Джусто Лекур фр Giusto Le Court 1627 Іпр 1676 Венеція італійський скульптор фламандець за походженням Giusto Le CourtСку

Джусто Лекур(фр. Giusto Le Court; 1627, Іпр — 1676, Венеція) — італійський скульптор, фламандець за походженням.

Джусто Лекур
Giusto Le Court

Скульптура Франческо Барбаро роботи Джусто Лекура
При народженні	Giusto Le Court
Народження	1627(1627) Іпр
Смерть	1679(1679)
	Венеція
Національність	фламандець
Країна	Бельгія (Фландрія), Венецінська республіка
Жанр	сакральна скульптура
Діяльність	скульптор
Напрямок	бароко
Роки творчості	1650—1667
Вплив	Лоренцо Берніні, Франсуа Дюкенуа
Вплив на	Франческо Кабіянка
Вчитель	Франсуа Дюкенуа
Відомі учні	Heinrich Meyring^d

Джусто Лекур у Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Народився в місті Іпр. Ймовірно, там і отримав первісні навички в художній освіті. Перебрався в Рим, де працював у майстерні Франсуа Дюкенуа. Добре засвоїв барокову манеру римської школи бароко і художнього диктатора Риму — архітектора і скульптора Лоренцо Берніні.

Приблизно з 1657 року перебрався у Венецію, де стримано ставились до бароко як стилю, монополізованому єзуїтами. Мав у Венеції власну майстерню і набирав учнів.

Серед учнів скульптора —

Франческо Кабіянка
Енріко Меренго
Орацио Маріналі
Франческо Кавріолі

Вівтарі церкви Санта Марія делла Салюте та Сан Ніколо да Толентіно Редагувати

Вівтар у Санта Марія делла Салюте

Відомим твором скульптора у Венеції є пафосний вівтар у церкві Санта Марія делла Салюте. Бароко як ідейно-стилістична система створило і активно використовувало цілу низку алегорій для демонстрації і пояснення різних за призначення програм — величі католицької церкви і безгрішності папи римського, перемог у війні якогось монарха, умовного позначення переваг якогось державного діяча чи вельможі, внесок померлого в славу батьківщини, надгробок з уособленням цих чеснот тощо. До мови алегорій звернувся і Лекур при створенні вівтаря. На верхівці хмарки з півмісяцем височить Мадонна з немовлям. Праворуч янгол жене геть алегорію чуми у вигляді переляканої жінки. Ліворуч від неї — алегорія міста Венеція, що припала до Богородиці з подякою. Вівтар був створений на подяку Богородиці за визволення Венеції від чуми.

Особливо масштабною була робота скульптора над вівтарем церкви Сан Ніколо да Толентіно, де він створив цілий архітектурний храм з куполом та орнаментальним декором, а бічні постаменти віддав типовим для барокових вівтарів янголам.

Галерея Редагувати

Барокові атланти на фасаді Chiesa dell'Ospedaletto

Див. також Редагувати

Джерела Редагувати

Wittkower, Rudolph (1993). «Art and Architecture Italy, 1600—1750». Pelican History of Art. 1980. Penguin Books Ltd. pp. 450—452. (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джусто Лекур