Гней Папірій Карбон (лат. Gnaeus Papirius Carbo; 135 до н. е. — 82 до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, триразовий консул 85, 84 і 82 років до н. е.
| Гней Папірій Карбон | |
|---|---|
| лат. Cn. Papirius Cn.f.C.n. Carbo | |
| Народився | 135 до н. е. Рим |
| Помер | 82 до н. е. Лілібей ·вбито |
| Громадянство | Римська республіка |
| Діяльність | політик, військовий очільник |
| Посада | консул |
| Термін | 85, 84, 82 роки до н. е. |
| Рід | Папірії |
| Батько | Гней Папірій Карбон |
| Мати | невідомо |
Життєпис Редагувати
Походив з плебейського роду Папіріїв. Син Гнея Папірія Карбона, консула 113 року до н. е.
Був прихильником партії популярів, підтримував Гая Марія у боротьбі із сулланцями. Брав участь у 87 році до н. е. в облозі Риму. У 85 та 84 роках до н. е. його обрано консулом разом з лідером маріанців Луцієм Корнелієм Цинною. У 84 році до н. е. в Анконі підготував армію для виступу в Грецію, де консули повинні були напасти на Суллу. Втім бунт легіонерів та вбивство Цинни зірвали цей план. Папірій змушений був повернутися до Риму.
У 82 році до н. е. втретє обрано консулом, цього разу разом з Гаєм Марієм Молодшим. Після невдалої своєї атаки табору сулланців під Клузієм зазнав поразки маріанців під Стігнеєю, Фіденцією та Плаценцією. У вирішальній битві біля Коллінської брами був розбитий з іншими маріанцями, після чого втік до Африки. Згодом перебрався на о. Коссиру (сучасна Пантелерія). Тут Папірія було схоплено й доставлено в Лілібей. Незабаром його було страчено за наказом Гнея Помпея Великого.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Chisholm, Hugh, ed. (1911). Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press (англ.)