Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до Вікіпедії. (лютий 2021) |
Жан-Франсуа́ де Гало́, граф де Лаперу́з (фр. Jean François Galaup, comte de La Pérouse; 23 серпня 1741, садиба Го в окрузі Альбі — 1788, поблизу о-ва Ванікоро, острови Санта-Крус) — французький мореплавець, офіцер військово-морського флоту. Зник безвісти за невідомих обставин поблизу атолу Ванікоро (острови Санта-Крус) разом з командою, на чолі якої здійснював навколосвітню подорож.
Жан-Франсуа Лаперуз фр. Jean François La Pérouse | |
---|---|
фр. Jean-François de La Pérouse | |
Жан-Франсуа Лаперуз | |
Ім'я при народженні | Жан-Франсуа Гало, граф де Лаперуз Jean François Galaup, comte de La Pérouse |
Народився | 23 серпня 1741 Ле-Ґюа, поблизу Альбі, Франція |
Помер | 1788 поблизу о-ву Ванікоро (острови Санта-Крус) |
Поховання | Ванікоро[1] |
Країна | Франція[2] |
Національність | француз |
Діяльність | мореплавець |
Знання мов | французька[3] |
Учасник | Семирічна війна |
Роки активності | з 1756[5] |
Титул | граф |
Військове звання | командор |
Батько | d[6][7] |
Мати | d[6][7] |
Брати, сестри | d[5] |
У шлюбі з | d[6] |
Автограф | Підпис La Pérouse в листі, надісланому з Камчатки Бартелемі де Лессепс, 25 вересня 1787 року |
Нагороди | |
|
Біографія
З 1756 року — на військовому флоті. У віці 17 років, ще до закінчення навчання, взяв участь у Семирічній війні, побувавши в сутичках і битвах біля узбережжя Північної Америки.
1759 року в битві при Кібероні був поранений і взятий у полон. Впродовж наступних 5 років перебував на острові Іль-де-Франс (тодішня назва Маврикію), виконуючи різноманітні доручення.
Повернувшись до Франції 1777 року, отримав чин лейтенанта і був нагороджений Хрестом Людовіка Святого.
У наступні роки знову перебував біля берегів Північної Америки, де як французький офіцер брав участь у Війні за незалежність США, зокрема у битвах на морі проти британців від Антилів до Лабрадору.
1780 року отримав чин капітана 1-го рангу. 1782 року під час експедиції в Гудзонову затоку блискуче провів військову операцію, захопивши два англійських форта.
Після підписання Паризької мирної угоди військово-морський міністр Франції де Кастрі та особисто французький король Людовик XVI запропонували де Ла-Перузу очолити навколосвітню подорож з метою упорядкування (в тому числі укладення мап) поточних географічних відкриттів (передусім, тихоокеанських Дж. Кука), етнографічного опису та вивчення тубільців, а також «встановлення дружніх стосунків із ватажками далеких країв і племен». Жан-Франсуа Лаперуз радо пристав на цю пропозицію.
Останні відомості про Лаперуза і членів його команди датовані січнем 1788 року — до 1826 року їхня доля лишалась невідомою.
Навколосвітня подорож
1 серпня 1785 року Ж.-Ф. де Лаперуз вийшов із Бреста на двох фрегатах «Буссоль» («Компас») і «Астролябія» на чолі команди з 220 осіб, до складу якої крім власне офіцерів і матросів увійшли також астроном, лікар і тлумач п. Лаво (Lavaux), три натуралісти, математик, три художники і навіть декілька священиків.
«Буссоль» і «Астролябія» оминули Мис Горн, побували в Чилі, на о-ві Пасхи, на Гаваях. Наприкінці червня 1786 року вони дістались Аляски, де Лаперуз обслідував материкову частину і уточнив обриси північно-західного узбережжя Північної Америки.
Звідси ж експедиція вирушила до Каліфорнії, де Лаперуз зробив опис францисканських місій і лишив критичну примітку про лихий прийом місцевих індіанців.
Потому експедиція знову перетнула Тихий океан, здійснивши зупинку в Макао, де врешті було продано шкурки хутрових звірів, придбані ще на Алясці, а на виручені гроші закуплено провіант і необхідні інструменти (решту поділено між командою).
У наступному, 1787 році, після тимчасової стоянки у Манілі на Лусоні (Філіппіни), Лаперуз спрямував свої судна до узбережжя Північно-Східної Азії. Після обстеження берегів Корейського півострова Лаперуз вирушив до Сахаліну (тодішня японська назва Оку-Єсо), шляхом уточнюючи на мапах східно-азійське узбережжя (так, було відкрито протоку між Сахаліном і островом Хоккайдо).
Після дослідження південної частини Татарської протоки 6 вересня 1787 року фрегати «Буссоль» і «Астролябия» кинули якір у Петропавловську (нині Петропавловськ-Камчатський), звідки Лаперуз надіслав матеріали і карти експедиції до Парижа.
Вийшовши 30 вересня того ж (1787) року, Лаперуз із командою рушив на Самоа, де у сутичці з самоанцями втратив 12 членів команди. Після інциденту було продовжено дослідження південно-західної частини Тихого океану.
26 січня 1788 року експедиційні фрегати зайшли до Ботанічної затоки, зупинившись на якийсь час у Сіднеї (тодішній британський форт Порт-Джексон), де знову таки були відправлені матеріали подорожі й поповнені припаси.
Наступними цілями Лаперуза мали стати Нова Каледонія і Соломонові острови, але в січні 1788 року експедиція зникла безвісти.
Пошуки слідів експедиції і вшанування Лаперуза
Лише через 40 років після зникнення було знайдено окремі предмети експедиції Лаперуза на Ванікоро. 1828 року цей острів відвідав Ж.-С. Дюмон-Дюрвіль на кораблі з назвою на честь Лаперузового «Астролябія», який підтвердив повідомлення, отримане раніше від капітана Діллона, й встановив на місці корабельної аварії пам'ятник.
У 1964 році французька експедиція знайшла рештки затонулого фрегата, остаточно ідентифіковані у травні 2005 року.
Ім'ям Лаперуза названо відкриту ним протоку. Пам'ятники, меморіали і пам'ятні знаки Лаперузу встановлено і відкрито у рідному Альбі (Франція) і в багатьох місцях зупинок його експедиції, зокрема, на Сахаліні, в Сіднеї (Австралія) тощо.
На його честь названо астероїд 13560 Ла Перуз.
Джерела, посилання і бібліографія
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Jean-François de La Pérouse |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 6., К., 1981, стор. 66
- (фр.)
- (фр.)
- (фр.)
- Opération Lapérouse 2005 [ 16 січня 2009 у Wayback Machine.] (фр.)
- Vidéos sur Canal IRD [ 3 жовтня 2008 у Wayback Machine.] Jean-Christophe Galipaud, archéologue l'IRD, met au jour le camp des rescapés du naufrage de l'expédition scientifique de Lapérouse en 1788 (фр.)
- Jean-François de Lapérouse, Voyage autour du monde sur l'Astrolabe et la Boussole. P. : La Découverte, Poche, 2005. (фр.)
- J.-B.-B. de Lesseps (éditeur), Le Voyage de Lapérouse., Paris : Éditions Pôles d'images, 2005 (фр.)
- Peter Dillon, Alain Conan, À la recherche de Lapérouse. Voyages dans les mers du sud, éditions Pôles d'images, 2005 (фр.)
- François Bellec, La généreuse et tragique expédition., Rennes: Ouest-France, 1985 (фр.)
- Maurice de Brossard, Lapérouse: des combats à la découverte, P.: France-Empire, 1978 (фр.)
- Yves Jacob, L’énigme Lapérouse, P.: Tallandier, 2004 (фр.)
- René Maine, Lapérouse, P.: Sagittaire, 1946 (фр.)
- Hans-Otto Meissner, La Pérouse, le gentilhomme des mers, P.: Perrin, 2004 (фр.)
- Étienne Taillemite, Lapérouse: un explorateur dans le Pacifique, in L'Histoire, hors-série " Les Collections de l'Histoire ", n° 8, juin 2000, стор. 66-72 (фр.)
- Étienne Taillemite, Louis XVI ou le navigateur immobile, P.: Payot, Collection Portraits intimes, 2002 (фр.)
- Варшавский А. С. Лаперуз., М., 1957 (рос.)
- Лаперуз Ж. Ф. Путешествие Лаперуза в Южном и Северном Тихом океане. // Краеведческий бюллетень, Магадан, 1995, № 1 (рос.)
Примітки
- Find a Grave — 1996.
- LIBRIS — 2012.
- Bibliothèque nationale de France Record #14960413z, Record #11911032x // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Roglo — 1997. — 10000000 екз.
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- FranceArchives: Portail national des archives — 2017. — ISSN 2556-3521
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cyu stattyu potribno povnistyu perepisati vidpovidno do standartiv yakosti Vikipediyi Vi mozhete dopomogti pererobivshi yiyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin lyutij 2021 U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Laperuz Zhan Fransua de Galo graf de Laperu z fr Jean Francois Galaup comte de La Perouse 23 serpnya 1741 sadiba Go v okruzi Albi 1788 poblizu o va Vanikoro ostrovi Santa Krus francuzkij moreplavec oficer vijskovo morskogo flotu Znik bezvisti za nevidomih obstavin poblizu atolu Vanikoro ostrovi Santa Krus razom z komandoyu na choli yakoyi zdijsnyuvav navkolosvitnyu podorozh Zhan Fransua Laperuz fr Jean Francois La Perousefr Jean Francois de La PerouseZhan Fransua LaperuzIm ya pri narodzhenniZhan Fransua Galo graf de Laperuz Jean Francois Galaup comte de La PerouseNarodivsya23 serpnya 1741 1741 08 23 Le Gyua poblizu Albi FranciyaPomer1788 1788 poblizu o vu Vanikoro ostrovi Santa Krus PohovannyaVanikoro 1 Krayina Franciya 2 NacionalnistfrancuzDiyalnistmoreplavecZnannya movfrancuzka 3 UchasnikSemirichna vijnaRoki aktivnostiz 1756 5 TitulgrafVijskove zvannyakomandorBatkod 6 7 Matid 6 7 Brati sestrid 5 U shlyubi zd 6 AvtografPidpis La Perouse v listi nadislanomu z Kamchatki Bartelemi de Lesseps 25 veresnya 1787 rokuNagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyaZ 1756 roku na vijskovomu floti U vici 17 rokiv she do zakinchennya navchannya vzyav uchast u Semirichnij vijni pobuvavshi v sutichkah i bitvah bilya uzberezhzhya Pivnichnoyi Ameriki 1759 roku v bitvi pri Kiberoni buv poranenij i vzyatij u polon Vprodovzh nastupnih 5 rokiv perebuvav na ostrovi Il de Frans todishnya nazva Mavrikiyu vikonuyuchi riznomanitni doruchennya Povernuvshis do Franciyi 1777 roku otrimav chin lejtenanta i buv nagorodzhenij Hrestom Lyudovika Svyatogo Korol Lyudovik XVI daye instrukciyi Laperuzu pered podorozhzhyu kartina Nikolya Andre Monsio U nastupni roki znovu perebuvav bilya beregiv Pivnichnoyi Ameriki de yak francuzkij oficer brav uchast u Vijni za nezalezhnist SShA zokrema u bitvah na mori proti britanciv vid Antiliv do Labradoru 1780 roku otrimav chin kapitana 1 go rangu 1782 roku pid chas ekspediciyi v Gudzonovu zatoku bliskuche proviv vijskovu operaciyu zahopivshi dva anglijskih forta Pislya pidpisannya Parizkoyi mirnoyi ugodi vijskovo morskij ministr Franciyi de Kastri ta osobisto francuzkij korol Lyudovik XVI zaproponuvali de La Peruzu ocholiti navkolosvitnyu podorozh z metoyu uporyadkuvannya v tomu chisli ukladennya map potochnih geografichnih vidkrittiv peredusim tihookeanskih Dzh Kuka etnografichnogo opisu ta vivchennya tubilciv a takozh vstanovlennya druzhnih stosunkiv iz vatazhkami dalekih krayiv i plemen Zhan Fransua Laperuz rado pristav na cyu propoziciyu Ostanni vidomosti pro Laperuza i chleniv jogo komandi datovani sichnem 1788 roku do 1826 roku yihnya dolya lishalas nevidomoyu Navkolosvitnya podorozhNavkolosvitnya podorozh Laperuza 1785 1788 roki 1 serpnya 1785 roku Zh F de Laperuz vijshov iz Bresta na dvoh fregatah Bussol Kompas i Astrolyabiya na choli komandi z 220 osib do skladu yakoyi krim vlasne oficeriv i matrosiv uvijshli takozh astronom likar i tlumach p Lavo Lavaux tri naturalisti matematik tri hudozhniki i navit dekilka svyashenikiv Bussol i Astrolyabiya ominuli Mis Gorn pobuvali v Chili na o vi Pashi na Gavayah Naprikinci chervnya 1786 roku voni distalis Alyaski de Laperuz obsliduvav materikovu chastinu i utochniv obrisi pivnichno zahidnogo uzberezhzhya Pivnichnoyi Ameriki Zvidsi zh ekspediciya virushila do Kaliforniyi de Laperuz zrobiv opis franciskanskih misij i lishiv kritichnu primitku pro lihij prijom miscevih indianciv Potomu ekspediciya znovu peretnula Tihij okean zdijsnivshi zupinku v Makao de vreshti bulo prodano shkurki hutrovih zviriv pridbani she na Alyasci a na virucheni groshi zakupleno proviant i neobhidni instrumenti reshtu podileno mizh komandoyu U nastupnomu 1787 roci pislya timchasovoyi stoyanki u Manili na Lusoni Filippini Laperuz spryamuvav svoyi sudna do uzberezhzhya Pivnichno Shidnoyi Aziyi Pislya obstezhennya beregiv Korejskogo pivostrova Laperuz virushiv do Sahalinu todishnya yaponska nazva Oku Yeso shlyahom utochnyuyuchi na mapah shidno azijske uzberezhzhya tak bulo vidkrito protoku mizh Sahalinom i ostrovom Hokkajdo Pislya doslidzhennya pivdennoyi chastini Tatarskoyi protoki 6 veresnya 1787 roku fregati Bussol i Astrolyabiya kinuli yakir u Petropavlovsku nini Petropavlovsk Kamchatskij zvidki Laperuz nadislav materiali i karti ekspediciyi do Parizha Statuya Laperuza v Albi Vijshovshi 30 veresnya togo zh 1787 roku Laperuz iz komandoyu rushiv na Samoa de u sutichci z samoancyami vtrativ 12 chleniv komandi Pislya incidentu bulo prodovzheno doslidzhennya pivdenno zahidnoyi chastini Tihogo okeanu 26 sichnya 1788 roku ekspedicijni fregati zajshli do Botanichnoyi zatoki zupinivshis na yakijs chas u Sidneyi todishnij britanskij fort Port Dzhekson de znovu taki buli vidpravleni materiali podorozhi j popovneni pripasi Nastupnimi cilyami Laperuza mali stati Nova Kaledoniya i Solomonovi ostrovi ale v sichni 1788 roku ekspediciya znikla bezvisti Poshuki slidiv ekspediciyi i vshanuvannya LaperuzaLishe cherez 40 rokiv pislya zniknennya bulo znajdeno okremi predmeti ekspediciyi Laperuza na Vanikoro 1828 roku cej ostriv vidvidav Zh S Dyumon Dyurvil na korabli z nazvoyu na chest Laperuzovogo Astrolyabiya yakij pidtverdiv povidomlennya otrimane ranishe vid kapitana Dillona j vstanoviv na misci korabelnoyi avariyi pam yatnik U 1964 roci francuzka ekspediciya znajshla reshtki zatonulogo fregata ostatochno identifikovani u travni 2005 roku Im yam Laperuza nazvano vidkritu nim protoku Pam yatniki memoriali i pam yatni znaki Laperuzu vstanovleno i vidkrito u ridnomu Albi Franciya i v bagatoh miscyah zupinok jogo ekspediciyi zokrema na Sahalini v Sidneyi Avstraliya tosho Na jogo chest nazvano asteroyid 13560 La Peruz Dzherela posilannya i bibliografiyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Jean Francois de La Perouse Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Tom 6 K 1981 stor 66 fr fr fr Operation Laperouse 2005 16 sichnya 2009 u Wayback Machine fr Videos sur Canal IRD 3 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Jean Christophe Galipaud archeologue l IRD met au jour le camp des rescapes du naufrage de l expedition scientifique de Laperouse en 1788 fr Jean Francois de Laperouse Voyage autour du monde sur l Astrolabe et la Boussole P La Decouverte Poche 2005 ISBN 2 7071 2782 5 fr J B B de Lesseps editeur Le Voyage de Laperouse Paris Editions Poles d images 2005 fr Peter Dillon Alain Conan A la recherche de Laperouse Voyages dans les mers du sud editions Poles d images 2005 ISBN 2 915561 04 4 fr Francois Bellec La genereuse et tragique expedition Rennes Ouest France 1985 ISBN 2 85882 837 7 fr Maurice de Brossard Laperouse des combats a la decouverte P France Empire 1978 ISBN 2 85704 003 2 fr Yves Jacob L enigme Laperouse P Tallandier 2004 ISBN 2 235 02272 3 fr Rene Maine Laperouse P Sagittaire 1946 fr Hans Otto Meissner La Perouse le gentilhomme des mers P Perrin 2004 ISBN 2 262 00536 2 fr Etienne Taillemite Laperouse un explorateur dans le Pacifique in L Histoire hors serie Les Collections de l Histoire n 8 juin 2000 stor 66 72 fr Etienne Taillemite Louis XVI ou le navigateur immobile P Payot Collection Portraits intimes 2002 ISBN 2 228 89562 8 fr Varshavskij A S Laperuz M 1957 ros Laperuz Zh F Puteshestvie Laperuza v Yuzhnom i Severnom Tihom okeane Kraevedcheskij byulleten Magadan 1995 1 ros PrimitkiFind a Grave 1996 d Track Q63056 LIBRIS 2012 d Track Q1798125 Bibliotheque nationale de France Record 14960413z Record 11911032x BnF catalogue general Paris BnF d Track Q90d Track Q193563d Track Q15222191 Identifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570 Roglo 1997 10000000 ekz d Track Q83365652 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 FranceArchives Portail national des archives 2017 ISSN 2556 3521 d Track Q51045276