Гейгель (азерб. Göygöl — блакитне озеро) — озеро в західній частині Азербайджану, що розкинулось на території Гейгельського району, на північному схилі Мравського хребта, біля підніжжя гори Кяпаз[ru], в ущелині річки Ахсу. Є одним з найбільших озер Азербайджану. Належить до басейну річки Шамкірчай. Площа озера становить 0,78 км²; довжина з півдня на північ — 2800 м, найбільша ширина — 800 м. Середня глибина — 30 м, а максимальна — 96 м. На північному березі озера Гейгель розташований курорт. В озеро впадає лише одна річка — Верхня Ахсу.
| Гейгель | |
|---|---|
| | |
| 40°24′35″ пн. ш. 46°19′36″ сх. д. / 40.40972° пн. ш. 46.32667° сх. д. | |
| Розташування | |
| Країна | Азербайджан |
| Геологічні дані | |
| Розміри | |
| Площа поверхні | 0,78 км² |
| Висота | 1556 м |
| Глибина середня | 30 м |
| Глибина макс. | 96 м |
| Довжина | 2,8 км |
| Ширина | 0,8 км |
| Вода | |
| Режим | постійне |
| Солоність | прісне г/л |
| Басейн | |
| Вливаються | Верхня Ахсу[az] |
| Витікають | без назви |
| Країни басейну | Азербайджан |
| Інше | |
| Geonames | 586462 |
Гейгель (озеро) (Азербайджан) | |
| | |
| Гейгель у Вікісховищі |
Етимологія ред.
Слово «Гейгель» у перекладі з азербайджанської мови означає «синє озеро».
Фізико-географічна характеристика ред.
Озеро Гейгель розкинулось на північному схилі Шахдагського хребта, безпосередньо біля його вододільного гребеня й біля стику з Мравським хребтом, за 3,6 км на захід від гори Гіналдаг[ru] (3373 м). Воно лежить на висоті 2740 м над рівнем моря й витягнуте вузькою смугою з північного заходу на південний схід. Завдовжки 2,8 км і завширшки 900 м. Площа його дзеркала близько 0,78 км². Озеро прісноводне й стічне. Вода витікає з північно-західної частини через притоку без назви, що впадає в річку Шамкірчай[az] за 85 км від гирла (річка Шамкірчай впадає в річку Куру за 812 км від гирла й має довжину 95 км). Найбільша глибина озера становить 96 м.
Історія формування ред.
Озеро утворилося внаслідок руйнівного землетрусу[ru], що стався поблизу Гянджі 30 вересня 1139 року, внаслідок якого вершина гори Кяпаз обрушилася в ущелину річки Ахсу. Новоутворена загата і є озеро Гейгель.
Згідно з дослідженнями багатьох авторів озеро має льодовикове походження. Цю думку підтверджують К. Н. Паффенгольц і Л. Н. Леонтьєв, які виявили сліди стародавнього заледеніння у вигляді невеликих цирків і карів у верхів'ях річки Шамкірчай.
Температура води ред.
Гідрометеорологічні спостереження на озері почали проводити лише від січня 1956 року. Річне коливання рівня має вигляд основної хвилі, підйом якої починається у квітні й досягає найбільшої висоти в червні-липні, коли найбільш інтенсивне сніготанення збігається з максимумом опадів. Спостереження за поверхневою температурою води показують, що найбільше її середньодобове значення становило 19,7° (1 серпня 1957 року). Середньомісячна температура води досягає максимуму в серпні, коли вона може становити 16,9° (серпень 1957 року).
Мінералізація ред.
Різке збільшення вмісту майже всіх іонів відзначається в листопаді, а зменшення — в квітні. Вода озера мало мінералізована (сума іонного складу коливається від 81,1 до 341 мг/л) і належить до гідрокарбонатно-кальцієвої групи з хорошими питними та зрошувальними якостями.
Живлення озера ред.
Одним з основних джерел живлення озера є атмосферні опади, кількість яких дорівнює в середньому 650 мм, що відповідає 455 000 м³ води на рік. Видаткова частина складається з випаровування і стоку з озер. Перше, відповідно до карти С. Г. Рустамова, становить 300 мм або 210000 м³. Віднімаючи значення випаровування від об'єму опадів, отримуємо стік, який дорівнює 245 009 м³ води на рік або 0,08 м³/сек. Слід зауважити, що прибуткова частина балансу занижена за рахунок припливу в озеро значної кількості дрібних річок і джерел, а видаткова — за рахунок підземного відтоку з озера в басейн озера Севан, яке розташоване майже на 550 м нижче першого.
Флора і фауна ред.
На території озера відомо 423 видів дерев і чагарників, а також лікарських рослин. З них 76 видів — дерева і чагарники, інші утворюють трав'яний покрив. На берегах озера водяться олень, сарна, ведмідь, вепр, гірський козел, вовк, лисиця, шакал, борсук, їжатець, лісовий кіт, рись. В озері також водиться форель.
Господарське значення ред.
До кінця 1950-х років озеро слугувало додатковим джерелом, підживлюють річку Шамкірчай у період інтенсивного зрошення сільськогосподарських культур.
Туристичні ресурси ред.
Озеро розкинулось у Гейгельському національному парку, створеному в 1965 році з метою збереження недоторканими природи і тваринного світу. Довгий час вхід у національний парк Гейгель був заборонений. Однак невдовзі ці обмеження будуть скасовані[прояснити] й усі охочі зможуть знову відвідати цю зону.
У культурі ред.
Азербайджанський художник Саттар Бахлулзаде присвятив озеру дві картини: першу він написав 1964 року (папір, акварель, 100 × 80), другу — 1979-го (полотно, олія, 79 × 59).
Примітки ред.
- Ш. Ф. Мехтиев, В. Г. Завриев. Азербайджан - сокровищница нефти. — Азнефтеиздать, 1954. — С. 28.
- ↑ Гьойгьоль у ВРЕ [ 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ X. Д. Заманов, И. А. Котлярский. Об озере Гейгель в бассейне р. Шамхорчай // Доклады : журнал. — Издательство Академии наук Азербайджанской ССР, 1959. — Т. 15, № 1.
- Гянджа на сайті Міністерства Культури і Туризму Азербайджанської Республіки(рос.)
- ↑ Офіційний сайт адміністрації Кяпазького району [Архівовано 8 вересня 2012 у Archive.is] (азерб.)
- Саттар Бахлулзаде. Бібліографія / Під редакцією Г. Сафаралієва. — типографія Азербайджанської Національної Бібліотеки, 2009. — С. 104, 117. (азерб.)