Іван Леонтійович Дегтярьов (31 грудня 1912 — ?) — український правоохоронець. Генерал-майор міліції. Доцент. Начальник Київської вищої школи МВС СРСР (1967–1980). Заступник міністра внутрішніх справ УРСР
| Іван Леонтійович Дегтярьов | |
|---|---|
| | |
| Народження | 31 грудня 1912 (110 років) Плеснівка Воронізька область |
| Країна | УРСР |
| Приналежність | УРСР |
| Рід військ | МВС |
| Звання | Генерал-майор |
| Командування | Київська вища школа МВС СРСР |
| Нагороди |
Біографія Редагувати
Народився 31 грудня 1912 року в селі Плеснівка, Богучарський район, Воронізька область. У 1935 році закінчив Московське артилерійське училище. Згодом закінчив Одеський університет.
З 1935 року на керівних посадах у Тсоавіахім. З 1941 року — начальник штабу протиповітряної оборони міста Воронежа.
У червні 1944 — грудні 1948 року — заступник завідувача, завідувач військового відділу ЦК КП(б) України.
У грудні 1948 — вересні 1951 року — голова Комітету у справах фізкультури і спорту при РМ УРСР.
З 1960 року — заступник міністра внутрішніх справ УРСР, начальник Управління охорони громадського порядку Київського місьвиконкому.
З 1967 по 1980 рр. — начальник Київської вищої школи МВС СРСР.
Автор наукових праць Редагувати
- Некоторые причины и условия, способствующие совершению подростками правонарушений, и меры по их устранению (1969)
- Проблемы борьбы с преступностью и правовое воспитание молодежи (1974)
- Борьба с преступностью и правовое воспитание молодежи (1974)
- Актуальные вопросы совершенствования стиля работы, культуры и нравственного воспитания начальствующего состава органов внутренних дел (1977)
- Преступность, ее профилактика и правовое воспитание несовершеннолетних и молодежи (1979)
- Вместе с народом. Страницы истории Киевской милиции. (1990) у співавторстві.
Нагороди та відзнаки Редагувати
- Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
- Два ордени Трудового Червоного Прапора
- Два ордени «Знак Пошани»
- Орден «Червено знамена труда» (Болгарія)