Віолета Чаморро

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чаморро.

Віолетта Чаморро (ісп. Violeta Chamorro; нар. 18 жовтня 1929, Рівас, Нікарагуа) — нікараґуанська політична та державна діячка, журналістка, перша жінка-президент Нікарагуа з 1990 до 1997 року. Третя жінка, яка обіймала посаду очільниці держави в Латинській Америці після Ісабель Перон та Лідії Ґейлер Техади.

Віолетта Чаморро
ісп. Violeta Barrios de Chamorro
Віолетта Чаморро
Президент Нікарагуа
25 квітня 1990 — 10 січня 1997
Попередник	Даніель Ортега
Наступник	Арнолдо Алеман
Народилася	18 жовтня 1929(1929-10-18) (94 роки) Рівас, Нікарагуа
Відома як	політична діячка, журналістка
Країна	Нікарагуа
Alma mater	Our Lady of the Lake University^d і Blackstone College for Girls^d
Політична партія	National Opposition Union^d
У шлюбі з	Педро Хоакін Чаморро Карденал
Діти	Cristiana Chamorro Barrios^d, Carlos Fernando Chamorro^d, Claudia Chamorro Barrios^d і Pedro Joaquín Chamorro Barrios^d
Нагороди	премія Свободи^d (1990) Медаль Джузеппе Мотти^d (2005)
violetachamorro.org.ni
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народившись 18 жовтня 1929 року в місті Рівас, у родині заможних землевласників на півдні Нікараґуа. Початкову освіту здобула в місті Ґранада, середню у столиці, місті Манаґуа. Згодом навчалася у коледжі в Сан-Антоніо, штат Техас, у 1945 році в коледжі у Вірджинії, США. У червні 1947 року її батькові поставили діагноз — рак легенів, і вона повернулася в Нікараґуа, не закінчивши навчання в США.

У грудні 1950 року Віолетта Чаморро одружилася з Педро Хоакіном Чаморро, згодом лідером опозиції в роки диктатури Анастасіо Сомоси. Після смерті чоловіка, у 1978 році, змінила його на посаді редакторки опозиційної газети «La Prensa». Після падіння режиму Сомоси увійшла до складу революційної хунти, проте вже за рік, у квітні 1980 року, пішла у відставку на знак протесту проти посилення впливу сандіністів в коаліційному уряді, який очолював Даніель Ортеґа.

На президентських виборах перемогла сандиністського кандидата Данієля Ортеґу, незважаючи на те, що сандіністи контролювали уряд та ресурси. Чаморро виграла у 7 з 9 адміністративних округів і отримала 55,2 % підтримки виборців проти 40,8 % у Даніеля Ортеґи.

Обрана президентом Нікараґуа, від Національної опозиційної спілки^[en], 25 квітня 1990 року.

Здійснила в країні процес національного примирення, скасувала обов'язкову військову службу, лібералізувала економіку. Після завершення президентських повноважень в січні 1997 року більше не займається політичною діяльністю, живе в своєму будинку в Манагуа.

Примітки

1. Pallais, María L (March–April 1992). . Nueva Sociedad (Spanish) (Buenos Aires, Argentina: Fundación Foro Nueva Sociedad) (118): 89–98. ISSN 0251-3552. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 30 серпня 2015. 

Джерела

• І. І. Дахно. Країни світу: Енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА» 2004. — 608 c. c.356.

Див. також

• Список жінок-глав держав та урядів

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віолета Чаморро

• Барріос де Чаморро // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.