Де́ісус (грец. δέησις — прохання, моління; деісис) — назва особливого роду ікони, на якій посередині зображений Спаситель, а по боках — обернені до Нього у молитовних позах Богородиця та Іван Предтеча.
Деісусний чин — головна частина іконостасу, де в центрі зображено Спасителя, а з лівого і правого боку розміщаються ікони Богоматері, Іоанна Хрестителя і апостолів.
Деісус та Деісусний чин у храмах України
У церкві в ім'я Всемилостивішого Спаса, розташованій у Наталіївському парку (в селищі Володимирівка Краснокутського району Харківської області), на іконостасі особливо цінними були 9 ікон Деісусного чину майстрів новгородського письма, іконописної школи XV–XVI століть. На теперішній час вони втрачені.
У Софіївському соборі Константинополя (Туреччина) до першого періоду мозаїчного оздоблення належить мозаїчний цикл, створений після закінчення доби іконоборства у 867 році: вхідну стіну південного вестибюля прикрашав один із фрагментів — деісус (фігура Іоанна Хрестителя не збереглася).
Патерик Києво-Печерський повідомляє про п'ятифігурний деісус та дві намістних ікони, написаних Аліпієм Печерським для однієї з київських церков, ймовірно для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, зруйнованого у 1934 році.
Іконостас Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях, який є пам'яткою українського мистецтва першої третини XVIII ст., має в усіх трьох частинах — центральній, північній і південній — ікони Деісусного чину: у центральній частині — Деісусний чин без Богоматері та Іоанна Хрестителя; у північній частині — Деісусна композиція з центральною іконою «Мати Божа з немовлям та ангелами»; у південній частині — Деісусний чин з центральною іконою «Христос з Іоанном Хрестителем», обабіч якої дві ікони із зображенням апостолів — по три на кожній іконі.
У Національному музеї у Львові представлений Богородчанський іконостас епохи українського ренесансу та бароко, що є колективною роботою (1698—1703) для Скита Манявського, у якій «Деісус», дві великі композиції «Успіння» і «Вознесіння», що розміщувалися обабіч іконостаса в північному і південному раменах, дияконські врата з зображенням архангелів Михаїла та Гавриїла, «Тайна вечеря», «Розп'яття» з пристоячими, намісні ікон «Спас» і «Богородиця», «Святі Антоній і Феодосій Печерські» та «Воздвиження Чесного Хреста», а також голови апостолів і деякі сцени неділь-п'ятидесятниць належать Йову Кондзелевичу .
Дивись також
Примітки
- Аліпій Печерський
- Православ'я на Прикарпатті[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела
- Энциклопедическій Словарь Т-ва «Бр. А. и И. Гранатъ и Ко». Седьмое стереотипное изданіе. Томъ восемнадцатый. Дарвинъ—Дороховъ.— М: Издание Т-ва «Бр. А. и И. Гранатъ и Ко». Отпечатано: СПБ: Т-во «Общественная Польза».
Посилання
- Деісус // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Деісіс // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Деісус |
- Деісус [ 1 листопада 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
De isus grec dehsis prohannya molinnya deisis nazva osoblivogo rodu ikoni na yakij poseredini zobrazhenij Spasitel a po bokah oberneni do Nogo u molitovnih pozah Bogorodicya ta Ivan Predtecha Deisus Ikonostas pridilu Guriya i Samona cerkva Ilyi Proroka Yaroslavl Pochatok XVIII st Deisusnij chin Sofiyivskij sobor Konstantinopol Deisusnij chin golovna chastina ikonostasu de v centri zobrazheno Spasitelya a z livogo i pravogo boku rozmishayutsya ikoni Bogomateri Ioanna Hrestitelya i apostoliv Deisus ta Deisusnij chin u hramah UkrayiniIkona Deisus sho ye chastinoyu deisusnogo ryadu daye vidchuttya grandioznosti vsogo ikonostasu Nacionalnij hudozhnij muzej Ukrayini U cerkvi v im ya Vsemilostivishogo Spasa roztashovanij u Nataliyivskomu parku v selishi Volodimirivka Krasnokutskogo rajonu Harkivskoyi oblasti na ikonostasi osoblivo cinnimi buli 9 ikon Deisusnogo chinu majstriv novgorodskogo pisma ikonopisnoyi shkoli XV XVI stolit Na teperishnij chas voni vtracheni U Sofiyivskomu sobori Konstantinopolya Turechchina do pershogo periodu mozayichnogo ozdoblennya nalezhit mozayichnij cikl stvorenij pislya zakinchennya dobi ikonoborstva u 867 roci vhidnu stinu pivdennogo vestibyulya prikrashav odin iz fragmentiv deisus figura Ioanna Hrestitelya ne zbereglasya Paterik Kiyevo Pecherskij povidomlyaye pro p yatifigurnij deisus ta dvi namistnih ikoni napisanih Alipiyem Pecherskim dlya odniyeyi z kiyivskih cerkov jmovirno dlya Mihajlivskogo Zolotoverhogo soboru v Kiyevi zrujnovanogo u 1934 roci Ikonostas Spaso Preobrazhenskoyi cerkvi u Velikih Sorochincyah yakij ye pam yatkoyu ukrayinskogo mistectva pershoyi tretini XVIII st maye v usih troh chastinah centralnij pivnichnij i pivdennij ikoni Deisusnogo chinu u centralnij chastini Deisusnij chin bez Bogomateri ta Ioanna Hrestitelya u pivnichnij chastini Deisusna kompoziciya z centralnoyu ikonoyu Mati Bozha z nemovlyam ta angelami u pivdennij chastini Deisusnij chin z centralnoyu ikonoyu Hristos z Ioannom Hrestitelem obabich yakoyi dvi ikoni iz zobrazhennyam apostoliv po tri na kozhnij ikoni U Nacionalnomu muzeyi u Lvovi predstavlenij Bogorodchanskij ikonostas epohi ukrayinskogo renesansu ta baroko sho ye kolektivnoyu robotoyu 1698 1703 dlya Skita Manyavskogo u yakij Deisus dvi veliki kompoziciyi Uspinnya i Voznesinnya sho rozmishuvalisya obabich ikonostasa v pivnichnomu i pivdennomu ramenah diyakonski vrata z zobrazhennyam arhangeliv Mihayila ta Gavriyila Tajna vecherya Rozp yattya z pristoyachimi namisni ikon Spas i Bogorodicya Svyati Antonij i Feodosij Pecherski ta Vozdvizhennya Chesnogo Hresta a takozh golovi apostoliv i deyaki sceni nedil p yatidesyatnic nalezhat Jovu Kondzelevichu Divis takozhDeisusnij chin Sofiyivskij sobor Konstantinopol Ivan Hrestitel IkonostasPrimitkiAlipij Pecherskij Pravoslav ya na Prikarpatti nedostupne posilannya z lipnya 2019 DzherelaEnciklopedicheskij Slovar T va Br A i I Granat i Ko Sedmoe stereotipnoe izdanie Tom vosemnadcatyj Darvin Dorohov M Izdanie T va Br A i I Granat i Ko Otpechatano SPB T vo Obshestvennaya Polza PosilannyaDeisus Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Deisis Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Deisus Deisus 1 listopada 2011 u Wayback Machine