Вогнетривкі глини — це глинисті породи з температурою плавлення 1580°C і вище. До вогнетривких глин відносяться не тільки власне глини з високою вогнетривкістю, а також вогнетривкі осадові глинисті породи, втративши пластичність в результаті геологічних процесів, такі як «сухарні глини» та ін.
Загальний опис Редагувати
В літературі, до вогнетривких глин також відносять вогнетривкі залишкові елювіальні і гідротермально-метасоматичні глинисті породи.
Висока температура плавлення (вогнетривкість) глинистої сировини зумовлена присутністю в ній глинистих мінералів групи каолініту і мінералів вільного глинозему. Домішки мінералів групи монтморилоніту підвищує пластичність і сполучну властивість сировини, а наявність мінералів групи гідрослюд поліпшує спікаємість. Таким чином, вогнетривкі глини являють собою глинисту сировину, що складається по суті з глинистих мінералів групи каолініту. В цьому відношенні вогнетривкі глини подібні з каолінами, від яких вони відрізняються перш за все гранулогічним складом.
Промислові поклади вогнетривких глин підрозділяються на чотири основних мінеральних типи: гідраргіліт-каолінітовий, каолінітовий, монтморилоніт-каолінітовий і гідрослюдисто-каолінітовий.
Використання Редагувати
Вогнетривкі глини використовуються в металургії для виробництва вогнетривів; в машинобудуванні — як зв'язка в суміші при виготовленні глинисто-піщанистих ливарних форм (переважно монтморилоніт і гідрослюдисто-каолінітової глини); в будівельному виробництві (переважно гідрослюдисто-каолінітові глини) і тонкої кераміки (мало-залізисті відмінності глин різного мінерального складу); у невеликій кількості для виготовлення промивальних рідин, а також для інших цілей.
В чорній та кольоровій металургії у великій кількості використовуються алюмосилікатні вогнетривкі вироби і матеріали, на виробництво яких витрачається майже 80 % видобутих у країні вогнетривких глин.
Промислово-генетичні типи покладів вогнетривких глин Редагувати
Розрізняють три промислово-генетичних типи покладів вогнетривких глин: 1) вивітрюваний (алювіальний); 2) осадовий; 3) аргілізації (гідротермально-метасоматичний). З них 99 % промислових запасів приходиться на родовища осадового типу.
Осадові поклади вогнетривких глин утворюються здебільшого за рахунок перемиву і перевідкладення потужних площових каолінітових і латеритних кір вивітрювання і зв'язаних з відповідними формаціями переливу й перевідкладення продуктів кори вивітрювання.
До цього типу належать майже всі відомі великі родовища, більшість з них — озерні.
Вогнетривкі глини в Україні Редагувати
Український щит характеризується великими перспективами для пошуків родовищ.
Балансом запасів УТДФ на 1.01.98 р. враховано п'ять родовищ вогнетривких глин: П'ятихатське (в полтавській світі) з запасами по категоріях А+В+С1 16 446 тис. тонн — розробляється Кіровоградським РУ (ВАТ) міністерство промисловості України. Протягом року було добуто 31 тис. т сировини, втрачено 1 тис. т Девладівське і Новопетрівське (в київській світі еоцену), Саксаганське і Первозванівське (в бучакській світі еоцену). Сумарні запаси по цих чотирьох родовищах становлять по категоріях А+В+С1 — 70 621 тис. т; С2 — 227 926 тис. тонн. Родовища не розробляються, перебувають у Державному фонді родовищ Держкомгеології України.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Наказ «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід» 17 грудня 2004.
- Вогнетриви та їх застосування
- Будівельне матеріалознавство / За ред. П. В. Кривенко. — К. : Ліра-К, 2012. — 624 с. — ISBN 978-966-2609-04-2.