Декларація про доходи та майно державних посадових осіб — щорічна декларація, яка подається державними службовцями та іншими публічними посадовими особами відповідно до законодавства про державну службу та закону про протидію корупції.
Історія Редагувати
Першою оприлюднювати декларації почала Велика Британія — ще 1974 року. Через кілька років — США, у 1980-х більшість європейських країн, починаючи з Іспанії і Італії в 1982, Португалії — 1983 році. В Радянському союзі цього не робили, а в незалежній Україні почали з 1993 року. Хоча насправді система запрацювала лише 1997-го, коли затвердили бланки для декларацій.
Ключові засади Редагувати
Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції Редагувати
Декларування доходів та майна публічних посадових осіб закріплено в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (стаття 8), у документах Світового банку, Організації Економічного Співробітництва і Розвитку та інших міжнародних інституцій.
Система декларацій існує в багатьох країнах світу, проте єдиного стандарту немає, і в кожній країні система має свої особливості. У той же час всі системи будуються навколо двох ключових цілей: запобігання незаконного збагачення або врегулювання конфлікту інтересів.
Терміни Редагувати
Незаконне збагачення — це значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати. Незаконне збагачення відповідно до цієї статті визнається кримінально-караним діянням.
Конфлікт інтересів — ситуація, за якої особиста зацікавленість публічної посадової особи (пряма або непряма) впливає або може вплинути на об'єктивне виконання ним посадових обов'язків, і при якій виникає або може виникнути протиріччя між особистою зацікавленістю посадової особи та законними інтересами інших осіб.
Зміст декларацій Редагувати
Окрім загальних відомостей, таких як ім'я, місце проживання, посада, склад сім'ї, декларація зазвичай містить:
- відомості про доходи
- відомості про нерухоме майно
- відомості про транспортні засоби
- банківські вклади, цінні папери
Перевірка декларацій Редагувати
Зазвичай декларація заповнюється особою без контролю, тому можливі зловживання. Це обумовлює необхідність перевірки після її подання. Перевірка декларації здійснюється за допомогою інформації з реєстрів майна та від банківских установ.
У деяких країнах автоматизована система подання декларацій підключена до державних реєстрів та банківських установ. У цьому випадку участь декларанта у заповненні мінімальна.
Світові особливості Редагувати
У Китаї всі державні службовці зобов'язані щорічно подавати інформацію про свої витрати і доходи, а також про витрати і доходи своїх близьких.
У Бразилії, Данії, США і Казахстані стосовно державних службовців застосовується тільки декларування доходів.
У Великій Британії члени Парламенту та члени Палати Лордів також зобов'язані декларувати свої доходи.
В Швеції, Норвегії та Канаді обов'язок подавати декларацію про доходи поширюється на всіх громадян, у тому числі державних службовців (без будь-яких особливостей).
У Фінляндії та Сінгапурі державні службовці щорічно надають звіти про свої витрати. У Франції введено «податок на заможність», де бізнесмени і публічні громадяни сплачують податок вище, ніж середній клас громадян.
В Україні Редагувати
Подання та оприлюднення декларацій в Україні регулюється законом Про запобігання корупції.
До 2016 року посадовці та державні службовці подавали паперові декларації. Заповнювали їх від руки. Скани декларацій мали бути викладені на сайт державного органу, в якому працює декларант, або опубліковані в місцевій газеті. Також будь-хто міг ознайомитися з декларацією за письмовим запитом. Його розглядали протягом 5 днів.
У серпні 2016 року запрацював електронний реєстр декларацій державних службовців. Органом влади, що здійснює ведення та перевірку декларацій є Національне агентство з питань запобігання корупції. Перша хвиля декларування завершилася 30 жовтня 2016 року. Загалом було зареєстровано 114244 документа . Загальні обсяги задекларованих грошей та об'єктів нерухомості викликали природний шок у жителів України та всього світу .
Право на приватність Редагувати
1 листопада 2016 року МЗС України попросило Раду Європи оцінити е-декларування щодо дотримання права на приватність .
За законом, інформація про майно і кошти є конфіденційною. Але державних службовців ця норма не стосується, тому що їхні статки є важливою для суспільства інформацією. Конституційний суд 2012 року назвав таку публічність чиновників «додатковим правовим обтяженням», до якого слід бути готовим, йдучи на державну службу. Незалежно від того, є ти президентом чи сільським головою. Таке тлумачення суд дав на звернення Жашківської районної ради з проханням пояснити, чи не є збір і оприлюднення особистих даних посадових осіб втручанням в їхнє особисте життя і порушенням закону.
Критика Редагувати
Оприлюднення високої зарплати держслужбовців іноді призводить до зловмисних посягань на їх майно. Також висловлюється стурбованість, що певна інформація про чиновників вищого рангу може бути використана спецслужбами держави-агресора.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2016.
- Asset Declarations for Public Officials. A TOOL TO PREVENT CORRUPTION (English). 2011. с. 22.
- ↑ . Дирижабль. 31.10.2016. Архів оригіналу за 03.11.2016. Процитовано 8.11.2016.
- Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 14 серпня 2016.
- Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 14 серпня 2016.
- Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 14 серпня 2016.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 серпня 2016.
- . Дзеркало тижня. Україна. 2 листопада 2016. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
- . Корреспондент. 7 листопада 2016. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
- . Українська правда. 1 листопада 2016. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
- . Архів оригіналу за 8 листопада 2016.
- . Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 21 серпня 2018.