Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Довгоносик сірий бруньковий Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Animalia Підцарство Справж

Довгоносик сірий бруньковий

Довгоносик сірий бруньковий
Довгоносик сірий бруньковий
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Родина: Curculionidae
Підродина: Entiminae
Триба: Sciaphilini
Рід:
Вид: squalidus
Біноміальна назва
Sciaphobus squalidus
(, 1834)
Синоніми
Sciaphilus balcanicus Apfelbeck, 1822, Sciaphilus beckeri (Stierlin, 1864)

Довгоносик сірий бруньковий (Sciaphobus squalidus Gyllenhal, 1834) — жук родини Довгоносиків. Личинка розвивається у ґрунті. поліфаг, шкідник плодових дерев, суниць, смородини, винограду, декоративних культур та лісових дерев і кущів.

Зовнішній вигляд

Жук має 4,8–6,7 мм завдовжки, вкритий блискучими лусочками. Крила не розвинуті. Основні ознаки:

  • верх і низ тіла вкриті сірими, рожевим або мідно-блискучими лусочками;
  • голова за очима не перетягнута;
  • вусикові борозенки розташовані по боках головотрубки;
  • рукоятка вусиків досягає середини очей;
  • вусики й ноги жовто-бурі, булава вусиків темна;
  • надкрила яйцеподібні, сильно опуклі ззаду, без щетинок, які стирчать, плечі ледь окреслені;
  • кігтики від основи до середини зрослися або або щільно стикаються між собою;
  • перший членик задніх лапок дещо коротший від другого й третього, узятих разом, стегна, крім задніх, із невеликим зубчиком.

Яйце видовжено-овальне, молочно-біле, 0,45 × 0,8 мм. Личинка 5–6 мм завдовжки, світло-бура, із рядами бугорців та щетинок й шипиків, на першій стадії розвитку вона має три пари довгих грудних щетинок, які допомагають рухатися у ґрунті. Лялечка біла, 5–6 мм завдовжки.

Поширення

Вид поширений у Південно-Східній Європі — від Балкан до Казахстану. В Україні відомий з Криму та 12 областей, від Півдня до Тернопільщини та Чернігівщини, найчисленніший у Поліссі та Лісостепу.

Спосіб життя

Історія вивчення

Першим звернув увагу на біологію брунькового довгоносика в умовах Південної Росії відомий вчений Й. К. Пачоський. У звіті про свою роботу у звіті за 1897—1898 роки на посаді губернського ентомолога Херсонщини він першим дав комасі російську назву «почкового долгоносика». У 1903 році кримський ентомолог С. О. Мокржецький описав шкодочинність жука на винограді. Із вивчення жука пов'язані імена знаних вітчизняних ентомологів — В. П. Поспєлова, І. М. Красильщика, Б. П. Уварова, В. П. Васльєва та І. З. Лівшиця. Професор досліджував на Смілянській ентомологічній станції життєвий цикл цієї комахи, але розвиток її личинок та лялечок спостерігати не вдалося. Прогалину ліквідував запрошений для цієї роботи київський студент А. В. Знаменський. Він працював на Полтавській сільськогосподарській станції під керівництвом зав. лабораторією М. В. Курдюмова., а згодом став відомим ентомологом.

Життєвий цикл

Сірий бруньковий довгоносик зимує на стадії імаго і личинок у верхньому шарі ґрунту. Навесні, коли він на глибині зимування прогріється до 10°С, комахи виходять з діапаузи і з'являються на поверхні. У Лісостепу це, звичайно, відбувається в період 3–19 квітня. вихід жуків на поверхню стає масовим. Вони піднімаються по стовбурах дерев і гілках кущів і гризуть набряклі бруньки, а пізніше — бутони й листки. Комахи активні вдень, на ніч ховаються у тріщинах кори, під грудочками ґрунту. Вид є поліфагом, його кормові рослини відносяться до рослин різних родин.

Через 3–4 тижні жуки паруються. Для відкладання яєць самиця обирає затінені ділянки крони. Тут вона згинає листки і поміж його ділянками, які склалися, відкладає порцію яєць (10–40 штук). Період відкладання яєць триває близько 10 днів, після чого імаго гинуть. Розвиток зародка триває близько двох тижнів. Личинка виходить з яйця, падає на землю і заривається в ґрунт на глибину 40–60 см. У серпні-вересні личинки утворюють навколо себе комірку з ущільненими стінками й залягають у діапаузу. Наступного року вони харчуються до серпня, заляльковуються у комірках. Жуки нового покоління виходять з лялечок і у цих комірках зимують. Отже зимуюча популяція складається з личинок і жуків нового покоління, а життєвий цикл виду є дворічним.

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших біологічних видів, довгоносик є невід'ємною ланкою природних екосистем — адже він споживає рослинні тканини і стає здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Однак комахи, часом, завдають чималої шкоди, особливо, у плодових садах, ягідниках та виноградниках. Жуки з'їдають бруньки або вигризають у них ямки і молоді листки виявляються пошкодженими. На невеликому саджанці жуки можуть знищити усі бруньки. Щоправда, личинки харчуються дрібними корінцями і не завдають помітної шкоди. Виявивши за допомогою обтрушування гілок, що чисельність жуків надто велика, гілки обробляють інсектицидами. Фахівці вивчають можливість застосовування проти жуків бактеріальних препаратів.

Примітки

  1. Alonso-Zarazaga, M.A., Barrios, H., Borovec, R., Bouchard, P., Caldara, R., Colonnelli, E., Gültekin, L., Hlaváþ, P., Korotyaev, B, Lyal, C.H.C., Machado, A., Meregalli, M., Pierotti, H., Ren, L., Sanchez-Ruiz, M., Sforzi, A., Silfverberg, H., Skuhrovec, J., Tryzna, M., Velazquez de Castro, A.J. & Yunakov, N.N. Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea. S.E.A., Zaragoza, 2017. – 729 pp.
  2. Арнольди Л. В. , Заславский В. А., Тер-Минасян М. Е. 82. Сем. Curculionidae — Долгоносики, с. 485—621. В кн. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР", вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
  3. Вредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В. П. Васильева. 2-е изд. К.: Урожай, 1988. — 576 с.
  4. Yunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.
  5. Мокржецький С. О. Список насекомых и других беспозвоночных, найденных на виноградной лозе в Европейской России и на Кавказе. — СПб, 1903.
  6. Євтушенко М. Д. Довгоносик сірий бруньковий — Sciaphobus squalidus Gyll. (Coleoptera: Curculionidae) та його щільність у яблуневих садах Харківської області / // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва. Серія: Фітопатологія та ентомологія. — 2016. — № 1-2. — С. 13–17. — http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhnau_ento_2016_1-2_4
  7. Знаменський А. В. Почковый долгоносик Sciaphobus squalidus // Труды Полтавской сельскохозяйственной станции. Полтава: Тип. Д. А. Подземского, 1914
  8. Borovec R., Skuhrovec J. A review of Sciaphobus (Neosciaphobus) and descriptions of new species of Sciaphobus s. str. (Coleoptera: Curculionidae: Entiminae) // Acta Entomologica Musei Nationalis Pragae, 2015, 55(2): 745—785
  9. Дегтярёв Н. С. Sciaphobus squalidus, Gyll. (Col., Curcul.), a Pest of Orchards in Ukraine // Bulletin of Entomological Research, 1928, 18(3): 313—317)
  10. Яновський Ю. П., Мордух О. П. Брунькоїд — особливості біології Sciaphobus squalidus Gyll. та захист від нього саджанців розсадника яблуні в Центральному Лісостепу України // Карантин і захист рослин. — 2014. — № 5. — С. 13–16 — http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kizr_2014_5_7
  11. Molotievskiy, N. M., Yakupoğlu, M., Moldovan, A. I., Toderas, I., Nalcacioglu R., Demirbağ, Z. The first study on bacterial flora of pest beetles Sciaphobus squalidus, Tatianaerhynchites aequatus and Byctiscus betulae in the Republic of Moldova // Biologia, Section Zoology, 2014, 69(5): 681—690

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dovgonosik sirij brunkovij Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Pidcarstvo Spravzhni bagatoklitinni tvarini Eumetazoa Tip Chlenistonogi Arthropoda Klas Komahi Insecta Pidklas Krilati komahi Pterygota Infraklas Novokrili Neoptera Nadryad Golometabola Holometabola Ryad Tverdokrili Coleoptera Pidryad Vseyidni zhuki Polyphaga Rodina Curculionidae Pidrodina Entiminae Triba Sciaphilini Rid Vid squalidus Binomialna nazva Sciaphobus squalidus 1834 Sinonimi Sciaphilus balcanicus Apfelbeck 1822 Sciaphilus beckeri Stierlin 1864 Dovgonosik sirij brunkovij Sciaphobus squalidus Gyllenhal 1834 zhuk rodini Dovgonosikiv Lichinka rozvivayetsya u grunti polifag shkidnik plodovih derev sunic smorodini vinogradu dekorativnih kultur ta lisovih derev i kushiv Zovnishnij viglyadZhuk maye 4 8 6 7 mm zavdovzhki vkritij bliskuchimi lusochkami Krila ne rozvinuti Osnovni oznaki verh i niz tila vkriti sirimi rozhevim abo midno bliskuchimi lusochkami golova za ochima ne peretyagnuta vusikovi borozenki roztashovani po bokah golovotrubki rukoyatka vusikiv dosyagaye seredini ochej vusiki j nogi zhovto buri bulava vusikiv temna nadkrila yajcepodibni silno opukli zzadu bez shetinok yaki stirchat plechi led okresleni kigtiki vid osnovi do seredini zroslisya abo abo shilno stikayutsya mizh soboyu pershij chlenik zadnih lapok desho korotshij vid drugogo j tretogo uzyatih razom stegna krim zadnih iz nevelikim zubchikom Yajce vidovzheno ovalne molochno bile 0 45 0 8 mm Lichinka 5 6 mm zavdovzhki svitlo bura iz ryadami bugorciv ta shetinok j shipikiv na pershij stadiyi rozvitku vona maye tri pari dovgih grudnih shetinok yaki dopomagayut ruhatisya u grunti Lyalechka bila 5 6 mm zavdovzhki PoshirennyaVid poshirenij u Pivdenno Shidnij Yevropi vid Balkan do Kazahstanu V Ukrayini vidomij z Krimu ta 12 oblastej vid Pivdnya do Ternopilshini ta Chernigivshini najchislennishij u Polissi ta Lisostepu Sposib zhittyaIstoriya vivchennya Pershim zvernuv uvagu na biologiyu brunkovogo dovgonosika v umovah Pivdennoyi Rosiyi vidomij vchenij J K Pachoskij U zviti pro svoyu robotu u zviti za 1897 1898 roki na posadi gubernskogo entomologa Hersonshini vin pershim dav komasi rosijsku nazvu pochkovogo dolgonosika U 1903 roci krimskij entomolog S O Mokrzheckij opisav shkodochinnist zhuka na vinogradi Iz vivchennya zhuka pov yazani imena znanih vitchiznyanih entomologiv V P Pospyelova I M Krasilshika B P Uvarova V P Vaslyeva ta I Z Livshicya Profesor doslidzhuvav na Smilyanskij entomologichnij stanciyi zhittyevij cikl ciyeyi komahi ale rozvitok yiyi lichinok ta lyalechok sposterigati ne vdalosya Progalinu likviduvav zaproshenij dlya ciyeyi roboti kiyivskij student A V Znamenskij Vin pracyuvav na Poltavskij silskogospodarskij stanciyi pid kerivnictvom zav laboratoriyeyu M V Kurdyumova a zgodom stav vidomim entomologom Zhittyevij cikl Sirij brunkovij dovgonosik zimuye na stadiyi imago i lichinok u verhnomu shari gruntu Navesni koli vin na glibini zimuvannya progriyetsya do 10 S komahi vihodyat z diapauzi i z yavlyayutsya na poverhni U Lisostepu ce zvichajno vidbuvayetsya v period 3 19 kvitnya vihid zhukiv na poverhnyu staye masovim Voni pidnimayutsya po stovburah derev i gilkah kushiv i grizut nabryakli brunki a piznishe butoni j listki Komahi aktivni vden na nich hovayutsya u trishinah kori pid grudochkami gruntu Vid ye polifagom jogo kormovi roslini vidnosyatsya do roslin riznih rodin Cherez 3 4 tizhni zhuki paruyutsya Dlya vidkladannya yayec samicya obiraye zatineni dilyanki kroni Tut vona zginaye listki i pomizh jogo dilyankami yaki sklalisya vidkladaye porciyu yayec 10 40 shtuk Period vidkladannya yayec trivaye blizko 10 dniv pislya chogo imago ginut Rozvitok zarodka trivaye blizko dvoh tizhniv Lichinka vihodit z yajcya padaye na zemlyu i zarivayetsya v grunt na glibinu 40 60 sm U serpni veresni lichinki utvoryuyut navkolo sebe komirku z ushilnenimi stinkami j zalyagayut u diapauzu Nastupnogo roku voni harchuyutsya do serpnya zalyalkovuyutsya u komirkah Zhuki novogo pokolinnya vihodyat z lyalechok i u cih komirkah zimuyut Otzhe zimuyucha populyaciya skladayetsya z lichinok i zhukiv novogo pokolinnya a zhittyevij cikl vidu ye dvorichnim Znachennya u prirodi ta zhitti lyudiniPodibno do inshih biologichnih vidiv dovgonosik ye nevid yemnoyu lankoyu prirodnih ekosistem adzhe vin spozhivaye roslinni tkanini i staye zdobichchyu tvarin hizhakiv ta parazitiv Odnak komahi chasom zavdayut chimaloyi shkodi osoblivo u plodovih sadah yagidnikah ta vinogradnikah Zhuki z yidayut brunki abo vigrizayut u nih yamki i molodi listki viyavlyayutsya poshkodzhenimi Na nevelikomu sadzhanci zhuki mozhut znishiti usi brunki Shopravda lichinki harchuyutsya dribnimi korincyami i ne zavdayut pomitnoyi shkodi Viyavivshi za dopomogoyu obtrushuvannya gilok sho chiselnist zhukiv nadto velika gilki obroblyayut insekticidami Fahivci vivchayut mozhlivist zastosovuvannya proti zhukiv bakterialnih preparativ PrimitkiAlonso Zarazaga M A Barrios H Borovec R Bouchard P Caldara R Colonnelli E Gultekin L Hlavath P Korotyaev B Lyal C H C Machado A Meregalli M Pierotti H Ren L Sanchez Ruiz M Sforzi A Silfverberg H Skuhrovec J Tryzna M Velazquez de Castro A J amp Yunakov N N Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea S E A Zaragoza 2017 729 pp Arnoldi L V Zaslavskij V A Ter Minasyan M E 82 Sem Curculionidae Dolgonosiki s 485 621 V kn Opredelitel nasekomyh evropejskoj chasti SSSR v pyati tomah pod obsh red G Ya Bej Bienko Tom 2 Zhestkokrylye i veerokrylye Red toma E L Gureva i O L Kryzhanovskij Opredeliteli po faune SSSR izdavaemye Zoologicheskim institutom AN SSSR vyp 89 M L Nauka 1965 668 s Vrediteli selskohozyajstvennyh i lesnyh kultur Pod red V P Vasileva 2 e izd K Urozhaj 1988 576 s Yunakov N Nazarenko V Volovnik S Filimonov R A survey of the weevils of Ukraine Coleoptera Curculionoidea excluding Platypodinae and Scolytinae Zootaxa 4404 Magnolia Press 2018 494 pp Mokrzheckij S O Spisok nasekomyh i drugih bespozvonochnyh najdennyh na vinogradnoj loze v Evropejskoj Rossii i na Kavkaze SPb 1903 Yevtushenko M D Dovgonosik sirij brunkovij Sciaphobus squalidus Gyll Coleoptera Curculionidae ta jogo shilnist u yablunevih sadah Harkivskoyi oblasti Visnik Harkivskogo nacionalnogo agrarnogo universitetu im V V Dokuchayeva Seriya Fitopatologiya ta entomologiya 2016 1 2 S 13 17 http nbuv gov ua UJRN Vkhnau ento 2016 1 2 4 Znamenskij A V Pochkovyj dolgonosik Sciaphobus squalidus Trudy Poltavskoj selskohozyajstvennoj stancii Poltava Tip D A Podzemskogo 1914 Borovec R Skuhrovec J A review of Sciaphobus Neosciaphobus and descriptions of new species of Sciaphobus s str Coleoptera Curculionidae Entiminae Acta Entomologica Musei Nationalis Pragae 2015 55 2 745 785 Degtyaryov N S Sciaphobus squalidus Gyll Col Curcul a Pest of Orchards in Ukraine Bulletin of Entomological Research 1928 18 3 313 317 Yanovskij Yu P Morduh O P Brunkoyid osoblivosti biologiyi Sciaphobus squalidus Gyll ta zahist vid nogo sadzhanciv rozsadnika yabluni v Centralnomu Lisostepu Ukrayini Karantin i zahist roslin 2014 5 S 13 16 http nbuv gov ua UJRN Kizr 2014 5 7 Molotievskiy N M Yakupoglu M Moldovan A I Toderas I Nalcacioglu R Demirbag Z The first study on bacterial flora of pest beetles Sciaphobus squalidus Tatianaerhynchites aequatus and Byctiscus betulae in the Republic of Moldova Biologia Section Zoology 2014 69 5 681 690

Дата публікації:
Топ