зх д 18 500 пн ш 83 000 зх д 18 500 83 000 Жолоб Кайман Кайманова западина на р

Координати: 18°30′ пн. ш. 83°00′ зх. д. / 18.500° пн. ш. 83.000° зх. д. / 18.500; -83.000

Жолоб Кайман (Кайманова западина, на радянських картах 50-х рр. — Западина Бартлетт) — складна зона трансформного розлому на дні західної частини Карибського моря між Ямайкою і Каймановими островами. Утворює частину тектонічної границі між Північно-Американською та Карибською плитами. Починається від Навітряної протоки, проходить південніше гірського пасма Сьєрра-Маестра на Кубі й далі йде до Гватемали. Кордон плит прямує по материку (розлом Мотагуа) і потім дном Тихого океану, утворюючи Центрально-Американський жолоб.

Топографічна карта жолоба Кайман і прилеглих районів

Жолоб Кайман знаходиться з західного краю мікроплити Гонав

Жолоб Кайман витягнутий з північного сходу на південний захід, максимальна його глибина становить 7686 м, що є найглибшою точкою Атлантичного океану. У жолобі відбувається спрединг зі швидкістю 11-12 мм/рік На сході жолоб межує з мікроплитою Гонав.

Під час еоцену жолоб був зоною субдукції, що утворила вулканічну дугу хребта Кайман і Сьєрра-Маестра — вулканічну місцевість на півночі Куби, а на північному сході Карибська плита зазнала субдукцію під Північноамериканську плиту, або, як деякі дослідники стверджують, під террейн Східно-Кубинська мікроплита

У 2010 британська експедиція з Національного океанографічного центру з Саутгемптону, оснащена роботизованим підводним човном, почала дослідження жолобу і виявила чорних курців на дні океану на глибині 5 км, що є на той момент найглибшою точкою де курці були знайдені У січні 2012 року дослідники оголосили, що вода виходить з отворів при температурі можливо, понад 450 °C, що робить їх одними з найгарячіших відомих підводних гейзерів.

Примітки Редагувати

Einsele, Gerhard (2000). Sedimentary Basins: Evolution, Facies, and Sediment Budget (вид. 2nd). Springer. с. 630. ISBN 978-3-540-66193-1.
Sigurdsson, H, S. Kelley, R.M. Leckie, S. Carey, T. Bralower, and J. King (2000). Chapter 20: History of circum-Caribbean explosive volcanism: 40Ar/39Ar dating of tephra layers. У Leckie, R.M., Sigurdsson, H., Acton, G.D., and Draper, G. Sci. Results. Proc. ODP 165. College Station, Texas: Ocean Drilling Program. ISSN 1096-7451. doi:10.2973/odp.proc.sr.165.2000.
Carpenter, Jennifer (9 серпня 2008). . BBC Science News. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 9 серпня 2008.
World's deepest undersea vents discovered. LiveScience.com. 11 квітня 2010. Процитовано 12 квітня 2010.
. RRS James Cook Voyage 44. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 14 січня 2012.

Ресурси Інтернету Редагувати

Cayman Trench [ 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Britannica Online Encyclopedia

[1] Einsele, Gerhard (2000). Sedimentary Basins: Evolution, Facies, and Sediment Budget (вид. 2nd). Springer. с. 630. ISBN 978-3-540-66193-1.

[2] Sigurdsson, H, S. Kelley, R.M. Leckie, S. Carey, T. Bralower, and J. King (2000). Chapter 20: History of circum-Caribbean explosive volcanism: 40Ar/39Ar dating of tephra layers. У Leckie, R.M., Sigurdsson, H., Acton, G.D., and Draper, G. Sci. Results. Proc. ODP 165. College Station, Texas: Ocean Drilling Program. ISSN 1096-7451. doi:10.2973/odp.proc.sr.165.2000.

[3] Carpenter, Jennifer (9 серпня 2008). . BBC Science News. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 9 серпня 2008.

[4] World's deepest undersea vents discovered. LiveScience.com. 11 квітня 2010. Процитовано 12 квітня 2010.

[5] . RRS James Cook Voyage 44. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 14 січня 2012.