Оле́на Миха́йлівна Верикі́вська (нар. 15 березня 1932, Харків — 22 вересня 2004, Київ) — українська піаністка, педагог. Донька композитора Михайла Вериківського, сестра Ірини Вериківської, дружина Едуарда Митницького. Заслужений працівник культури України (1993).
| Вериківська Олена Михайлівна | |
|---|---|
| | |
| Народилася | 15 березня 1932 Харків |
| Померла | 22 вересня 2004 (72 роки) Київ |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | піаністка, педагог |
| Відома завдяки | засновник регіонального конкурсу юних піаністів Олени Вериківської |
| Alma mater | Київська консерваторія |
| Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Батько | Вериківський Михайло Іванович |
| Родичі | сестра Ірина |
| Брати, сестри | Вериківська Ірина Михайлівна |
| У шлюбі з | Митницький Едуард Маркович |
| Діти | син Дмитро (1958), музикант |
| Нагороди | |
Життєпис Редагувати
1955 — закінчила Київську консерваторію (клас А. А. Янкевича-Янкелевича).
З 1955 — викладач класу фортепіано, з 1986 — завідувачка фортепіанного відділення Київського музичного училища ім Р. Глієра.
Водночас 1964—1971 років — викладач кафедри спеціального фортепіано Київської консерваторії.
Проводила майстер-класи в Польщі, Німеччині, Венесуелі.
З кінця 1980-х років започаткувала серію концертів «Антологія української фортепіанної музики».
1995 року організувала регіональний конкурс юних піаністів (з 2004 року — імені Олени Вериківської).
Пішла з життя 22 вересня 2004 року. 24 березня 2006 року в класі № 9 Інституту музики ім. Р. М. Глієра за підтримки Міжнародного благодійного фонду конкурсу Володимира Горовиця було відкрито меморіальну дошку її пам'яті.
Її син Дмитро (нар. 1958) — контрабасист, працює в оперному театрі міста Гера, Німеччина.
Режисер Едуард Митницький, який прожив з нею в шлюбі понад 52 роки, присвятив пам'яті своєї коханої дружини книгу «Леля», яка вийшла в світ 2006 року.
Нагороди Редагувати
Праці Редагувати
- Особливості фортепіанних творів М. Вериківського // Матеріали 1-ї конференції Асоціації піаністів-педагогів України. — Х., 1992
- «Митець, свідомий свого призначення». Спогади про батька: Збірник стаптей до 100-річного ювілею М. Вериківського. — К., 1997
Джерела Редагувати
- Олена Михайлівна Вериківська Київське Державне вище музичне училище ім. Р. М. Глієра
- Уроки Олени Вериківської. Регіональний конкурс юних піаністів тепер носитиме ім'я його засновниці / Тетяна Поліщук//day.kyiv.ua
- Нєпосєдова О. В. Її люблять // КіЖ. 1999, 13 листопада
- VI всеукраїнський конкурс — огляд юних піаністів Олени Вериківської
- Митницький видав спогади про свою дружинуgazeta.ua
- Пам'ять з музики і слів: Едуард Митницький та його «Леля» / Л. Олтаржевська Україна молода, 07.11.2006
- Пам'яті коханоїday.kyiv.ua
- Е. М. Митницький, О. В. Непосєдова. Леля. — К.: ТОВ Прес, 2006
Посилання Редагувати
- Вериківська Олена Михайлівна // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 327.
- М. А. Зарудянська. Вериківська Олена Михайлівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=33588 (дата звернення: 25.02.2021)