Гіппократ (*Ίπποκράτης, д/н —після 510 до н. е.) — давньогрецький політичний діяч Афінського поліса.
| Гіппократ | |
|---|---|
| Народився | невідомо Стародавні Афіни |
| Помер | після 510 до н. е. Стародавні Афіни |
| Країна | Стародавні Афіни |
| Національність | давній грек |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | давньогрецька |
| Рід | Алкмеоніди |
| Батько | Мегакл |
| Мати | Агаріста Сікіонська |
| Брати, сестри | Клісфен і Coesyrad |
| У шлюбі з | дружина Гіппія донька Аріфрона |
| Діти | Мегакл Агаріста II (від першого шлюбу) Ксантіпп |
Життєпис ред.
Походив з аристократичного роду Алкмеонідів. Другий син Мегакла, очільника аристократів, та Агарісти (доньки Клісфена, тирана Сікіона). Після смерті батька, що сталася після 556 року до н. е. тсав одним з лідерів аристократів. У 546 році до н. е. після поразки афінського ополчення й повернення тиранії Пісістрата разом з братом Клісфеном опинився у вигнанні. Перебрався до Дельф, де його рід мав давні дружні зв'язки.
У 526 році до н. е. повертається до Афін. Цьому сприяла смерть Пісістрата, сини якого Гіппій і Гіппарх. Невдовзі оженився на доньці Гіппія. В результаті Алмеоніди на деякий час стають союзниками Пісістратідів.
У 514 році до н. е. після вбивства Гіппія його брат Гіппарх став підозрювати знатні роди у змові проти себе. Тому Гіппократ з братом знову вирушив у вигнання.
Слідом за цим розлучився з дружиною й 511 року до н. е. оженився на доньці Аріфрона (своїй небозі). Того ж року за підтримки Дельфінського оракула разом з братом Клісфеном зумів спонукати Спарту до повалення тиранії Гіппія. Після другої спроби загони Гіппократа і спартанського царя Клеомена I взяли в облогу тирана, який зрештою вимушений був здатися. Ймовірно Гіппократ помер до 508 року до н. е., оскільки влада опинилася в Ісагора з Філаїдів.
Родина ред.
1. Дружина — донька Гіппія, тирана
Діти:
2. Дружина — донька Аріфрона
Діти:
- Ксантіпп, архонт-епонім 479/478 років до н. е.
Джерела ред.
- Bruno Currie, Pindar and the Cult of Heroes, Oxford University Press, 2005, pp. 34, ISBN 978-0-19-927724-7.
- Суриков И. Е. Остракизм в Афинах. — М.: Языки славянских культур, 2006. — ISBN 5-9551-0136-5.
- Aristotele, La costituzione di Atene, Novara, De Agostini Libri S.p.A. — UTET, 2016, p. 88, ISBN 978-88-511-3931-5.