Грибоподібні тіла

Грибоподібні тіла (лат. corpora pedunculata) — парні структури в мозку комах та інших членистоногих. Являють собою кілька (до дванадцяти) шарів нейронів. Грибоподібні тіла складаються з пари шапок, пов'язаних з іншими частинами мозку центральним нервовим трактом, або так званими ніжками.

грибоподібні тіла в мозку дрозофіли. З роботи Jenett et al., 2006

Грибоподібні тіла — центр інтеграції, до якого надходить інформація від різних аналізаторів. Їх можна вважати прообразом кори головного мозку. Їх роль полягає у формуванні асоціацій. Основний тип нейронів грибоподібний тіл — клітини Кеньйона.

Вперше грибоподібні тіла були описані французьким натуралістом Феліксом Дюжарденом у 1850 році . Він показав, що тварини з більшими грибоподібним тілами при декапітаціі демонструють більш виражені порушення координації, а малий розмір тіл пов'язаний з більш автоматичною, інстинктивним поведінкою. Два інших французьких біолога, Февр (фр. Faivre)і Біне, розвинули ідеї Дюжардена, показавши, що тіла необхідні для здійснення складної рухової активності.

Грибоподібні тіла задіяні в процесах навчання і відповідають за роботу пам'яті, особливо нюхової. Вони досягають найбільших розмірів у перетинчастокрилих, чия поведінка особливо тісно пов'язана зі сприйняттям запахів. У великих комах, як передбачається, грибоподібні тіла можуть виконувати й інші функції, пов'язані з пам'яттю і навчанням. А саме з асоціативною пам'яттю, сенсорною фільтрацією, контролем рухів, і просторовою пам'яттю.

Також показано, що в мурах грибоподібні тіла відповідають за кодування просторової інформації та можуть зберігати в пам'яті сотні зображень, причому алгоритм кодування подібний до наявного в менш розвиненому органі двокрилих.

Еволюційні дослідження говорять про те, що ранні грибоподібні тіла у давніх комах не були пов'язані з нюхом і в основному отримували інформацію від механічних та оптичних сенсорних органів.

Джерела

• У відкритому доступі: огляд «грибоподібних тіл членистоногих — еволюція, відкриття, інтерпретації.» Strausfeld NJ, Hansen L, Li Y, Gomez RS, Ito K. Evolution, discovery, and interpretations of arthropod mushroom bodies [ 2 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Learn Mem. 1998 May-Jun; 5 (1-2) :11-37. Review. PMID 10454370

Примітки

1. Jenett A, Schindelin JE, Heisenberg M (2006). . BMC Bioinformatics 7: 544. PMC 1769402. PMID 17196102. doi:10.1186/1471-2105-7-544. Архів / 7 / 544 оригіналу за 11 березня 2010. Процитовано 9 березня 2010. 
2. Dujardin, F. 1850. Mémoire sur le système nerveux des insectes. Ann. Sci. Nat. Zool. 14: 195—206.
3. Faivre, E. 1857. Du cerveau des dytisques consideré dans ses rapports avec la locomotion. Ann. Sci. Nat. Zool. 8: 245—274.
4. Binet, A. 1894. Contribution à l'étude du système nerveux sousintestinal des insectes. J. Anat. Physiol. 30: 449—580
5. Erber, J., T. Masuhr, and R. Menzel. 1980. Localization of short-term memory in the brain of the bee, Apis mellifera. Physiol. Entomol. 5: 343—358.
6. Ayers, Joseph; Ardin, Paul; Peng, Fei; Mangan, Michael; Lagogiannis, Konstantinos; Webb, Barbara (2016). Using an Insect Mushroom Body Circuit to Encode Route Memory in Complex Natural Environments. PLOS Computational Biology 12 (2): e1004683. ISSN 1553-7358. doi:10.1371/journal.pcbi.1004683. (англ.)
7. Strausfeld NJ, Hansen L, Li Y, Gomez RS, Ito K (1998). pmidlookup? view = long & pmid = 10454370 Evolution, discovery, and interpretations of arthropod mushroom bodies. Learn. Mem. (1-2): 11–37. PMC 311242. PMID 10454370.  Проігноровано невідомий параметр |Volume= (можливо, |volume=?) (довідка)^{[недоступне посилання з липня 2019]} (англ.)