ГЕС Гордона М. Шрама — гідроелектростанція на заході Канади у провінції Британська Колумбія. Знаходячись перед ГЕС Піс-Каньйон, становить верхній ступінь каскаду в сточищі найбільшої канадської річки Макензі, яка впадає до моря Бофорта (Північний Льодовитий океан).
| ГЕС Гордона М. Шрама | |
|---|---|
| 56°01′00″ пн. ш. 122°12′03″ зх. д. / 56.0167000000277752747° пн. ш. 122.201000000027775627° зх. д.Координати: 56°01′00″ пн. ш. 122°12′03″ зх. д. / 56.0167000000277752747° пн. ш. 122.201000000027775627° зх. д. | |
| Країна | Канада |
| Адмінодиниця | Британська Колумбія |
| Стан | діюча |
| Річка | Піс |
| Каскад | каскад у сточищі Макензі |
| Початок будівництва | 1961 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1968—1973 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 2730 (до модернізації 2010-х) МВт |
| Середнє річне виробництво | 13 225 (до модернізації 2010-х) млн кВт·год |
| Тип ГЕС | пригреблева підземна |
| Розрахований напір | 161 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 5 Mitsubishi + 3 + 2 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 5 General Electric + 3 + 2 |
| Потужність гідроагрегатів | 5 × 261 + 3 × 275 + 2 (до модернізації 2010-х) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна |
| Висота греблі | 186 м |
| Довжина греблі | 2086 м |
| Власник | BC Hydro |
| Оператор | BC Hydrod |
| ГЕС Гордона М. Шрама | |
| Мапа | |
| ГЕС Гордона М. Шрама у Вікісховищі |
У межах проєкту річку Піс (лівий витік Невільничої, яка після Великого Невільничого озера отримує назву Макензі) перекрили греблею W. A. C. Bennett висотою 186 метрів, довжиною 2086 метрів та товщиною від 9 (по гребеню) до 800 (по основі) метрів. Ця земляна споруда зводилась із використанням матеріалу розташованої за кілька кілометрів морени, доставка з якої близько 100 мільйонів тонн ґрунту здійснювалась потужним конвеєром. На час будівництва воду відвели за допомогою трьох тунелів.
Гребля утворила велике водосховище Вілістон, яке витягнулось більш ніж на три з половиною сотні кілометрів по долинах Піс та її витоків — річок Фінлей і Парсніп. Резервуар із площею поверхні 1736 км2 та об'ємом у 70,3 млрд м3 (корисний об'єм 40 млрд м3) заповнювали з 1968 по 1972 роки, допоки його рівень не досягнув позначки 672 метри НРМ.
Біля греблі спорудили підземний машинний зал розмірами 270 × 21 метр при висоті 47 метрів. У 1968—1969 роках тут запустили п'ять перших турбін типу Френсіс потужністю по 261 МВт, які використовували напір у 161 метр. Далі їх доповнили ще трьома турбінами по 275 МВт кожна, а після запуску останньої черги із двох гідроагрегатів загальна потужність станції досягнула 2730 МВт із проєктним річним виробітком 13225 млн кВт·год електроенергії.
На початку 2010-х агрегати другої черги (№ 6—8) модернізували, збільшивши потужність станції на 90 МВт. Після цього розпочали розрахований на кілька років проєкт модернізації перших п'яти турбін, замовлення на яке видали австрійській компанії Voith. За його результатами показник кожного з цих агрегатів зросте із 261 до 305 МВт, утім, через інші наявні обмеження вони певний час продовжать працювати зі старою потужністю (хоча виробіток збільшиться на 177 млн кВт·год).
Примітки ред.
- ↑ . Архів оригіналу за 23 липня 2018.
- ↑ . Архів оригіналу за 22 січня 2019.
- . hudsonshopemuseum.com. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.
- . Архів оригіналу за 22 січня 2019.
- . wldb.ilec.or.jp. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.
- Hipel, Keith W. (17 квітня 2013). (англ.). Springer Science & Business Media. ISBN 9789401730839. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.
- ↑ . Архів оригіналу за 22 січня 2019.
- ↑ . www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.
- . www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.