www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вінок сонетів поетична форма утворена з 15 сонетів ланцюжок 14 з яких побудований таким чином що останній рядок кожного

Вінок сонетів

Вінок сонетів — поетична форма, утворена з 15 сонетів, ланцюжок 14 з яких побудований таким чином, що останній рядок кожного сонета повторюється в першому наступного, а останній рядок 14 сонета повторює 1-й рядок 1-го.

П'ятнадцятий сонет (магістральний сонет, магістрал, мадригал) складається з перших рядків попередніх 14 сонетів.

Магістрал є тематичним і композиційним ключем (основою) вінка; як правило, він пишеться першим. Крім того, існують й одиничні вірші-вінки.

Історія ред.

Вінок сонетів винайдений в Італії в XIII ст. Це досить складна поетична форма, яка потребує від поета вищої майстерності.

Автором перших українських вінків сонетів є Іван Головацький — видавець «Вінка русинам на обжинки».

На початку ХХ ст. з’являються канонічні українські вінки сонетів. У 1918 р. вінок сонетів у «Літературно-науковому віснику» опублікував поет Михайло Жук. Інший вінок — «Аргонавти» — у тому ж 1918 році створений Аркадієм Казкою. Але він за збігом обставин не був опублікований в ті роки і з’явився друком лише у 1989 році.

Приклад ред. 

 Озеро бачу у снах (За Лідією Мокієвською, Вологда) Вінок сонетів Мадригал Омана сну глибока і ясна, - З небес мені сподіване послання, Енергії незнаної струна Роз"ятрить душу струмом трепетання. Озветься стоголосо далина, Багрянцем озера умиється світання, А десь там - гай і дім мій вирина, - Чудова мить осягнення за гранню Утрачених язичницьких часів - У цих місцях наш праотець ходив, Собі вподобавши цю Білозерську землю. Нуртують хвилі озера, мов дзвін, А берег лунко стримує розгін. Хай сон трива - я нурт його приємлю. 1. Омана сну глибока і ясна, Незримо виникаючи із ночі, В той вічний край запрошує вона, Де хвиля загадкове щось шепоче, Де марево самотнього човна, Що на каналі веслами плюскоче, Де ранньої зірниці таїна Передріка бентежне і уроче... Шаленство сну в душі моїй вита - Їй до снаги безумна висота Від досвітку до пізнього смеркання. За мить відступить темінь-темнота - Хтось явиться і тихо прочита З небес мені сподіване послання. 2. З небес мені сподіване послання Я тільки в сні зумію осягти, Бо вдосвіта словес тих одіяння Порозриває буря суєти. Залишиться хіба що спогадання... Настане день - і, щоб дійти мети, Новим тривогам і новим ваганням Дозволю я у серці прорости. Ах, тільки б знати, скільки там ще віку Терпітимуть поета-недоріку Ця путь-дорога й рідна сторона. Та розум наш влаштований безлико, Чи вмістить нашу пісню смутку й крику Енергії незнаної струна? 3. Енергії незнаної струна Віщує сон - і де його загадки, І смисл який у видивах зрина - Хто пояснити зможе, мов лампадка, До глибини, до сутності, до дна Туман розсіявши і вищого порядку Слова знайшовши, в чому новизна Трудів моїх і в чому їх розгадка. Все витлумачить, видно, не дано В видіннях тих, немов німе кіно, Та дивних букв містичне поєднання Розбудить все, що вже давним-давно В мені дрімало летаргійним сном, - Роз"ятрить душу струмом трепетання. 4. Роз"ятрить душу струмом трепетання, Відкриє код нечитаних письмен - І десь за гранню світообертання Почую голоси я тих сирен, Що їх, забувши про самовладання, Сприймав плавець, вирівнюючи крен Своєї шхуни. Та нові страждання Мені звістує "Книга мельпомен". І - вір не вір - немов на сполох птиця, Злетить душа туди, де заіскриться Зірок вервечка дзвінко-неземна. І спалахне між них моя зірниця, Моя розрада, втіха, таємниця, Озветься стоголосо далина. 5. Озветься стоголосо далина - Прийдуть у сон і вулиця знайома, І озеро, й щемливі імена, Мов з аркушів забутого альбому. Бульвару ген вказівка напрямна, Що за тополями ховає втому. Ось древній вал - історії луна... Як легко тут, бо тут я знову вдома. Мені звідсіль така видніє даль, Що тонуть в ній і горе, і печаль, В душі - непереборні поривання. "Й нічого вже в минулому не жаль"... Нехай пітьми розвіється вуаль - Багрянцем озера умиється світання. 6. Багрянцем озера умиється світання - І ночі ніби зовсім не було. А я - уся вагання, вся - благання: А скільки літ, віків уже спливло Мого напівдрімотного блукання? І скільки рік в озера затекло, І скільки доль, занесених в писання, Зібрало їх вологе, тьмяне скло? А час над нами напина вітрила. На жаль, збагнуть здебільшого несила, Коли підстереже нас мілина. Тож ми умить, бодай нас лихо било, Вже летимо, обпалюючи крила... А десь там - гай і дім мій вирина. 7. А десь там - гай і дім мій вирина... Але сильніші бурі і знегоди, І що крутіша дасться вишина, Тим вниз стрімкіші стерегтимуть сходи. І нас поглине час-трясовина. Не вір: "не буде роду переводу". Тож марновірність наша і смішна, І жалюгідна, як прогноз погоди. Про що звіщає видиво зі сну, Що зникло, наче сутінь на стіну? Над ним не владне жодне заклинання. То як же долю я свою збагну, Знання про це, співмірне знамену, - Чудова мить осягнення за гранню. 8. Чудова мить осягнення за гранню Колишніх днів, уривків сновидінь, Але навряд чи ти на запитання Знайдеш не відповідь - бодай химерну тінь Того, що долею звемо чи безталанням, Того, що з заводей виводить на бистрінь, Бо є таки жорстка межа пізнання - І недосяжна в неї височінь. Та доль ланцюг мільйони літ не рветься, До ланки ланка з віку в вік кується, А значить вірю я, що й поготів В моєї долі, наче у фортеці, Є свій секрет, послання, пломінець є Утрачених язичницьких часів. 9, Утрачених язичницьких часів Не зберегли нам книги літописні, Тому не знаю, хто в мені ожив, Чий голос озивається у пісні. Минали дні, такі, як сотні днів, Минала доля, тиха і безвісна. Вони жили серед густих лісів, Ще збереглася стежка їх первісна. Імен нема. Але красиві лиця І смуток, що таїться у зіницях, В іконах бачу, наче диво з див. В нічних дощах і в спалахах зірниці Виразно уявляю, то не сниться: У цих лісах наш праотець ходив. 10. У цих лісах наш праотець ходив, Назвав озера, болота і ріки - І тим про себе пам'ять заронив, І не зітреться карб оцей довіку. Бурхливий час в віночок доль заплів І мій букетик квіту невеликий: Це вже увічнено - тут з"єднання шляхів, Які зближали світ багатоликий. Ішли в північний і в південний бік, Добро й любов розносячи навік. Де шлях більш сутній, я й не відокремлю. У фресках храму - той далекий вік, Коли якийсь незнаний чоловік Собі вподобав Білозерську землю. 11. Собі вподобав Білозерську землю Не він один. Бо тут така краса - Тремка, мінорна, чиста, позаземна... Які тут ранки і яка роса! І як зірки зчудовано й недремно Вдивляються в глибінь, а небеса Дарують водам барву синьо-темну. Тут неповторна сонячна яса Над схилом валу досить ще високим, А коло озера врочистішають кроки - Сама минувшина сягає тих глибин. ...Та не заріс кущами рів широкий, Сюди із хащ біжать струмків потоки, Нуртують води озера, мов дзвін. 12. Нуртують води озера, мов дзвін. І є канал біля старої лави. О, як багато пам'ятає він! Смолою пахне втомлена заплава. Ідуть віки - й взнаки дається тлін, Тополі лиш незмінно величаві, А також не швидкий до перемін Наш древній вал, величний в ратній славі. Йому над світом довго панувати, Хоча ніщо не вічне, будуть втрати, Адже життя ніхто не спинить плин. А місто хай понад віки і дати Стоїть над озером, де хвиля різкувата, А берег лунко стримує розгін. 13. А берег лунко стримує розгін, Лиш бічевник наплив його ударів Відбити може в"яззю мотузин, - На рубежі своїм стоїть недаром. І пам'ятає шурхотіння линв, Коли по озеру йшли баржі із товаром, І бурлаки - могутні як один - Із злидарем ділилися "наваром". Та непомітно сон свій біг спиня - І я бреду вже майже навмання, Аби за мить вернутися на землю. Поглине нас химерна метушня - Й поблякнуть радість і принади дня. Хай сон трива - я нурт його приємлю. 14. Хай сон трива - я нурт його приємлю. Душе моя, ти вдома ще побудь - Тут все таке бентежне і приємне, А вдосвіта проляже інша путь. Радію я відкрито, ніжно, щемно Ударам хвиль - і осягаю суть Летючих днів і крапель недаремних На листі верб, як обважніла ртуть. Вони для озера - нове життя й підмога, А плескіт хвиль - про них немовби спогад, Який повторить ранішня луна. А я забуду знову всі тривоги - Й полину у незвідані дороги - Омана сну глибока і ясна.

Інші приклади в українській поезії ред.

Джерела ред.

    Посилання ред.

    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
    Дата публікації:
    Vinok sonetiv poetichna forma utvorena z 15 sonetiv lancyuzhok 14 z yakih pobudovanij takim chinom sho ostannij ryadok kozhnogo soneta povtoryuyetsya v pershomu nastupnogo a ostannij ryadok 14 soneta povtoryuye 1 j ryadok 1 go P yatnadcyatij sonet magistralnij sonet magistral madrigal skladayetsya z pershih ryadkiv poperednih 14 sonetiv Magistral ye tematichnim i kompozicijnim klyuchem osnovoyu vinka yak pravilo vin pishetsya pershim Krim togo isnuyut j odinichni virshi vinki Zmist 1 Istoriya 2 Priklad 3 Inshi prikladi v ukrayinskij poeziyi 4 Dzherela 5 PosilannyaIstoriya red Vinok sonetiv vinajdenij v Italiyi v XIII st Ce dosit skladna poetichna forma yaka potrebuye vid poeta vishoyi majsternosti Avtorom pershih ukrayinskih vinkiv sonetiv ye Ivan Golovackij vidavec Vinka rusinam na obzhinki Na pochatku HH st z yavlyayutsya kanonichni ukrayinski vinki sonetiv U 1918 r vinok sonetiv u Literaturno naukovomu visniku opublikuvav poet Mihajlo Zhuk Inshij vinok Argonavti u tomu zh 1918 roci stvorenij Arkadiyem Kazkoyu Ale vin za zbigom obstavin ne buv opublikovanij v ti roki i z yavivsya drukom lishe u 1989 roci Priklad red Ozero bachu u snah Za Lidiyeyu Mokiyevskoyu Vologda Vinok sonetiv Madrigal Omana snu gliboka i yasna Z nebes meni spodivane poslannya Energiyi neznanoyi struna Roz yatrit dushu strumom trepetannya Ozvetsya stogoloso dalina Bagryancem ozera umiyetsya svitannya A des tam gaj i dim mij virina Chudova mit osyagnennya za grannyu Utrachenih yazichnickih chasiv U cih miscyah nash praotec hodiv Sobi vpodobavshi cyu Bilozersku zemlyu Nurtuyut hvili ozera mov dzvin A bereg lunko strimuye rozgin Haj son triva ya nurt jogo priyemlyu 1 Omana snu gliboka i yasna Nezrimo vinikayuchi iz nochi V toj vichnij kraj zaproshuye vona De hvilya zagadkove shos shepoche De marevo samotnogo chovna Sho na kanali veslami plyuskoche De rannoyi zirnici tayina Peredrika bentezhne i uroche Shalenstvo snu v dushi moyij vita Yij do snagi bezumna visota Vid dosvitku do piznogo smerkannya Za mit vidstupit temin temnota Htos yavitsya i tiho prochita Z nebes meni spodivane poslannya 2 Z nebes meni spodivane poslannya Ya tilki v sni zumiyu osyagti Bo vdosvita sloves tih odiyannya Porozrivaye burya suyeti Zalishitsya hiba sho spogadannya Nastane den i shob dijti meti Novim trivogam i novim vagannyam Dozvolyu ya u serci prorosti Ah tilki b znati skilki tam she viku Terpitimut poeta nedoriku Cya put doroga j ridna storona Ta rozum nash vlashtovanij bezliko Chi vmistit nashu pisnyu smutku j kriku Energiyi neznanoyi struna 3 Energiyi neznanoyi struna Vishuye son i de jogo zagadki I smisl yakij u vidivah zrina Hto poyasniti zmozhe mov lampadka Do glibini do sutnosti do dna Tuman rozsiyavshi i vishogo poryadku Slova znajshovshi v chomu novizna Trudiv moyih i v chomu yih rozgadka Vse vitlumachit vidno ne dano V vidinnyah tih nemov nime kino Ta divnih bukv mistichne poyednannya Rozbudit vse sho vzhe davnim davno V meni drimalo letargijnim snom Roz yatrit dushu strumom trepetannya 4 Roz yatrit dushu strumom trepetannya Vidkriye kod nechitanih pismen I des za grannyu svitoobertannya Pochuyu golosi ya tih siren Sho yih zabuvshi pro samovladannya Sprijmav plavec virivnyuyuchi kren Svoyeyi shhuni Ta novi strazhdannya Meni zvistuye Kniga melpomen I vir ne vir nemov na spoloh pticya Zletit dusha tudi de zaiskritsya Zirok vervechka dzvinko nezemna I spalahne mizh nih moya zirnicya Moya rozrada vtiha tayemnicya Ozvetsya stogoloso dalina 5 Ozvetsya stogoloso dalina Prijdut u son i vulicya znajoma I ozero j shemlivi imena Mov z arkushiv zabutogo albomu Bulvaru gen vkazivka napryamna Sho za topolyami hovaye vtomu Os drevnij val istoriyi luna Yak legko tut bo tut ya znovu vdoma Meni zvidsil taka vidniye dal Sho tonut v nij i gore i pechal V dushi nepereborni porivannya J nichogo vzhe v minulomu ne zhal Nehaj pitmi rozviyetsya vual Bagryancem ozera umiyetsya svitannya 6 Bagryancem ozera umiyetsya svitannya I nochi nibi zovsim ne bulo A ya usya vagannya vsya blagannya A skilki lit vikiv uzhe splivlo Mogo napivdrimotnogo blukannya I skilki rik v ozera zateklo I skilki dol zanesenih v pisannya Zibralo yih vologe tmyane sklo A chas nad nami napina vitrila Na zhal zbagnut zdebilshogo nesila Koli pidsterezhe nas milina Tozh mi umit bodaj nas liho bilo Vzhe letimo obpalyuyuchi krila A des tam gaj i dim mij virina 7 A des tam gaj i dim mij virina Ale silnishi buri i znegodi I sho krutisha dastsya vishina Tim vniz strimkishi steregtimut shodi I nas pogline chas tryasovina Ne vir ne bude rodu perevodu Tozh marnovirnist nasha i smishna I zhalyugidna yak prognoz pogodi Pro sho zvishaye vidivo zi snu Sho zniklo nache sutin na stinu Nad nim ne vladne zhodne zaklinannya To yak zhe dolyu ya svoyu zbagnu Znannya pro ce spivmirne znamenu Chudova mit osyagnennya za grannyu 8 Chudova mit osyagnennya za grannyu Kolishnih dniv urivkiv snovidin Ale navryad chi ti na zapitannya Znajdesh ne vidpovid bodaj himernu tin Togo sho doleyu zvemo chi beztalannyam Togo sho z zavodej vivodit na bistrin Bo ye taki zhorstka mezha piznannya I nedosyazhna v neyi visochin Ta dol lancyug miljoni lit ne rvetsya Do lanki lanka z viku v vik kuyetsya A znachit viryu ya sho j pogotiv V moyeyi doli nache u forteci Ye svij sekret poslannya plominec ye Utrachenih yazichnickih chasiv 9 Utrachenih yazichnickih chasiv Ne zberegli nam knigi litopisni Tomu ne znayu hto v meni ozhiv Chij golos ozivayetsya u pisni Minali dni taki yak sotni dniv Minala dolya tiha i bezvisna Voni zhili sered gustih lisiv She zbereglasya stezhka yih pervisna Imen nema Ale krasivi licya I smutok sho tayitsya u zinicyah V ikonah bachu nache divo z div V nichnih doshah i v spalahah zirnici Virazno uyavlyayu to ne snitsya U cih lisah nash praotec hodiv 10 U cih lisah nash praotec hodiv Nazvav ozera bolota i riki I tim pro sebe pam yat zaroniv I ne zitretsya karb ocej doviku Burhlivij chas v vinochok dol zapliv I mij buketik kvitu nevelikij Ce vzhe uvichneno tut z yednannya shlyahiv Yaki zblizhali svit bagatolikij Ishli v pivnichnij i v pivdennij bik Dobro j lyubov roznosyachi navik De shlyah bilsh sutnij ya j ne vidokremlyu U freskah hramu toj dalekij vik Koli yakijs neznanij cholovik Sobi vpodobav Bilozersku zemlyu 11 Sobi vpodobav Bilozersku zemlyu Ne vin odin Bo tut taka krasa Tremka minorna chista pozazemna Yaki tut ranki i yaka rosa I yak zirki zchudovano j nedremno Vdivlyayutsya v glibin a nebesa Daruyut vodam barvu sino temnu Tut nepovtorna sonyachna yasa Nad shilom valu dosit she visokim A kolo ozera vrochistishayut kroki Sama minuvshina syagaye tih glibin Ta ne zaris kushami riv shirokij Syudi iz hash bizhat strumkiv potoki Nurtuyut vodi ozera mov dzvin 12 Nurtuyut vodi ozera mov dzvin I ye kanal bilya staroyi lavi O yak bagato pam yataye vin Smoloyu pahne vtomlena zaplava Idut viki j vznaki dayetsya tlin Topoli lish nezminno velichavi A takozh ne shvidkij do peremin Nash drevnij val velichnij v ratnij slavi Jomu nad svitom dovgo panuvati Hocha nisho ne vichne budut vtrati Adzhe zhittya nihto ne spinit plin A misto haj ponad viki i dati Stoyit nad ozerom de hvilya rizkuvata A bereg lunko strimuye rozgin 13 A bereg lunko strimuye rozgin Lish bichevnik napliv jogo udariv Vidbiti mozhe v yazzyu motuzin Na rubezhi svoyim stoyit nedarom I pam yataye shurhotinnya linv Koli po ozeru jshli barzhi iz tovarom I burlaki mogutni yak odin Iz zlidarem dililisya navarom Ta nepomitno son svij big spinya I ya bredu vzhe majzhe navmannya Abi za mit vernutisya na zemlyu Pogline nas himerna metushnya J poblyaknut radist i prinadi dnya Haj son triva ya nurt jogo priyemlyu 14 Haj son triva ya nurt jogo priyemlyu Dushe moya ti vdoma she pobud Tut vse take bentezhne i priyemne A vdosvita prolyazhe insha put Radiyu ya vidkrito nizhno shemno Udaram hvil i osyagayu sut Letyuchih dniv i krapel nedaremnih Na listi verb yak obvazhnila rtut Voni dlya ozera nove zhittya j pidmoga A pleskit hvil pro nih nemovbi spogad Yakij povtorit ranishnya luna A ya zabudu znovu vsi trivogi J polinu u nezvidani dorogi Omana snu gliboka i yasna Volodimir Yashuk dd dd dd dd dd dd dd dd dd Inshi prikladi v ukrayinskij poeziyi red Vasil Bobinskij Nich kohannya Arhivovano 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Ivan Iov Lyubit mene vrozhayem i zemleyu Valerij Gnatyuk Zgvaltovana mriya Arhivovano 18 travnya 2012 u Wayback Machine Inna Ryabchenko Zasmaglilim dimom pahne vechir Inna Ryabchenko Shukayu iskru z vichnogo vognyuDzherela red Vinok sonetiv v ukrayinskij poeziyi Genezis ta istoriya rozvitkuPosilannya red Vinok sonetiv Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 186 187 Magistral Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 5 Vinok sonetiv Leksikon zagalnogo ta porivnyalnogo literaturoznavstva golova red A Volkov Chernivci Zoloti litavri 2001 S 105 634 s Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Vinok sonetiv amp oldid 36090946