| Ця стаття не містить посилань на джерела. (березень 2022) |
«Відьма» — оповідання Михайла Коцюбинського написане 1898 року.
| Відьма |
|---|
| |
Сюжет Редагувати
Йон Броска житель молдаванського села. У нього є дружина Маріцца і дочка від першого шлюбу-Параскіцца.
Початок твору: до хати заходить тітка Прохіра- сусідка Йоги і розказує історію про те, як гналася за собакою, яка, на її думку, була перевтіленню відьмою. Коли вона добігла до виноградниках Йони то побачила Параскіццу «розтріпану і розхристану», це дало їй підставу звинуватити Проскіццу у відьмацтві. Йон не розуміє. Маріцца підтверджує розповіді Прохіри і вважає Проскіццу дивною, вона не держиться дому і часто навіть в ночі буває у своєму винограднику. Йон проте не вірить і захищає дочку. Але все ж на наступний день не дозволяє Проскіцці виходити з дому. Він їде на ярмарок. Про Проскіццу вже заговорили на селі, хтось розказував, що її бачив, як відьму. Проскіцца нудячись в хаті жаліє себе через негарний вид. Вона вважає себе некрасивою. Мачуха не жалує її, хлопець якого вона любить навіть не гляне на неї, бо вона не красива. Так вона поплакала, але все ж заспокоїлась. Вона вийшла на двір і біля неї проходила знайома сусідка, але та не привіталась(хоча завжди так робила). Дівчина щось запідозрила. На ярмарку Йон багато наслухався вигадок за відьмацтво Проскіцци, і сам помалу починав вірити. Йому порадили подивитись чи має на шиї Параскіцца хрестика, бо відьма не може його носити. Він так і зробив, але Маріцца все одно хрестила усе до чого б не торкалася Проскіцца. Так вона жила у нерозумінні і лиш виноградник рятував її від смутку. Однак одного разу коли Проскіцца була біля криниці діти на неї напали і обзивали відьмою. Тоді вона все зрозуміла, але це додало їй суму. Невдовзі до Йони зайшли сусіди Прохіра- з чоловіком. Вона порадила завести дочку до церкви, відьма на співі «Ми Херувими» починала скиглити як собака, і так можна було її виявити. Її чоловік був не згоден він казав що відьма має мати хвостик, а інакше нічого не може її виявити. Поголосок пройшовся по селу і до церкви зійшлось безліч народу. Всі чекали коли «відьма виявиться», але цього не сталось. Тоді лишився одним спосіб, подивитись чи не має Проскіцца хвоста. Так і сталось на наступну неділю багато людей посходилось до хати Йони, і Параскіццу поклали на ліжко і впускали по кілька жінок на «оглядини», нарешті автор ідеї, за згоди жінок прийшов і побачив що хвоста не має. Проскіцца хоч і засоромлена та раділа що її вже ніхто не звинуватить у відьмацтві.