Вале́рій Олекса́ндрович Ду́дка (1 жовтня 1964, Оріхів, СРСР — 14 червня 2004, Харків, Україна) — радянський та український футболіст, що виступав на позиції воротаря. Відомий перш за все завдяки виступам у складі харківських «Металіста» та «Маяка», кременчуцького «Кременя» та низки інших клубів.
Валерій Дудка | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Дудка Валерій Олександрович | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 1 жовтня 1964 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оріхів, СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Смерть | 14 червня 2004 (39 років) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Харків, Україна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 181 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 72 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | СРСР → Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | воротар | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби |
Життєпис ред.
Валерій Дудка народився у містечку Оріхів Запорізької області, де тренувався під орудою брата. Згодом навчався у ДЮСШ «Металург» (Запоріжжя), де його першим тренером був Петро Тищенко. До армії грав за аматорський клуб «Автомобіліст» (Запоріжжя) та сумський «Фрунзенець». Військову службу проходив у спецназі повітряно-десантних військ, брав участь у війні в Афганістані, отримав легку контузію. Після війни намагався влаштуватися у запорізькому «Металурзі», однак до команди його не зарахували. Згодом Микола Каштанов та Валерій Марченко, колишні запоріжці, що мешкали у Харкові, порадили Дудку до команди другої ліги «Маяк», звідки у 1990 році Леонід Ткаченко забрав талановитого голкіпера до «Металіста». У цій команді Валерій Дудка зіграв 34 матчі у вищій лізі чемпіонату СРСР.
Після розпаду СРСР Дудка грав у кременчуцькому «Кремені», сумському СБТС, футбольному клубі «Миколаїв», олександрійській «Поліграфтехніці» та криворізькому «Кривбасі». У складі останніх дійшов до півфіналу Кубка України 1997/98. Після завершення активних виступів брав участь у ветеранських змаганнях, грав за команду «АВЕК».
14 червня 2004 року трагічно загинув під колесами авто. З 2005 року в Оріхові проводиться турнір пам'яті Валерія Дудки.
Родина ред.
- Брат — Олег Дудка, викладач фізичної культури навчально-виховного комплекса імені академіка Лазаряна, організатор турніру імені Валерія Дудки та його перший тренер.
Примітки ред.
- (рос.). «Mediaport». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
- Турнир памяти погибшего футболиста прошел в Запорожской области (рос.). «Индустриалка». Процитовано 12 лютого 2016.
Посилання ред.
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
- Профіль футболіста. «Український футбол. Історія та статистика». Процитовано 12 лютого 2016.[недоступне посилання з липня 2019]
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Павло Альошин. . Щотижневик "Футбол" №34 за 1991 рік. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 12 лютого 2016.
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |