Гай Фонтей Капітон (лат. Gaius Fonteius Capito; ? — після 27 до н. е.) — політичний та військовий діяч часів занепаду Римської республіки та початку Римської імперії, консул-суфект 33 року до н. е.
| Гай Фонтей Капітон | |
|---|---|
| Народився | невідомо Рим |
| Помер | після 27 до н. е. Нижня Германія |
| Громадянство | Римська республіка |
| Місце проживання | Рим |
| Діяльність | давньоримський політик, Ancient Roman military personnel |
| Знання мов | латина |
| Посада | консул-суфект |
| Термін | 33 рік до н. е. |
| Попередник | Луцій Флавій |
| Наступник | Квінт Лароній |
| Рід | Фонтеї |
| Батько | Гай Фонтей Капітон |
| Мати | невідомо |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | Гай Фонтей Капітон |
Життєпис Редагувати
Народився в Римі. Походив із заможного плебейського роду Фонтеїв Капітонів з Тускулу. Син Гая Фонтея Капітона. Здобув гарну освіту. Про початок державної кар'єри нічого невідомо. У 49 році до н. е. підтримав Гая Юлія Цезаря у боротьбі з Гнеєм Помпеєм Магном. Дружив з Марком Антонієм.
У 39 році до н. е. став народним трибуном. Того ж року увійшов до колегії понтифіків. У 39-38 роках до н. е. отримав пропреторський імперій, керуючи провінцією Віфінія або Кілікія. Під час каденції карбував монети із зображенням Марка Антонія та його дружини Октавії. Надалі увійшов до кола друзів Гая Цільнія Мецената.
У 37 році до н. е. супроводжував останнього з Тарраціни до Брундізія. Разом з Луцієм Кокцеєм Нервою підготував Тарентську угоду, яка на деякий час замирила Антонія та Октавіана Августа. Після цього рушив з Антонієм до Єгипту. Згодом привіз царицю Клеопатру до Антіохії (столиці римської провінції Сирія). Перебував тут до 36 року до н. е.
Після невдалого походу Антонія проти Парфії повернувся до Риму. У 33 році до н. е. його призначено консулом-суфектом разом з Марком Ацилієм Глабріоном. Його каденція тривала липня до жовтня. Помер у Нижній Германії.
Родина Редагувати
- Гай Фонтей Капітон, консул 12 року
Джерела Редагувати
- Plutarch, Antonius 36, 1f.
- Broughton, T. Robert S., The Magistrates of the Roman Republic, Vol III (1986), р.397
- Karl-Ludwig Elvers: Fonteius [I 6]. In: Der Neue Pauly (DNP). Band 4, Metzler, Stuttgart 1998, ISBN 3-476-01474-6.
- Christian Settipani, Continuité gentilice et Continuité familiale dans les familles sénatoriales romaines à l'époque impériale, Linacre College, Oxford University, coll. " Prosopographica & Genealogica ", 2000, 597 p