Віня́рський Миха́йло Бори́сович (нар. 21 листопада 1912, Бобринець — 30 березня 1977) — український радянський кінорежисер, лауреат премії імені М. Ломоносова.
| Михайло Борисович Вінярський | |
|---|---|
| Народився | 21 листопада 1912 Бобринець |
| Помер | 30 березня 1977 (64 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Берковецьке кладовище |
| Громадянство | СРСР |
| Діяльність | кінорежисер |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Роки активності | 1935 — 1974 |
| Жанр | соціалістичний реалізм |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0899151 |
Біографія Редагувати
Народився 21 листопада 1912 у місті Бобринці. У 1935 році закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Сергія Ейзенштейна).
1935 року на практиці у знімальній групі «Аерограду» під рукою Олександра Довженка.
Навчання у Довженка тривало й після закінчення ВДІКу — Михайло Вінярський потрапив до режисерської лабораторії на Київській кінофабриці (РЛККФ). 1936 найбільш підготовлені режисери-лаборанти Вінярський та Ю.Солнцева отримали право на постановку першої повнометражної художньої картини — «Висунська республіка»; згодом зйомки цього фільму були унеможливлені.
До 1941 року і після війни працював на Київській студії художніх фільмів, з 1954 року — на Одеській кіностудії. З 1962 року — режисер Київської студії науково-популярних фільмів.
Помер 30 березня 1977 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківці».
Творчість Редагувати
Працював в ігровому й документальному кінематографі. Зняв фільми:
- «Аероград» (як режисер-практикант, 1935);
- «Тінь біля пірсу» (1955);
- «Координати невідомі» (1957);
- «Мрії здійснюються» (1959).
- «Вирок виносить історія» (1963);
- «Шлях до одного гола» (1965);
- «Шлях до антиречовини» (1966);
- «Техніка безпеки на залізницях» (1968);
- «Воді бути чистою» (1974).
Джерела Редагувати
- persons.com.ua[недоступне посилання з червня 2019]
- Повість полум'яних літ Олександра Довженка
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |