Віцинський монастир ЧСВВ — колишній монастир східного обряду Руської унійної та греко-католицької церков. Діяв у селі Віцин (Віцинь, нині Смереківка, Перемишлянський район, Львівщина).
Відомості Редагувати
За даними Людвіка Дзедзіцького (пол. Ludwik Dzedzicki), фундаторами монастиря були шляхтичі Собеські (село Віцинь входило до складу так званого «Поморянського ключа», яким володіли Собеські). Василіян у Віцинь запросив Ян ІІІ Собєський у 1695 році, а привілей видав Александер Собеський у 1703 році. Спочатку належав до Унівської архимандрії. У 1709 році Варлаам (Шептицький) записав для нього фундуш розміром 2000 злотих польських.
Після закриття монастиря в Литвинові до Віцинського перенесли чудотворну ікону Святого Онуфрія.
У 1701 році ігуменом монастиря, який підлягав Унівській лаврі, став Варлаам (Шептицький).
У 1759 році малярі-василіяни Памво Козаркевич і о. Самсон Скрипецький (1723—після 1786) продовжували роботу над іконостасом новозбудованої мурованої монастирської церкви у Віцині. У 1767 році о. Самсон Скрипецький малював в Уневі ікони для іконостасу монастирської церкви. Також для іконостасу церкви кілька ікон виконав Василь Петранович. Монастирська церква згоріла в 1846 році.
Руїни церкви ігумен Ганкевич продав мазурам на розбирання. Так на місці колишнього монастиря виникла польська колонія. Ще на початку ХХ ст. фільварок на цьому місці називали «Василіянами».
Примітки Редагувати
- Зілінко Р. Іконостас Озернянський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 680–681. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Вуйцик В. Краснопущанський іконостас Василя Петрановича [ 26 серпня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 412.
- Wicyń z Mereszówką // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 285. (пол.) — S. 285. (пол.)
- Skoczylas I. Szeptycki Bazyli, w zakonie Barlaam, h. własnego (1647—1715) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 230. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5. (пол.)
- іноді помилково Скритецький → Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль: ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 221.
- ↑ Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття… — С. 221.
- Зілінко Р. Іконостас Озернянський… — С. 681.
- . www.castles.com.ua (англ.). Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 27 лютого 2018.
Джерела Редагувати
- Вуйцик В. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXXVI. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — С. 412—416.
- Зілінко Р. Іконостас Озернянський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 680–681. — ISBN 966-528-197-6.