Гриньов Володимир Борисович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гриньов.

|дата_смерті= |родичі= |ім?я_при_народженні= |сторінка_в_інтернеті= |employer= |місце_смерті= |платня= |вага= |титул= |конфесія= |відомий_?відома?= |наступник= |розмір_зображення= |місце_народження= |попередник= |герб= |військове звання= |партія= |місце_проживання= |зріст= |рід_діяльності= |головував_?-ла?= |причина_смерті= |підпис_зображення= |термін= |дата_народження=

Гриньов Володимир Борисович
Народився	26 липня 1945(1945-07-26) (78 років) Bolshetroitskoye^d, Курська область, РРФСР, СРСР
Країна	Україна
Національність	росіянин
Діяльність	політик, викладач університету
Alma mater	НТУ «ХПІ»
Заклад	НТУ «ХПІ» МАУП
Посада	народний депутат України і депутат Верховної Ради УРСР^[d]
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Автограф

Народний депутат України
1-го скликання
КПУ	15 травня 1990	—	12 травня 1994

Володи́мир Бори́сович Гриньо́в (нар. 26 липня 1945, Велика Троїця, Білгородська область, РРФСР) — український політик і науковець. Віце-президент по роботі з регіональними структурами Міжрегіональної Академії управління персоналом, член Правління Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України. Доктор технічних наук, професор, академік Академії інженерних наук України.

Народився в сім'ї селян.

Трудова та наукова діяльність

В 1968 закінчив з відзнакою Харківський політехнічний інститут (ХПІ) за фахом «Динаміка і міцність машин». В 1972 захистив в ХПІ кандидатську дисертацію на тему «Некоторые вопросы оптимизации деформируемых элементов конструкций». Працював інженером, асистентом, доцентом, професором Харківського політехнічного інституту, з 1979 — завідувач кафедрою Теоретичної і математичної фізики (в 1981 перейменована в кафедру Прикладної математики). У 1981 році — захистив докторську дисертацію. У 1985 році в рамках наукового обміну деякий час працював у Вищій технічній школі в Дармштадті (НДР).

Був першим вченим, хто зміг, використовуючи математичний апарат принципу максимуму Понтрягіна, розробити теорію і чисельні методи оптимального проектування елементів конструкцій машин по спектральним, динамічним і потужностним характеристикам.

У 1990 році, після обрання на посаду заступника голови Верховної Ради УРСР, покинув ХПІ.

Громадсько-політична діяльність

Член КПРС, делегат XXVII з'їзду КПРС (1986) та XXVII з'їзду КПУ (1990).

1989 — співголова Харківської крайової організації Народного Руху України за перебудову (разом із Г. Алтуняном, В. Бойком, А. Кондратенком, В. Щербиною).

1990—1991 — член «Демплатформи в КПРС».

1990—1994 — народний депутат України 1-го скликання (обраний по Індустріальному виборчому округу № 369 м. Харкова).

Депутат Харківської обласної ради.

7 червня 1990 — 29 червня 1993 — Заступник Голови Верховної Ради України.

1993 — президент міжнародного фонду «Ділова діаспора України».
1994 — радник Президента України з питань регіональної політики.

Член ПДВУ; голова об'єднання «Нова Україна»; засновник та голова Межрегіонального блоку Реформ, голова товариства «Україна-Японія».

На парламентських виборах 1994 року Володимир Гриньов знову балотувався на посаду Народного депутата України, цього разу від Радянського виборчого округу (№ 376). У першому турі 27 березня він посів перше місце, але набрав менше 50 % голосів, через що на 10 квітня був призначений другий тур. Але 31 березня його опонент Валерій Мещеряков, який набрав у першому турі 13,70 % голосів, зняв свою кандидатуру. Таким чином вибори Володимира Гриньова пройшли безальтернативно і він отримав 75,64 % голосів. Після тривалих дебатів Верховна Рада України 12 травня відмовила йому у визнанні повноважень.

Одружений, має дітей.

Примітки

1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm

Джерела

• Дебати щодо (не)визнання повноважень народних депутатів, 12.05.1994^{[недоступне посилання з травня 2019]}