Га́лицьке повста́ння 1144 року — виступ мешканців міста Галича проти князя Володимирка Володаровича.
Об'єднавши ряд удільних князівств в єдине Галицьке князівство, Володимирко намагався також приєднати до своїх володінь Волинське князівство, чим викликав невдоволення з боку великого князя київського Всеволода ІІ Олеговича. В боротьбі зі Всеволодом Володимирко зазнав невдачі (1144) і зобов'язався сплатити йому 1400 гривень. Щоб зібрати кошти, Володимирко обклав даниною населення Галича, що викликало невдоволення містян і стало приводом до повстання.
Скориставшись з виїзду Володимирка на полювання до Теребовлі, галичани закликали князювати зі Звенигорода Івана Берладника. Володимирко, зібравши свої війська, протягом трьох тижнів тримав Галич в облозі. Під час битви Іван Берладник утік на Дунай у місто Берладь (звідси і прізвисько), а звідти до Києва. Володимирко жорстоко розправився з повсталими, міцно закріпився на галицькому престолі.
Джерела ред.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.— Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За редакцією І. Підкови та Р. Шуста.— К.: Генеза, 1993. [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- * Котляр М. Ф. Галицькі повстання (1145, 1170, 1189) [ 13 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 33. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.