Газові конфлікти між Росією й Україною

Україно-російські газові конфлікти — серія економічних конфліктів між компаніями НАК «Нафтогаз України» та «Газпром» щодо умов постачання природного газу з Росії до України, а також його транзиту до країн Європи.

Газові конфлікти між Росією й Україною

Головні газопроводи з Росії в Європу

Передісторія

Після розпаду СРСР Україна, через територію якої проходив великий газопровід в Європу, опинилася в неоднозначному становищі: з одного боку незалежна держава, з іншого — «братська країна» на пострадянському просторі. Звідси у України збереглися історичні пільги на купівлю та транзит природного газу.

Однак реалії ринкової економіки брали своє. Перший російсько-український газовий конфлікт вибухнув 20 лютого 1993 року, коли глава Газпрому Рем Вяхірєв пообіцяв припинити постачання газу в Україну в зв'язку з заборгованістю по оплаті. Конфлікт був швидко залагоджено і відключення не відбулося. На той момент борг України за газ становив понад 138 млрд рублів. у відповідь на погрози з боку російської влади українська влада відповідає, що перекриють транзитні газопроводи, по яких Росія веде поставки газу до Західної Європи.

Росія вже тоді активно використовувала «газову карту», підштовхуючи Україну до дипломатичних поступок шляхом шантажу (див. Масандрівські угоди).

У березні 1995 року «Газпром» призупиняє поставки газу в Україну. На той момент борг України за газ перевищує 1 трлн рублів. «Газпром» зажадав вирішення проблеми боргу за рахунок передачі Росії частини майнових прав в українські газопроводи і підприємства. 10 березня, в ході україно-російських переговорів, було прийнято рішення про продовження постачань газу в Україну. Причому українська сторона прийняла на себе зобов'язання протягом місяця надати графік погашення боргів за газ. Хоча графік так і не був наданий, з політичних причин Україну не відключили від газу.

У 1998 році в російсько-українські газові відносини включилася посередницька компанія Ітера, яку в Україні пов'язують з ім'ям Юлії Тимошенко, яка, на думку директора українського Інституту енергетичних досліджень Костянтина Бородіна, лобіює інтереси компанії.

У 2004 році в Україні відбулася Помаранчева революція, яка позначила проєвропейський вектор української зовнішньої політики. У Росії ці зміни були зустрінуті вельми стримано. Стало ясно, що часи «пільг» (ціна в 50 $/тис. м³) для колишньої «братської» республіки закінчилися.

Загострення відносин відзначалося вже до виборів президента України 2004. Директор Національного інституту стратегічних досліджень України Анатолій Гальчинський ще в травні 2004 року прогнозував: «За моїми оцінками, тиск Росії з енергетичних лініях буде до тих пір, поки Україна не почне поступатися своїми політичними позиціями… І такий тиск посилюватиметься в майбутньому».

2005—2006

Відносини між РФ і Україною загострилися після того як у березні 2005 російська газова монополія «Газпром» зажадала від України («Нафтогаз») платити за газ з 2006 за цінами, близькими до європейських (біля $250 за 1000м³). При цьому сама Російська Федерація купувала газ у Туркменістані за ціною $44 за 1000 м³. Газпром намагався збільшити прибуток від продажу газу на суму від 3 до 5 мільярдів доларів США щорічно. При цьому, шляхом підняття цін на газ в Україні, російський уряд бажав захопити частину російського ринку металургії, на якому українські компанії успішно конкурували з російськими. Попри те, що економічні причини існували і раніше, російський уряд не поспішав здійснювати різких дій, припасаючи їх як засіб політичного тиску, і почав підняття цін тільки після зміни зовнішньо-політичного курсу України у напрямку Заходу.

Українське керівництво до останнього моменту не було готове платити більше і Газпром, посилаючись на 4 параграф договору про постачання газу, за яким ціни на газ визначаються щорічно, у ніч на 1 січня 2006 зупинив постачання. З боку Газпрому пролунали звинувачення, що Україна «приступила до несанкціонованого відбору газу», призначеного європейським споживачам. Представники українського Нафтогазу звинувачення відкинули.

4 січня обом сторонам вдалося підписати договір, за яким закінчувалася практика бартерної торгівлі (транзит за газ в обмін на постачання газу) і в результаті якого ці дві речі стали розглядатися окремо. Щодо ціни, то вона стала тимчасово складати $95 за 1000 м³, що стало можливим завдяки змішуванню російського газу за ціною у $230 і туркменського за ціною у $44.

З 2006 року (за часи уряду Януковича) компанія РосУкрЕнерго стала головним посередником на газовому ринку України.

2008—2009

В 2017 було опубліковане інтерв'ю, в якому Дмитро Фірташ заявив, що Віктор Ющенко йшов на загострення газового конфлікту цілком свідомо, оскільки намагався таким чином відстояти вигідні для України тарифи. В цих умовах підписані Тимошенко газові угоди з Росією виявились не тільки невигідним для України економічно, але й зафіксували газову капітуляцію України та врятували Газпром від позовів європейських споживачів за припинення газопостачання. В цих умовах Віктор Ющенко виявив політичну слабкість, не здійснивши арешт Тимошенко одразу після її повернення до України.

2013—2014

Після перемоги Євромайдану, в процесі гібридної війни проти суверенітету і територіальної цілісності України російська влада розпочала третю газову війну проти України, що становить собою новий виток газових конфліктів великої геополітичної ваги, у якому задіяна Україна, ЄС, США/Канада (попередні заяви на енергопостачання в Європу), Росія (найбільший бенефіціар), Китай (можливий розворот енергетичних потоків з Європейських напрямів і контрактів на азійський ринок).

Включає (на перших етапах військового вторгнення в Україну-Крим) захоплення і контроль транспортно-енергетичних гілок Криму, нафтогазових потужностей Чорноморнафтогазу, контроль і приєднання українського шельфу з його ресурсами і подальшим зірванням перспективних контрактів; у других — інфільтрації диверсійно-підривного елемента на схід України з контролем Юзівських площ перспективних сланцевих покладів, великого транспортно-промислового вузла (у тому числі по газу, залізницях).

2014—2018

У червні 2014-го року компанія «Нафтогаз» подала перший позов до Стокгольмського арбітражу, у жовтні додатковий позов про транзит газу за контрактом 2009-го року. У свою чергу «Газпром» подав зустрічні позови до Нафтогазу за тим же контрактом. Станом на 29 травня 2017-го року сумарні вимоги щодо грошової компенсації «Нафтогазу» і «Газпрому» за контрактом купівлі-продажу і транзитним контрактом становили 30,3 млрд доларів, водночас вимоги «Газпрому» до української компанії — 47,1 млрд доларів. Усні слухання сторін завершилися в жовтні 2016 року. Суд частково задовольнив вимоги «Нафтогазу» і виніс своє проміжне рішення у травні 2017-го року. Після цього «Газпром» намагався оскаржити це рішення в Апеляційному суді округи Свеа (Швеція). Наприкінці грудня було ухвалено остаточне рішення суду, яке Газпром 15 січня 2018 року відмовився оскаржувати.

28 лютого 2018 року Стокгольмський арбітраж задовольнив вимоги Нафтогазу щодо компенсації за недопоставлені Газпромом обсяги газу для транзиту в сумі 4,63 млрд доларів. За результатами двох арбітражних проваджень у Стокгольмі Газпром має сплатити 2,56 млрд доларів на користь Нафтогазу. Арбітражний суд відхилив вимоги Газпрому щодо штрафів за начебто незаконно відібрані Нафтогазом обсяги транзитного газу. На суму компенсації накладається пеня в розмірі 7 % річних в день, за кожен день несплати.

Після цього російський Газпром 1 березня повернув передоплату за березневі поставки обов'язкових обсягів, визначених арбітражем у 5 млн м³ та одночасно знизив тиск на вході до Української ГТС на 20 %, що ускладнює транзит газу до Європи. 2 березня Міністерство енергетики та вугільної промисловості України розпорядилося перевести генерувальні компанії з газу на мазут, а Нафтогаз України звернувся з проханням знизити на 1 градус температури котлів, щоб компенсувати це падіння, оскільки існує технічне обмеження добового підняття газу зі сховищ, а також це наклалося на незвичні сильні морози. Також російський Газпром після поразки у Стокгольмському арбітражі оголосив про початок процедури розірвання контрактів з НАК «Нафтогаз». Укртрансгаз поставив до відома даної ситуації Європейську комісію.

13 березня 2018 року Київський апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні скарги на штраф у 171 мільярда гривень, накладений Антимонопольним комітетом України на російське ПАТ «Газпром».

20 березня стало відомо, що відповідно до рішення українського суду, за яким корпорація «Газпром» визнана винною у зловживаннях на українському енергоринку, і на неї накладений штраф у розмірі 6 мільярдів доларів вже стягнуто 100 млн грн. Також усі активи корпорації на території України описані й арештовані.

Суспільна реакція

Політичний тиск Росії на Україну під час газового конфлікту 2005—2006 років спричинив появу громадської кампанії з бойкоту російських товарів в Україні. Активні дії в рамках кампанії тривали також на початку 2009 року — під час газової війни 2008—2009 років.

Див. також

• Перелік газових конфліктів у світі
• Україно-російські відносини
• Україна краде російський газ
• Харківські угоди
• Газовий конфлікт між Російською Федерацією та Європейським Союзом

Примітки

1. Газові конфлікти Росії за останні 15 років. Довідка
2. Комерсант-Власть-Газова промисловість
3. Російсько-український газовий конфлікт: наслідки для російської сторони
4. Тимошенко хоче замінити «РосУкрЕнерго» на ІТЕРА ?
5. Газовий гамбіт Кремля
6. . Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 16 січня 2013. 
7. Фирташ о газовой войне 2009 года. Публикуется впервые
8. «Нафтогаз» подав позов до Стокгольмського арбітражу щодо контракту про транзит газу з «Газпромом». Радіо Свобода. Процитовано 21 січня 2018. 
9. Стокгольмський суд повністю задовольнив вимоги "Нафтогазу" до "Газпрому" за принципом take or pay. LB.ua. Процитовано 21 січня 2018. 
10. "Газпром" не буде оскаржувати рішення Стокгольмського суду щодо спору з "Нафтогазом" про контракт на постачання газу. LB.ua. Процитовано 21 січня 2018. 
11. «Нафтогаз», «Газпром», перемога. https://petrimazepa.com/. Петро та Мазепа. 24 грудня 2017. Процитовано 28 лютого 2018. 
12. Нафтогаз виграв історичну суперечку з Газпромом. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 28 лютого 2018. Процитовано 28 лютого 2018. 
13. Газпром образився: Нафтогазу повернули передоплату за газ. https://www.epravda.com.ua/. Економічна правда. 1 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018. 
14. «Газпром» знизив тиск на вході в українську ГТС на 20% - Клімкін. https://www.volynnews.com/. Волинські Новини. 1 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018. 
15. Міненерговугілля розпорядилося перевести генерувальні компанії з газу на мазут - Насалик. http://ua.interfax.com.ua/. Інтерфакс-Україна. 2 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018. 
16. "Нафтогаз" просить допомоги через "Газпром": Треба протриматися 3-4 дні. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 2 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018. 
17. "Газпром" заявив про термінове розірвання контрактів з "Нафтогазом". https://24tv.ua/. 24 канал. 2 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018. 
18. «Газпром» заявил о расторжении контрактов с «Нафтогазом». http://petrimazepa.com/. Петро та Мазепа. 3 лютого 2018. Процитовано 2 березня 2018. 
19. В Украине началась пятидневка вынужденной экономии газа. http://petrimazepa.com/. Петро та Мазепа. 2 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018. 
20. "Газпром" програв апеляцію і мусить сплатити 171 мільярд гривень Україні. https://24tv.ua/. 24 канал. 14 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018. 
21. Мін'юст заарештував всі активи "Газпрому" в Україні. https://economics.unian.ua/. УНІАН. 20 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018. 

Література

• Бажан О. Що спричинило і якими є наслідки Російсько-українських газових воєн? // Перелом: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками. У 2-х кн. — Кн. 1 / Відп. ред. В. Смолій. — К.: НАН України. Ін-т історії України, 2022. — С. 117—119. — ISBN 978-966-02-9982-5.

Посилання

• Віктор Трегубов (24 грудня 2017). «Нафтогаз», «Газпром», перемога. https://petrimazepa.com/. Петро та Мазепа. Процитовано 25 грудня 2017. (рос.)
• Рахівник часу без російських поставок газу