Галіш-Ловачка — археологічна пам'ятка, що являє собою залишки кельтського поселення III—I ст. до н. е., яке було великим залізообробним виробничим центром.
Розташована в північно-східній частині гори Ловачка, на схід від с. Клячаново Мукачівського району Закарпатської області. Пам'ятка відкрита в 60-х роках XIX ст. археологом Тиводаром Легоцьким. у 1930-х роках обстежена Я. Янковичем, братами Затлукалами і П. Совою, а 1962 р. і 1964 р. — закарпатською експедицією Інституту археології АН УРСР. Займає 15 га, на яких зафіксовані 24 напівземлянкові житла, господарські споруди, понад 1 тис. виробів із металу, керамічний посуд.
Населення промислового центру належало до латенської культури (див. «Латенські пам'ятки України»).
Джерела Редагувати
- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Бідзіля В. І., Поселення Галіш-Ловачка. «Археологія», 1964 р. — т. 17.
- Археология Украинской ССР, К., 1986 г. — т. 3. (рос.)
Посилання Редагувати
- Мацкевий Л. Г., «Галіш-Ловачка [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]» // Енциклопедія історії України — т. 2, сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»