Джон Бекон Куртіс (нар. 10 жовтня 1827, Гампден, Пенобскот, Мен, США — пом. 13 червня 1897, Портленд, Мен, США) — американський підприємець, відомий своїм винаходом — прототипом сучасної жувальної гумки.
| Джон Бекон Куртіс | |
|---|---|
| John Bacon Curtis | |
| | |
| Народився | 10 жовтня 1827 Гампден, Пенобскот, Мен, США |
| Помер | 13 червня 1897 (69 років) Портленд, Мен, США |
| Поховання | Портленд |
| Громадянство | США |
| Національність | американець |
| Діяльність | підприємець |
| Відомий завдяки | за своїм винаходом прототипу жувальної гумки |
| Партія | Республіканська партія |
| Батько | Джон Куртіс |
| Мати | Мері Бекон |
| У шлюбі з | Аліс Шарлотт Бекон (одружився 13 серпня 1878) |
| Автограф | |
|
Життєпис ред.
Народився в невеличкому провінційному містечку. Відвідував початкову школу, однак не закінчив її і натомість працював на свою сім'ю, аби заробити собі на подальше життя. Спочатку отримував п'ять доларів, згодом сума зросла до шести на місяць, а потім піднялася до двадцяти чотирьох. Окрім роботи наймита, ще прибирав підлісок та прокладав дороги через ліс.
Першим прототипом сучасної жувальної гумки стала так звана «Соснова гумка», зроблена з інґредієнтів, які можна було дістати тільки з хвойних дерев. Саме тому в 1848 році сім'я Куртіса переїхала до міста Банґор, де було вдосталь таких дерев. Згодом було виготовлено першу партію. На етикетці було зазначено: «Штат Мен. Чиста ялинова гумка».
Згодом було виготовлено достатню кількість гумки й Куртіс вирушив до Портленда, аби розпочати перший комерційний продаж такого продукту. Продажі йшли мляво, було мало покупців, оскільки деякі шкідливі домішки було важко відділити від продукту. Тому у 1850 році він вирішив стати комівояжером. Перший рік він подорожував Новою Англією та заробив шість тисяч доларів.
Підприємство Куртіса працювало наступним чином: батько займався безпосереднім виготовленням жувальної гумки, а Куртіс опікувався продажем. Вони прогресували і скоро маленького містечка їм стало замало, тож було вирішено перебратися до Портленда. Підприємство вдавалося до ризикованих кроків, як, скажімо, закуп десяти тонн матеріалу. Через деякий час підприємство «Куртіс та син» орендувало завод площею 44 метри та три робочі поверхи. На підприємстві працювало двісті робітників, які спаковували вісімнадцять сотень коробок жувальної гумки на день. Куртіс сам винайшов більшу частину машин, які використовувалися в процесі виготовлення. Варто додати, що він ніколи не отримував патент на свій виріб, оскільки формулою успіху його підприємства був секретний рецепт виготовлення ялинової гумки.
Деякі з виробів Куртіса мали назви на кшталт «Американський прапор», «Смерічка янкі», «Біла гора», «Солодка Лулу», «Чотири в руки», або «Найбільший та найкращий».
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
- . Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
- Прабатько жувальної гумки — Джон Куртіс
- . Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
Посилання ред.
- Перше промислове виробництво жувальної гумки відбулось 166 років тому [ 25 вересня 2015 у Wayback Machine.]
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |