Ґете (кратер)

Ґете (Goethe) — кратер на Меркурії. Діаметр — близько 320 км, координати центру — 81°24′ пн. ш. 54°18′ зх. д. / 81.4° пн. ш. 54.3° зх. д. / 81.4; -54.3 Названий на честь німецького поета Йоганна Вольфганга фон Ґете. Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом 1979 року.

Ґете лат. Goethe
Частина кратера Ґете (внизу видно вал, вгорі — перетяті грабенами кратери-привиди)
Частина кратера Ґете (внизу видно вал, вгорі — перетяті грабенами кратери-привиди)
81°24′ пн. ш. 54°18′ зх. д. / 81.4° пн. ш. 54.3° зх. д. / 81.4; -54.3Координати: 81°24′ пн. ш. 54°18′ зх. д. / 81.4° пн. ш. 54.3° зх. д. / 81.4; -54.3
Небесне тіло	Меркурій
Тип	метеоритний
Діаметр	~320 км
Епонім	Йоганн Вольфганг фон Ґете
Назву затверджено	1979
У базах даних	GPN
Ґете
Ґете у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ґете.

Ґете належить до басейнів, однак додаткових кілець у нього не видно. Не помітно й явних слідів викидів навколо нього. Головний вал зберігся погано, але простежується майже на всій довжині. В давнину цей кратер, як і велику площу навколо, залила лава, зробивши його дно доволі рівним. Коли вона застигла, на її поверхні з'явилися численні гряди, і подекуди край Ґете окреслений лише ними.

Всередині басейна є два кратери-привиди — кратери, що їх цілком або майже цілком залила лава. Нині їхні краї, подібно до деяких ділянок краю самого Ґете, окреслені грядами, що пролягли над затопленими височинами. Ці кратери перетяті численними грабенами.

У межах Ґете є й чимало кратерів, молодших за лавовий покрив. Найбільші з них отримали назви: Фуллер (27 км) і Лакснесс (26 км). Завдяки близькості до полюса на їхньому дні є ділянки, що ніколи не освітлюються Сонцем. Як і в деяких інших приполярних кратерах Меркурія, там виявлено області з посиленим відбиттям радіохвиль, що інтерпретується як ознака наявності водяного льоду.

Примітки

1. Fassett C. I., Head J. W., Baker D. M. H., Zuber M. T., Smith D. E., Neumann G. A., Solomon S. C., Klimczak C., Strom R. G., Chapman C. R., Prockter L. M., Phillips R. J., Oberst J., Preusker F. (October 2012). . Journal of Geophysical Research 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0L08F. doi:10.1029/2012JE004154. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 29 листопада 2016. 
2. Goethe. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program. 
3. Grego P. Venus and Mercury, and How to Observe Them. — Springer, 2007. — P. 25-26. — ISBN 978-0-387-74286-1.
4. . NASA. 22.09.2011. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 29 листопада 2016. 
5. . NASA. 06.01.2012. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
6. Карта північної полярної області Меркурія. Радіояскраві області позначено жовтим.
7. Murchie S. L., Vervack R. J., Ernst C. M. Mercury // Encyclopedia of the Solar System / T. Spohn, D. Breuer, T. Johnson. — 3. — Elsevier, 2014. — P. 301–302. — ISBN 9780124160347.

Посилання

• Карта регіону з актуальними назвами деталей поверхні [ 8 грудня 2016 у Wayback Machine.] (Ґете — лівіше й нижче центру)
• PIA15536: Highs and Lows of Goethe [ 21 вересня 2015 у Wayback Machine.] — карта висот
• PIA14333: Goethe — Then and Now [ 21 вересня 2015 у Wayback Machine.] — порівняння знімків «Марінера-10» та «Мессенджера»
• PIA14821: Smooth Operator [ 21 вересня 2015 у Wayback Machine.] — частина східного краю кратера з численними грядами
• PIA15273: Hooked on Tectonics [ 29 листопада 2016 у Wayback Machine.] — перетятий грабенами кратер-привид усередині Ґете (інший знімок [ 29 листопада 2016 у Wayback Machine.])
• PIA14812: Radar-bright Craters in Goethe [ 29 листопада 2016 у Wayback Machine.] — кратери з великим радарним альбедо всередині Ґете