Іван Максимович Владиченко (16 січня 1924, село Мокрий Єланчик, тепер Донецького району Донецької області — 19 серпня 2022) — радянський діяч, секретар ВЦРПС, голова Державного комітету СРСР з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1961—1966 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1966—1990 роках.
| Владиченко Іван Максимович | |
|---|---|
| Народився | 16 січня 1924 село Мокрий Єланчик, тепер Донецького району Донецької області |
| Помер | 19 серпня 2022 (98 років) |
| Громадянство | СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | ДВНЗ ДонНТУ |
| Партія | КПРС |
| Нагороди | |
Життєпис ред.
Народився в селянській родині.
З серпня 1941 по 1945 рік — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив механіком телеграфної станції штабної роти 13-го окремого гвардійського батальйону зв'язку 2-го гвардійського стрілецького корпусу на Калінінському та 1-му Прибалтійському фронтах.
У 1946—1951 роках — студент Донецького індустріального інституту імені Хрущова.
У 1951—1952 роках — помічник начальника дільниці, начальник дільниці на шахтах тресту «Чистяковантрацит» Сталінської області.
У 1952—1953 роках — 2-й секретар Чистяковського міського комітету КПУ Сталінської області.
У 1953—1959 роках — 1-й секретар Сніжнянського районного комітету КПУ Сталінської області.
У листопаді 1959 — листопаді 1964 року — голова ЦК профспілки робітників вугільної промисловості.
У листопаді 1964 — травні 1981 року — секретар Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС).
У травні — липні 1981 року — голова Комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при РМ СРСР. У липні 1981 — червні 1989 року — голова Державного комітету СРСР з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду.
З червня 1989 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.
Помер 19 серпня 2022 року в 98-річному віці.
Нагороди і звання ред.
- орден Жовтневої Революції
- чотири ордени Трудового Червоного Прапора
- два ордени «Знак Пошани»
- орден Вітчизняної війни І-го ст.
- медаль «За відвагу» (27.10.1944)
- медалі
- знак «Шахтарська слава» трьох ступенів
Примітки ред.
Джерела ред.
- Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг.: Историко-биографический справочник / Сост. В. И. Ивкин — М., 1999 (рос.)
- Владыченко Иван Максимович [ 3 листопада 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Поздравление с юбилеем Владыченко Ивана Максимовича [ 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)