Гоніння сліду — процедура розшуку злодія у судовому процесі Київської Русі, сутність якої полягала в гонитві за злодієм по залишених ним слідах. Якщо сліди губилися, розшук припинявся, якщо вони вели до якого-небудь населеного пункту, то його жителі повинні були відвести від себе підозру і взяти участь у розшуку злочинця. Інакше вони несли колективну відповідальність за вчинену крадіжку. Отримані під час «гоніння сліду» результати ставали підставою для прийняття судового рішення.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Історія держави та права України. Підручник. — У 2-х т. / За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. — Том 1. — Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін. — К.: Концерн "Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — С. 88.
Посилання ред.
- Гоніння сліду [ 29 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
| Це незавершена стаття про Київську Русь. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |