Дністровсько-Цареградське гирло (Цареградське гирло) — вузька судоходна штучно поглиблена протока, що з'єднує Дністровський лиман і Чорне море.
| Цареградське гирло | |
|---|---|
| Розташування | |
| Координати | 46°04′33″ пн. ш. 30°28′16″ сх. д. / 46.07583° пн. ш. 30.47111° сх. д. |
| Прибережні країни | Україна |
| Море | Чорне море |
| Розміри | |
| Середня глибина | 10 м |
| Макс. глибина | 14.5 м |
| Довжина | 600 м |
| Ширина | 210-500 м |
| Річки | |
| Вливаються річки | Дністровський лиман |
| Інше | |
| Міста та поселення | Затока (смт) |
| Мапа | |
Розташування Редагувати
Протока, відома як Цареградське гирло, розташована в мальовничому курортному селищі Затока (Білгород-Дністровська міська рада Одеської області). Вона неначе «розриває» вузьку (завширшки від 40 до 500 м) піщану Бугазьку косу, що розділяє Дністровський лиман і Чорне море і є одним з каналів сполучення цих водойм. Лиман також з'єднується з морем через інший суднохідний канал, що розташований у напрямку Білгорода-Дністровського. Раніше між лиманом і морем була ще одна протока — Очаківське гирло, що зникло у 1926 році протягом однієї штормової ночі.
Гідрографія Редагувати
Середня глибина протоки сягає 10 м. Середня глибина на порозі, що відокремлює лиман від протоки становить 6 м. Дно тут різко опускається до моря. Глибока улоговина, вирита потоком з гирла, простежується на відстані до 0,5 км від нього в бік моря, після чого глибина зменшуються.
Своєрідний рельєф вузької і невеликої за довжиною протоки, що виражається різким перепадом глибин у міру просування від лиману до моря, стрімкими береговими схилами, виробленими земленасосами, створює специфічну картину водообміну — зокрема в протоці майже немає поперечних течій і, як правило, лиманний або морський потік від поверхні до дна випрямлені за напрямком його осі (азимут 315—135°), незалежно від первинного напрямку течії.
Походження назви Редагувати
За переказами, саме з дністровського гирла починалися морські походи київських князів на Константинополь (Цареград). З тих часів і залишилася назва Цареградське гирло. Звідси ж походить і назва Цареградського маяка, спорудженого в 1857 році., а також назва одного з морських гідрометеорологічних постів — МГП-II «Цареградське Гирло».
Маяк Редагувати
У 1827 р. у районі протоки був побудований навігаційний знак (52 фута над рівнем моря), який освічував горизонт на відстані 4-5 миль. У 1877 році Дністровсько-Цареградський маяк реконструювали. Замість дерев'яної будови спорудили башту висотою 16 м з ліхтарними приміщеннями, де була встановлена лінза Френеля з гасожаровим пальником. Дальність освітлення тепер сягала 10 миль. В 1900 році з Франції було завезено металічні маяки фірми Ейфеля. Крім того, змонтували обгортуючий пристрій, завдяки чому дальність вогнів досягала вже 14 миль. У 1959—1965 році збудовано металічний маяк висотою 20 м, металічні створні знаки підхідного каналу Цареградського гирла, житловий будиночок, комора для паливно-масляних матеріалів та ін. У 1965—2003 ацетиленові ліхтарі змінили на електричні. У 1977 на башті маяка змонтували автоматичну світлооптичну апаратуру, завдяки чому дальність вогню вже сягає 22 миль. З часом збудували нову 30-метрову металічну башту — башта старого маяка використовується паралельно з новою як Передній створний знак, а нова як Задній створний знак.
Маяк має статус пам'ятника інженерної думки.
Підйомний міст через протоку Редагувати
Через протоку побудовано підйомний залізничний міст. Мостом проходить лінія Одеса-Застава I — Білгород-Дністровський — Арциз Одеської залізниці і автомобільний шлях Н33. Міст розміщений між станцією Бугаз і зупинною платформою Сонячна. Див. Графік розводу мосту [ 19 червня 2013 у Wayback Machine.]. Будування залізничного мосту в його сучасному вигляді розпочалось 25 грудня 1953, а 5 грудня 1955 він був введений в експлуатацію. Спершу ж на цьому місці діяв плавучий міст, який був збудований в 1914 році — спочатку дерев'яний, а з 1916 року — понтонний. В 1940 через Цареградське гирло почали споруджувати дерев'яний міст за проектом інженера Івана Цюрупи, але будівництву завадила війна.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 6 липня 2013.
- . Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 6 липня 2013.
- М. Ш. Розенгурт. Исследование влияния зарегулированного стока р. Днестра на солевой режим Днестровского лимана. — К.: Наукова думка — 1971, c. 6 [ 6 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- там же, c. 33 [ 6 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 6 липня 2013.
- ↑ Історія Затоки [ 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 27 липня 2016. Процитовано 6 липня 2013.
- Цареградський маяк [ 19 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела Редагувати
- Цареградське гирло на wikimapia.org [ 28 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Розвідний міст через Дністровське — Цареградське гирло (Затока) [ 18 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- «БИТВЫ У ЦАРЕГРАДСКОГО ГИРЛА»[недоступне посилання з липня 2019]
- Фото мосту
- Відео [ 20 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Фотогалерея [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Мост через Цареградское гирло[недоступне посилання з липня 2019]
- График разводки моста [ 5 травня 2021 у Wayback Machine.]