Енгармонізм (грец. enharmoníos — узгоджений, збіжний) — однакове за висотою звучання двох різних за назвами звуків (наприклад, фа-дієз і соль-бемоль) в рівномірно-темперованому звукоряді. В музичній практиці існує:
- Енгармонізм інтервалів (наприклад, збільшена кварта і зменшена квінта)
- Енгармонізм акордів (наприклад, зменшений септакорд у разі енгармонічної заміни перетворюється в одне з трьох обернень зменшених септакордів);
- Енгармонізм тональностей, коли дві тональності (мажорні або мінорні) мають енгармонічно рівні тоніки, і їхні гами звучать однаково, хоча записуються по-різному (наприклад, ре-бемоль мажор і до-дієз мажор).
Джерела Редагувати
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
Посилання Редагувати
- Енгармонізм // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 23.