Віта́лій Гео́ргійович Ду́льчик (30 квітня 1986, м. Нойштрелиць, Німецька Демократична Республіка — 13 травня 2014, с. Маячка, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, капітан (посмертно) Збройних сил України.
| Дульчик Віталій Георгійович | |
|---|---|
| Капітан | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 30 квітня 1986 Нойштреліц, Мекленбург-Передня Померанія, НДР |
| Смерть | 13 травня 2014 (28 років) Октябрське, Слов'янський район, Донецька область, Україна (загиблий у бою) |
| Поховання | Військове кладовище № 2 |
| Alma Mater | ОІСВ |
| Військова служба | |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Збройні сили |
| Рід військ | Десантні війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Командування | |
| командир аеромобільно-десантного взводу | |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис ред.
Віталій Дульчик був єдиним сином в сім'ї. Він народився в місті Нойштрелиць у Східній Німеччині, де на той час служив його батько. Після виведення радянських військ з НДР родина мешкала в місті Житомирі, де Віталій з 1993 по 2000 рік навчався у 33-ій середній школі. 2000 року родина переїхала до міста Бердичева. Віталій з дитинства готувався стати офіцером, займався дзюдо і рукопашним боєм. По закінченні бердичівського колегіуму № 14 у 2003 році вступив до військового інституту. 2007 року закінчив аеромобільний факультет Одеського інституту Сухопутних військ. З 2007 року служив у 80-му окремому аеромобільному полку (в/ч А0284, Львів). Наприкінці 2000-х залишив військову службу і був звільнений в запас у званні старшого лейтенанта.
З початком російської збройної агресії проти України в березні 2014 року призваний за мобілізацію.
Командир аеромобільно-десантного взводу 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).
Бій під Краматорськом ред.
Загинув у бою з російськими терористами 13 травня 2014 року під час виконання бойового завдання. О 12:30 біля мосту поблизу села Маячка (на той час Октябрське) Слов'янського району, що за 20 км від Краматорська, під час супроводження на блок-пости розрахунків 82-мм мінометів та продовольства військова колона була обстріляна терористами з гранатометів та стрілецької зброї. Віталій Дульчик їхав на броні головного БТР-80, на який прийшовся перший удар і шквал вогню. Віталія вибухом викинуло з машини, він загинув одним з перших. Терористи поцілили з РПГ у двигун другого БТРа, один з автомобілів ГАЗ-66 повністю згорів. В бою при відбитті нападу загинуло 5 десантників — капітан Вадим Заброцький, старший лейтенант Віталій Дульчик, молодший сержант Віталій Рудий, молодший сержант Сергій Хрущ, старший солдат Олександр Якимов. Сержант Олег Славіцький помер від тяжких поранень у гелікоптері під час медичної евакуації, 8 поранені та контужені (серед них — капітан Володимир Бехтер, знаходився у другому БТРі з кінця колони, старший солдат Денис Білявський, молодший сержант Тарас Ткаліч). Бій тривав протягом години. Після «зачистки» території на місці засідки виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від гранатометів РПГ-18 «Муха», РПГ-26 «Аглень» та гільзи від снайперських гвинтівок. Переміщувалися бойовики кількома мікроавтобусами та легковими автомобілями.
Кілька терористів під час бою також зазнали поранень, про що свідчать сліди крові та рештки бронежилетів. За даними Міноборони України, нападники втратили щонайменше 5 бійців: один загинув, 4 важко поранені та перебували у першій міській лікарні у Слов'янську.
16 і 17 травня в Житомирі прощалися із загиблими десантниками, близько 2000 житомирців відвідали військову частину, щоб вшанувати пам'ять героїв, в області було оголошено триденну жалобу. 17 травня Віталія Дульчика поховали в Житомирі на Смолянському військовому кладовищі.
Залишилися дружина, батько Георгій Миколайович, мама Наталія Дульчик.
Нагороди ред.
- 15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
- медаллю «За визволення Слов'янська» (посмертно).
Вшанування пам'яті ред.
22 серпня 2014 року в Бердичеві, на фасаді будинку, де жив Віталій Дульчик, встановили меморіальну дошку, але за проханням матері її було перенесено до Бердичівського колегіуму № 14.
25 червня 2015 року під час чергової 66-ї сесії Бердичівської міської ради, було прийнято рішення про перейменування вулиці та провулка Енгельса у місті Бердичів на вулицю Віталія Дульчика.
13 травня 2017 року в Житомирі, на фасаді загальноосвітньої середньої школи № 33 встановили меморіальну дошку колишньому учню Віталію Дульчику.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 3 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 3 червня 2017.
- . Українська служба Бі-бі-сі. 14 травня 2014. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 9 жовтня 2016.
- На місці засідки терористів під Краматорськом виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від гранатометів «Муха», гільзи від снайперських гвинтівок. Міністерство Оборони України. 13 травня 2014. Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 9 жовтня 2016.
- . Укрінформ. 13 травня 2014. Архів оригіналу за 20 травня 2014. Процитовано 9 жовтня 2016.
- . Українська Правда. 14 травня 2014. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 жовтня 2016.
- . Архів оригіналу за 2 вересня 2014. Процитовано 3 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 3 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 3 червня 2017.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України».
- Дульчик Віталій Георгійович [ 17 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті померлих за Україну.
- Дульчик Віталій Георгійович [ 17 травня 2021 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
- У Житомирі відкрили меморіальну дошку учаснику АТО Віталію Дульчику // Житомирська міська рада, 17 травня 2017.
- У Житомирі військові 95-ї бригади згадують шістьох бійців, які загинули в АТО рік тому [ 31 липня 2016 у Wayback Machine.] // «Житомир.info», 13 травня 2015.