Джон Г'юстон (5 серпня 1906 — 28 серпня 1987) — американський кінорежисер, лауреат «Оскара», батько акторів Анжеліки Г'юстон та Денні Г'юстона.
| Джон Г'юстон | |
|---|---|
| John Huston | |
| | |
| Ім'я при народженні | John Marcellus Huston |
| Дата народження | 5 серпня 1906 |
| Місце народження | Невада, Міссурі, США |
| Дата смерті | 28 серпня 1987 (81 рік) |
| Місце смерті | Мідлтаун, Род-Айленд, США |
| Поховання | Голлівуд-Форевер |
| Громадянство | США |
| Релігія | атеїзм |
| Alma mater | Ліга студентів-художників Нью-Йорка, Abraham Lincoln High School і Голлівудська старша школа |
| Професія | кінорежисер |
| Кар'єра | 1941–1987 |
| Нагороди | «Оскар» (1949) |
| IMDb | ID 0001379 |
| Джон Г'юстон у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Джон Г'юстон народився 5 серпня 1906 року у Неваді (штат Міссурі) в сім'ї актора Волтера Г'юстона. Кинув школу в 14 років, щоб стати боксером, і пізніше виграв аматорський чемпіонат Каліфорнії в легкій вазі. У 19 років дебютував на сцені, але не витримавши осілого життя, поїхав у Мексику, де служив офіцером в кавалерії та займався розведенням коней. У 1930 послідував за батьком в Голлівуд, щоб стати сценаристом.
25 вересня 1933 року Г'юстон, знаходячись за кермом своєї машини, збив жінку, яка померла від отриманих травм. Бос студії Metro-Goldwyn-Mayer Луї Барт Майер заплатив хабар у розмірі близько 400 000 доларів для того, щоб зам'яти кримінальну справу і не допустити його розголосу в пресі. В результаті Г'юстон змушений був виїхати до Європи, де заробляв вуличним співом в Лондоні, ночуючи в Гайд-Парку, пізніше вивчав живописання в Парижі.
У 1938 Г'юстон знову спробувати щастя в Голлівуді, цього разу успішно. Написав сценарії до ряду класичних картин, наприклад, «Джезебель» Вільяма Вайлера та інші. Тричі за два роки висувалася на премію «Оскар» як сценарист, в тому числі за свій режисерський дебют, «Мальтійський сокіл». Після мелодрами «У цьому наше життя» він продовжив ту ж тему блискучим трилером «Через океан».
Г'юстон полюбляв розіграші, чоловічі розваги, дружні компанії і випивку, що наклало відбиток на більшість його фільмів. Він був професійним оповідачем і, не жертвуючи стилем, спирався у своїх картинах на міцний літературний сценарій, яскравий, дотепний діалог і на акторів з настільки ж сильними індивідуальностями, як і його власна. Знявши під час Другої світової війни ряд документальних фільмів, Г'юстон з тріумфом повернувся до художнього кіно стрічками «Скарби Сьєрра-Мадре» і «Кі-Ларго». Трилер «Асфальтові джунглі» був етапним фільмом у зверненні Голлівуду до реального життя і реальних персонажів.
Після понівеченій цензурою антивоєнній картини «Червоний знак доблесті» і виклику, кинутого Г'юстоном Комісії з розслідування антиамериканського діяльності, він виїхав до Англії, де зняв ряд своїх шедеврів. «Африканська королева» був нетрадиційним пригодницьким фільмом, що черпав сюжетну напругу не стільки в небезпеці війни і африканських джунглів, скільки в зіткненні двох протилежних яскравих індивідуальностей. Фільм залишається класикою жанру. Фільм «Мулен Руж» про життя художника Анрі Тулуз-Лотрека був візуально ґрунтований на його малюнках і яскравими фарбами відтворив атмосферу Монмартра наприкінці XIX століття. Картина «Збезчесть диявола» блискуче пародіювала гангстерське кіно, екранний образ Гамфрі Богарта і ряд традиційних для Г'юстона тем. «Мобі Дік», ще один класичний пригодницький фільм, був візуально стилізований під старі морські гравюри. Фінальний поєдинок з білим китом виробляв захоплююче враження і був технічно віртуозним для того часу.
Продовживши роботу в Голлівуді з фільмом 1957 року «Бог знає, містер Аллісон», Г'юстон тим не менш проводив більшу частину часу в Ірландії, де займався живописом і вирощував коней (пізніше, в 70 -ті роки, він переїхав в Мексику). Серед його подальших картин виділяються драма « Неприкаяні», знятий за сценарієм Артура Міллера, детектив «Список Едріана Мессенджера» сюрреалістичній вестерн «Життя та час судді Роя Біна» та ще один класичний пригодницький фільм, «Людина, яка хотіла стати королем».
Зігравши невеликі ролі в ряді власних фільмів, у 70-ті роки він розпочав багато зніматися у інших режисерів. Серед його найкращих ролей — респектабельний гангстер у фільмі Романа Поланскі «Китайський квартал». Хоча багато пізніх стрічок Г'юстона були невдалими, він гідно закінчив свій творчий шлях драмою «У підніжжя вулкана», пародійним гангстерським трилером «Честь сім'ї Пріцці» та давно задуманою, поетичною екранізацією розповіді Джеймса Джойса «Мертвий». Перед самою смертю брав участь, як сценарист і виконавчий продюсер, в роботі над фільмом «Містер Норт» за романом Торнтона Вайлдера «Теофіл Норт». Через смерть режисера фільм був поставлений його молодшим сином Денні Г'юстоном.
Фільмографія Редагувати
- 1941 — Мальтійський сокіл
- 1942 — Через океан
- 1948 — Скарби Сьєрра-Мадре
- 1950 — Асфальтові джунглі
- 1951 — Африканська королева
- 1952 — Мулен Руж / Moulin Rouge
- 1953 — Осором диявола
- 1957 — Хіба що небеса знають, містер Еллісон
- 1958 — Варвар і Гейша
- 1961 — Неприкаяні
- 1963 — Кардинал — кардинал Гленнон
- 1967 — Казино Рояль
- 1969 — Грішний Деві
- 1973 — Людина Макінтоша
- 1974 — Китайський квартал
- 1978 — Велика битва
- 1979 — Мудра кров
- 1981 — Перемога
- 1985 — Честь сім'ї Пріцці