Гребенне (Томашівський повіт)

Гребенне (пол. Hrebenne) — село в Польщі, у гміні Любича-Королівська Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 308 осіб (2011).

Село Гребенне пол. Hrebenne Церква святого Миколая XVII століття Координати 50°16′59″ пн. ш. 23°34′33″ сх. д. / 50.28305556002777621° пн. ш. 23.57611111002777804° сх. д. / 50.28305556002777621; 23.57611111002777804Координати: 50°16′59″ пн. ш. 23°34′33″ сх. д. / 50.28305556002777621° пн. ш. 23.57611111002777804° сх. д. / 50.28305556002777621; 23.57611111002777804 Країна ПольщаПольща Воєводство Люблінське воєводство Повіт Томашівський повіт Гміна Любича-Королівська Населення 308 осіб (2011) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 84 Поштовий індекс 22-681 Автомобільний код LTM SIMC 0892760 GeoNames 770974 OSM ↑1746430 ·R (Гміна Любича-Королівська) Гребенне Гребенне (Польща) Гребенне Гребенне (Люблінське воєводство)  Гребенне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гребенне.

Розташування

Знаходиться на Закерзонні (в історичному Надсянні).

Через село проходить державна траса № 17, недалеко розташовано прикордонний пункт пропуску «Рава-Руська — Гребенне».

Історія

Перший раз село згадано у джерелах у 1458 році, коли було передане у власність Ратиборові. Наприкінці XVI століття тут вибухнуло селянське повстання, яке було криваво придушене. У польському географічному словнику зазначено, що селяни Гребенного вміли лікувати «американську хворобу», що поширювалась всією територією Європи.

Дитячий садок в Гребенному. 1934 рік.

До Другої світової війни село входило до ґміни Сєдліска Равського повіту Львівського воєводства.

За підрахунками Володимира Кубійовича, населення Гребенного станом на 1 січня 1939 року становило 1630 осіб, з них українців-грекокатоликів — 1420, українців-латинників — 160, поляків — 30, євреїв — 10, німців та осіб інших національностей — 10.

Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі. 21-25 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Гребенного на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 742 українців. У селі залишилося 672 поляки. Ще 29 невиселених українців підлягали виселенню.

У 1957 році в місцевій школі було відновлене факультативне вивчення української мови, того року її вивчав 31 учень.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	166	36	112	18
Жінки	142	18	87	37
Разом	308	54	199	55

Церковна громада

Парох Гребенного обслуговував філіальні церкви у Мостах Малих і Селиськах. За даними церковних шематизмів, у Гребенному в різні роки мешкали українці греко-католики:

рік	Гребенне, ос.	разом з філіями, ос.
1840	418	857
1859	478	1020
1879	682	1131
1899	951	1534
1926	1000	1750
1938	1417	2302

Крім того, 1938 року в Гребенному і околиці мешкало 400 латинників (полонізованих українців) і 40 євреїв.

Наприкінці 1980-х років греко-католицьку парохію в Гребенному приділено до Перемиського деканату. Від 1998 року село обслуговує декан Перемиський о. Іван Тарапацький. Під час реконструкції в храмі виявлено ікону Пресвятої Богородиці.

Станом на 1959 р. у Гребенному мешкало близько 35 родин греко-католиків українців. Вони просили присилати їм свого священика. Натомість настоятель православної парафії з Грубешова отець Микола Осьценко пробував перетягнути їх на православ'я. У Гребенному діяло коло відділення Українського сусіпльно-культурного товариства в Любліні.

Пам'ятки

• Церква св. Миколая (дерев'яна), збудована у 1697—1700 роках, оновлена 1882 та відремонтована 2009 року. Розташована на крутій горі, біля підніжжя якої прокладена траса з Рави-Руської до Любліна.

Докладніше див. статтю Церква св. Миколая в Гребенному.

• В лісі на північ від села, по дорозі до залізничної станції, знаходиться старий цвинтар, на якому до наших днів збереглися надгробні пам'ятники, виконані майстрами Бруснівської каменярської школи.

Уродженці

• Дуркевич Микола Михайлович (1936—2021) — український перекладач.
• Іваницька Надія Степанівна (1938—1982) — український філолог, етнограф, фольклорист, поетеса.
• Козак Михайло (нар. 1932) — український педагог, громадський діяч.

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
2. https://risu.org.ua/article_print.php?id=33350&name=kaleido_digest&_lang=ua&
3. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 3. s. 174.
4. Володимир Кубійович. Етнографічна карта південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939. — Мюнхен: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1983. — с. 64.
5. Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 423. (пол.)
6. Wysocki J. Szkolnictwo ukraińskie w województwie lubelskim w okresie PRL (1944- 1965) // Państwo i Społeczeństwo. — 2009. — № 1. — С. 131. (пол.)
7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. . Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 
8. Блажейовський Дмитро. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської адміністрації Лемківщини (1828—1939). — Львів: Каменяр, 1995. — с. 188—189
9. У Польщі українські дерев'яні церкви стали частиною туристичних веломаршрутів. ТСН. 25 серпня 2017. оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 30 травня 2021. 
10. Парнікоза, Іван. . Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 05.08.2021 р.. 
11. Колянчук О. М. Козак Михайло // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гребенне (Томашівський повіт)