Гіперстен

Гіперсте́н (від грец. γιπερ — дуже і грец. ςτενος — щільний) — породотвірний мінерал класу силікатів, групи піроксенів.

Гіперстен
Загальні відомості
Статус IMA	дискредитований (D)^[d]
Хімічна формула	(Mg,Fe^2+)2[Si2O6]
Клас мінералу	силікати
Підклас	ланцюжкові силікати
Група	піроксени
Генезис	магматичний
Ідентифікація
Колір	темно-зелений до бурувато-чорного
Форма кристалів	короткопризматичні, іноді таблитчасті
Сингонія	ромбічна
Спайність	досконала по {100} і {010}
Злам	нерівний
Твердість	5—6
Блиск	перламутровий
Густина	3,2—3,9
Гіперстен у Вікісховищі

Гіперстен

Етимологія та історія

Назва походить від грецького ὑπέρ гіпер «про» і σθένος stoos «сила» і має на меті висловити те, що гіперстен важче, ніж хімічно пов'язаний сорт бронзит.

Загальний опис

Проміжний член мінерального виду енстатит-феросиліт, який містить від 30 до 50 % феросилітового (Fe[SiO₃]) компоненту.

Сингонія ромбічна.

Густина 3,3—3,5. Твердість 5—6. Колір темно-зелений до бурувато-чорного. Блиск перламутровий.

Зустрічається в збагачених залізом основних вивержених породах, у кристалічних сланцях, а також у метеоритах.

Розрізняють:

• гіперстен-авгіт (мінерал проміжного складу між гіперстеном і авгітом);
• гіперстен-бронзит (мінерал, проміжний за складом між гіперстеном і бронзитом);
• гіперстен-геденберґіт (мінерал, проміжний за складом між гіперстеном і геденбергітом);
• гіперстен залізистий (відміна гіперстену, яка містить 50-70 % Fe[SiO₃]);
• α- гіперстен (гіперстен);
• β- гіперстен (гіперстен з дещо нетиповими оптичними властивостями; рідкісний).

Сучасний статус

Після уточнення статусу мінералів групи піроксенів, з 1988 р Комісія з нових мінералів та назв мінерелів Міжнародної мінералогічної асоціації виключила гіперстен з переліку мінералів, так як він є проміжним ортопіроксеном змінного складу і в даний час розглядається як синонім енстатиту або феросиліту, причому більша частина «гіперстенів» при з'ясуванні точного складу зразків виявляються залізистим енстатитом.

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Morimoto, N. (1988). Nomenclature of Pyroxenes. — Am. Mineral. 73, 1123—1133.
2. Skogby, H., Annersten, H., Domeneghetti, M.C., Molin, G.M., and Tazzoli V. (1992). Iron distribution in orthopyroxene: a comparison of Mössbauer spectra and X-ray refinement results. — European Journal of Mineralogy: 4: 441—452.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гіперстен // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Гіперстен // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Гіперстен на webmineral.com [ 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
• (англ.)