Двійко́вий код (іноді біна́рний код) — код, за використання якого повідомлення передаються послідовностями (секвенціями) з двох символів (наприклад, «1» та «0»).
Велике значення двійковий код має в цифровій обробці інформації.
З комбінаторики відомо, що в загальному випадку число комбінацій (кодів) n-розрядного двійкового коду дорівнює числу розміщень з повтореннями:
де — число кодів, — число розрядів двійкового коду.
Таблиця двійкових кодів
| числове (буквене) значення | двійковий код |
|---|---|
| 0 | 0000 |
| 1 | 0001 |
| 2 | 0010 |
| 3 | 0011 |
| 4 | 0100 |
| 5 | 0101 |
| 6 | 0110 |
| 7 | 0111 |
| 8 | 1000 |
| 9 | 1001 |
| A | 1010 |
| B | 1011 |
| C | 1100 |
| D | 1101 |
| E | 1110 |
| F | 1111 |
Приклад «доісторичного» використання коду
Інки мали свою систему лічби кіпу, яка фізично являла собою мотузкові сплетення і вузлики. Генрі Ертан виявив, що у вузликах закладено якийсь код, найбільше схожий на двійкову систему числення.
У комбінаторній хімії
Спосіб опису співвідношення між набором тегів і відповідних їм лігандів, де про ідентичність структурного блоку свідчить присутність або відсутність цього тегу або набору тегів (тобто використовуються два біти 1 та 0).
Див. також
Примітки
- Инки изобрели двоичный код за 500 лет до компьютера [ 2011-08-06 у Wayback Machine.] (рос.)
| Це незавершена стаття про програмування. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |