Вели́ке князі́вство Лито́вське, Ру́ське, Жемайтійське та ін. (дав.-рус. Велїкое кнꙗзство Лїтовское, Руское, Жомойтское і їныхъ, лат. Magnus Ducatus Lithvaniae, Rusiae, etc.) — монархічна держава у Східній Європі часів середньовіччя і нової доби. Одна з найбільших європейських держав пізнього середньовіччя, у час найбільшої могутності поширювала владу на територію сучасних Литовської Республіки, Білорусі, більшої частини України, крайньої західної частини Росії, невеликих частин Польщі (Підляшшя) та Молдови, загалом близько 1 млн км², на якій мешкало від 3,8 до 8 млн осіб різних етносів у різний час[⇨]. Столиця розташовувалася спочатку в Кернаве (гіпотетична), а згодом у Вільні (з 1322/1323).
Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтійське та ін. | |||||
| |||||
| |||||
Гімн Богородиця | |||||
Князівство у XV столітті | |||||
Столиця | |||||
Мови | Розмовні мови: литовська, старобілоруська, староукраїнська, татарська | ||||
Релігії | язичництво, православ'я, католицизм, уніатство, кальвінізм, лютеранство, юдаїзм, караїмізм | ||||
Форма правління |
| ||||
великий князь литовський | |||||
- 1236—1263 | Міндовг | ||||
- 1764—1795 | Станіслав Август Понятовський | ||||
Законодавчий орган | Сейм | ||||
- дорадчий орган | Пани-рада | ||||
Історія | |||||
- Засновано | 1236 | ||||
- Ліквідовано | 1795 | ||||
|
Існувала впродовж 1236—1795 років. Уперше назва «Литва» зафіксована у німецьких хроніках 1009 року. Велике князівство постало на землях балтських племен XIII столітті як язичницька держава Міндовга[⇨]. Вела перманентні війни із сусідами: Золотою Ордою і Московією на сході, Тевтонським орденом на заході, Польщею та Галицько-Волинським князівством (Руським королівством) на південному заході. Велике князівство значно розширилося — від Балтики до Північного Причорномор'я — у XIV столітті за правління Гедиміна та його нащадків[⇨].1385 року великий князь литовський Ягайло уклав Кревську унію з Польським королівством, згідно з якою обидві монархії об'єднувались під владою єдиного правителя[⇨]. 1569 року, за результатами Люблінської унії, Велике князівство об'єдналося із Короною Польською у федеративну державу Річ Посполиту[⇨]. До 1569 року князівство керувалося спадковими монархами, що носили титул Великих князів Литовських, Руських і Жемайтських; після 1569 — виборними монархами, що мали подвійний титул Королів Польських і Великих князів Литовських[⇨]. Децентралізована влада на місцях належала князям і шляхті різних національностей. Через занепад Речі Посполитої у XVIII столітті, 1772 року відбувся перший поділ Речі Посполитої. У 1792 і 1795 роках, після другого й третього поділів, терени колишнього Великого князівства остаточно анексовані Російською імперією[⇨].
1387 року в князівстві було прийняте християнство за латинським обрядом[⇨]. В елітарній культурі певний час панували руська мова (староукраїнська) та православ'я, які в кінці XVI—XVII століть після Люблінської унії потіснили польська мова та католицизм[⇨]. Основний масив документальних джерел з історії Великого князівства зберігся у складі Литовської метрики — архіві литовської державної канцелярії. З тогочасних оповідних джерел найбільший інтерес становлять білорусько-литовські літописи[⇨].
Назва
- Велике князівство Литовське (біл. Вялікае Княства Літоўскае, лит. Lietuvos Didžioji Kunigaikštystė, ст.-укр. Великое Князство Литовъское, лат. Magnus Ducatus Lituaniae, пол. Wielkie Księstwo Litewskie) — коротка офіційна назва; скорочено — ВКЛ.
- Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтське (ст.-укр. Великое Князство Литовъское, Руское, Жомоитъское) — повна офіційна назва, з І Литовського статуту.
- Велике князівство Литовське і Руське (ст.-укр. Великое Князство Литовъское и Руское) — коротка неофіційна назва яка часто використовується в історіографії для означення високого впливу руського елементу в історії Великого князівства.
Історія
Утворення
Починаючи з XIII століття на Поніманні, у боротьбі з німецькими лицарями-хрестоносцями (Тевтонський і Лівонський орден) та галицько-волинськими князями формується литовська держава. Перша літописна згадка в Галицько-Волинському літописі датується 1219 роком. Одне з головних завдань, задля чого утворювалось Велике князівство Литовське — об'єднати східно-балтські племена (аукштайтів, жемайтів (жмудь), частину ятвягів, куршів) та русинів для захисту від зростання німецької експансії та поширення католицизму.
- Кордони літописної Литви за Єрмоловичем
- Балтійські племена, 1200 рік
- Мапа Литовського князівства, 1250 рік
- Булла Папи Римського від 1251 року
- Підроблена печатка Міндовга
- Тракайський замок
Засновником князівства вважають князя Міндовга (1219—1263), який впродовж 1230-1240-тих років об'єднав частину східно-балтських племен, приєднав до Литви Чорну Русь з містами (Волковиськ, Слонім і Новгородок) і був урочисто коронований 1253 року в її центральному місті Новгородку. Пізніше коронації не удостоївся жоден із володарів Великого князівства, хоча питання про литовську корону активно обговорювалося, особливо за часів Вітовта. Міндовг приєднав до своєї держави частину Турово-Пінської та Полоцької земель з містами Гродно, Полоцьк, Вітебськ; ходив походами на Смоленськ, Чернігів.
Приєднання Русі
У XIV столітті литовські князі з роду Гедиміновичів вдало скористались початком занепаду Золотої Орди в процесі збирання і переділу руських земель, спустошених в середині XIII століття навалою Батия. Співвідношення слов'янських та власне литовських земель у складі Великого князівства 1341 року було 2,5 до 1, а 1430 року вже як 12 до 1. За Ґедиміна (1316–1341) відбулося зміцнення територіальної єдності Великого князівства (приєднались Мінськ, Орша, Берестя, Пінськ, Турів, відбувалися спроби приєднати Київське князівство), утвердження спадковості князівської влади. «Хроніка Литовська» пише, що 1322 року Гедимін захопив Житомир, Київ, Канів, Черкаси, Брянськ, Переяслав. Цього року відбулась битва на річці Ірпінь за три милі від Києва, з боку Русі брали участь князь переяславський Олег, луцький князь Лев , Роман Брянський з лицарством і військами, Станіслав, князь київський, і татари. В результаті перемоги Литви Гедимін поставив старшим намісником своїм Міндовга Гольшанського. Станіслав і Роман втекли до Рязані.
1340 року литовський князь Любарт Гедимінович (хрещений під іменем Дмитра) зайняв Волинь. Основний масив українських земель було приєднано до Литви за князювання Ольгерда. Він приєднав Чернігівсько-Сіверські (1357—1358), Подільські (1363) та Київські землі (1362—1363), завдавши поразки 1362 року на Синіх Водах татарам. Нові землі приєднувалися як шляхом завоювання, так і через мирні ініціативи (угоди, шлюбні і родинні союзи) з переважанням останніх. Консолідація литовських та білорусько-українських політичних сил була відносно добровільною. Литовські князі виступили заміною Рюриковичам у процесі об'єднання руських князівств. Вони діяли за принципом «нового не вводимо, старого не міняємо», активно переймали руську культуру: право («Руська правда»), мову, православ'я, активно укладали шлюби із руською знаттю. Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав Європи. Це був союз багатьох земель, влада в яких була в руках місцевої шляхти під верховенством великого князя. Наявний у такому приєднанні елемент загарбання історики іноді мінімізують антиординським спрямуванням литовської політики та її традиціоналізм. Але більш історичною є думка про договірну природу взаємин між володарями ВКЛ та Золотої Орди, наслідком чого стало створення литовсько-татарського кондомініуму (сумісного володіння) земель колишньої Київської Русі. Політичний устрій Литви у XIV столітті мав риси діархії — співправління володарів, які княжили у Вільно і Троках. Лише наприкінці століття за Вільно закріпився статус столичного міста.
- Руїни замка Ґедиміна у Вільнюсі
- Замок Любарта у Луцьку
- В'їзд Ґедиміна до Києва
- Печатка Вітовта з гербами Литви, Жемайтії та Русі (хрест)
- Експансія Литви на землі Русі
У 1381—1384 роках у Великому князівстві відбулася перша громадянська війна за владу між потомками Гедиміна. Завершилась компромісом, який, однак, не задовільняв жодну зі сторін. 1384 року герб «Погоня» став державним гербом.
Зближення з Польщею
Для зміцнення внутрішнього та зовнішньополітичного становища князівства у боротьбі з експансією Тевтонського ордену, посилення державної влади та централізації, 14 серпня 1385 року князь Ягайло уклав Кревську унію з Польщею — шлюбний договір, за яким Ягайло прийняв католицтво і став польським королем під ім'ям Владислава II (1386—1432). Ягайлу не вдалося створити єдину державу, але унія визначила процес зближення Великого князівства та Польщі й поступове зменшення ролі руських елементів у державі, що стало ще помітнішим із переходом у католицтво владної верхівки князівства 1386 року. Процес , затягнувся на довгі роки, останньою 1414 року було охрещено Жемайтію.
Невдоволення частини литовсько-руської шляхти зближенням з Польщею призвели до початку другої громадянської війни. Унаслідок Острівської угоди 1392 року намісником Ягайла у Литві (з 1395 року став використовувати титул Великий князь Литовський) став Вітовт Кейстутович (1392—1430), його двоюрідний брат. Він проводив державницьку політику «великого княжіння на всій Руській землі», централізував владу, замінив удільних князів на намісників, ліквідував Київське, Подільське, Новгород-Сіверське і Чернігівське князівства. Наприкінці XIV століття хан Тохтамиш спеціальним ярликом формально скасував режим підлеглості Орді руських земель, що перебували під владою великого князя Вітовта. Вітовт розбудовував на півдні українських земель систему опорних укріплень (в Брацлаві, Черкасах та ін.), ставив фортеці у південних степах (Дністровський лиман), здійснив у 1397—1398 два переможні походи проти Золотої Орди. Під час князювання Вітовта значно поширилась українська територіальна колонізація на південь та схід, аж до Чорного моря — києво-руське наприкінці XIV — початку XV століть населення звело кілька укріплень та замків: Караул (на Дністрі), Чорне місто (Черн на Дністровському лимані, на лівому (овідіопольському) березі), Коцюбіїв (Кацібей, Качибей — на берегах Одеської затоки, між двох лиманів — Хаджибейського (Кацибей) і Куяльницького (Куганлик); на місці сучасної Одеси), кілька військових поселень на Південному Бузі (Бужин?) і нижньому Дніпрі (Дашів та Вітовтова Митниця).
З 1398 року Литовська держава стала називатися Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське.
- Кревська унія
- Коронування Ягайла
- Литовсько-московська війна 1406—1408 років
- Битва на Ворсклі 1399 року
- «Ґрюнвальдська битва», Ян Матейко, 1878 рік
- Спалення Єдигеєм Києва 1416 року
12 серпня 1399 року золотоординський темник Єдигей, засновник Ногайської орди завдає нищівної поразки у битві на Ворсклі литовським військам. Зупинилося становлення самостійної Литовсько-Руської держави, а Вітовт був змушений іти на зближення з Польщею, 1401 року була підписана Віленсько-радомська унія, за якою його було визнано довічним правителем Литви, а унія з Польщею відкладалась до часу його смерті. 1408 року Вітовт завершує литовсько-московську війну й встановлює кордон із Московським князівством по річці Угрі. Ці події перекреслили плани Вітовта про об'єднання в межах литовської державності всієї Русі. Зближення із Польщею створило умови для перемоги над Тевтонським орденом у Грюнвальдській битві 1410 року, приєднання Жемайтії та земель за Німаном до князівства, водночас сприяючи привласненню українських земель польським панством, поширенню в Україні польського шляхетського права та фільварково-панщинної системи. 1413 року Вітовт уклав Городельську унію з Ягайлом, що підтверджувала політичну автономність Великого князівства незалежно від постаті її великого князя. Водночас цей документ поклав початок уніфікації суспільно-політичних інституцій: утворення воєводств і каштеляній, поширення на литовське боярство системи польських гербів тощо. 1415 року в Новгородку Вітовт висвятив всупереч волі константинопольського патріарха київським і литовським митрополитом Григорія Цамблака. Натомість сили кочовиків на південно-східному фронтирі його держави залишались при силі, 1416 року Єдигей спалив Київ, але не спромігся захопити його замок.
Громадянська війна
По смерті Вітовта 1430 року розгорнулась боротьба за великокняжий престол між Свидригайлом Ольгердовичем, сином Ольгерда та братом Ягайла (якого підтримали православні й промосковські бояри з князями) та Сигізмундом Кейстутовичем (дотримувався прозахідного вектора розвитку князівства). У ніч з 31 серпня на 1 вересня 1432 року на Свидригайла було вчинено замах, його владу узурпував Сигізмунд Кейстутович. Протистояння політичних партій переросло в феодальну громадянську війну. Протягом 3 років (1432—1435) в межах князівства фактично існувало дві держави — власне Литва (сьогодні Білорусь + Литва), яким володів син Кейстута та брат Вітовта — Сигізмунд, і Велике князівство Руське. Остаточно перемогла партія Сигізмунда, який сам став жертвою змови 20 березня 1440 року. Проте Свидригайло спромігся об'єднати під своєю владою Волинь та Поділля і створити удільну державу — Волинське князівство, яке було скасоване після його смерті 1452 року. 1440 року на 30 років було відновлено удільне Київське князівство, на чолі якого стояли внук Ольгерда Олелько Володимирович (1443—1455), а пізніше правнук Семен Олелькович (1455—1470).
- Реконструкція печаток Свидригайла Ольгердовича
- Печатка Сигізмунда Кейстутовича, 1437 рік
- Велике князівство Литовське, 1434 рік
- Печатка Казимира IV Ягеллончика
Протистояння Москви та Польщі
Ситуація в країні стабілізувалася з обранням великого князя Казимира IV Ягеллона польським королем 1447 року особиста унія перетворилася на династичну — через обрання великих литовських князів одночасно і польськими королями (утвердження нової династії — Ягеллони, нащадків Ягайла, до 1572 року). Спроби литовсько-руської еліти отримати окремого від Польщі правителя не здобули успіху. Польські магнати вимагали приєднання до Польщі Волині та Східного Поділля, але Казимир IV відхилив домагання польських феодалів. Західні українські землі увійшли до складу Польщі як Руське і Подільське воєводства, боярам надали ті самі права, що були у польської шляхти, містам місцеве самоврядування — магдебурзьке право. 1452 року були остаточно ліквідовано Волинське князівство, а 1471 року — Київське. 1481 року князі-«самостійники» спробували утворити змову, але її було придушено у зародку.
Наприкінці XV століття у Великому князівстві відбулися певні зрушення в системі організації влади. Дорадчий орган, пани-рада, фактично підпорядкував собі великокнязівську владу, стали скликатися загальношляхетські сейми. Політичний та державний устрій держави формувався як станово-представницька монархія, влада в якій сконцентрувалася в руках литовської магнатсько-шляхетської верхівки. Відбулося посилення влади феодалів над селянством, оформлення їхньої особистої залежності, втрата прав на землю. Від 1468 року правова сфера регламентувалася . Створені у цей час (доповнені пізніше рецепцією римського права Литовськими статутами) правові норми зберігали свою дієвість до XIX століття.
Після смерті Казимира IV персональну унію Польщі й Литви було розірвано: великим князем став його молодший син Олександр Казимирович (1492—1506), а польським королем — його брат Ян I Ольбрахт (1492—1501). Після смерті останнього 1501 року обидві держави знову з'єдналися, Олександр посів польський престол. Пізніше польську корону разом з литовським великокняжим престолом успадкували його син Жигмонт, або Сигізмунд I (1506—1548) та онук Сигізмунд II Август (1548—1572).
Впродовж XV—XVI століть велике князівство розбудовувалось на основі територіально-федеративного принципу, а низка тогочасних «земель» користувалася власним правом, закріпленим у спеціальних привілеях, що фіксували норми Вітовтової доби. У цей же час землі Литви стали об'єктом претензій з боку Великого князівства Московського, володарі якого заявляли права на давньоруську територіальну спадщину, посилаючись на генеалогічний зв'язок із давніми київськими князями — Рюриковичами. Ідеологічне протистояння переросло в серію виснажливих війн. З другої половини XV століття у становищі Великого князівства відбуваються значні зміни: послаблення Золотої Орди, посилюється московсько-литовський конфлікт за руські князівства, з 1480-х років починаються набіги татар Кримського ханства. Одночасно відбувається асиміляція руської політичної верхівки. Останнім виступом руських князів, нащадків Рюрика, було повстання князів Глинських 1508 року. Воно було придушено, князі з частиною земель (Стародубщина, Чернігівщина, Новгород-Сіверщина) внаслідок московсько-литовської війни перейшли до Московщини. 1514 року війська Костянтина Острозького у битві під Оршею розбили армію Василія III і зупинили на деякий час загарбання Москвою руських земель.
Радомська конституція 1505 року визначила органи станової монархії держави — двопалатний сейм (сенат, шляхетська хата), шляхетські сеймики, що отримали право на законодавчу діяльність та деякі функції управління. В першій половині XVI століття під впливом соціально-політичних процесів у Польщі зростала активність литовської шляхти, посилилося прагнення обмежити всевладдя магнатів, розширити свої політичні права. З 1512 року шляхта почала надсилати своїх депутатів до сейму. Виняткове становище шляхти та магнатів у Великому князівстві Литовському, закріпачення селянства оформили Литовські Статути 1529, 1566, 1588. Одночасно князівська влада здійснювала ліквідацію удільних князівств на руських землях, сприяла адміністративній централізації. За адміністративною реформою 1564–1566 Велике князівство Литовське було поділене на 13 воєводств; на українських землях було утворено Київське, Волинське та Брацлавське воєводства.
- Костянтин Острозький на українській монеті
- Битва під Оршею, 1514 рік
- Монета Олександра Ягеллона. Початок XVI століття
За вказівкою польського короля Сигізмунда I у 1506—1548 зібрано відомості про стан південних кордонів Великого князівства Литовського на південному сході України[]. Південно-західний кордон Литовського князівства проходив від річки Мурафа, лівої притоки Дністра (на півдні Вінницької області), далі униз по Дністру до Чорного моря; по чорноморському узбережжю до Дніпровського лиману, включаючи руський Дашів (сучасний Очаків), йшов по Дніпру доходячи до острова Тавань (тут знаходилася переправа, котру спільно утримували литовський князь і кримський хан); далі переходив на Кінські Води; з лівого берега Кінських Вод виходив на Приазовську височину; далі звертав на (знаходився при впадінні в праву притоку Вовчої річки Солона); далі йшов до джерел річки Самара; далі переходив Сіверський Донець і по правому берегу Осколу йшов на Тиху Сосну (права притока Дону); далі підходив до південно-західного кордону Московського царства.
Утворення Речі Посполитої
Неспроможність протистояти тискові Московії в Лівонській війні (1558—1583), а також прагнення шляхти обмежити магнатів, зрівняти права з польською шляхтою дали поштовх до підписання 1 липня Люблінської унії на сеймі що тривав з 10 січня по 12 серпня 1569 року.
Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське утворило з Королівством Польським єдину федеративну державу — Річ Посполиту (Республіку). Держава керувалась обраним королем, що коронувався у Кракові як польський король і великий князь литовський. Сейми тепер могли скликатись лише спільні. Зовнішня політика концентрувалась в одних руках. У складі Речі Посполитої Велике князівство Литовське зберегло певну автономію: свої органи адміністративного управління, військо, фінанси (карбувалась власна монета — пенязь), судочинство, що велося на основі Литовських Статутів, державну («руську») мову. Одночасно пришвидшилось спольщення та окатоличення еліти Великого князівства Литовського — переселення поляків, поширення польської мови та католицької релігії, домінування польської культури.
Також за умовами унії ВКЛ втрачало майже всі українські землі — Київське, Волинське і Брацлавське воєводства на користь Польської Корони. У межах Великого князівства Литовського залишились тільки північно-західні руські землі — Берестейщина й Пінщина. У загарбанні українських земель польська владна верхівка разом із ополяченими руськими боярами використовувала антитезу московській ідеї збирання земель Рюриковичів.
- «Люблінська унія», Ян Матейко, 1869 рік
- Люблінська унія
- Герб Речі Посполитої
- Карта князівства з підписом «Литва», 1596 рік
- Карта Речі Посполитої, 1569 рік
- Карта Великого князівства Литовського та інших прилеглих до нього регіонів у 1613 році
Внутрішню й зовнішню політику Речі Посполитої визначала Польща, але провідна роль магнатів у Великому князівстві Литовському зумовила посилення їхньої ролі в Речі Посполитій. Розорення дрібної та середньої шляхти з кінця XVI-го століття сприяло підпорядкуванню її магнатам та домінуванню магнатської верхівки в соціально-політичному житті держави. На початку XVII-го століття шляхта спробувала посилити свої позиції, використавши Реформацію та конфіскацію церковних земель. Але в 1606–1607 роках Сигізмунд ІІІ розгромив рокош — масовий збройний виступ шляхти.
Козацтво
Супроти татарських набігів на північній межі Дикого Поля з селян, що рятувались від закріпачення на великих фільварках формуються козацькі ватаги. Своєрідними «дверима» в Поле з боку густо заселеного Середнього Подніпров'я були пороги Дніпра, а за порогами починався Низ. Річище тут було засіяне безліччю островів, a Дніпро розділявся на рукави, утворюючи чисельні озера, затоки й протоки — Великий Луг. Слово «козак» тюркського походження й означає «вільну людину». «Козакування» полягало й у землеробстві, рибальстві, тваринництві й полюванні, час від часу вони супроводжували східні каравани. Перша писемна згадка про козаків датується 1492 роком, що напали на турецький корабель у Дніпровому гирлі. Магнати спочатку переважно прихильно ставились до козацтва, як до вільних служилих людей нижчих прошарків; тут давалися взнаки прагнення зняти соціальну напругу, що виникала під час ревізій, а також необхідність оборони південних кордонів Великого князівства. В умовах турецько-татарської агресії в державі фактично не було створено систему оборони, яка система вимагала постійної армії, великих податків, що могло посилити владу великого князя і призвести до втрати станових привілеїв магнатів і шляхти. Шляхта Великого князівства Литовського, що одночасно виступала й державцями на місцевому рівні, розглядала козаків як союзників та як постійну силу, що вела боротьбу проти татар і турків.
Зростання чисельності козацьких ватаг та їхні набіги на землі Кримського ханства створювали постійну напругу у відносинах між литовськими князями і ханом (пізніше Османською імперією). 1556 року магнат Дмитро Байда Вишневецький заради боротьби з кочовиками засновує першу козацьку січ, дерев'яну укріплену залогу, за порогами Дніпра на острові Мала Хортиця. Перша документальна згадка про січ зустрічається у Мартина Бельського. 1559 року, перебуваючи на службі московського царя Івана Грозного воює Азов у пониззі Дону, а 1570 року запорожці тут засновують Черкаський городок, першу столицю Дінського козацтва. Робив також походи на Молдову, був схоплений османами і страчений через підвішування на гаку 1562 року. За свої діяння став популярним героєм усної народної творчості.
Запорожці мали військово-демократичний устрій політичного життя, усі питання вирішували на загальних радах шляхом одностайного прийняття, керівні органи були виборними — отамани та козацька старшина. З часом внаслідок поступового майнового розшарування старшина все більше перебирала на себе владні важелі, відбувалось розшарування й віддалення від бідної частини — голоти, сіроми. Переважна більшість козаків з руських людей, також траплялися татари, московити, поляки, угорці і німці. Князь Василь-Костянтин Острозький з метою приборкання козацтва обрав інший шлях й першим почав їх винаймати за платню як прикордонників. Уряд Великого князівства Литовського і гетьман Григорій Ходкевич використовували їх як гарнізони фортець, для розвідки, охорони. Козацькі загони підпорядковувались великому князю литовському.
- Острів Мала Хортиця
- Дмитро Байда Вишневецький
- Козак Мамай
- Трахтемирів, гравюра 1687 року
- «Запорожці пишуть листа турецькому султану», Ілля Рєпін, 1880 рік
Польський король Сигізмунд II Август 1572 року прийняв на державну службу 300 реєстрових козаків під проводом Яна Бадовського, а 1578 року інший король, Стефан Баторій розширив загін до 500 найманців із базою в Трахтемирові. Реєстровцям надали ряд привілеїв: самоуправління, власний виборний гетьман (Ян Оришевський), право володіти землею. Запорозькі ж козаки перебували на нелегальному становищі.
Під час Хмельниччини війська Великого князівства брали участь у боротьбі проти української козацької держави. Литовський гетьман Януш Радзивілл (1612—1655) керував каральними походами в Україну, розправою над населенням у захопленому в 1651 році Києві. У 1654 році його війська розгромлені українськими козаками в Білорусі.
Занепад
Із середини XVII століття спроби Великого князівства Литовського зберегти свою широку автономію в Речі Посполитій закінчилися невдачею. Цьому сприяла шляхетська анархія, політика литовських магнатів, які прагнули задовольнити власні амбіції, а також зовнішні фактори. Поступово Велике князівство втратило риси державності та перетворилося на звичайну провінцію Польщі. З другої половини XVII століття не збиралися окремі сейми Великого князівства Литовського; його представників у сеймі Речі Посполитої було менше третини. В кінці XVII століття серед великолитовських магнатів розпочалась громадянська війна між впливовими магнатськими родами спричинена надмірним посиленням шляхетського роду Сапіг. А події Північної війни 1700–1721 років, воєнні дії на території Великого князівства, інтервенція Швеції та Росії — призвели до економічного хаосу, загибелі ⅓ населення. Рішеннями сейму в 1788–1792 роках було ліквідовано залишки автономії — створено єдині для Речі Посполитої органи виконавчої влади, військо, фінанси. 1795 року більша частина Великого князівства за третім поділом Речі Посполитої увійшла до складу Російської імперії.
- Театр бойових дій Великої Північної війни
- Поділи Речі Посполитої
- Карта князівства в праці Тобіаса Лоттера, 1740 рік
У XIX столітті історичну назву Литва, яка до того часу використовувалася стосовно сучасних білоруських, українських і литовських територій, успадкувала сучасна Литовська республіка, яка проголосила незалежність 1918 року. У 1940 та 1944 роках Литву було двічі окуповано й анексовано СРСР. 1991 року Литва відновила незалежність.
Державний лад
Державний лад у Великому князівстві був синтезом давньоруських і польських державотворчих традицій, з домінуванням останніх. Синтез ранньофеодальних інститутів литовських племен з розвиненими інститутами пізньофеодального ладу Західної Русі, сприйняття Литвою руської культури і традицій, дають можливість трактувати Велике князівство Литовське правонаступником Київської Русі.
Великий князь
Найвища влада у Великому князівстві належала великому князеві («господарю»). Характер цієї влади змінювався впродовж століть від повновладного господаря над литовськими землями і контрагента у відносинах з удільними князями, через єдинодержавне правління, до гаранта суверенітету литовського панства в Речі Посполитій. Династичний принцип визнання князя поступово змінився виборним правом шляхти.
Пани-рада
Поступово у державі авторитету набрала господарська рада, або пани-рада, яка перетворилась з дорадчого органу при великому князеві (на зразок боярських дум) на вищий управлінський апарат — державний уряд. До складу пани-ради входили маршалок, канцлер, підскарбій, гетьман, воєводи, каштеляни, старости, єпископи та ситуативно великі землевласники (магнати). Юридично функції пани-ради були оформлені привілеєм 1482 року, який уперше санкціонував її законодавчу роль, а привілей 1506 року Литовські статути законодавчо закріпили фактично набуті нею права. Незважаючи на визнання за великим князем литовським владних прерогатив, їхнім факт, носієм стала рада. Коли на початку XVI століття впливовим загальнодержавним представницьким органом стає Сейм, із загального ряду членів пани-ради виокремлюється вузьке коло найвпливовіших державних мужів, що утворюють таємну раду.
Місцеве самоврядування
Місцеве самоврядування на руських землях спершу здійснювалося удільними князями. Найбільша централізація влади у Великому князівстві відбувається за князювання Вітовта, коли уділи поступово замінюють на воєводства. 1413 року було утворено перші великі воєводства — Віленське і Трокське. Під час адміністративної реформи 1564–1566 років всю територію Великого князівства було поділено на воєводства і повіти. На чолі воєводств стояли призначені князем воєводи, а повітів — старости. У самоврядних громадах нижчого щабля діяли виборні представники: старці, сотники, десяцькі, сорочники. У містах, які отримали магдебурзьке право, співіснувала адміністрація старост і міського магістрату, ратуші.
- Адміністративний поділ Речі Посполитої, 1619 рік
- Адміністративний поділ Великого князівства у XVII столітті
Сейм
Перше засідання Сейму відбулося 1507 року у Вільні. До сейму входили великий князь, члени пани-ради, земські та двірні урядовці. 1512 року була затверджена норма представництва — по 2 депутати від кожного повіту. На сеймах обирали великого князя, оголошували війну чи мир, скликали ополчення, вирішували питання оподаткування тощо. 1560 року було проведено реформу, внесено зміни до представництва, засновано інститут місцевих повітових сеймиків, які стали першою інстанцією для вирішення локальних питань. Після Люблінської унії литовський сейм злився з польським. Верховна влада у Великому князівстві перейшла до двірного уряду господаря, адміністрування виконувала пани-рада.
Судочинство
Традиційно право Великого князівства трактують як литовсько-руське право. Київська школа істориків початку XX століття аргументувала концепцію «західноруського права», за якою право Великого князівства слід включити до історії руського права поряд зі «східноруським» (московським), бо воно ґрунтується на давньоруському і логічно продовжує його в пізньому середньовіччі — ранньомодерному часі.
Судоустрій у Великому князівстві характеризувався співіснуванням недержавних (сімейного, вотчинного, громадського, церковного) і державних судів. Система державних судів складалась із судів окремої компетенції: великокняжих (надвірний, комісарський), замкових («гродський»), земських та підкоморських судів. Система доменіальних феодальних судів над підданими складалась з: церковних (духовні, доменіальні) та магістратських, ратушних і цехових судів у містах. Для кожного суспільного стану були свої станові суди.
У Великому князівстві введення виборних судів сталося майже на століття раніше, ніж в інших країнах Європи. 1581 року, в результаті судової реформи, було утворено , як основну інстанцію для апеляцій. Особливе місце відводилося копному суду, повноваження якого поширювалися на всіх жителів копного округу. Поступово шляхта виводилась з-під його юрисдикції.
- Литовська метрика 1511-1518 років
- Литовський статут 1588 року і слуцький пояс
- Магдебурзьке право литовському місту Біржай
- Українська монета на честь 500-річчя магдебурзького права Києва
Впродовж XIV—XV століть джерелом литовського права були джерела руського права: звичаєве, «Руська Правда», церковні статути Володимира та Ярослава. Згодом їх замінюють литовські великокняжі акти (листи, статутні грамоти, привілеї). Шляхетські привілеї видавались у 1387, 1413, 1432, 1434, 1438, 1447, 1457, 1492, 1522, 1566 роках. 1557 року видано . Серед кодифікованих зводів законів першим був 1468 року. У XVI столітті з рецепцією римського права його замінили три редакції Литовських статутів 1529, 1566 і 1588 років. У вільних містах застосовувалося магдебурзьке право в польських переробках.
Окремо групою джерел права були різноманітні угоди між князями («ряди», «докінчання»), різні унії між Великим князівством Литовським і королівством Польським.
Військо
Населення
Велике князівство в добу найбільшої своєї могутності (1430 року) охоплювало територію близько 930 тис. км². 1493 року на землях Великого князівства (850 тис. км²) і Польського королівства мешкало до 7,5 млн осіб, з яких 3,75 млн були русинами (предками сучасних українців і білорусів), 3,25 млн поляків та 0,5 млн власне литовців; на землях князівства проживало до 3,8 млн осіб.
Населення у Великому князівстві поділялось на дві великі суспільні групи: феодали (шляхта) і залежні від них люди (простий стан).
Шляхта
Шляхта, або благородний люд, складав панівну верхівку литовського суспільства, До нього належали: князі, магнати, пани та дрібні шляхтичі. У межах групи феодалів існувало значне майнове розшарування, що зумовлювалося розмірами земельних володінь. Окрім того, належність до шляхти визначала участь в радах, місцевих та загальнодержавних. Шляхтичі постійно прагнули до власної автономності, звільнення з-під земської підсудності та самоуправління. Шляхта, за походженням прав, поділялась на: родову, новопожалувану та служилу.
Духівництво
Духівництво посідало особливе місце у соціальній ієрархії суспільства. Панівне положення займало католицьке, яке володіло широкою системою імунітетів, бенефіціїв і маєтностей, стало потужним чинником полонізації населення.
Містяни
Правове становище населення литовських міст залежало від категорії міста, майнового стану і роду занять. Міста у Великому князівстві поділялися на великокняжі (господарські), самоврядні (що керувались магдебурзьким правом) та приватновласницькі, життя в яких було найважчим. За соціальним станом розрізняли такі групи містян:
- заможна купецько-ремісницька верхівка;
- повноправні міщани, середньовічний середній клас;
- міські низи з дрібних торгівців та незаможних ремісників.
- План Вільни, 1576 рік
- План Гродно, 1575 рік
- План Полоцьку, XVI століття
За умов фактичного виключення міст з політичного життя країни можливості міського самоврядування, надані магдебурзьким правом, значно обмежувалися.
Селянство
Тогочасне сільське населення називалось «волосними людьми, людом, підданими». Законодавчо особисті та майнові права селян були оформлені Литовським статутом 1529 року і 1557 року. Селяни ділились на кілька груп.
За видом господарської діяльності:
- хлібороби;
- ремісники.
За правовим становищем:
- господарські (великокняжі), чиї загальнодержавні повинності регламентувалися спеціальними листами, інвентарями.
- приватновласницькі, чиї різноманітні повинності регулювалися безпосередньо землевласником.
За ступенем залежності від феодалів селяни поділялись на:
- вільних, які не залежали від феодала після виконання своїх зобов'язань;
- залежних, що мали право покинути пана за умов відмови власника від своїх прав (свідоцтво про звільнення, заповіт), позбавлення владних прав судом, законом, дією магдебурзького права;
- покріпачених, або «челядь, люди непохожі».
Економіка
У XIII—XV століттях грошовою одиницею Великого князівства була литовська гривня, напівкруглі стрижні срібла довжиною близько 13 см і вагою від 100 до 110 г. Зливки були витіснені карбованими монетами в середині XV століття.
З XVI століття Європу наповнює золото й срібло з відкритої Америки, підживлюючи інфляцію, одночасно відбувається міграція робочої сили в зворотному напрямку та руйнація феодального натурального господарства, що спричинює стрімкий ріст цін на зерно. Польські й литовські магнати вирішують задовольнити цей попит на ринку шляхом створення великих товарних сільськогосподарських підприємств — фільварків, задля роботи на яких закріпачується вільне населення. Найбільше землі в своїх руках сконцентрували такі роди як Острозькі, Вишневецькі, Чорторийські, Дашкевичі, Радзивіли, Замойські, Збаразькі, Заславські. Невдоволена й пасіонарна частина населення якого втікає на необжиті простори Дикого Поля на південний схід. Князі з роду Острозьких та Вишневецьких на Волині очолюють цей стихійний процес, одночасно з реколонізацією лісостепових і колонізацією степових земель, створюючи укріплені міста за течією Дніпра та на Лівому березі (Гадяч, Корсунь, Лохвиця, Лубни, Пирятин, Прилуки, Ромни, Чигирин та інші), надаючи переселенцям певні пільги й послаблення. Так вони ставали ще заможнішими й могутнішими.
- Магнатські володіння XVI-XVII століть
- Фільваркова будівля у Ломниці
- «Руїна Острозького замку», Зігмунт Фогель, 1796 рік
- Збаразький замок
Культура
Мистецтво
Архітектура
Музика
Музичне мистецтво Великого князівства Литовського розвивалося в рамках народної і високої культури. Спочатку найбільший вплив мала народна, а згодом і церковна музика, в XVII столітті почався активний розвиток світського музичного мистецтва, що вилилося у створення приватних оркестрів та капел. Перший оперно-балетний театр європейського класу з'явився в Несвіжі 1724. П'єси для театру писала дружина Михайла Казимира Радзивілла — Франциска Урсула. У придворній капелі Карла Станіслава Радзивілла служив капельмейстером відомий німецький композитор Ян Давид Голанд. У XVIII столітті в театрі ставилися класичні твори зарубіжних та місцевих авторів.
Театр
Початок театрального мистецтва Великого князівства Литовського лежить в народному театрі з його обрядовими піснями і танцями, де були присутні елементи ігрової дії й театрального перевтілення. Елементи театралізованого дійства є в багатьох календарних і родинно-побутових обрядах. Першими акторами були скоморохи, виступи яких, насичені народними піснями, танцями, прислів'ями та приказками, жартами і трюками, ставали подією будь-якого свята. Пізніше, у XVII — XVIII століттях, мистецтво скоморохів перетворилося в балагани, мистецтво лялькових театрів — у вертепи. Іноді скоморохи виступали з ведмедями, дресованими в спеціальних школах, найвідомішою з яких була Сморгонська ведмежа академія. Школа мотузяних стрибунів існувала в Семежеві поблизу Копили.
Освіта
У XIII столітті писемність стала поширюватися серед містян, купців та ремісників. У XIV і особливо в XV столітті в великих маєтках створювалися школи. Розширилося навчання дітей мандрівними вчителями-самоучками («майстрами грамоти»). Курс навчання обмежувався елементарною грамотою. У XVI столітті в містах і містечках Великого князівства Литовського виникли кальвіністські школи, пізніше школи різних католицьких орденів: єзуїтів, василіан, аріан. У XVI—XVII століттях важливу роль в організації освіти зіграли братські школи.
- Велике подвір'я Віленського університету
- Полоцький єзуїтський колегіум
- Мінський єзуїтський колегіум
- Вітебський єзуїтський колегіум
- Любешівський колегіум
Католицька освіта
Проникаючи в Литву, католики також засновували свої училища. Однією з перших була колегія, заснована королевою Ядвігою для 12 литовців при Празькій академії; потім була заснована Краківська академія, де закінчили курс чимало литовських бояр. Однак і католицькі училища викладали спочатку тодішньою руською літературною мовою. Так, 1454 року було засновано при віленському св. Станіслава катедральному соборі училище для підготовки духовенства. У цьому училищі навчалися і представники світських професій, однак значна частина його випускників призначалася для духовної служби в костелі. В цьому училищі від заснування і до початку XVII століття науки викладалися на латині та староукраїнською мовою. Викладали в костьольних школах не тільки в Литві, але і Жемайтії аж до кінця XVII століття.
Протестантська освіта
Кальвіністські школи
Впродовж 1550-х років у Вільні, Бересті, Кейданах, Несвіжі, Біржаї, Клецьку, Дубинках[] виникли кальвіністські громади. До 1560-х років кальвінізм прийняли більшість маґнатів Великого князівства, число громад ширилося. При громадах почали зводити храми, засновуватися школи. У другій половині XVI — на початку XVII століття кальвіністські школи існували в , Вітебську, Новогрудку, Орші, Ів'ї, Сморгоні, Заславлі, Ковні, Мінську, Копилові, Плунге, Койданові[], Любчі, Івенці, Ретавасі і інших місцях.
Особлива увага в школах приділялася релігійному вихованню, проте значне місце приділялося і світським наукам: вивчалися богослов'я, різні мови, риторика, історія, математика, антична поезія, церковний спів. Вчилися 6–10 років. Випускники окремих шкіл отримували знання достатні для вступу до університетів.
Аріанські школи
Аріанство, як протестантська течія в християнстві, з'явилося на початку IV століття в Римській імперії. У XVI столітті ідеї аріанства відродилися у вигляді вчення социніан, прийшли вони і до Великого князівства. Найзначніші социніанські громади були в Новогрудку, Ів'ї, Несвіжі. При громадах відкривалися школи, найвідоміші в Ів'ї ( був її ректором впродовж 1585–1593 років), Любчі, Клецьку, [ru], Несвіжі.
Школи мали 3–5 класів. Крім богослов'я в них вивчалися праці стародавніх філософів, грецьку, латинську, польську та білоруську мови, риторика, етика, музика, арифметика й ін. Вчилися діти не тільки социніан, а й католики та православні.
Православна освіта
Православні братства зазвичай створювалися при православних церквах і монастирях. Одним із багатьох завдань братств було гуртування православних умів, щоб видавати полемічну літературу проти Берестейської унії. Львівська братська школа була відкрита 1586 року, в Бересті (1591), Могильові (1590–1592), Мінську (1612), у Києві — у 1615 році (на Подолі). У 1632 році Київська братська школа об'єдналась із лаврською школою, заснованою 1631 року Петром Могилою, і почала існувати як Києво-Могилянська колегія.
На чолі школи стояв ректор, вчителі обиралися на зборах братства. Школи об'єднували учнів різних станів, мали 3–5 класів. У них вивчали різні мови, риторику, праці античних мислителів, музику. Давали і деякі пізнання в арифметиці, географії, астрономії.
Вища освіта
26 липня 1400 року король Ягайло відновив діяльність Краківського університету, що мало особливе значення не тільки для Польщі, але й для Великого князівства. Допоки не були засновані Кенігсберзький (1544) та Віленський університети (1579), Краківський університет був головною вищою школою для литовської молоді. Ягайло надавав підтримку литовцям, що навчалися в університеті: в 1409 році він доручив виділити будинок для розміщення бідних студентів, особливо тих, які «прибули з Литви і Русі».
Книгодрукування
Започаткував книгодрукування на території Великого князівства Литовського доктор медицини Франциск Скорина з Полоцька. Почав роботу в 1517 році, коли надрукував псалтир у Празі, потім 22 священні книги в перекладі білоруським ізводом церковнослов'янської мови (також існує інша версія, що церковним стилем давньоукраїнської мови). Згодом переніс свою діяльність до міста Вільно, де надрукував 1526 року «Апостол» і «Псалтир».
У Литві свою роботу друкарів після втечі з Москви продовжили і відомі першодрукарі Іван Федорович і Петро Мстиславець. Вони працювали у гетьмана Григорія Ходкевича, який заснував друкарню у своєму маєтку в Заблудові. Першою їхньою книгою було «Учительні євангелія» 1568 року — збірка бесід і повчань з тлумаченням євангельських текстів. 1570 року Іван Федоров видав «Псалтир» і , який широко використовувався також і для навчання грамоти.
Першу книгу литовською мовою склав і видав в Кенігсберзі 1547 року Мартінас Мажвідас — . Книга мала, крім катехізису, віршовану передмову, одинадцять церковних піснеспівів з нотами і перший литовський буквар. У Вільно впродовж XVI—XVII століть діяли будинок друку писаря і уродженця міста . Пяткявічюс у своєму будинку друку в 1598 році видав першу протестантську книгу литовською мовою у Великому князівстві. Моркунасом в 1600 році за підтримки воєводи Христофора Радзивілла Перуна видана — найбільший здобуток литовською мовою XVI століття.
- Друкарський верстат Скорини
- «Библия руска» Франциска Скорини, 1517 рік
- Константінас Сірвідас
- «Катехізис» Мартінаса Мажвідаса, 1547 рік
- «Апостол» — перша друкована українська книга
1629 року професор Віленського університету Константінас Сірвідас підготував перший польсько-латинсько-литовський словник — («Словник трьох мов»). Словник неодноразово перевидавався: 1629, 1631, 1642, 1677, 1713. Словник призначався для студентів, які вивчають поетику і риторику; містив близько 14 тис. слів. До середини XIX століття він був єдиним друкованим словником у Великому князівстві (словники литовської мови видавалися також у Пруссії). Сірвідас також видав збірку проповідей (точніше — конспектів або короткого змісту проповідей) литовською і польською мовами (перше видання 1629, друге 1644 року). Видав коментарі до «Пісні над піснями» і («Explanationes in Cantica Canticorum Salomonis et in epistolam D. Pavli ad Ephesios»). 1629 або 1630 року Констанітнас Сірвідас підготував і видав першу граматику литовської мови («Clavis linguae lituanicae»; «Lietuvių kalbos raktas»), але це видання не збереглося. 1737 року у Віленському університеті невідомим автором була видана граматика литовської мови («Universitas lingvarum Litvaniae in principali ducatus ejusde [m] dialecto grammaticis legibus circumscripta …»).
У XVII столітті важливим видавничим центром Великого Князівства Литовського стають Кедайняй. Тут поруч із заснованою 1625 року реформатською школою, з ініціативи Януша Радзивілла 1651 року відкривається видавничий дім. 1653 року в цьому домі уродженцем і бургомістром міста (1631—1666) за допомогою Януша Радзивілла литовською мовою тиражем в 500 екземплярів видається . Книга має першу віршовану дедикацію литовською мовою зі зверненням до Янушу Радзівіллу «Мілостной прийняти цю працю, слухатися Слова Господнього, молиться до Бога, співати милосердно». Це найбільше кальвіністське видання у Великому князівстві. Крім цього видання будинок уславився виданням творів , Йонасів Божімовскісів ( і ), , (про політику і права в торгівлі).
Релігія
Слов'янське населення у великому князівстві не зазнавало значних утисків на релігійному ґрунті, литовські володарі були толерантними до православної віри. Утім при переході на бік Москви князі Шем'ячичі і (1500), Глинські (1508) посилались і на релігійні утиски з боку католиків. Також тоді ширились чутки про намагання шляхти насильно покатоличити холопське населення, що не витримує історичної критики. Темпи поширення католицизму на руських землях були досить незначні, а утвердження Флорентійської церковної унії 1439 року було певною мірою формальне. Втім ця унія спровокувала розкол у Київській митрополії 1460 року. Новостворена митрополія, що об'єднувала литовсько-руські й галицькі єпископії, з 1467 року знову опинилася під контролем Константинопольського патріархату. Особливістю релігійного життя у Великому князівстві було широке втручання світських осіб у життя православної церкви (право патронату).
Князя Ольгерда називали в Константинополі «великим королем вогнепоклонників», бо він лишався поганином. Але православ'я поширилося серед литовців і навіть у княжій родині. Брат Ольгерда Любарт приймає православне хрещення з іменем Дмитро. Після смерті Юрія ІІ Болеслава волинські бояри 1340 року обрали Любарта на князя Волині й Галичини (1340—1386). Тим часом Галичину, Холмщину й Західну Волинь завоював польський король Казимир. Любарт зберіг Луцьку землю, він спорудив мурований замок у Луцьку, збудував храми. За його правління Волинь цілком зберігала український характер.
1352 року тирновський патріярх поставив для Києва митрополита Феодорита, мотивуючи це переходом митрополита Феогноста до Москви. Але Константинополь домігся скасування такого рішення через неканонічність втручання Болгарської церкви до внутрішніх справ чужої юрисдикції.
Князь Ольгерд клопотався про поставлення свого родича ченця Романа на митрополита Київського. Але в Царгороді згодилися лише на поставлення його митрополитом Литви й Волині з 1354 року, а Київським митрополитом з другою кафедрою в Москві призначили 1353 року володимирського єпископа Олексія Бяконта. Митрополит Роман (1354—1361) боровся за поширення свого впливу на всю територію України, Білорусі та Литви. Він мав кафедру в Новогрудку, але згодом оселився в Києві. Підлягали митрополитові Романові Полоцька й , а згодом і митрополія «Малої Росії», тобто Галичини. Після смерті Романа його митрополія перейшла під владу митрополита Олексія. Який активно підтримував процес консолідації російських земель довкола Москви, а за союз з Литвою відлучив від церкви князів Тверського й Смоленського.
Великий князь литовський знов звернувся до Константинополя, погрожуючи переходом України й Білорусії до католицизму, якщо для них не буде висвячено окремого митрополита. Вселенський патріярх 2 грудня 1375 року висвятив кандидатуру Ольгерда, болгарського ієромонаха Кипріяна на кафедру Київського митрополита. Той прибув до Великого князівства 1373 року як представник Константинопольського патріарха і деякий час жив в Україні. Він був високоосвіченою людиною, залишив кілька послань, а також переписаних власною рукою книг. Митрополит перекладав церковнослов'янською мовою твори Отців церкви, виправив переклад Псалтиря, дбав про унормування перекладів богослужбових книг. Кипріян запровадив в Україні літургійну реформу патріярха Філофея, внаслідок чого в Україні з'явився переклад константинопольської редакції Єрусалимського уставу й відповідний комплекс богослужбових книг. Нова редакція тексту Святої Літургії з'явилася в Греції в другій половині ХІІІ століття. Філофей у другій половині XIV століття прийняв цю редакцію в тому вигляді, як її вживали на Афоні, узгодив зі звичаями Константинопольської патріяршої церкви й запровадив відповідний служебник до використання. Переклавши служебник патріярха Філофея церковнослов'янською мовою, митрополит Кипріян не заборонив і попередніх церковних книг. Тому протягом тривалого часу співіснували дві відмінні редакції літургії.
Юрисдикція митрополита Кипріяна поширювалася на територію Великого князівства Литовського, після смерті ж митрополита Олексія 1378 року і на Московську державу. Щоправда, перша поява митрополита Кипріяна в Москві була невдалою: московський великий князь Дмитро мав власного кандидата на зміну, свого духівника Михаїла Митяя. Тому митрополита Кипріяна москвини заарештували, протримали в ув'язненні, а потім вигнали геть. Однак дорогою до Константинополя російський кандидат у митрополити раптово помер. Тому на митрополита Київського і Великої Русі 1380 року було висвячено архимандрита Пимена, що їхав у супроводі кандидата. Його несподівану появу в Москві зустріли неоднозначно, а патріярший собор засудив Пимена й визнав Кипріяна єдиним митрополитом Русі. І вже 1389 року митрополит Кипріян поєднав під своєю владою всю територію історичної Київської митрополії. Російська частина Київської митрополії прийняла Кипріяна за свого митрополита, але водночас митрополит Кипріян опинився під впливом великого князя Московського.
- «Хрещення Литви», Ян Матейко, 1889 рік
- Митрополит Олексій Бяконт
- Митрополит Кипріян
- Митрополити Фотій, Феогност і Кипріян
- Григорій Цамблак на Констанцькому соборі
Тим часом 14 серпня 1385 року Кревському замку була укладена Кревська унія. Польське королівство й Велике князівство Литовське об'єдналися в спільну державу через шлюб великого князя Ягайла з польською королевою Ядвігою. Ягайло прийняв католицизм, був коронований на короля об'єднаної держави й зобов'язався поширювати в ній католицьку віру. Управління Великим князівством лишалось до його смерті за Вітовтом, людиною досить індиферентною релігійно. Сам Вітовт спершу був православним, але 1386 року був навернутий у католицтво, потім повернувся до православ'я, але помер католиком. Він відмовлявся насаджувати католицизм, але прагнув політично унезалежнити Київську митрополію від впливу Московського князівства, з яким доходить до війни.
Після смерті Кипріяна 1406 року князь Вітовт посилає до Константинополя полоцького єпископа Фотія, грека, для поставлення в митрополити, який поставляється 1407 року на кафедру митрополита Київського і всієї Русі з поширенням юрисдикції на Москву. Вітовт прийняв митрополита Фотія лише за умови, що він житиме в Києві та дбатиме про Православну Церкву в Литві. Але Фотій не додержав свого слова й пробув у Литві не більше місяця, потім же переселився до Москви. Тоді Вітовт 1414 року посилає до Царгорода посольство з проханням поставити на Київську митрополію вченого ієромонаха Григорія Цамблака, болгарина, племінника митрополита Кипріяна. Під впливом Москви патріярх не тільки не виконав прохання князя, але й позбавив ієромонаха Григорія священничого сану й анафемував його. Тоді князь Вітовт скликав 1415 року в Новогрудку помісний собор, де зібралися єпископи полоцький, смоленський, чернігівський, луцький, володимир-волинський, турівський, перемиський та холмський, православні князі й бояри. Собор, посилаючись на прецедент з обранням митрополита Климента Смолятича 1147 року, обрав на митрополичий престол Григорія Цамблака (1415—1419/1420). Григорій на той час перебував у Тирново, центрі болгарської церкви, котра ще в 1185 році за часів Другого Болгарського царства відновила свою незалежність від Константинополя.
Після публікації 31 жовтня 1517 року Мартином Лютером своїх «95 тез» Європою прокотилась хвиля Реформації. Православні ієрархи мало відрізнялись від розкритикованих католицьких, тому популярність протестантизму сильно зростала на теренах України, разом із поширенням гуманістичної культури епохи Відродження. У католицькій Польщі в цей час розгорнули свою діяльність контрреформістський орден єзуїтів Ігнатія Лойоли. Головною їхньою діяльністю було просвітництво, вони засновували численні колегіуми — релігійні навчальні заклади. Після початку правління Сигізмунда II Августа в Польщі настала повна релігійна терпимість. За його правління панівною релігією у Великому князівстві Литовському став кальвінізм, верхівка захоплювала костели, церкви, які перетворювала у кальвінські збори. 1573 року була укладена Варшавська конфедерація, що визначила засади релігійної терпимості в державі. З боку православ'я просвітителем виступив князь Костянтин Василь Острозький, який запросив з Москви друкаря Івана Федорова до Львова, за зразком єзуїтських колегіумів у Острозі засновує слов'яно-греко-латинську школу, першим ректором якої став Герасим Смотрицький. 1586 року братство руських ремісників і купців Львова отримало автономію (ставропігію), 1586 року відкрило власну школу й викупило друкарню Федорова. Релігійні питання спричинили бум полемічної літератури (Герасим та Мелетій Смотрицькі, Іван Вишенський, Петро Скарґа, Іпатій Потій). 1527 роком датується перша згадка про Почаївську Успенську лавру — православний чоловічий монастир у Почаєві зі статусом лаври, найбільша православна святиня Волині, друга, після Києво-Печерської лаври, України, тривалий час — василіянська обитель. Меценаткою й фундаторкою лаври, засновницею друкарні була Ганна Гойська з дому Козинських (невід. — 1617).
- Акт Варшавської конфедерації
- Василь-Костянтин Острозький
- Києво-Печерський монастир
- Іпатій Потій
- Українська марка до 350-річчя Берестейської унії
- Йосиф Рутський
1582 року папа римський Григорій XIII наказав виправити юліанський календар. За новим григоріанським пропускалось 10 днів, через що між католиками й православними виникла розбіжність у відмічанні релігійних свят й поглибило розкол. На шляху православного просвітництва з миру стали церковні ієрархи Іпатій Потій та Кирило Терлецький, що очолили тих, хто заради особистої вигоди вирішив шукати союзу із католицькою церквою. 1596 року була підписана церковна Берестейська унія, що утворила греко-католицьку церкву (католицькі догмати, православні обряди, влада папи римського) й розколола Київську митрополію, православні в державі залишились поза законом. 1599 року Іпатій Потій став першим греко-католицьким митрополитом, відкрив семінарію в Бересті. Того ж року у Вільно православна та протестантська шляхта уклали договір про спільну боротьбу. 1613 року предстоятелем греко-католиків став Йосиф Рутський, який урівняв в статусі руські школи та єзуїтські колегіуми, реорганізував чернецтво, створив орден святого Василія.
Спроби відновлення
Велике князівство Литовське намагалися відновити після його зникнення кілька разів. Ідею створення спеціальної провінції із західних провінцій Росії висловив сенатор М. К. Огінський у квітні 1811 року. Планувалося зробити об'єднання на території восьми губерній Російської імперії: Вільнюської, Волинської, Гродненської, Вітебської, Могилівської, Мінської, Київської, Подільської губернії, а також Білостоцької області і Тарнопольського повіту. Метою російського імператора Олександра I було нейтралізувати профранцузький вплив у колишніх «польських провінціях». Подібні плани були і з французького боку. Велике князівство Литовське — держава, що була створена 1812 року, після звільнення території Литви та Білорусі від Російської імперії військами Наполеона І. Французькі війська 28 червня 1812 р. вступили до Вільно. Першим в місто під біло-червоно-білим прапором увійшов уланський полк князя Домініка Радзивілла. У Вільно 1 липня 1812 Наполеон підписав декрет про відновлення Великого князівства Литовського в межах Мінської, Віленської, Гродненської губерній і Білостоцького округу. За декретом була створено Тимчасовий уряд ВКЛ. Ліквідовано у тому ж 1812 році після поразки Наполеона.
До Революції в Російській імперії на території Білорусі та Литви поширилася ідеологія крайовців (Крайовци). Вона була патріотичним прагненням значної частини місцевих дворян та інтелігенції протистояти перетворенню своєї землі у звичайне передмістя Росії чи Польщі, була спробою зламати провінціалізацію литовсько-білоруських губерній (колишніх земель ВКЛ) — спробою перетворити їх на незалежний політично та культурно край, спроба протистояти русифікації. Після революції у 1918 році розроблявся проєкт Великого князівства Литовського та Білоруського консервативними політичними силами Білорусі на чолі з Едвардом Войніловичем.
Ідея об'єднаної Литви, Білорусі та України політично чи ідеологічно не зникла і у новітні часи. Існують проєкти, що фактично збігаються з кордонами ВКЛ, такі як Балто-Чорноморська вісь. Перший прем'єр-міністр Литовської Республіки, Казиміра Прунскене: «Я не втрачаю надії, що Балто-Чорноморський альянс — не тільки наше історичне минуле з часів Великого Литовського князівства. Певні історичні мотивації залишилися й досі».
Вона розцінюється проросійськими силами, як спроба створити буферного «санітарного» поясу між Росією та Європою. Наприклад, президент Білорусі Лукашенко під час протестів 2020 року заявив про намагання активістами створити живий ланцюг від Вільнюса до Києва. «Я це вже проходив після розпаду Радянського Союзу, коли була спроба створення Балто-Чорноморського регіону — санітарної зони: три балтійські держави, Білорусь, Україна, щоб відокремити Росію від Заходу».
Див. також
Примітки
- Північні русини поступово засвоїли самоназву «литвини» — сучасні білоруси; південні русини — сучасні українці.
- Сучасне місто Новогрудок Гродненської області Білорусі.
- Тепер село Сморгонського району Ґродненської області Білорусі.
Джерела
- Русина О. В. Міндовг // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
- Грыцкевіч А., 2007, с. 7—33.
- Эйдинтас А., Бумблаускас А., Кулакаускас А., Тамошайтис М. История Литвы. [ 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] Вильнюс: Eugrimas, 2013. — С. 22 — ]
- О языке великих князей литовских и знати ВКЛ до XV в. и дальнейших судьбах литовского языка. оригіналу за 21 December 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
- Lietuvių kalba: Poreikis ir vartojimo mastai(XV a. antra pusė — XVI a. pirma pusė). оригіналу за 3 March 2016. Процитовано 19 грудня 2015.
- М. Грушевський. Miscellanea [ 16 липня 2021 у Wayback Machine.]. Примітки до тексту Галицько-Волинської рукописї, с. 7, pdf p. 45 // Записки Наукового товариства імені Шевченка, том VIII, 1895, кн. 4. Львів, 1895.
- Печать Яна III с легендой [ 26 січня 2021 у Wayback Machine.]: Ioannes III … Dux Lithvaniae Rusiae . Prussia . Samogitiae …
- Magnvs Dvx Litvaniae, Rvssiae, Prvssiae, Samogitiae, …, etc; Magnvs Dvx Lithwaniae, Rvse, Samagithie etc / Аляксей Шаланда. Зямельныя гербы Вялікага княства Літоўскага, Рускага і Жамойцкага ў XIV–XVIII ст. // Герольд Litherland — навуковы геральдычны часопіс, № 2, 2001 [ 3 вересня 2020 у Wayback Machine.], с. 52-67, посилання на s. 725: [pl]. Pieczęcie książąt litewskich // [pl]. Wilno, 1930. Rok VII. — Zeszyt 3–4. — S. 684—725, 9 tabl.
- Ясь О. В. Підляшшя // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — .
- Кяупа Зигмантас. Вільнюс // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
- Блануца А. В., Ващук Д. П. Литовська метрика // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
- [Gloger, Z. Geografia historyczna ziem dawnej polski, 1900. S. 271.]
- Русина О. В. Велике князівство Литовське // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
- Котляр М. Ф. Тевтонський Орден // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
- Котляр М. Ф. Галицько-Волинський літопис // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
- Rimša E. Ar Mindaugo majestotinis antspaudas? // Lietuvos dailės muziejaus metraštis. — 2005. — 6. — P. 35-44.
- Т. І. Бондарук, . Велике князівство Литовське // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — .
- Ясь О. В. Чорна Русь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
- Плахонін А. Г. Батий // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
- Русина О. В. Гедимін // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
- Ігор Литвин. «Загублений світ. Окремі сторінки білоруської історії» (редакція 2013) Литва і Русь. [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Шабульдо Ф. М. Любарт // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
- Шабульдо Ф. М., Вортман Д. Я. Ольгерд // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — .
- Плахонін А. Г. Рюриковичі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
- Галенко О. І. Золота Орда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — .
- Михайловський В. М. Ягайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
- Шабульдо Ф. М. Кревська унія 1385 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — .
- Русина О. В. Острівська угода 1392 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — .
- Шабульдо Ф. М. Вітовт (Вітаутас) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
- Шабульдо Ф. М. Битва на Ворсклі 1399 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
- Шабульдо Ф. М. Віленсько-Радомська унія 1401 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
- Шабульдо Ф. М. Грюнвальдська битва 1410 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
- Шабульдо Ф. М. Городельська унія 1413 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
- Русина О. В. Свидригайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
- Русина О. В. Сигізмунд Кейстутович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
- Русина О. В. Казимир IV Ягеллончик // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — .
- Михайловський В. М. Ягеллони // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
- Пани-рада // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — .
- Гурбик А. О. Судебник Казимира IV 1468 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
- Гурбик А. О. Статути Великого князівства Литовського // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
- Михайловський В. М. Ян-Ольбрахт // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
- Ващук Д. П. Сигізмунд I Старий // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
- Блануца А. В. Сигізмунд ІІ Август // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
- Кучкин В. А. Велике князівство Московське // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
- Русина О. В. Глинський Михайло Львович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
- Русина О. В. Лівонська війна 1558–1583 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
- Мицик Ю. А., Хинчевська-Геннель Т. Люблінська унія 1569 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
- Вінниченко О. О. Річ Посполита // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
- Гурбик А. О. Копний суд // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 131. — .
- Letukienė, N., 2003, с. 182.
- Pogonowski, Iwo, 1989, с. 92.
- (лит.) Duksa Zenonas, Pinigai ir jų apyvarta [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. // Volkaitė-Kulikauskienė, Regina. Lietuvių materialinė kultūra IX—XIII amžiuje. — Vilnius: Mokslas, 1981. — P.107, 121.
- Несвіж. Столиця Радзивіллів [ 16 липня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Козловский И. Судьбы русского языка в Литве и на Жмуди. // «Вестн. Зап. России» — 1869. — Т. IV, Кн. 10, Отд. II, С. 1−16; Кн. 11, С. 45−63; Кн. 12, С. 85−111.
- Загарбання українських земель сусідніми державами. Довідник школяра — кращі шкільні уроки по всім предметам. lessons.com.ua. оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
- Petkevičius, Merkelis. 1598 metų Merkelio Petkevičiaus katekizmas. — Kaunas, 1939.
- Ingė Lukšaitė. Jokūbas Morkūnas. Visuotinė lietuvių enciklopedija — T. XV (Mezas-Nagurskiai). — Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2009. — 493 psl.
- Зема В. Є. Флорентійська церковна унія 1439 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
- Яроцький П. Л. Константинопольський патріархат // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — .
- Пентковский А. М. Об особенностях некоторых подходов к реформированию богослужения // Православное богословие на пороге третьего тысячелетия / Материалы Богословской конференции Русской Православной Церкви (Москва, 7–9 февраля 2000 года). — М., 2000. — С. 331—332.
- Огієнко І. Українська церква.— К.: Україна, 1993.— 284 с.— C. 90-92.
- Лукашевич А. М. Проекты восстановления Речи Посполитой и Великого Княжества Литовского и их место в военно-стратегическом планировании Российской империи (1810—1812 гг.) // Внешняя политика Беларуси в исторической ретроспективе: Материалы международной научной конференции. — Минск: «Адукацыя і выхаванне», 2002. — С. 46—59.
- Януш Івашкевіч, Litwa w roku 1812, Варшава, 1912
- Казакевіч, А. Вялікае Княства Літоўскае як ідэалагічная рэальнасць.
- . bintel.com.ua. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 18 серпня 2020.
- . www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 травня 2021. Процитовано 16 серпня 2020.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "Гайба", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref>
з назвою "SZCZEPANKOWSKA", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.
<ref>
з назвою "bazhum", визначений у <references>
, не використовується в попередньому тексті.Література
Загальні праці
- Русина О. В. Велике князівство Литовське // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 460. — .
- Литовсько-Руська держава [ 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 838. — 1000 екз.
- (біл.) Грыцкевіч А. Вялікае княства Літоўскае // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі У 2 т / рэд. Г. П. Пашкоў і ін. — М. : БелЭн, 2007. — Т. Т. 1 : А — К. — .
- Україна: литовська доба 1320—1569 К.: Балтія-Друк, 2008,
- История Европы. — Т. 3. — М., 1993
- История Литовской ССР. — Т. 1. — Вильнюс, 1978
- Пичета В. И. Белоруссия и Литва в XV—XVI вв. — М., 1961
- Україна — Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — К., 1993
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — .
- Розділ про південно-західний кордон Литовського князівства у 16 ст.: Скальковский А. А. Опыт статистического описания. — Ч.1. С.10; Jablonowski A. Pisma. — T.3. — S.81; Житецкий И. Смена народностей в Южной России // Киев. старина. — 1884. — Т.10. — С.8-12.; История СССР с древнейших времен до наших дней. В 12 т. — М., 1966. — Т.2. — С.409.
- Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od końca czternastego wieku / J. Wolff. — Warszawa, 1895. — 698 s.
- Історія титулів литовських володарів [ 11 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Шаланда Аляксей. «Таямнічы свет беларускіх гербаў» [ 23 вересня 2016 у Wayback Machine.].
- Василенко Н. Литовско-Русское государство // Энц. словарь Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1896. — Т. XVII. — С. 818—827;
- Гуслистий К. Нариси з історії України. Випуск ІІ. Україна під литовським пануванням і захоплення її Польщею. — К.: Вид-во АН УРСР, 1939. — 198 с.;
- Русина О. В. Україна під татарами і Литвою. К., 1998.
- Україна і Литва в XIV—XVI століттях. Політико-правові та соціально-економічні аспекти / Відп. ред. Смолій В. А.; авт. кол.: Берковський В. Г., Блануца А. В., Ващук Д. П., Гурбик А. О., Черкас Б. В. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 256 с.;
- Уривалкін О. М. Історія України (середина ХІІІ — середина XVII ст.): Навчальний посібник. — К., 2005;
- Заруба В. М. Історія держави і права України: Навчальний посібник. — К.: Істина, 2006;
- (рос.) Рыбаков Б. А. Великое княжество Литовское, Украина, Белоруссия // История СССР с древнейших времен до конца XVIII века. — М. : Высшая школа, 1975.
- Бычкова М. Е. Русское государство и Великое княжество Литовское с конца XV в. до 1569 г.: Опыт сравнительно-исторического изучения политического строя. М., 1996;
- Кромм М. М. Меж Русью и Литвой: пограничные земли в системе русско-литовских отношений конца XIV — первой трети XVI. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М.: Квадрига, 2010. — 318 с.;
- Яблонскис К. История государства и права Литвы. — Вильнюс, 1972;
- Гудавичюс Э. История Литвы. Т.1. С древнейших времен до 1569 года. Пер. с литовского Г. И. Ефремова. М.: Фонд им. И. Д. Сытина. Baltrus, 2005. — 680 с.;
- Ермаловіч М. Беларуская дзяржава Вялікае княства Літоўскае / М. Ермаловіч. — Мн.: Беллітфонд, 2000. — 448 с.;
- Дземидович О. Велике князівство Литовське під час інтервенції Речі Посполитої в Російську державу 1609—1618 рр. // Український історичний збірник. — К., 2010. — Випуск 13. — С. 68—83;
- Вялікае княства Літоўскае: энцыклапэдыя. У 2 т. — 2-ге выд. — Мн.: БелЭн (Бэларуская Энцыклапэдыя імя Петруся Броўкі), 2007. — Т. 1—2;
- Вялікае княства Літоўскае: энцыклапэдыя. Т. 3. Дадатак (А — Я). — Мн.: БелЭн (Бэларуская Энцыклапэдыя імя Петруся Броўкі), 2010;
- Василенко В. О. Політична історія Великого князівства Литовського (до 1569 р.) в східнослов'янських історіографіях ХІХ — першої третини ХХ ст.: Монографія. — Д.: НГУ, 2006. — 659 с.;
- Бондарук Т. І. Західноруське право: дослідники і дослідження (Київська історико-юридична школа). — К., 2000. — 158 с.
- Михальченко С. И. Киевская школа в российской историографии (В. Б. Антонович, М. В. Довнар-Запольский и их ученики). М.; Брянск, 1997.
- Столяров А. М. История Великого княжества Литовского в отечественной историографии ХІХ — начала ХХ века. Автореферат дисс. …. к.и.н. по специальности 07.00.09 «историография, источниковедение и методы исторического исследования». — Казань: Казанский гос. ун-т, 2008. — 24 с.
- Кириченко К. Історія Великого князівства Литовського в українській історіографії 1991—2003/4: основні тенденції // Ruthenica. — 2005. — № 4. — С. 215—229.
- Маложон О. І. Історіографія та джерела дослідження правової культури литовсько-польського періоду (XIV—XVI ст.) // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. — 2011. — № 4. — С. 212—216;
- Дячок О. Право Великого Князівства Литовського та українських земель у його складі на сторінках українських юридичних видань (1991—2007) // UKRAINA LITHUANICA. — 2009. — Т. 1. — С. 176—196.
- Błachowska K. Wiele historii jednego państwa. Obraz dziejów Wielkiego Księstwa Litewskiego do 1569 roku w ujęciu historyków polskich, rosyjskich, ukraińskich, litewskich i białoruskich w XIX wieku / K. Błachowska. — Warszawa: Neriton, 2009. — 410 s. (Блаховська К. «Багато історії однієї держави. Образ минулого Великого князівства Литовського до 1569 р. у трактуванні польських, російських, українських, литовських і білоруських істориків XIX ст.» — Варшава: Neriton, 2009. — 410 с.);
- Руда Оксана. Інтерпретація історії Великого князівства Литовського у слов'янській історіографічній традиції XIX ст. // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість — С. 331—338.
- (лит.) Letukienė, Nijolė; Gineika, Petras. Istorija, Politologija: Kurso santrauka istorijos egzaminui. — Vilnius : Alma littera, 2004. — 343 с. — .
- (англ.) Pogonowski, Iwo. Poland: A Historical Atlas. — NY : Dorset House Publishing, 1989. — .
Державний механізм та суспільний устрій
- Баранович О. І. Нариси магнатського господарства на півдні Волині у XVIII ст. // Студії з історії України. — К., 1926. — Т. 1.
- Барвінський О. Історія Руси. Частина ІІІ. Русь під пануванням Литви і Польщі, аж до сполучення тих держав під володінням Ягайлонів. — Л., 1880. — 84 с.
- Барвінський Б. Жиґимонт Кейстутович, великий князь литовсько-руський. (1432—1440). Історична монографія. — Жовква, 1905.
- Білецька О. В. Поділля на зламі XIV—XV ст. : до витоків формування історичної області. — О., 2004. — 416 с.
- Столбуненко М. М. Державний лад українських земель у складі Литви та Польщі / В кн.: Історія державності на землях України: Експериментальний підручник// За загальн. ред. Бандурки О. М., Ярмиша О. Н. — Х. : ТОВ «Одіссей», 2004. — С. 99—142.
- Черкас Б. В. Політико-адміністративний устрій Великого князівства Литовського й українських васальних князівств // В кн.: Історія державної служби в Україні. — К., 2009. — Т. 1.
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст.: (Волинь і Центр. Україна). — К. : Наукова думка, 1993. — 411 с.
- (рос.) Антоновичъ В. Б. Очеркъ исторіи Великаго княжества Литовскаго до половины XV столетія. — К., 1878.
- (рос.) Барбашев А. Витовт и его политика до Грюнвальдской битвы (1410). — СПб, 1885.
- (рос.) Барбашев А. Очерк литовско-русской истории: Витовт — последние двадцать лет княжения (1410—1430). — СПб, 1891.
- (рос.) Беднов В. А. Православная церковь в Польше и Литве. (По Volumina legum). — Екатеринослав, 1908. — 511 с.
- (рос.) Брянцев П. Д. История Литовского государства с древнейших времен. — Вильна, 1889. — 659 с.
- (рос.) Брянцев П. Д. Очерк древней Литвы и Западной России. — Вильна, 1891. — 150 с.
- (рос.) Дашкевич Н. Заметки по истории Литовско-Русского государства. — К., 1885. — 192 с.
- (рос.) Дворниченко А. Ю. Русские земли Великого княжества Литовского (до начала XVI века) : Очерки истории общины, сословий, государственности. — СПб, 1993.
- (рос.) Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской земли. — Т. 1. — Литовский период. — О., Типография «Техник», 1912. — 599 с.
- (рос.) Лаппо И. И. Великое княжество Литовское во второй половине 16 столетия : Литовско-русский повет и его сеймик. — Юрьев, 1911.
- (рос.) Леонтович Ф. И. Очерки истории литовско-русского права : Образование территории Литовского государства. — СПб, 1894.
- (рос.) Любавский М. К. Литовско-русский сейм. — М., 1900.
- (рос.) Любавский М. К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания Первого Литовского Статута. — М., 1892.
- (рос.) Любавский М. К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. — М., 1910.
- (рос.) Максимейко Н. А. Сеймы Литовско-Русского государства до Люблинской унии 1569 г. — Х., 1902.
- (рос.) Пашуто В. Т. Образование Литовского государства. — М., 1959.
- (рос.) Пичета В. И. История Литовского государства до Люблинской унии. — Вильно, 1920.
- Пичета В. И. Феодальное поместье в XV—XVI в. в Великом княжестве Литовском // Ученые записки Института славяноведения. — М., 1951. — Т. 4. — С. 242—326.
- (рос.) Смирнов М. Ягелло-Яков-Владислав и первое соединение Литвы с Польшею. — О., 1868. — 259 с.
- (рос.) Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. — К., 1987.
- (рос.) Ярушевич А. Ревнитель православия, князь Константин Иванович Острожский (1461—1530) и православная литовская Русь в его время. — Смоленск, 1896. — 249 с.
Економіка
- Довнар-Запольский М. В. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах. — Т. 1. — К., 1901;
- Пичета В. И. Аграрная реформа Сигизмунда — Августа в Литовско-Русском государстве. — М.: Изд -во АН СССР, 1958. — 548 с.;
- Клименко Ф. Западно-русские цехи XVI—XVIII вв. — К., 1914;
- Клименко Ф. Цехи на Україні. — К., 1929.
Правова система
- Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. — Т. І. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. — Одеса, 2002. — 464 с.
- Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. — Т. ІІ. Статут Великого князівства Литовського 1566 року / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. — Одеса, 2003. — 560 с.
- Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. — Т. ІІІ. Статут Великого князівства Литовського 1588 року. У 2 кн. — Кн. 2 / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. — Одеса, 2004. — 568 с.
- Судебник Казимира (1468) / Отв. ред. А. Тила. — Вильнюс, 1967. — 32 с.
- Законодательные акты Великого княжества Литовского XV—XVI вв. : [Сб. материалов] / Ленинград. Гос. ун‐т им. А. С. Бубнова. Ист. фак.; Подгот. к печати и предисл. И. И. Яковкина. — Л. : Гос. соц.‐экон. изд‐во. Ленинград. отд‐ние, 1936. — 152, [3] с.
- Демченко Г. В. Наказание по Литовскому Статуту в его трёх редакциях. — Ч. 1. — К., 1894.
- Ковальова С. Г. Судоустрій і судочинство на українських землях Великого князівства Литовського: Монографія. — Миколаїв: Видавництво МДГУ імені Петра Могили, 2008. — 200 с.
- Гурбик А. О. Луцький трибунал // В кн.: ЕІУ. — Т. 6. — К., 2009. — С. 317;
- Сас П. М. Коронний трибунал// В кн.: ЕІУ. — Т. 5. — К., 2008. — С. 178—179;
- Гурбик А. О. Люблінський трибунал // В кн.: ЕІУ. — Т. 6. — К., 2009. — С. 382;
- Коваленко Л. Право Великого князівства Литовського та його вплив на становлення українського права // Юридична Україна. — 2004. — № 2 (14). — С. 91-95.
- Лаппо И. Земский суд в Великом княжестве Литовском в конце XVI века // Журнал Министерства народного просвещения. — 1897. — Июнь.
- Лаппо И. Подкоморский суд в Великом княжестве Литовском в конце XVI века и начале XVII века // Журнал Министерства народного просвещения. — 1899. — Август.
- Лаппо И. Гродский суд в Великом княжестве Литовском в XVI столетии // Журнал Министерства народного просвещения. — 1908. — Январь.
- Лаппо И. Великое княжество Литовское во второй пол. XVI столетия. Литовско-русский повет и его сеймик. — Юрьев, 1911. — 624 с.
- Лащенко Р. Лекції по історії українського права. — Ч. ІІ. Литовсько-польська доба. — Вип. 1. Пам'ятники права. — Прага, 1924. (перевидання: К.: Україна, 1998)
- Малиновский И. Рада Великого княжества Литовского в связи с Боярской думой Древней России. — Ч. 1. Боярская дума Древней России. — Томск, 1903.
- Малиновский И. Рада Великого княжества Литовского в связи с Боярской думой Древней России. — Ч. 2. — Рада Великого княжества Литовского. — Томск, 1912.
- Падох Я. Суди і судовий процес старої України: нарис історії. — Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1990.
- Попов Г. Луцький Трибунал 1578 р. // Праці комісії для виучування західньо-руського та вкраїнського права. — Вип. І. — К., 1925.
- Сердюк В. Найвищий судовий орган в українських землях за часів їх перебування у складі Литви, Польщі та Речі Посполитої (XIV — середина XVII ст.) // Право України. — 2006. — № 3. — С. 124—126.
- Спрогис И. Земские суды Великого княжества Литовского // Акты, изданные Виленскою Археографическою комиссией. — Т. XVII. Вступит. статья. — Вильна, 1890.
- Сокальська О. В. Становлення підкоморського суду в Україні (друга половина XVI ст.) // Держава і право. — К., 2002. — Вип. 15. — С. 78-85.
- Сурилов А. В. Общественно-политический строй и право Великого княжества Литовского. — Кишинёв, 1961.
- Юхо И. А. Основные черты судоустройства и судопроизводства по Статуту Великого княжества Литовского 1529 года / Юхо И. А. // Первый *Литовский Статут 1529 года. — Вильнюс, 1982.
- Ясинский М. Материалы для истории судоустройсва и судопроизводства в Литовско-Русском государстве. Акты о копных и панских судах. — Т. 1. — К., 1897. — 703 с.
- Ясинский М. Очерки по истории судоустройства в Литовско-Русском государстве. Главный Литовский Трибунал. Его происхождение, организация и компетенция. — Вып. 1. — К., 1901. −253 с.
- Ясинский М. Уставные земские грамоты Литовско-Русского государства. — К., 1894. — 207 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Veli ke knyazi vstvo Lito vske Ru ske Zhemajtijske ta in dav rus Velyikoe knꙗzstvo Lyitovskoe Ruskoe Zhomojtskoe i yinyh lat Magnus Ducatus Lithvaniae Rusiae etc monarhichna derzhava u Shidnij Yevropi chasiv serednovichchya i novoyi dobi Odna z najbilshih yevropejskih derzhav piznogo serednovichchya u chas najbilshoyi mogutnosti poshiryuvala vladu na teritoriyu suchasnih Litovskoyi Respubliki Bilorusi bilshoyi chastini Ukrayini krajnoyi zahidnoyi chastini Rosiyi nevelikih chastin Polshi Pidlyashshya ta Moldovi zagalom blizko 1 mln km na yakij meshkalo vid 3 8 do 8 mln osib riznih etnosiv u riznij chas Stolicya roztashovuvalasya spochatku v Kernave gipotetichna a zgodom u Vilni z 1322 1323 Velike knyazivstvo Litovske Ruske Zhemajtijske ta in 1236 1795 Gerb Gimn Bogorodicya Velike knyazivstvo Litovske istorichni kordoni na kartiKnyazivstvo u XV stolitti Stolicya Kernave gipotetichna do 1279 Novgorodok gipotetichna pislya 1240 Vilnya pislya 1322 1323 Movi Rozmovni movi litovska starobiloruska staroukrayinska tatarska Oficijna ruska latina polska z 1697 Religiyi yazichnictvo pravoslav ya katolicizm uniatstvo kalvinizm lyuteranstvo yudayizm karayimizm Forma pravlinnya Spadkova monarhiya 1236 1440 1572 Viborna monarhiya 1440 1572 1795 velikij knyaz litovskij 1236 1263 Mindovg 1764 1795 Stanislav Avgust Ponyatovskij Zakonodavchij organ Sejm doradchij organ Pani rada Istoriya Zasnovano 1236 Likvidovano 1795 Poperednik Nastupnik Korolivstvo Litvi Polocke knyazivstvo Kiyivske knyazivstvo Korolivstvo Ruske Zhemajtijske knyazivstvo Smolenske knyazivstvo Rosijska imperiya Korolivstvo Prussiya Gabsburzka monarhiya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Velike knyazivstvo Litovske Isnuvala vprodovzh 1236 1795 rokiv Upershe nazva Litva zafiksovana u nimeckih hronikah 1009 roku Velike knyazivstvo postalo na zemlyah baltskih plemen XIII stolitti yak yazichnicka derzhava Mindovga Vela permanentni vijni iz susidami Zolotoyu Ordoyu i Moskoviyeyu na shodi Tevtonskim ordenom na zahodi Polsheyu ta Galicko Volinskim knyazivstvom Ruskim korolivstvom na pivdennomu zahodi Velike knyazivstvo znachno rozshirilosya vid Baltiki do Pivnichnogo Prichornomor ya u XIV stolitti za pravlinnya Gedimina ta jogo nashadkiv 1385 roku velikij knyaz litovskij Yagajlo uklav Krevsku uniyu z Polskim korolivstvom zgidno z yakoyu obidvi monarhiyi ob yednuvalis pid vladoyu yedinogo pravitelya 1569 roku za rezultatami Lyublinskoyi uniyi Velike knyazivstvo ob yednalosya iz Koronoyu Polskoyu u federativnu derzhavu Rich Pospolitu Do 1569 roku knyazivstvo keruvalosya spadkovimi monarhami sho nosili titul Velikih knyaziv Litovskih Ruskih i Zhemajtskih pislya 1569 vibornimi monarhami sho mali podvijnij titul Koroliv Polskih i Velikih knyaziv Litovskih Decentralizovana vlada na miscyah nalezhala knyazyam i shlyahti riznih nacionalnostej Cherez zanepad Rechi Pospolitoyi u XVIII stolitti 1772 roku vidbuvsya pershij podil Rechi Pospolitoyi U 1792 i 1795 rokah pislya drugogo j tretogo podiliv tereni kolishnogo Velikogo knyazivstva ostatochno aneksovani Rosijskoyu imperiyeyu 1387 roku v knyazivstvi bulo prijnyate hristiyanstvo za latinskim obryadom V elitarnij kulturi pevnij chas panuvali ruska mova staroukrayinska ta pravoslav ya yaki v kinci XVI XVII stolit pislya Lyublinskoyi uniyi potisnili polska mova ta katolicizm Osnovnij masiv dokumentalnih dzherel z istoriyi Velikogo knyazivstva zberigsya u skladi Litovskoyi metriki arhivi litovskoyi derzhavnoyi kancelyariyi Z togochasnih opovidnih dzherel najbilshij interes stanovlyat bilorusko litovski litopisi NazvaVelike knyazivstvo Litovske bil Vyalikae Knyastva Litoyskae lit Lietuvos Didzioji Kunigaikstyste st ukr Velikoe Knyazstvo Litovskoe lat Magnus Ducatus Lituaniae pol Wielkie Ksiestwo Litewskie korotka oficijna nazva skorocheno VKL Velike knyazivstvo Litovske Ruske i Zhemajtske st ukr Velikoe Knyazstvo Litovskoe Ruskoe Zhomoitskoe povna oficijna nazva z I Litovskogo statutu Velike knyazivstvo Litovske i Ruske st ukr Velikoe Knyazstvo Litovskoe i Ruskoe korotka neoficijna nazva yaka chasto vikoristovuyetsya v istoriografiyi dlya oznachennya visokogo vplivu ruskogo elementu v istoriyi Velikogo knyazivstva IstoriyaUtvorennya Dokladnishe Utvorennya Velikogo knyazivstva Litovskogo i Ruskogo Pochinayuchi z XIII stolittya na Ponimanni u borotbi z nimeckimi licaryami hrestonoscyami Tevtonskij i Livonskij orden ta galicko volinskimi knyazyami formuyetsya litovska derzhava Persha litopisna zgadka v Galicko Volinskomu litopisi datuyetsya 1219 rokom Odne z golovnih zavdan zadlya chogo utvoryuvalos Velike knyazivstvo Litovske ob yednati shidno baltski plemena aukshtajtiv zhemajtiv zhmud chastinu yatvyagiv kurshiv ta rusiniv dlya zahistu vid zrostannya nimeckoyi ekspansiyi ta poshirennya katolicizmu Kordoni litopisnoyi Litvi za Yermolovichem Baltijski plemena 1200 rik Mapa Litovskogo knyazivstva 1250 rik Bulla Papi Rimskogo vid 1251 roku Pidroblena pechatka Mindovga Trakajskij zamok Zasnovnikom knyazivstva vvazhayut knyazya Mindovga 1219 1263 yakij vprodovzh 1230 1240 tih rokiv ob yednav chastinu shidno baltskih plemen priyednav do Litvi Chornu Rus z mistami Volkovisk Slonim i Novgorodok i buv urochisto koronovanij 1253 roku v yiyi centralnomu misti Novgorodku Piznishe koronaciyi ne udostoyivsya zhoden iz volodariv Velikogo knyazivstva hocha pitannya pro litovsku koronu aktivno obgovoryuvalosya osoblivo za chasiv Vitovta Mindovg priyednav do svoyeyi derzhavi chastinu Turovo Pinskoyi ta Polockoyi zemel z mistami Grodno Polock Vitebsk hodiv pohodami na Smolensk Chernigiv Priyednannya Rusi U XIV stolitti litovski knyazi z rodu Gediminovichiv vdalo skoristalis pochatkom zanepadu Zolotoyi Ordi v procesi zbirannya i peredilu ruskih zemel spustoshenih v seredini XIII stolittya navaloyu Batiya Spivvidnoshennya slov yanskih ta vlasne litovskih zemel u skladi Velikogo knyazivstva 1341 roku bulo 2 5 do 1 a 1430 roku vzhe yak 12 do 1 Za Gedimina 1316 1341 vidbulosya zmicnennya teritorialnoyi yednosti Velikogo knyazivstva priyednalis Minsk Orsha Berestya Pinsk Turiv vidbuvalisya sprobi priyednati Kiyivske knyazivstvo utverdzhennya spadkovosti knyazivskoyi vladi Hronika Litovska pishe sho 1322 roku Gedimin zahopiv Zhitomir Kiyiv Kaniv Cherkasi Bryansk Pereyaslav Cogo roku vidbulas bitva na richci Irpin za tri mili vid Kiyeva z boku Rusi brali uchast knyaz pereyaslavskij Oleg luckij knyaz Lev Roman Bryanskij z licarstvom i vijskami Stanislav knyaz kiyivskij i tatari V rezultati peremogi Litvi Gedimin postaviv starshim namisnikom svoyim Mindovga Golshanskogo Stanislav i Roman vtekli do Ryazani 1340 roku litovskij knyaz Lyubart Gediminovich hreshenij pid imenem Dmitra zajnyav Volin Osnovnij masiv ukrayinskih zemel bulo priyednano do Litvi za knyazyuvannya Olgerda Vin priyednav Chernigivsko Siverski 1357 1358 Podilski 1363 ta Kiyivski zemli 1362 1363 zavdavshi porazki 1362 roku na Sinih Vodah tataram Novi zemli priyednuvalisya yak shlyahom zavoyuvannya tak i cherez mirni iniciativi ugodi shlyubni i rodinni soyuzi z perevazhannyam ostannih Konsolidaciya litovskih ta bilorusko ukrayinskih politichnih sil bula vidnosno dobrovilnoyu Litovski knyazi vistupili zaminoyu Ryurikovicham u procesi ob yednannya ruskih knyazivstv Voni diyali za principom novogo ne vvodimo starogo ne minyayemo aktivno perejmali rusku kulturu pravo Ruska pravda movu pravoslav ya aktivno ukladali shlyubi iz ruskoyu znattyu Velike knyazivstvo Litovske stalo odniyeyu z najbilshih derzhav Yevropi Ce buv soyuz bagatoh zemel vlada v yakih bula v rukah miscevoyi shlyahti pid verhovenstvom velikogo knyazya Nayavnij u takomu priyednanni element zagarbannya istoriki inodi minimizuyut antiordinskim spryamuvannyam litovskoyi politiki ta yiyi tradicionalizm Ale bilsh istorichnoyu ye dumka pro dogovirnu prirodu vzayemin mizh volodaryami VKL ta Zolotoyi Ordi naslidkom chogo stalo stvorennya litovsko tatarskogo kondominiumu sumisnogo volodinnya zemel kolishnoyi Kiyivskoyi Rusi Politichnij ustrij Litvi u XIV stolitti mav risi diarhiyi spivpravlinnya volodariv yaki knyazhili u Vilno i Trokah Lishe naprikinci stolittya za Vilno zakripivsya status stolichnogo mista Ruyini zamka Gedimina u Vilnyusi Zamok Lyubarta u Lucku V yizd Gedimina do Kiyeva Pechatka Vitovta z gerbami Litvi Zhemajtiyi ta Rusi hrest Ekspansiya Litvi na zemli Rusi U 1381 1384 rokah u Velikomu knyazivstvi vidbulasya persha gromadyanska vijna za vladu mizh potomkami Gedimina Zavershilas kompromisom yakij odnak ne zadovilnyav zhodnu zi storin 1384 roku gerb Pogonya stav derzhavnim gerbom Zblizhennya z Polsheyu Dokladnishe Krevska uniya Dlya zmicnennya vnutrishnogo ta zovnishnopolitichnogo stanovisha knyazivstva u borotbi z ekspansiyeyu Tevtonskogo ordenu posilennya derzhavnoyi vladi ta centralizaciyi 14 serpnya 1385 roku knyaz Yagajlo uklav Krevsku uniyu z Polsheyu shlyubnij dogovir za yakim Yagajlo prijnyav katolictvo i stav polskim korolem pid im yam Vladislava II 1386 1432 Yagajlu ne vdalosya stvoriti yedinu derzhavu ale uniya viznachila proces zblizhennya Velikogo knyazivstva ta Polshi j postupove zmenshennya roli ruskih elementiv u derzhavi sho stalo she pomitnishim iz perehodom u katolictvo vladnoyi verhivki knyazivstva 1386 roku Proces zatyagnuvsya na dovgi roki ostannoyu 1414 roku bulo ohresheno Zhemajtiyu Nevdovolennya chastini litovsko ruskoyi shlyahti zblizhennyam z Polsheyu prizveli do pochatku drugoyi gromadyanskoyi vijni Unaslidok Ostrivskoyi ugodi 1392 roku namisnikom Yagajla u Litvi z 1395 roku stav vikoristovuvati titul Velikij knyaz Litovskij stav Vitovt Kejstutovich 1392 1430 jogo dvoyuridnij brat Vin provodiv derzhavnicku politiku velikogo knyazhinnya na vsij Ruskij zemli centralizuvav vladu zaminiv udilnih knyaziv na namisnikiv likviduvav Kiyivske Podilske Novgorod Siverske i Chernigivske knyazivstva Naprikinci XIV stolittya han Tohtamish specialnim yarlikom formalno skasuvav rezhim pidleglosti Ordi ruskih zemel sho perebuvali pid vladoyu velikogo knyazya Vitovta Vitovt rozbudovuvav na pivdni ukrayinskih zemel sistemu opornih ukriplen v Braclavi Cherkasah ta in staviv forteci u pivdennih stepah Dnistrovskij liman zdijsniv u 1397 1398 dva peremozhni pohodi proti Zolotoyi Ordi Pid chas knyazyuvannya Vitovta znachno poshirilas ukrayinska teritorialna kolonizaciya na pivden ta shid azh do Chornogo morya kiyevo ruske naprikinci XIV pochatku XV stolit naselennya zvelo kilka ukriplen ta zamkiv Karaul na Dnistri Chorne misto Chern na Dnistrovskomu limani na livomu ovidiopolskomu berezi Kocyubiyiv Kacibej Kachibej na beregah Odeskoyi zatoki mizh dvoh limaniv Hadzhibejskogo Kacibej i Kuyalnickogo Kuganlik na misci suchasnoyi Odesi kilka vijskovih poselen na Pivdennomu Buzi Buzhin i nizhnomu Dnipri Dashiv ta Vitovtova Mitnicya Z 1398 roku Litovska derzhava stala nazivatisya Velike knyazivstvo Litovske Ruske i Zhemajtijske Krevska uniya Koronuvannya Yagajla Litovsko moskovska vijna 1406 1408 rokiv Bitva na Vorskli 1399 roku Gryunvaldska bitva Yan Matejko 1878 rik Spalennya Yedigeyem Kiyeva 1416 roku 12 serpnya 1399 roku zolotoordinskij temnik Yedigej zasnovnik Nogajskoyi ordi zavdaye nishivnoyi porazki u bitvi na Vorskli litovskim vijskam Zupinilosya stanovlennya samostijnoyi Litovsko Ruskoyi derzhavi a Vitovt buv zmushenij iti na zblizhennya z Polsheyu 1401 roku bula pidpisana Vilensko radomska uniya za yakoyu jogo bulo viznano dovichnim pravitelem Litvi a uniya z Polsheyu vidkladalas do chasu jogo smerti 1408 roku Vitovt zavershuye litovsko moskovsku vijnu j vstanovlyuye kordon iz Moskovskim knyazivstvom po richci Ugri Ci podiyi perekreslili plani Vitovta pro ob yednannya v mezhah litovskoyi derzhavnosti vsiyeyi Rusi Zblizhennya iz Polsheyu stvorilo umovi dlya peremogi nad Tevtonskim ordenom u Gryunvaldskij bitvi 1410 roku priyednannya Zhemajtiyi ta zemel za Nimanom do knyazivstva vodnochas spriyayuchi privlasnennyu ukrayinskih zemel polskim panstvom poshirennyu v Ukrayini polskogo shlyahetskogo prava ta filvarkovo panshinnoyi sistemi 1413 roku Vitovt uklav Gorodelsku uniyu z Yagajlom sho pidtverdzhuvala politichnu avtonomnist Velikogo knyazivstva nezalezhno vid postati yiyi velikogo knyazya Vodnochas cej dokument poklav pochatok unifikaciyi suspilno politichnih institucij utvorennya voyevodstv i kashtelyanij poshirennya na litovske boyarstvo sistemi polskih gerbiv tosho 1415 roku v Novgorodku Vitovt visvyativ vsuperech voli konstantinopolskogo patriarha kiyivskim i litovskim mitropolitom Grigoriya Camblaka Natomist sili kochovikiv na pivdenno shidnomu frontiri jogo derzhavi zalishalis pri sili 1416 roku Yedigej spaliv Kiyiv ale ne spromigsya zahopiti jogo zamok Gromadyanska vijna Dokladnishe Gromadyanska vijna u Velikomu knyazivstvi Litovskomu 1432 1438 Po smerti Vitovta 1430 roku rozgornulas borotba za velikoknyazhij prestol mizh Svidrigajlom Olgerdovichem sinom Olgerda ta bratom Yagajla yakogo pidtrimali pravoslavni j promoskovski boyari z knyazyami ta Sigizmundom Kejstutovichem dotrimuvavsya prozahidnogo vektora rozvitku knyazivstva U nich z 31 serpnya na 1 veresnya 1432 roku na Svidrigajla bulo vchineno zamah jogo vladu uzurpuvav Sigizmund Kejstutovich Protistoyannya politichnih partij pereroslo v feodalnu gromadyansku vijnu Protyagom 3 rokiv 1432 1435 v mezhah knyazivstva faktichno isnuvalo dvi derzhavi vlasne Litva sogodni Bilorus Litva yakim volodiv sin Kejstuta ta brat Vitovta Sigizmund i Velike knyazivstvo Ruske Ostatochno peremogla partiya Sigizmunda yakij sam stav zhertvoyu zmovi 20 bereznya 1440 roku Prote Svidrigajlo spromigsya ob yednati pid svoyeyu vladoyu Volin ta Podillya i stvoriti udilnu derzhavu Volinske knyazivstvo yake bulo skasovane pislya jogo smerti 1452 roku 1440 roku na 30 rokiv bulo vidnovleno udilne Kiyivske knyazivstvo na choli yakogo stoyali vnuk Olgerda Olelko Volodimirovich 1443 1455 a piznishe pravnuk Semen Olelkovich 1455 1470 Rekonstrukciya pechatok Svidrigajla Olgerdovicha Pechatka Sigizmunda Kejstutovicha 1437 rik Velike knyazivstvo Litovske 1434 rik Pechatka Kazimira IV Yagellonchika Protistoyannya Moskvi ta Polshi Dokladnishe Yagelloni ta Litovsko moskovski vijni Situaciya v krayini stabilizuvalasya z obrannyam velikogo knyazya Kazimira IV Yagellona polskim korolem 1447 roku osobista uniya peretvorilasya na dinastichnu cherez obrannya velikih litovskih knyaziv odnochasno i polskimi korolyami utverdzhennya novoyi dinastiyi Yagelloni nashadkiv Yagajla do 1572 roku Sprobi litovsko ruskoyi eliti otrimati okremogo vid Polshi pravitelya ne zdobuli uspihu Polski magnati vimagali priyednannya do Polshi Volini ta Shidnogo Podillya ale Kazimir IV vidhiliv domagannya polskih feodaliv Zahidni ukrayinski zemli uvijshli do skladu Polshi yak Ruske i Podilske voyevodstva boyaram nadali ti sami prava sho buli u polskoyi shlyahti mistam misceve samovryaduvannya magdeburzke pravo 1452 roku buli ostatochno likvidovano Volinske knyazivstvo a 1471 roku Kiyivske 1481 roku knyazi samostijniki sprobuvali utvoriti zmovu ale yiyi bulo pridusheno u zarodku Naprikinci XV stolittya u Velikomu knyazivstvi vidbulisya pevni zrushennya v sistemi organizaciyi vladi Doradchij organ pani rada faktichno pidporyadkuvav sobi velikoknyazivsku vladu stali sklikatisya zagalnoshlyahetski sejmi Politichnij ta derzhavnij ustrij derzhavi formuvavsya yak stanovo predstavnicka monarhiya vlada v yakij skoncentruvalasya v rukah litovskoyi magnatsko shlyahetskoyi verhivki Vidbulosya posilennya vladi feodaliv nad selyanstvom oformlennya yihnoyi osobistoyi zalezhnosti vtrata prav na zemlyu Vid 1468 roku pravova sfera reglamentuvalasya Stvoreni u cej chas dopovneni piznishe recepciyeyu rimskogo prava Litovskimi statutami pravovi normi zberigali svoyu diyevist do XIX stolittya Pislya smerti Kazimira IV personalnu uniyu Polshi j Litvi bulo rozirvano velikim knyazem stav jogo molodshij sin Oleksandr Kazimirovich 1492 1506 a polskim korolem jogo brat Yan I Olbraht 1492 1501 Pislya smerti ostannogo 1501 roku obidvi derzhavi znovu z yednalisya Oleksandr posiv polskij prestol Piznishe polsku koronu razom z litovskim velikoknyazhim prestolom uspadkuvali jogo sin Zhigmont abo Sigizmund I 1506 1548 ta onuk Sigizmund II Avgust 1548 1572 Vprodovzh XV XVI stolit velike knyazivstvo rozbudovuvalos na osnovi teritorialno federativnogo principu a nizka togochasnih zemel koristuvalasya vlasnim pravom zakriplenim u specialnih privileyah sho fiksuvali normi Vitovtovoyi dobi U cej zhe chas zemli Litvi stali ob yektom pretenzij z boku Velikogo knyazivstva Moskovskogo volodari yakogo zayavlyali prava na davnorusku teritorialnu spadshinu posilayuchis na genealogichnij zv yazok iz davnimi kiyivskimi knyazyami Ryurikovichami Ideologichne protistoyannya pereroslo v seriyu visnazhlivih vijn Z drugoyi polovini XV stolittya u stanovishi Velikogo knyazivstva vidbuvayutsya znachni zmini poslablennya Zolotoyi Ordi posilyuyetsya moskovsko litovskij konflikt za ruski knyazivstva z 1480 h rokiv pochinayutsya nabigi tatar Krimskogo hanstva Odnochasno vidbuvayetsya asimilyaciya ruskoyi politichnoyi verhivki Ostannim vistupom ruskih knyaziv nashadkiv Ryurika bulo povstannya knyaziv Glinskih 1508 roku Vono bulo pridusheno knyazi z chastinoyu zemel Starodubshina Chernigivshina Novgorod Sivershina vnaslidok moskovsko litovskoyi vijni perejshli do Moskovshini 1514 roku vijska Kostyantina Ostrozkogo u bitvi pid Orsheyu rozbili armiyu Vasiliya III i zupinili na deyakij chas zagarbannya Moskvoyu ruskih zemel Radomska konstituciya 1505 roku viznachila organi stanovoyi monarhiyi derzhavi dvopalatnij sejm senat shlyahetska hata shlyahetski sejmiki sho otrimali pravo na zakonodavchu diyalnist ta deyaki funkciyi upravlinnya V pershij polovini XVI stolittya pid vplivom socialno politichnih procesiv u Polshi zrostala aktivnist litovskoyi shlyahti posililosya pragnennya obmezhiti vsevladdya magnativ rozshiriti svoyi politichni prava Z 1512 roku shlyahta pochala nadsilati svoyih deputativ do sejmu Vinyatkove stanovishe shlyahti ta magnativ u Velikomu knyazivstvi Litovskomu zakripachennya selyanstva oformili Litovski Statuti 1529 1566 1588 Odnochasno knyazivska vlada zdijsnyuvala likvidaciyu udilnih knyazivstv na ruskih zemlyah spriyala administrativnij centralizaciyi Za administrativnoyu reformoyu 1564 1566 Velike knyazivstvo Litovske bulo podilene na 13 voyevodstv na ukrayinskih zemlyah bulo utvoreno Kiyivske Volinske ta Braclavske voyevodstva Kostyantin Ostrozkij na ukrayinskij moneti Bitva pid Orsheyu 1514 rik Moneta Oleksandra Yagellona Pochatok XVI stolittya Za vkazivkoyu polskogo korolya Sigizmunda I u 1506 1548 zibrano vidomosti pro stan pivdennih kordoniv Velikogo knyazivstva Litovskogo na pivdennomu shodi Ukrayini dzherelo Pivdenno zahidnij kordon Litovskogo knyazivstva prohodiv vid richki Murafa livoyi pritoki Dnistra na pivdni Vinnickoyi oblasti dali uniz po Dnistru do Chornogo morya po chornomorskomu uzberezhzhyu do Dniprovskogo limanu vklyuchayuchi ruskij Dashiv suchasnij Ochakiv jshov po Dnipru dohodyachi do ostrova Tavan tut znahodilasya pereprava kotru spilno utrimuvali litovskij knyaz i krimskij han dali perehodiv na Kinski Vodi z livogo berega Kinskih Vod vihodiv na Priazovsku visochinu dali zvertav na znahodivsya pri vpadinni v pravu pritoku Vovchoyi richki Solona dali jshov do dzherel richki Samara dali perehodiv Siverskij Donec i po pravomu beregu Oskolu jshov na Tihu Sosnu prava pritoka Donu dali pidhodiv do pivdenno zahidnogo kordonu Moskovskogo carstva Utvorennya Rechi Pospolitoyi Dokladnishe Rich Pospolita ta Lyublinska uniya Nespromozhnist protistoyati tiskovi Moskoviyi v Livonskij vijni 1558 1583 a takozh pragnennya shlyahti obmezhiti magnativ zrivnyati prava z polskoyu shlyahtoyu dali poshtovh do pidpisannya 1 lipnya Lyublinskoyi uniyi na sejmi sho trivav z 10 sichnya po 12 serpnya 1569 roku Velike knyazivstvo Litovske Ruske i Zhemajtijske utvorilo z Korolivstvom Polskim yedinu federativnu derzhavu Rich Pospolitu Respubliku Derzhava keruvalas obranim korolem sho koronuvavsya u Krakovi yak polskij korol i velikij knyaz litovskij Sejmi teper mogli sklikatis lishe spilni Zovnishnya politika koncentruvalas v odnih rukah U skladi Rechi Pospolitoyi Velike knyazivstvo Litovske zbereglo pevnu avtonomiyu svoyi organi administrativnogo upravlinnya vijsko finansi karbuvalas vlasna moneta penyaz sudochinstvo sho velosya na osnovi Litovskih Statutiv derzhavnu rusku movu Odnochasno prishvidshilos spolshennya ta okatolichennya eliti Velikogo knyazivstva Litovskogo pereselennya polyakiv poshirennya polskoyi movi ta katolickoyi religiyi dominuvannya polskoyi kulturi Takozh za umovami uniyi VKL vtrachalo majzhe vsi ukrayinski zemli Kiyivske Volinske i Braclavske voyevodstva na korist Polskoyi Koroni U mezhah Velikogo knyazivstva Litovskogo zalishilis tilki pivnichno zahidni ruski zemli Berestejshina j Pinshina U zagarbanni ukrayinskih zemel polska vladna verhivka razom iz opolyachenimi ruskimi boyarami vikoristovuvala antitezu moskovskij ideyi zbirannya zemel Ryurikovichiv Lyublinska uniya Yan Matejko 1869 rik Lyublinska uniya Gerb Rechi Pospolitoyi Karta knyazivstva z pidpisom Litva 1596 rik Karta Rechi Pospolitoyi 1569 rik Karta Velikogo knyazivstva Litovskogo ta inshih prileglih do nogo regioniv u 1613 roci Vnutrishnyu j zovnishnyu politiku Rechi Pospolitoyi viznachala Polsha ale providna rol magnativ u Velikomu knyazivstvi Litovskomu zumovila posilennya yihnoyi roli v Rechi Pospolitij Rozorennya dribnoyi ta serednoyi shlyahti z kincya XVI go stolittya spriyalo pidporyadkuvannyu yiyi magnatam ta dominuvannyu magnatskoyi verhivki v socialno politichnomu zhitti derzhavi Na pochatku XVII go stolittya shlyahta sprobuvala posiliti svoyi poziciyi vikoristavshi Reformaciyu ta konfiskaciyu cerkovnih zemel Ale v 1606 1607 rokah Sigizmund III rozgromiv rokosh masovij zbrojnij vistup shlyahti Kozactvo Dokladnishe Ukrayinske kozactvo Suproti tatarskih nabigiv na pivnichnij mezhi Dikogo Polya z selyan sho ryatuvalis vid zakripachennya na velikih filvarkah formuyutsya kozacki vatagi Svoyeridnimi dverima v Pole z boku gusto zaselenogo Serednogo Podniprov ya buli porogi Dnipra a za porogami pochinavsya Niz Richishe tut bulo zasiyane bezlichchyu ostroviv a Dnipro rozdilyavsya na rukavi utvoryuyuchi chiselni ozera zatoki j protoki Velikij Lug Slovo kozak tyurkskogo pohodzhennya j oznachaye vilnu lyudinu Kozakuvannya polyagalo j u zemlerobstvi ribalstvi tvarinnictvi j polyuvanni chas vid chasu voni suprovodzhuvali shidni karavani Persha pisemna zgadka pro kozakiv datuyetsya 1492 rokom sho napali na tureckij korabel u Dniprovomu girli Magnati spochatku perevazhno prihilno stavilis do kozactva yak do vilnih sluzhilih lyudej nizhchih prosharkiv tut davalisya vznaki pragnennya znyati socialnu naprugu sho vinikala pid chas revizij a takozh neobhidnist oboroni pivdennih kordoniv Velikogo knyazivstva V umovah turecko tatarskoyi agresiyi v derzhavi faktichno ne bulo stvoreno sistemu oboroni yaka sistema vimagala postijnoyi armiyi velikih podatkiv sho moglo posiliti vladu velikogo knyazya i prizvesti do vtrati stanovih privileyiv magnativ i shlyahti Shlyahta Velikogo knyazivstva Litovskogo sho odnochasno vistupala j derzhavcyami na miscevomu rivni rozglyadala kozakiv yak soyuznikiv ta yak postijnu silu sho vela borotbu proti tatar i turkiv Zrostannya chiselnosti kozackih vatag ta yihni nabigi na zemli Krimskogo hanstva stvoryuvali postijnu naprugu u vidnosinah mizh litovskimi knyazyami i hanom piznishe Osmanskoyu imperiyeyu 1556 roku magnat Dmitro Bajda Vishneveckij zaradi borotbi z kochovikami zasnovuye pershu kozacku sich derev yanu ukriplenu zalogu za porogami Dnipra na ostrovi Mala Horticya Persha dokumentalna zgadka pro sich zustrichayetsya u Martina Belskogo 1559 roku perebuvayuchi na sluzhbi moskovskogo carya Ivana Groznogo voyuye Azov u ponizzi Donu a 1570 roku zaporozhci tut zasnovuyut Cherkaskij gorodok pershu stolicyu Dinskogo kozactva Robiv takozh pohodi na Moldovu buv shoplenij osmanami i strachenij cherez pidvishuvannya na gaku 1562 roku Za svoyi diyannya stav populyarnim geroyem usnoyi narodnoyi tvorchosti Zaporozhci mali vijskovo demokratichnij ustrij politichnogo zhittya usi pitannya virishuvali na zagalnih radah shlyahom odnostajnogo prijnyattya kerivni organi buli vibornimi otamani ta kozacka starshina Z chasom vnaslidok postupovogo majnovogo rozsharuvannya starshina vse bilshe perebirala na sebe vladni vazheli vidbuvalos rozsharuvannya j viddalennya vid bidnoyi chastini goloti siromi Perevazhna bilshist kozakiv z ruskih lyudej takozh traplyalisya tatari moskoviti polyaki ugorci i nimci Knyaz Vasil Kostyantin Ostrozkij z metoyu priborkannya kozactva obrav inshij shlyah j pershim pochav yih vinajmati za platnyu yak prikordonnikiv Uryad Velikogo knyazivstva Litovskogo i getman Grigorij Hodkevich vikoristovuvali yih yak garnizoni fortec dlya rozvidki ohoroni Kozacki zagoni pidporyadkovuvalis velikomu knyazyu litovskomu Ostriv Mala Horticya Dmitro Bajda Vishneveckij Kozak Mamaj Trahtemiriv gravyura 1687 roku Zaporozhci pishut lista tureckomu sultanu Illya Ryepin 1880 rik Polskij korol Sigizmund II Avgust 1572 roku prijnyav na derzhavnu sluzhbu 300 reyestrovih kozakiv pid provodom Yana Badovskogo a 1578 roku inshij korol Stefan Batorij rozshiriv zagin do 500 najmanciv iz bazoyu v Trahtemirovi Reyestrovcyam nadali ryad privileyiv samoupravlinnya vlasnij vibornij getman Yan Orishevskij pravo voloditi zemleyu Zaporozki zh kozaki perebuvali na nelegalnomu stanovishi Pid chas Hmelnichchini vijska Velikogo knyazivstva brali uchast u borotbi proti ukrayinskoyi kozackoyi derzhavi Litovskij getman Yanush Radzivill 1612 1655 keruvav karalnimi pohodami v Ukrayinu rozpravoyu nad naselennyam u zahoplenomu v 1651 roci Kiyevi U 1654 roci jogo vijska rozgromleni ukrayinskimi kozakami v Bilorusi Zanepad Iz seredini XVII stolittya sprobi Velikogo knyazivstva Litovskogo zberegti svoyu shiroku avtonomiyu v Rechi Pospolitij zakinchilisya nevdacheyu Comu spriyala shlyahetska anarhiya politika litovskih magnativ yaki pragnuli zadovolniti vlasni ambiciyi a takozh zovnishni faktori Postupovo Velike knyazivstvo vtratilo risi derzhavnosti ta peretvorilosya na zvichajnu provinciyu Polshi Z drugoyi polovini XVII stolittya ne zbiralisya okremi sejmi Velikogo knyazivstva Litovskogo jogo predstavnikiv u sejmi Rechi Pospolitoyi bulo menshe tretini V kinci XVII stolittya sered velikolitovskih magnativ rozpochalas gromadyanska vijna mizh vplivovimi magnatskimi rodami sprichinena nadmirnim posilennyam shlyahetskogo rodu Sapig A podiyi Pivnichnoyi vijni 1700 1721 rokiv voyenni diyi na teritoriyi Velikogo knyazivstva intervenciya Shveciyi ta Rosiyi prizveli do ekonomichnogo haosu zagibeli naselennya Rishennyami sejmu v 1788 1792 rokah bulo likvidovano zalishki avtonomiyi stvoreno yedini dlya Rechi Pospolitoyi organi vikonavchoyi vladi vijsko finansi 1795 roku bilsha chastina Velikogo knyazivstva za tretim podilom Rechi Pospolitoyi uvijshla do skladu Rosijskoyi imperiyi Teatr bojovih dij Velikoyi Pivnichnoyi vijni Podili Rechi Pospolitoyi Karta knyazivstva v praci Tobiasa Lottera 1740 rik U XIX stolitti istorichnu nazvu Litva yaka do togo chasu vikoristovuvalasya stosovno suchasnih biloruskih ukrayinskih i litovskih teritorij uspadkuvala suchasna Litovska respublika yaka progolosila nezalezhnist 1918 roku U 1940 ta 1944 rokah Litvu bulo dvichi okupovano j aneksovano SRSR 1991 roku Litva vidnovila nezalezhnist Derzhavnij ladDerzhavnij lad u Velikomu knyazivstvi buv sintezom davnoruskih i polskih derzhavotvorchih tradicij z dominuvannyam ostannih Sintez rannofeodalnih institutiv litovskih plemen z rozvinenimi institutami piznofeodalnogo ladu Zahidnoyi Rusi sprijnyattya Litvoyu ruskoyi kulturi i tradicij dayut mozhlivist traktuvati Velike knyazivstvo Litovske pravonastupnikom Kiyivskoyi Rusi Velikij knyaz Dokladnishe Spisok velikih knyaziv litovskih Najvisha vlada u Velikomu knyazivstvi nalezhala velikomu knyazevi gospodaryu Harakter ciyeyi vladi zminyuvavsya vprodovzh stolit vid povnovladnogo gospodarya nad litovskimi zemlyami i kontragenta u vidnosinah z udilnimi knyazyami cherez yedinoderzhavne pravlinnya do garanta suverenitetu litovskogo panstva v Rechi Pospolitij Dinastichnij princip viznannya knyazya postupovo zminivsya vibornim pravom shlyahti Pani rada Dokladnishe Pani rada Postupovo u derzhavi avtoritetu nabrala gospodarska rada abo pani rada yaka peretvorilas z doradchogo organu pri velikomu knyazevi na zrazok boyarskih dum na vishij upravlinskij aparat derzhavnij uryad Do skladu pani radi vhodili marshalok kancler pidskarbij getman voyevodi kashtelyani starosti yepiskopi ta situativno veliki zemlevlasniki magnati Yuridichno funkciyi pani radi buli oformleni privileyem 1482 roku yakij upershe sankcionuvav yiyi zakonodavchu rol a privilej 1506 roku Litovski statuti zakonodavcho zakripili faktichno nabuti neyu prava Nezvazhayuchi na viznannya za velikim knyazem litovskim vladnih prerogativ yihnim fakt nosiyem stala rada Koli na pochatku XVI stolittya vplivovim zagalnoderzhavnim predstavnickim organom staye Sejm iz zagalnogo ryadu chleniv pani radi viokremlyuyetsya vuzke kolo najvplivovishih derzhavnih muzhiv sho utvoryuyut tayemnu radu Misceve samovryaduvannya Misceve samovryaduvannya na ruskih zemlyah spershu zdijsnyuvalosya udilnimi knyazyami Najbilsha centralizaciya vladi u Velikomu knyazivstvi vidbuvayetsya za knyazyuvannya Vitovta koli udili postupovo zaminyuyut na voyevodstva 1413 roku bulo utvoreno pershi veliki voyevodstva Vilenske i Trokske Pid chas administrativnoyi reformi 1564 1566 rokiv vsyu teritoriyu Velikogo knyazivstva bulo podileno na voyevodstva i poviti Na choli voyevodstv stoyali priznacheni knyazem voyevodi a povitiv starosti U samovryadnih gromadah nizhchogo shablya diyali viborni predstavniki starci sotniki desyacki sorochniki U mistah yaki otrimali magdeburzke pravo spivisnuvala administraciya starost i miskogo magistratu ratushi Administrativnij podil Rechi Pospolitoyi 1619 rik Administrativnij podil Velikogo knyazivstva u XVII stolitti Sejm Dokladnishe Sejm Velikogo knyazivstva Litovskogo Pershe zasidannya Sejmu vidbulosya 1507 roku u Vilni Do sejmu vhodili velikij knyaz chleni pani radi zemski ta dvirni uryadovci 1512 roku bula zatverdzhena norma predstavnictva po 2 deputati vid kozhnogo povitu Na sejmah obirali velikogo knyazya ogoloshuvali vijnu chi mir sklikali opolchennya virishuvali pitannya opodatkuvannya tosho 1560 roku bulo provedeno reformu vneseno zmini do predstavnictva zasnovano institut miscevih povitovih sejmikiv yaki stali pershoyu instanciyeyu dlya virishennya lokalnih pitan Pislya Lyublinskoyi uniyi litovskij sejm zlivsya z polskim Verhovna vlada u Velikomu knyazivstvi perejshla do dvirnogo uryadu gospodarya administruvannya vikonuvala pani rada Sudochinstvo Tradicijno pravo Velikogo knyazivstva traktuyut yak litovsko ruske pravo Kiyivska shkola istorikiv pochatku XX stolittya argumentuvala koncepciyu zahidnoruskogo prava za yakoyu pravo Velikogo knyazivstva slid vklyuchiti do istoriyi ruskogo prava poryad zi shidnoruskim moskovskim bo vono gruntuyetsya na davnoruskomu i logichno prodovzhuye jogo v piznomu serednovichchi rannomodernomu chasi Sudoustrij u Velikomu knyazivstvi harakterizuvavsya spivisnuvannyam nederzhavnih simejnogo votchinnogo gromadskogo cerkovnogo i derzhavnih sudiv Sistema derzhavnih sudiv skladalas iz sudiv okremoyi kompetenciyi velikoknyazhih nadvirnij komisarskij zamkovih grodskij zemskih ta pidkomorskih sudiv Sistema domenialnih feodalnih sudiv nad piddanimi skladalas z cerkovnih duhovni domenialni ta magistratskih ratushnih i cehovih sudiv u mistah Dlya kozhnogo suspilnogo stanu buli svoyi stanovi sudi U Velikomu knyazivstvi vvedennya vibornih sudiv stalosya majzhe na stolittya ranishe nizh v inshih krayinah Yevropi 1581 roku v rezultati sudovoyi reformi bulo utvoreno yak osnovnu instanciyu dlya apelyacij Osoblive misce vidvodilosya kopnomu sudu povnovazhennya yakogo poshiryuvalisya na vsih zhiteliv kopnogo okrugu Postupovo shlyahta vivodilas z pid jogo yurisdikciyi Litovska metrika 1511 1518 rokiv Litovskij statut 1588 roku i sluckij poyas Magdeburzke pravo litovskomu mistu Birzhaj Ukrayinska moneta na chest 500 richchya magdeburzkogo prava Kiyeva Vprodovzh XIV XV stolit dzherelom litovskogo prava buli dzherela ruskogo prava zvichayeve Ruska Pravda cerkovni statuti Volodimira ta Yaroslava Zgodom yih zaminyuyut litovski velikoknyazhi akti listi statutni gramoti privileyi Shlyahetski privileyi vidavalis u 1387 1413 1432 1434 1438 1447 1457 1492 1522 1566 rokah 1557 roku vidano Sered kodifikovanih zvodiv zakoniv pershim buv 1468 roku U XVI stolitti z recepciyeyu rimskogo prava jogo zaminili tri redakciyi Litovskih statutiv 1529 1566 i 1588 rokiv U vilnih mistah zastosovuvalosya magdeburzke pravo v polskih pererobkah Okremo grupoyu dzherel prava buli riznomanitni ugodi mizh knyazyami ryadi dokinchannya rizni uniyi mizh Velikim knyazivstvom Litovskim i korolivstvom Polskim VijskoDokladnishe Vijsko Velikogo knyazivstva Litovskogo ta Perepisi vijska litovskogoNaselennyaDokladnishe Litvini Velike knyazivstvo v dobu najbilshoyi svoyeyi mogutnosti 1430 roku ohoplyuvalo teritoriyu blizko 930 tis km 1493 roku na zemlyah Velikogo knyazivstva 850 tis km i Polskogo korolivstva meshkalo do 7 5 mln osib z yakih 3 75 mln buli rusinami predkami suchasnih ukrayinciv i bilorusiv 3 25 mln polyakiv ta 0 5 mln vlasne litovciv na zemlyah knyazivstva prozhivalo do 3 8 mln osib Naselennya u Velikomu knyazivstvi podilyalos na dvi veliki suspilni grupi feodali shlyahta i zalezhni vid nih lyudi prostij stan Shlyahta Shlyahta abo blagorodnij lyud skladav panivnu verhivku litovskogo suspilstva Do nogo nalezhali knyazi magnati pani ta dribni shlyahtichi U mezhah grupi feodaliv isnuvalo znachne majnove rozsharuvannya sho zumovlyuvalosya rozmirami zemelnih volodin Okrim togo nalezhnist do shlyahti viznachala uchast v radah miscevih ta zagalnoderzhavnih Shlyahtichi postijno pragnuli do vlasnoyi avtonomnosti zvilnennya z pid zemskoyi pidsudnosti ta samoupravlinnya Shlyahta za pohodzhennyam prav podilyalas na rodovu novopozhaluvanu ta sluzhilu Duhivnictvo Duhivnictvo posidalo osoblive misce u socialnij iyerarhiyi suspilstva Panivne polozhennya zajmalo katolicke yake volodilo shirokoyu sistemoyu imunitetiv beneficiyiv i mayetnostej stalo potuzhnim chinnikom polonizaciyi naselennya Mistyani Pravove stanovishe naselennya litovskih mist zalezhalo vid kategoriyi mista majnovogo stanu i rodu zanyat Mista u Velikomu knyazivstvi podilyalisya na velikoknyazhi gospodarski samovryadni sho keruvalis magdeburzkim pravom ta privatnovlasnicki zhittya v yakih bulo najvazhchim Za socialnim stanom rozriznyali taki grupi mistyan zamozhna kupecko remisnicka verhivka povnopravni mishani serednovichnij serednij klas miski nizi z dribnih torgivciv ta nezamozhnih remisnikiv Plan Vilni 1576 rik Plan Grodno 1575 rik Plan Polocku XVI stolittya Za umov faktichnogo viklyuchennya mist z politichnogo zhittya krayini mozhlivosti miskogo samovryaduvannya nadani magdeburzkim pravom znachno obmezhuvalisya Selyanstvo Togochasne silske naselennya nazivalos volosnimi lyudmi lyudom piddanimi Zakonodavcho osobisti ta majnovi prava selyan buli oformleni Litovskim statutom 1529 roku i 1557 roku Selyani dililis na kilka grup Za vidom gospodarskoyi diyalnosti hliborobi remisniki Za pravovim stanovishem gospodarski velikoknyazhi chiyi zagalnoderzhavni povinnosti reglamentuvalisya specialnimi listami inventaryami privatnovlasnicki chiyi riznomanitni povinnosti regulyuvalisya bezposeredno zemlevlasnikom Za stupenem zalezhnosti vid feodaliv selyani podilyalis na vilnih yaki ne zalezhali vid feodala pislya vikonannya svoyih zobov yazan zalezhnih sho mali pravo pokinuti pana za umov vidmovi vlasnika vid svoyih prav svidoctvo pro zvilnennya zapovit pozbavlennya vladnih prav sudom zakonom diyeyu magdeburzkogo prava pokripachenih abo chelyad lyudi nepohozhi EkonomikaDokladnishe U XIII XV stolittyah groshovoyu odiniceyu Velikogo knyazivstva bula litovska grivnya napivkrugli strizhni sribla dovzhinoyu blizko 13 sm i vagoyu vid 100 do 110 g Zlivki buli vitisneni karbovanimi monetami v seredini XV stolittya Z XVI stolittya Yevropu napovnyuye zoloto j sriblo z vidkritoyi Ameriki pidzhivlyuyuchi inflyaciyu odnochasno vidbuvayetsya migraciya robochoyi sili v zvorotnomu napryamku ta rujnaciya feodalnogo naturalnogo gospodarstva sho sprichinyuye strimkij rist cin na zerno Polski j litovski magnati virishuyut zadovolniti cej popit na rinku shlyahom stvorennya velikih tovarnih silskogospodarskih pidpriyemstv filvarkiv zadlya roboti na yakih zakripachuyetsya vilne naselennya Najbilshe zemli v svoyih rukah skoncentruvali taki rodi yak Ostrozki Vishnevecki Chortorijski Dashkevichi Radzivili Zamojski Zbarazki Zaslavski Nevdovolena j pasionarna chastina naselennya yakogo vtikaye na neobzhiti prostori Dikogo Polya na pivdennij shid Knyazi z rodu Ostrozkih ta Vishneveckih na Volini ocholyuyut cej stihijnij proces odnochasno z rekolonizaciyeyu lisostepovih i kolonizaciyeyu stepovih zemel stvoryuyuchi ukripleni mista za techiyeyu Dnipra ta na Livomu berezi Gadyach Korsun Lohvicya Lubni Piryatin Priluki Romni Chigirin ta inshi nadayuchi pereselencyam pevni pilgi j poslablennya Tak voni stavali she zamozhnishimi j mogutnishimi Magnatski volodinnya XVI XVII stolit Filvarkova budivlya u Lomnici Ruyina Ostrozkogo zamku Zigmunt Fogel 1796 rik Zbarazkij zamokKulturaDokladnishe Mistectvo Arhitektura Dokladnishe Arhitektura Velikogo knyazivstva Litovskogo Muzika Muzichne mistectvo Velikogo knyazivstva Litovskogo rozvivalosya v ramkah narodnoyi i visokoyi kulturi Spochatku najbilshij vpliv mala narodna a zgodom i cerkovna muzika v XVII stolitti pochavsya aktivnij rozvitok svitskogo muzichnogo mistectva sho vililosya u stvorennya privatnih orkestriv ta kapel Pershij operno baletnij teatr yevropejskogo klasu z yavivsya v Nesvizhi 1724 P yesi dlya teatru pisala druzhina Mihajla Kazimira Radzivilla Franciska Ursula U pridvornij kapeli Karla Stanislava Radzivilla sluzhiv kapelmejsterom vidomij nimeckij kompozitor Yan David Goland U XVIII stolitti v teatri stavilisya klasichni tvori zarubizhnih ta miscevih avtoriv Teatr Dokladnishe Teatr u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Pochatok teatralnogo mistectva Velikogo knyazivstva Litovskogo lezhit v narodnomu teatri z jogo obryadovimi pisnyami i tancyami de buli prisutni elementi igrovoyi diyi j teatralnogo perevtilennya Elementi teatralizovanogo dijstva ye v bagatoh kalendarnih i rodinno pobutovih obryadah Pershimi aktorami buli skomorohi vistupi yakih nasicheni narodnimi pisnyami tancyami prisliv yami ta prikazkami zhartami i tryukami stavali podiyeyu bud yakogo svyata Piznishe u XVII XVIII stolittyah mistectvo skomorohiv peretvorilosya v balagani mistectvo lyalkovih teatriv u vertepi Inodi skomorohi vistupali z vedmedyami dresovanimi v specialnih shkolah najvidomishoyu z yakih bula Smorgonska vedmezha akademiya Shkola motuzyanih stribuniv isnuvala v Semezhevi poblizu Kopili Osvita Dokladnishe U XIII stolitti pisemnist stala poshiryuvatisya sered mistyan kupciv ta remisnikiv U XIV i osoblivo v XV stolitti v velikih mayetkah stvoryuvalisya shkoli Rozshirilosya navchannya ditej mandrivnimi vchitelyami samouchkami majstrami gramoti Kurs navchannya obmezhuvavsya elementarnoyu gramotoyu U XVI stolitti v mistah i mistechkah Velikogo knyazivstva Litovskogo vinikli kalvinistski shkoli piznishe shkoli riznih katolickih ordeniv yezuyitiv vasilian arian U XVI XVII stolittyah vazhlivu rol v organizaciyi osviti zigrali bratski shkoli Velike podvir ya Vilenskogo universitetu Polockij yezuyitskij kolegium Minskij yezuyitskij kolegium Vitebskij yezuyitskij kolegium Lyubeshivskij kolegium Katolicka osvita Pronikayuchi v Litvu katoliki takozh zasnovuvali svoyi uchilisha Odniyeyu z pershih bula kolegiya zasnovana korolevoyu Yadvigoyu dlya 12 litovciv pri Prazkij akademiyi potim bula zasnovana Krakivska akademiya de zakinchili kurs chimalo litovskih boyar Odnak i katolicki uchilisha vikladali spochatku todishnoyu ruskoyu literaturnoyu movoyu Tak 1454 roku bulo zasnovano pri vilenskomu sv Stanislava katedralnomu sobori uchilishe dlya pidgotovki duhovenstva U comu uchilishi navchalisya i predstavniki svitskih profesij odnak znachna chastina jogo vipusknikiv priznachalasya dlya duhovnoyi sluzhbi v kosteli V comu uchilishi vid zasnuvannya i do pochatku XVII stolittya nauki vikladalisya na latini ta staroukrayinskoyu movoyu Vikladali v kostolnih shkolah ne tilki v Litvi ale i Zhemajtiyi azh do kincya XVII stolittya Protestantska osvita Kalvinistski shkoli Vprodovzh 1550 h rokiv u Vilni Beresti Kejdanah Nesvizhi Birzhayi Klecku Dubinkah yakih vinikli kalvinistski gromadi Do 1560 h rokiv kalvinizm prijnyali bilshist magnativ Velikogo knyazivstva chislo gromad shirilosya Pri gromadah pochali zvoditi hrami zasnovuvatisya shkoli U drugij polovini XVI na pochatku XVII stolittya kalvinistski shkoli isnuvali v Vitebsku Novogrudku Orshi Iv yi Smorgoni Zaslavli Kovni Minsku Kopilovi Plunge Kojdanovi dzherelo Lyubchi Ivenci Retavasi i inshih miscyah Osobliva uvaga v shkolah pridilyalasya religijnomu vihovannyu prote znachne misce pridilyalosya i svitskim naukam vivchalisya bogoslov ya rizni movi ritorika istoriya matematika antichna poeziya cerkovnij spiv Vchilisya 6 10 rokiv Vipuskniki okremih shkil otrimuvali znannya dostatni dlya vstupu do universitetiv Arianski shkoli Arianstvo yak protestantska techiya v hristiyanstvi z yavilosya na pochatku IV stolittya v Rimskij imperiyi U XVI stolitti ideyi arianstva vidrodilisya u viglyadi vchennya socinian prijshli voni i do Velikogo knyazivstva Najznachnishi socinianski gromadi buli v Novogrudku Iv yi Nesvizhi Pri gromadah vidkrivalisya shkoli najvidomishi v Iv yi buv yiyi rektorom vprodovzh 1585 1593 rokiv Lyubchi Klecku ru Nesvizhi Shkoli mali 3 5 klasiv Krim bogoslov ya v nih vivchalisya praci starodavnih filosofiv grecku latinsku polsku ta bilorusku movi ritorika etika muzika arifmetika j in Vchilisya diti ne tilki socinian a j katoliki ta pravoslavni Pravoslavna osvita Dokladnishe Bratski shkoli ta Kiyevo Mogilyanska kolegiya Pravoslavni bratstva zazvichaj stvoryuvalisya pri pravoslavnih cerkvah i monastiryah Odnim iz bagatoh zavdan bratstv bulo gurtuvannya pravoslavnih umiv shob vidavati polemichnu literaturu proti Berestejskoyi uniyi Lvivska bratska shkola bula vidkrita 1586 roku v Beresti 1591 Mogilovi 1590 1592 Minsku 1612 u Kiyevi u 1615 roci na Podoli U 1632 roci Kiyivska bratska shkola ob yednalas iz lavrskoyu shkoloyu zasnovanoyu 1631 roku Petrom Mogiloyu i pochala isnuvati yak Kiyevo Mogilyanska kolegiya Na choli shkoli stoyav rektor vchiteli obiralisya na zborah bratstva Shkoli ob yednuvali uchniv riznih staniv mali 3 5 klasiv U nih vivchali rizni movi ritoriku praci antichnih misliteliv muziku Davali i deyaki piznannya v arifmetici geografiyi astronomiyi Visha osvita Dokladnishe Vilnyuskij universitet 26 lipnya 1400 roku korol Yagajlo vidnoviv diyalnist Krakivskogo universitetu sho malo osoblive znachennya ne tilki dlya Polshi ale j dlya Velikogo knyazivstva Dopoki ne buli zasnovani Kenigsberzkij 1544 ta Vilenskij universiteti 1579 Krakivskij universitet buv golovnoyu vishoyu shkoloyu dlya litovskoyi molodi Yagajlo nadavav pidtrimku litovcyam sho navchalisya v universiteti v 1409 roci vin doruchiv vidiliti budinok dlya rozmishennya bidnih studentiv osoblivo tih yaki pribuli z Litvi i Rusi Knigodrukuvannya Zapochatkuvav knigodrukuvannya na teritoriyi Velikogo knyazivstva Litovskogo doktor medicini Francisk Skorina z Polocka Pochav robotu v 1517 roci koli nadrukuvav psaltir u Prazi potim 22 svyashenni knigi v perekladi biloruskim izvodom cerkovnoslov yanskoyi movi takozh isnuye insha versiya sho cerkovnim stilem davnoukrayinskoyi movi Zgodom perenis svoyu diyalnist do mista Vilno de nadrukuvav 1526 roku Apostol i Psaltir U Litvi svoyu robotu drukariv pislya vtechi z Moskvi prodovzhili i vidomi pershodrukari Ivan Fedorovich i Petro Mstislavec Voni pracyuvali u getmana Grigoriya Hodkevicha yakij zasnuvav drukarnyu u svoyemu mayetku v Zabludovi Pershoyu yihnoyu knigoyu bulo Uchitelni yevangeliya 1568 roku zbirka besid i povchan z tlumachennyam yevangelskih tekstiv 1570 roku Ivan Fedorov vidav Psaltir i yakij shiroko vikoristovuvavsya takozh i dlya navchannya gramoti Pershu knigu litovskoyu movoyu sklav i vidav v Kenigsberzi 1547 roku Martinas Mazhvidas Kniga mala krim katehizisu virshovanu peredmovu odinadcyat cerkovnih pisnespiviv z notami i pershij litovskij bukvar U Vilno vprodovzh XVI XVII stolit diyali budinok druku pisarya i urodzhencya mista Pyatkyavichyus u svoyemu budinku druku v 1598 roci vidav pershu protestantsku knigu litovskoyu movoyu u Velikomu knyazivstvi Morkunasom v 1600 roci za pidtrimki voyevodi Hristofora Radzivilla Peruna vidana najbilshij zdobutok litovskoyu movoyu XVI stolittya Drukarskij verstat Skorini Bibliya ruska Franciska Skorini 1517 rik Konstantinas Sirvidas Katehizis Martinasa Mazhvidasa 1547 rik Apostol persha drukovana ukrayinska kniga 1629 roku profesor Vilenskogo universitetu Konstantinas Sirvidas pidgotuvav pershij polsko latinsko litovskij slovnik Slovnik troh mov Slovnik neodnorazovo perevidavavsya 1629 1631 1642 1677 1713 Slovnik priznachavsya dlya studentiv yaki vivchayut poetiku i ritoriku mistiv blizko 14 tis sliv Do seredini XIX stolittya vin buv yedinim drukovanim slovnikom u Velikomu knyazivstvi slovniki litovskoyi movi vidavalisya takozh u Prussiyi Sirvidas takozh vidav zbirku propovidej tochnishe konspektiv abo korotkogo zmistu propovidej litovskoyu i polskoyu movami pershe vidannya 1629 druge 1644 roku Vidav komentari do Pisni nad pisnyami i Explanationes in Cantica Canticorum Salomonis et in epistolam D Pavli ad Ephesios 1629 abo 1630 roku Konstanitnas Sirvidas pidgotuvav i vidav pershu gramatiku litovskoyi movi Clavis linguae lituanicae Lietuviu kalbos raktas ale ce vidannya ne zbereglosya 1737 roku u Vilenskomu universiteti nevidomim avtorom bula vidana gramatika litovskoyi movi Universitas lingvarum Litvaniae in principali ducatus ejusde m dialecto grammaticis legibus circumscripta U XVII stolitti vazhlivim vidavnichim centrom Velikogo Knyazivstva Litovskogo stayut Kedajnyaj Tut poruch iz zasnovanoyu 1625 roku reformatskoyu shkoloyu z iniciativi Yanusha Radzivilla 1651 roku vidkrivayetsya vidavnichij dim 1653 roku v comu domi urodzhencem i burgomistrom mista 1631 1666 za dopomogoyu Yanusha Radzivilla litovskoyu movoyu tirazhem v 500 ekzemplyariv vidayetsya Kniga maye pershu virshovanu dedikaciyu litovskoyu movoyu zi zvernennyam do Yanushu Radzivillu Milostnoj prijnyati cyu pracyu sluhatisya Slova Gospodnogo molitsya do Boga spivati miloserdno Ce najbilshe kalvinistske vidannya u Velikomu knyazivstvi Krim cogo vidannya budinok uslavivsya vidannyam tvoriv Jonasiv Bozhimovskisiv i pro politiku i prava v torgivli Religiya Dokladnishe Religiya u Velikomu knyazivstvi Litovskomu ta Konfesijna istoriya Bilorusi Slov yanske naselennya u velikomu knyazivstvi ne zaznavalo znachnih utiskiv na religijnomu grunti litovski volodari buli tolerantnimi do pravoslavnoyi viri Utim pri perehodi na bik Moskvi knyazi Shem yachichi i 1500 Glinski 1508 posilalis i na religijni utiski z boku katolikiv Takozh todi shirilis chutki pro namagannya shlyahti nasilno pokatolichiti holopske naselennya sho ne vitrimuye istorichnoyi kritiki Tempi poshirennya katolicizmu na ruskih zemlyah buli dosit neznachni a utverdzhennya Florentijskoyi cerkovnoyi uniyi 1439 roku bulo pevnoyu miroyu formalne Vtim cya uniya sprovokuvala rozkol u Kiyivskij mitropoliyi 1460 roku Novostvorena mitropoliya sho ob yednuvala litovsko ruski j galicki yepiskopiyi z 1467 roku znovu opinilasya pid kontrolem Konstantinopolskogo patriarhatu Osoblivistyu religijnogo zhittya u Velikomu knyazivstvi bulo shiroke vtruchannya svitskih osib u zhittya pravoslavnoyi cerkvi pravo patronatu Knyazya Olgerda nazivali v Konstantinopoli velikim korolem vognepoklonnikiv bo vin lishavsya poganinom Ale pravoslav ya poshirilosya sered litovciv i navit u knyazhij rodini Brat Olgerda Lyubart prijmaye pravoslavne hreshennya z imenem Dmitro Pislya smerti Yuriya II Boleslava volinski boyari 1340 roku obrali Lyubarta na knyazya Volini j Galichini 1340 1386 Tim chasom Galichinu Holmshinu j Zahidnu Volin zavoyuvav polskij korol Kazimir Lyubart zberig Lucku zemlyu vin sporudiv murovanij zamok u Lucku zbuduvav hrami Za jogo pravlinnya Volin cilkom zberigala ukrayinskij harakter 1352 roku tirnovskij patriyarh postaviv dlya Kiyeva mitropolita Feodorita motivuyuchi ce perehodom mitropolita Feognosta do Moskvi Ale Konstantinopol domigsya skasuvannya takogo rishennya cherez nekanonichnist vtruchannya Bolgarskoyi cerkvi do vnutrishnih sprav chuzhoyi yurisdikciyi Knyaz Olgerd klopotavsya pro postavlennya svogo rodicha chencya Romana na mitropolita Kiyivskogo Ale v Cargorodi zgodilisya lishe na postavlennya jogo mitropolitom Litvi j Volini z 1354 roku a Kiyivskim mitropolitom z drugoyu kafedroyu v Moskvi priznachili 1353 roku volodimirskogo yepiskopa Oleksiya Byakonta Mitropolit Roman 1354 1361 borovsya za poshirennya svogo vplivu na vsyu teritoriyu Ukrayini Bilorusi ta Litvi Vin mav kafedru v Novogrudku ale zgodom oselivsya v Kiyevi Pidlyagali mitropolitovi Romanovi Polocka j a zgodom i mitropoliya Maloyi Rosiyi tobto Galichini Pislya smerti Romana jogo mitropoliya perejshla pid vladu mitropolita Oleksiya Yakij aktivno pidtrimuvav proces konsolidaciyi rosijskih zemel dovkola Moskvi a za soyuz z Litvoyu vidluchiv vid cerkvi knyaziv Tverskogo j Smolenskogo Velikij knyaz litovskij znov zvernuvsya do Konstantinopolya pogrozhuyuchi perehodom Ukrayini j Bilorusiyi do katolicizmu yaksho dlya nih ne bude visvyacheno okremogo mitropolita Vselenskij patriyarh 2 grudnya 1375 roku visvyativ kandidaturu Olgerda bolgarskogo iyeromonaha Kipriyana na kafedru Kiyivskogo mitropolita Toj pribuv do Velikogo knyazivstva 1373 roku yak predstavnik Konstantinopolskogo patriarha i deyakij chas zhiv v Ukrayini Vin buv visokoosvichenoyu lyudinoyu zalishiv kilka poslan a takozh perepisanih vlasnoyu rukoyu knig Mitropolit perekladav cerkovnoslov yanskoyu movoyu tvori Otciv cerkvi vipraviv pereklad Psaltirya dbav pro unormuvannya perekladiv bogosluzhbovih knig Kipriyan zaprovadiv v Ukrayini liturgijnu reformu patriyarha Filofeya vnaslidok chogo v Ukrayini z yavivsya pereklad konstantinopolskoyi redakciyi Yerusalimskogo ustavu j vidpovidnij kompleks bogosluzhbovih knig Nova redakciya tekstu Svyatoyi Liturgiyi z yavilasya v Greciyi v drugij polovini HIII stolittya Filofej u drugij polovini XIV stolittya prijnyav cyu redakciyu v tomu viglyadi yak yiyi vzhivali na Afoni uzgodiv zi zvichayami Konstantinopolskoyi patriyarshoyi cerkvi j zaprovadiv vidpovidnij sluzhebnik do vikoristannya Pereklavshi sluzhebnik patriyarha Filofeya cerkovnoslov yanskoyu movoyu mitropolit Kipriyan ne zaboroniv i poperednih cerkovnih knig Tomu protyagom trivalogo chasu spivisnuvali dvi vidminni redakciyi liturgiyi Yurisdikciya mitropolita Kipriyana poshiryuvalasya na teritoriyu Velikogo knyazivstva Litovskogo pislya smerti zh mitropolita Oleksiya 1378 roku i na Moskovsku derzhavu Shopravda persha poyava mitropolita Kipriyana v Moskvi bula nevdaloyu moskovskij velikij knyaz Dmitro mav vlasnogo kandidata na zminu svogo duhivnika Mihayila Mityaya Tomu mitropolita Kipriyana moskvini zaareshtuvali protrimali v uv yaznenni a potim vignali get Odnak dorogoyu do Konstantinopolya rosijskij kandidat u mitropoliti raptovo pomer Tomu na mitropolita Kiyivskogo i Velikoyi Rusi 1380 roku bulo visvyacheno arhimandrita Pimena sho yihav u suprovodi kandidata Jogo nespodivanu poyavu v Moskvi zustrili neodnoznachno a patriyarshij sobor zasudiv Pimena j viznav Kipriyana yedinim mitropolitom Rusi I vzhe 1389 roku mitropolit Kipriyan poyednav pid svoyeyu vladoyu vsyu teritoriyu istorichnoyi Kiyivskoyi mitropoliyi Rosijska chastina Kiyivskoyi mitropoliyi prijnyala Kipriyana za svogo mitropolita ale vodnochas mitropolit Kipriyan opinivsya pid vplivom velikogo knyazya Moskovskogo Hreshennya Litvi Yan Matejko 1889 rik Mitropolit Oleksij Byakont Mitropolit Kipriyan Mitropoliti Fotij Feognost i Kipriyan Grigorij Camblak na Konstanckomu sobori Tim chasom 14 serpnya 1385 roku Krevskomu zamku bula ukladena Krevska uniya Polske korolivstvo j Velike knyazivstvo Litovske ob yednalisya v spilnu derzhavu cherez shlyub velikogo knyazya Yagajla z polskoyu korolevoyu Yadvigoyu Yagajlo prijnyav katolicizm buv koronovanij na korolya ob yednanoyi derzhavi j zobov yazavsya poshiryuvati v nij katolicku viru Upravlinnya Velikim knyazivstvom lishalos do jogo smerti za Vitovtom lyudinoyu dosit indiferentnoyu religijno Sam Vitovt spershu buv pravoslavnim ale 1386 roku buv navernutij u katolictvo potim povernuvsya do pravoslav ya ale pomer katolikom Vin vidmovlyavsya nasadzhuvati katolicizm ale pragnuv politichno unezalezhniti Kiyivsku mitropoliyu vid vplivu Moskovskogo knyazivstva z yakim dohodit do vijni Pislya smerti Kipriyana 1406 roku knyaz Vitovt posilaye do Konstantinopolya polockogo yepiskopa Fotiya greka dlya postavlennya v mitropoliti yakij postavlyayetsya 1407 roku na kafedru mitropolita Kiyivskogo i vsiyeyi Rusi z poshirennyam yurisdikciyi na Moskvu Vitovt prijnyav mitropolita Fotiya lishe za umovi sho vin zhitime v Kiyevi ta dbatime pro Pravoslavnu Cerkvu v Litvi Ale Fotij ne doderzhav svogo slova j probuv u Litvi ne bilshe misyacya potim zhe pereselivsya do Moskvi Todi Vitovt 1414 roku posilaye do Cargoroda posolstvo z prohannyam postaviti na Kiyivsku mitropoliyu vchenogo iyeromonaha Grigoriya Camblaka bolgarina pleminnika mitropolita Kipriyana Pid vplivom Moskvi patriyarh ne tilki ne vikonav prohannya knyazya ale j pozbaviv iyeromonaha Grigoriya svyashennichogo sanu j anafemuvav jogo Todi knyaz Vitovt sklikav 1415 roku v Novogrudku pomisnij sobor de zibralisya yepiskopi polockij smolenskij chernigivskij luckij volodimir volinskij turivskij peremiskij ta holmskij pravoslavni knyazi j boyari Sobor posilayuchis na precedent z obrannyam mitropolita Klimenta Smolyaticha 1147 roku obrav na mitropolichij prestol Grigoriya Camblaka 1415 1419 1420 Grigorij na toj chas perebuvav u Tirnovo centri bolgarskoyi cerkvi kotra she v 1185 roci za chasiv Drugogo Bolgarskogo carstva vidnovila svoyu nezalezhnist vid Konstantinopolya Pislya publikaciyi 31 zhovtnya 1517 roku Martinom Lyuterom svoyih 95 tez Yevropoyu prokotilas hvilya Reformaciyi Pravoslavni iyerarhi malo vidriznyalis vid rozkritikovanih katolickih tomu populyarnist protestantizmu silno zrostala na terenah Ukrayini razom iz poshirennyam gumanistichnoyi kulturi epohi Vidrodzhennya U katolickij Polshi v cej chas rozgornuli svoyu diyalnist kontrreformistskij orden yezuyitiv Ignatiya Lojoli Golovnoyu yihnoyu diyalnistyu bulo prosvitnictvo voni zasnovuvali chislenni kolegiumi religijni navchalni zakladi Pislya pochatku pravlinnya Sigizmunda II Avgusta v Polshi nastala povna religijna terpimist Za jogo pravlinnya panivnoyu religiyeyu u Velikomu knyazivstvi Litovskomu stav kalvinizm verhivka zahoplyuvala kosteli cerkvi yaki peretvoryuvala u kalvinski zbori 1573 roku bula ukladena Varshavska konfederaciya sho viznachila zasadi religijnoyi terpimosti v derzhavi Z boku pravoslav ya prosvititelem vistupiv knyaz Kostyantin Vasil Ostrozkij yakij zaprosiv z Moskvi drukarya Ivana Fedorova do Lvova za zrazkom yezuyitskih kolegiumiv u Ostrozi zasnovuye slov yano greko latinsku shkolu pershim rektorom yakoyi stav Gerasim Smotrickij 1586 roku bratstvo ruskih remisnikiv i kupciv Lvova otrimalo avtonomiyu stavropigiyu 1586 roku vidkrilo vlasnu shkolu j vikupilo drukarnyu Fedorova Religijni pitannya sprichinili bum polemichnoyi literaturi Gerasim ta Meletij Smotricki Ivan Vishenskij Petro Skarga Ipatij Potij 1527 rokom datuyetsya persha zgadka pro Pochayivsku Uspensku lavru pravoslavnij cholovichij monastir u Pochayevi zi statusom lavri najbilsha pravoslavna svyatinya Volini druga pislya Kiyevo Pecherskoyi lavri Ukrayini trivalij chas vasiliyanska obitel Mecenatkoyu j fundatorkoyu lavri zasnovniceyu drukarni bula Ganna Gojska z domu Kozinskih nevid 1617 Akt Varshavskoyi konfederaciyi Vasil Kostyantin Ostrozkij Kiyevo Pecherskij monastir Ipatij Potij Ukrayinska marka do 350 richchya Berestejskoyi uniyi Josif Rutskij 1582 roku papa rimskij Grigorij XIII nakazav vipraviti yulianskij kalendar Za novim grigorianskim propuskalos 10 dniv cherez sho mizh katolikami j pravoslavnimi vinikla rozbizhnist u vidmichanni religijnih svyat j poglibilo rozkol Na shlyahu pravoslavnogo prosvitnictva z miru stali cerkovni iyerarhi Ipatij Potij ta Kirilo Terleckij sho ocholili tih hto zaradi osobistoyi vigodi virishiv shukati soyuzu iz katolickoyu cerkvoyu 1596 roku bula pidpisana cerkovna Berestejska uniya sho utvorila greko katolicku cerkvu katolicki dogmati pravoslavni obryadi vlada papi rimskogo j rozkolola Kiyivsku mitropoliyu pravoslavni v derzhavi zalishilis poza zakonom 1599 roku Ipatij Potij stav pershim greko katolickim mitropolitom vidkriv seminariyu v Beresti Togo zh roku u Vilno pravoslavna ta protestantska shlyahta uklali dogovir pro spilnu borotbu 1613 roku predstoyatelem greko katolikiv stav Josif Rutskij yakij urivnyav v statusi ruski shkoli ta yezuyitski kolegiumi reorganizuvav chernectvo stvoriv orden svyatogo Vasiliya Sprobi vidnovlennyaDokladnishe Velike knyazivstvo Litovsko Biloruske proyekt 1918 roku ta Balto Chornomorska vis Velike knyazivstvo Litovske namagalisya vidnoviti pislya jogo zniknennya kilka raziv Ideyu stvorennya specialnoyi provinciyi iz zahidnih provincij Rosiyi visloviv senator M K Oginskij u kvitni 1811 roku Planuvalosya zrobiti ob yednannya na teritoriyi vosmi gubernij Rosijskoyi imperiyi Vilnyuskoyi Volinskoyi Grodnenskoyi Vitebskoyi Mogilivskoyi Minskoyi Kiyivskoyi Podilskoyi guberniyi a takozh Bilostockoyi oblasti i Tarnopolskogo povitu Metoyu rosijskogo imperatora Oleksandra I bulo nejtralizuvati profrancuzkij vpliv u kolishnih polskih provinciyah Podibni plani buli i z francuzkogo boku Velike knyazivstvo Litovske derzhava sho bula stvorena 1812 roku pislya zvilnennya teritoriyi Litvi ta Bilorusi vid Rosijskoyi imperiyi vijskami Napoleona I Francuzki vijska 28 chervnya 1812 r vstupili do Vilno Pershim v misto pid bilo chervono bilim praporom uvijshov ulanskij polk knyazya Dominika Radzivilla U Vilno 1 lipnya 1812 Napoleon pidpisav dekret pro vidnovlennya Velikogo knyazivstva Litovskogo v mezhah Minskoyi Vilenskoyi Grodnenskoyi gubernij i Bilostockogo okrugu Za dekretom bula stvoreno Timchasovij uryad VKL Likvidovano u tomu zh 1812 roci pislya porazki Napoleona Do Revolyuciyi v Rosijskij imperiyi na teritoriyi Bilorusi ta Litvi poshirilasya ideologiya krajovciv Krajovci Vona bula patriotichnim pragnennyam znachnoyi chastini miscevih dvoryan ta inteligenciyi protistoyati peretvorennyu svoyeyi zemli u zvichajne peredmistya Rosiyi chi Polshi bula sproboyu zlamati provincializaciyu litovsko biloruskih gubernij kolishnih zemel VKL sproboyu peretvoriti yih na nezalezhnij politichno ta kulturno kraj sproba protistoyati rusifikaciyi Pislya revolyuciyi u 1918 roci rozroblyavsya proyekt Velikogo knyazivstva Litovskogo ta Biloruskogo konservativnimi politichnimi silami Bilorusi na choli z Edvardom Vojnilovichem Ideya ob yednanoyi Litvi Bilorusi ta Ukrayini politichno chi ideologichno ne znikla i u novitni chasi Isnuyut proyekti sho faktichno zbigayutsya z kordonami VKL taki yak Balto Chornomorska vis Pershij prem yer ministr Litovskoyi Respubliki Kazimira Prunskene Ya ne vtrachayu nadiyi sho Balto Chornomorskij alyans ne tilki nashe istorichne minule z chasiv Velikogo Litovskogo knyazivstva Pevni istorichni motivaciyi zalishilisya j dosi Vona rozcinyuyetsya prorosijskimi silami yak sproba stvoriti bufernogo sanitarnogo poyasu mizh Rosiyeyu ta Yevropoyu Napriklad prezident Bilorusi Lukashenko pid chas protestiv 2020 roku zayaviv pro namagannya aktivistami stvoriti zhivij lancyug vid Vilnyusa do Kiyeva Ya ce vzhe prohodiv pislya rozpadu Radyanskogo Soyuzu koli bula sproba stvorennya Balto Chornomorskogo regionu sanitarnoyi zoni tri baltijski derzhavi Bilorus Ukrayina shob vidokremiti Rosiyu vid Zahodu Div takozhIstoriya Bilorusi Istoriya Litvi Istoriya Ukrayini Razbor shlyahtiPrimitkiPivnichni rusini postupovo zasvoyili samonazvu litvini suchasni bilorusi pivdenni rusini suchasni ukrayinci Suchasne misto Novogrudok Grodnenskoyi oblasti Bilorusi Teper selo Smorgonskogo rajonu Grodnenskoyi oblasti Bilorusi DzherelaRusina O V Mindovg Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Gryckevich A 2007 s 7 33 Ejdintas A Bumblauskas A Kulakauskas A Tamoshajtis M Istoriya Litvy 19 lyutogo 2020 u Wayback Machine Vilnyus Eugrimas 2013 S 22 ISBN 978 609 437 207 0 O yazyke velikih knyazej litovskih i znati VKL do XV v i dalnejshih sudbah litovskogo yazyka originalu za 21 December 2015 Procitovano 19 grudnya 2015 Lietuviu kalba Poreikis ir vartojimo mastai XV a antra puse XVI a pirma puse originalu za 3 March 2016 Procitovano 19 grudnya 2015 M Grushevskij Miscellanea 16 lipnya 2021 u Wayback Machine Primitki do tekstu Galicko Volinskoyi rukopisyi s 7 pdf p 45 Zapiski Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka tom VIII 1895 kn 4 Lviv 1895 Pechat Yana III s legendoj 26 sichnya 2021 u Wayback Machine Ioannes III Dux Lithvaniae Rusiae Prussia Samogitiae Magnvs Dvx Litvaniae Rvssiae Prvssiae Samogitiae etc Magnvs Dvx Lithwaniae Rvse Samagithie etc Alyaksej Shalanda Zyamelnyya gerby Vyalikaga knyastva Litoyskaga Ruskaga i Zhamojckaga y XIV XVIII st Gerold Litherland navukovy geraldychny chasopis 2 2001 3 veresnya 2020 u Wayback Machine s 52 67 posilannya na s 725 pl Pieczecie ksiazat litewskich pl Wilno 1930 Rok VII Zeszyt 3 4 S 684 725 9 tabl Yas O V Pidlyashshya Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Kyaupa Zigmantas Vilnyus Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Blanuca A V Vashuk D P Litovska metrika Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Gloger Z Geografia historyczna ziem dawnej polski 1900 S 271 Rusina O V Velike knyazivstvo Litovske Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Kotlyar M F Tevtonskij Orden Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Kotlyar M F Galicko Volinskij litopis Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Rimsa E Ar Mindaugo majestotinis antspaudas Lietuvos dailes muziejaus metrastis 2005 6 P 35 44 T I Bondaruk Velike knyazivstvo Litovske Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 1 A G 672 s ISBN 966 7492 00 X Yas O V Chorna Rus Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Plahonin A G Batij Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Rusina O V Gedimin Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Igor Litvin Zagublenij svit Okremi storinki biloruskoyi istoriyi redakciya 2013 Litva i Rus 22 grudnya 2015 u Wayback Machine Shabuldo F M Lyubart Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Shabuldo F M Vortman D Ya Olgerd Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O 728 s il ISBN 978 966 00 1061 1 Plahonin A G Ryurikovichi Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Galenko O I Zolota Orda Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J 672 s il ISBN 966 00 0610 1 Mihajlovskij V M Yagajlo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Shabuldo F M Krevska uniya 1385 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu 560 s il ISBN 978 966 00 0855 4 Rusina O V Ostrivska ugoda 1392 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O 728 s il ISBN 978 966 00 1061 1 Shabuldo F M Vitovt Vitautas Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Shabuldo F M Bitva na Vorskli 1399 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Shabuldo F M Vilensko Radomska uniya 1401 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Shabuldo F M Gryunvaldska bitva 1410 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Shabuldo F M Gorodelska uniya 1413 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Rusina O V Svidrigajlo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Rusina O V Sigizmund Kejstutovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Rusina O V Kazimir IV Yagellonchik Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom 528 s il ISBN 978 966 00 0692 8 Mihajlovskij V M Yagelloni Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Pani rada Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Gurbik A O Sudebnik Kazimira IV 1468 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Gurbik A O Statuti Velikogo knyazivstva Litovskogo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Mihajlovskij V M Yan Olbraht Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Vashuk D P Sigizmund I Starij Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Blanuca A V Sigizmund II Avgust Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Kuchkin V A Velike knyazivstvo Moskovske Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Rusina O V Glinskij Mihajlo Lvovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Rusina O V Livonska vijna 1558 1583 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Micik Yu A Hinchevska Gennel T Lyublinska uniya 1569 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Vinnichenko O O Rich Pospolita Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Gurbik A O Kopnij sud Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu S 131 ISBN 978 966 00 0855 4 Letukiene N 2003 s 182 Pogonowski Iwo 1989 s 92 lit Duksa Zenonas Pinigai ir ju apyvarta 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Volkaite Kulikauskiene Regina Lietuviu materialine kultura IX XIII amziuje Vilnius Mokslas 1981 P 107 121 Nesvizh Stolicya Radzivilliv 16 lipnya 2012 u Wayback Machine ros Kozlovskij I Sudby russkogo yazyka v Litve i na Zhmudi Vestn Zap Rossii 1869 T IV Kn 10 Otd II S 1 16 Kn 11 S 45 63 Kn 12 S 85 111 Zagarbannya ukrayinskih zemel susidnimi derzhavami Dovidnik shkolyara krashi shkilni uroki po vsim predmetam lessons com ua originalu za 28 lyutogo 2019 Procitovano 27 lyutogo 2019 Petkevicius Merkelis 1598 metu Merkelio Petkeviciaus katekizmas Kaunas 1939 Inge Luksaite Jokubas Morkunas Visuotine lietuviu enciklopedija T XV Mezas Nagurskiai Vilnius Mokslo ir enciklopediju leidybos institutas 2009 493 psl Zema V Ye Florentijska cerkovna uniya 1439 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Yarockij P L Konstantinopolskij patriarhat Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu 560 s il ISBN 978 966 00 0855 4 Pentkovskij A M Ob osobennostyah nekotoryh podhodov k reformirovaniyu bogosluzheniya Pravoslavnoe bogoslovie na poroge tretego tysyacheletiya Materialy Bogoslovskoj konferencii Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi Moskva 7 9 fevralya 2000 goda M 2000 S 331 332 Ogiyenko I Ukrayinska cerkva K Ukrayina 1993 284 s C 90 92 ISBN 5 319 01166 0 Lukashevich A M Proekty vosstanovleniya Rechi Pospolitoj i Velikogo Knyazhestva Litovskogo i ih mesto v voenno strategicheskom planirovanii Rossijskoj imperii 1810 1812 gg Vneshnyaya politika Belarusi v istoricheskoj retrospektive Materialy mezhdunarodnoj nauchnoj konferencii Minsk Adukacyya i vyhavanne 2002 S 46 59 Yanush Ivashkevich Litwa w roku 1812 Varshava 1912 Kazakevich A Vyalikae Knyastva Litoyskae yak idealagichnaya realnasc bintel com ua Arhiv originalu za 28 sichnya 2020 Procitovano 18 serpnya 2020 www unian ua ukr Arhiv originalu za 28 travnya 2021 Procitovano 16 serpnya 2020 Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu Gajba viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu SZCZEPANKOWSKA viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu bazhum viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti LiteraturaZagalni praci Rusina O V Velike knyazivstvo Litovske Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 460 ISBN 966 00 0734 5 Litovsko Ruska derzhava 14 veresnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1960 T 4 kn VII Literi Le Me S 838 1000 ekz bil Gryckevich A Vyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya gistoryi Belarusi U 2 t red G P Pashkoy i in M BelEn 2007 T T 1 A K ISBN 978 985 11 0393 1 Ukrayina litovska doba 1320 1569 K Baltiya Druk 2008 ISBN 966 8137 30 2 Istoriya Evropy T 3 M 1993 Istoriya Litovskoj SSR T 1 Vilnyus 1978 Picheta V I Belorussiya i Litva v XV XVI vv M 1961 Ukrayina Polsha istorichna spadshina i suspilna svidomist K 1993 Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Rozdil pro pivdenno zahidnij kordon Litovskogo knyazivstva u 16 st Skalkovskij A A Opyt statisticheskogo opisaniya Ch 1 S 10 Jablonowski A Pisma T 3 S 81 Zhiteckij I Smena narodnostej v Yuzhnoj Rossii Kiev starina 1884 T 10 S 8 12 Istoriya SSSR s drevnejshih vremen do nashih dnej V 12 t M 1966 T 2 S 409 Wolff J Kniaziowie Litewsko Ruscy od konca czternastego wieku J Wolff Warszawa 1895 698 s Istoriya tituliv litovskih volodariv 11 sichnya 2012 u Wayback Machine Shalanda Alyaksej Tayamnichy svet belaruskih gerbay 23 veresnya 2016 u Wayback Machine Vasilenko N Litovsko Russkoe gosudarstvo Enc slovar Brokgauza i Efrona SPb 1896 T XVII S 818 827 Guslistij K Narisi z istoriyi Ukrayini Vipusk II Ukrayina pid litovskim panuvannyam i zahoplennya yiyi Polsheyu K Vid vo AN URSR 1939 198 s Rusina O V Ukrayina pid tatarami i Litvoyu K 1998 Ukrayina i Litva v XIV XVI stolittyah Politiko pravovi ta socialno ekonomichni aspekti Vidp red Smolij V A avt kol Berkovskij V G Blanuca A V Vashuk D P Gurbik A O Cherkas B V Luck PrAT Volinska oblasna drukarnya 2011 256 s Urivalkin O M Istoriya Ukrayini seredina HIII seredina XVII st Navchalnij posibnik K 2005 Zaruba V M Istoriya derzhavi i prava Ukrayini Navchalnij posibnik K Istina 2006 ros Rybakov B A Velikoe knyazhestvo Litovskoe Ukraina Belorussiya Istoriya SSSR s drevnejshih vremen do konca XVIII veka M Vysshaya shkola 1975 Bychkova M E Russkoe gosudarstvo i Velikoe knyazhestvo Litovskoe s konca XV v do 1569 g Opyt sravnitelno istoricheskogo izucheniya politicheskogo stroya M 1996 Kromm M M Mezh Rusyu i Litvoj pogranichnye zemli v sisteme russko litovskih otnoshenij konca XIV pervoj treti XVI Izd 2 e ispr i dop M Kvadriga 2010 318 s Yablonskis K Istoriya gosudarstva i prava Litvy Vilnyus 1972 Gudavichyus E Istoriya Litvy T 1 S drevnejshih vremen do 1569 goda Per s litovskogo G I Efremova M Fond im I D Sytina Baltrus 2005 680 s Ermalovich M Belaruskaya dzyarzhava Vyalikae knyastva Litoyskae M Ermalovich Mn Bellitfond 2000 448 s Dzemidovich O Velike knyazivstvo Litovske pid chas intervenciyi Rechi Pospolitoyi v Rosijsku derzhavu 1609 1618 rr Ukrayinskij istorichnij zbirnik K 2010 Vipusk 13 S 68 83 Vyalikae knyastva Litoyskae encyklapedyya U 2 t 2 ge vyd Mn BelEn Belaruskaya Encyklapedyya imya Petrusya Broyki 2007 T 1 2 Vyalikae knyastva Litoyskae encyklapedyya T 3 Dadatak A Ya Mn BelEn Belaruskaya Encyklapedyya imya Petrusya Broyki 2010 Vasilenko V O Politichna istoriya Velikogo knyazivstva Litovskogo do 1569 r v shidnoslov yanskih istoriografiyah HIH pershoyi tretini HH st Monografiya D NGU 2006 659 s Bondaruk T I Zahidnoruske pravo doslidniki i doslidzhennya Kiyivska istoriko yuridichna shkola K 2000 158 s Mihalchenko S I Kievskaya shkola v rossijskoj istoriografii V B Antonovich M V Dovnar Zapolskij i ih ucheniki M Bryansk 1997 Stolyarov A M Istoriya Velikogo knyazhestva Litovskogo v otechestvennoj istoriografii HIH nachala HH veka Avtoreferat diss k i n po specialnosti 07 00 09 istoriografiya istochnikovedenie i metody istoricheskogo issledovaniya Kazan Kazanskij gos un t 2008 24 s Kirichenko K Istoriya Velikogo knyazivstva Litovskogo v ukrayinskij istoriografiyi 1991 2003 4 osnovni tendenciyi Ruthenica 2005 4 S 215 229 Malozhon O I Istoriografiya ta dzherela doslidzhennya pravovoyi kulturi litovsko polskogo periodu XIV XVI st Visnik Derzhavnoyi akademiyi kerivnih kadriv kulturi i mistectv 2011 4 S 212 216 Dyachok O Pravo Velikogo Knyazivstva Litovskogo ta ukrayinskih zemel u jogo skladi na storinkah ukrayinskih yuridichnih vidan 1991 2007 UKRAINA LITHUANICA 2009 T 1 S 176 196 Blachowska K Wiele historii jednego panstwa Obraz dziejow Wielkiego Ksiestwa Litewskiego do 1569 roku w ujeciu historykow polskich rosyjskich ukrainskich litewskich i bialoruskich w XIX wieku K Blachowska Warszawa Neriton 2009 410 s Blahovska K Bagato istoriyi odniyeyi derzhavi Obraz minulogo Velikogo knyazivstva Litovskogo do 1569 r u traktuvanni polskih rosijskih ukrayinskih litovskih i biloruskih istorikiv XIX st Varshava Neriton 2009 410 s Ruda Oksana Interpretaciya istoriyi Velikogo knyazivstva Litovskogo u slov yanskij istoriografichnij tradiciyi XIX st Ukrayina Polsha istorichna spadshina i suspilna svidomist S 331 338 lit Letukiene Nijole Gineika Petras Istorija Politologija Kurso santrauka istorijos egzaminui Vilnius Alma littera 2004 343 s ISBN 9789955084648 angl Pogonowski Iwo Poland A Historical Atlas NY Dorset House Publishing 1989 ISBN 978 0 88029 394 5 Derzhavnij mehanizm ta suspilnij ustrij Baranovich O I Narisi magnatskogo gospodarstva na pivdni Volini u XVIII st Studiyi z istoriyi Ukrayini K 1926 T 1 Barvinskij O Istoriya Rusi Chastina III Rus pid panuvannyam Litvi i Polshi azh do spoluchennya tih derzhav pid volodinnyam Yagajloniv L 1880 84 s Barvinskij B Zhigimont Kejstutovich velikij knyaz litovsko ruskij 1432 1440 Istorichna monografiya Zhovkva 1905 Bilecka O V Podillya na zlami XIV XV st do vitokiv formuvannya istorichnoyi oblasti O 2004 416 s Stolbunenko M M Derzhavnij lad ukrayinskih zemel u skladi Litvi ta Polshi V kn Istoriya derzhavnosti na zemlyah Ukrayini Eksperimentalnij pidruchnik Za zagaln red Bandurki O M Yarmisha O N H TOV Odissej 2004 S 99 142 Cherkas B V Politiko administrativnij ustrij Velikogo knyazivstva Litovskogo j ukrayinskih vasalnih knyazivstv V kn Istoriya derzhavnoyi sluzhbi v Ukrayini K 2009 T 1 Yakovenko N M Ukrayinska shlyahta z kincya XIV do seredini XVII st Volin i Centr Ukrayina K Naukova dumka 1993 411 s ros Antonovich V B Ocherk istorii Velikago knyazhestva Litovskago do poloviny XV stoletiya K 1878 ros Barbashev A Vitovt i ego politika do Gryunvaldskoj bitvy 1410 SPb 1885 ros Barbashev A Ocherk litovsko russkoj istorii Vitovt poslednie dvadcat let knyazheniya 1410 1430 SPb 1891 ros Bednov V A Pravoslavnaya cerkov v Polshe i Litve Po Volumina legum Ekaterinoslav 1908 511 s ros Bryancev P D Istoriya Litovskogo gosudarstva s drevnejshih vremen Vilna 1889 659 s ros Bryancev P D Ocherk drevnej Litvy i Zapadnoj Rossii Vilna 1891 150 s ros Dashkevich N Zametki po istorii Litovsko Russkogo gosudarstva K 1885 192 s ros Dvornichenko A Yu Russkie zemli Velikogo knyazhestva Litovskogo do nachala XVI veka Ocherki istorii obshiny soslovij gosudarstvennosti SPb 1993 ros Klepatskij P G Ocherki po istorii Kievskoj zemli T 1 Litovskij period O Tipografiya Tehnik 1912 599 s ros Lappo I I Velikoe knyazhestvo Litovskoe vo vtoroj polovine 16 stoletiya Litovsko russkij povet i ego sejmik Yurev 1911 ros Leontovich F I Ocherki istorii litovsko russkogo prava Obrazovanie territorii Litovskogo gosudarstva SPb 1894 ros Lyubavskij M K Litovsko russkij sejm M 1900 ros Lyubavskij M K Oblastnoe delenie i mestnoe upravlenie Litovsko Russkogo gosudarstva ko vremeni izdaniya Pervogo Litovskogo Statuta M 1892 ros Lyubavskij M K Ocherk istorii Litovsko Russkogo gosudarstva do Lyublinskoj unii vklyuchitelno M 1910 ros Maksimejko N A Sejmy Litovsko Russkogo gosudarstva do Lyublinskoj unii 1569 g H 1902 ros Pashuto V T Obrazovanie Litovskogo gosudarstva M 1959 ros Picheta V I Istoriya Litovskogo gosudarstva do Lyublinskoj unii Vilno 1920 Picheta V I Feodalnoe pomeste v XV XVI v v Velikom knyazhestve Litovskom Uchenye zapiski Instituta slavyanovedeniya M 1951 T 4 S 242 326 ros Smirnov M Yagello Yakov Vladislav i pervoe soedinenie Litvy s Polsheyu O 1868 259 s ros Shabuldo F M Zemli Yugo Zapadnoj Rusi v sostave Velikogo knyazhestva Litovskogo K 1987 ros Yarushevich A Revnitel pravoslaviya knyaz Konstantin Ivanovich Ostrozhskij 1461 1530 i pravoslavnaya litovskaya Rus v ego vremya Smolensk 1896 249 s Ekonomika Dovnar Zapolskij M V Gosudarstvennoe hozyajstvo Velikogo knyazhestva Litovskogo pri Yagellonah T 1 K 1901 Picheta V I Agrarnaya reforma Sigizmunda Avgusta v Litovsko Russkom gosudarstve M Izd vo AN SSSR 1958 548 s Klimenko F Zapadno russkie cehi XVI XVIII vv K 1914 Klimenko F Cehi na Ukrayini K 1929 Pravova sistema Statuti Velikogo knyazivstva Litovskogo U 3 t T I Statut Velikogo knyazivstva Litovskogo 1529 roku Za red S Kivalova P Muzichenka A Pankova Odesa 2002 464 s Statuti Velikogo knyazivstva Litovskogo U 3 t T II Statut Velikogo knyazivstva Litovskogo 1566 roku Za red S Kivalova P Muzichenka A Pankova Odesa 2003 560 s Statuti Velikogo knyazivstva Litovskogo U 3 t T III Statut Velikogo knyazivstva Litovskogo 1588 roku U 2 kn Kn 2 Za red S Kivalova P Muzichenka A Pankova Odesa 2004 568 s Sudebnik Kazimira 1468 Otv red A Tila Vilnyus 1967 32 s Zakonodatelnye akty Velikogo knyazhestva Litovskogo XV XVI vv Sb materialov Leningrad Gos un t im A S Bubnova Ist fak Podgot k pechati i predisl I I Yakovkina L Gos soc ekon izd vo Leningrad otd nie 1936 152 3 s Demchenko G V Nakazanie po Litovskomu Statutu v ego tryoh redakciyah Ch 1 K 1894 Kovalova S G Sudoustrij i sudochinstvo na ukrayinskih zemlyah Velikogo knyazivstva Litovskogo Monografiya Mikolayiv Vidavnictvo MDGU imeni Petra Mogili 2008 200 s Gurbik A O Luckij tribunal V kn EIU T 6 K 2009 S 317 Sas P M Koronnij tribunal V kn EIU T 5 K 2008 S 178 179 Gurbik A O Lyublinskij tribunal V kn EIU T 6 K 2009 S 382 Kovalenko L Pravo Velikogo knyazivstva Litovskogo ta jogo vpliv na stanovlennya ukrayinskogo prava Yuridichna Ukrayina 2004 2 14 S 91 95 Lappo I Zemskij sud v Velikom knyazhestve Litovskom v konce XVI veka Zhurnal Ministerstva narodnogo prosvesheniya 1897 Iyun Lappo I Podkomorskij sud v Velikom knyazhestve Litovskom v konce XVI veka i nachale XVII veka Zhurnal Ministerstva narodnogo prosvesheniya 1899 Avgust Lappo I Grodskij sud v Velikom knyazhestve Litovskom v XVI stoletii Zhurnal Ministerstva narodnogo prosvesheniya 1908 Yanvar Lappo I Velikoe knyazhestvo Litovskoe vo vtoroj pol XVI stoletiya Litovsko russkij povet i ego sejmik Yurev 1911 624 s Lashenko R Lekciyi po istoriyi ukrayinskogo prava Ch II Litovsko polska doba Vip 1 Pam yatniki prava Praga 1924 perevidannya K Ukrayina 1998 Malinovskij I Rada Velikogo knyazhestva Litovskogo v svyazi s Boyarskoj dumoj Drevnej Rossii Ch 1 Boyarskaya duma Drevnej Rossii Tomsk 1903 Malinovskij I Rada Velikogo knyazhestva Litovskogo v svyazi s Boyarskoj dumoj Drevnej Rossii Ch 2 Rada Velikogo knyazhestva Litovskogo Tomsk 1912 Padoh Ya Sudi i sudovij proces staroyi Ukrayini naris istoriyi Zapiski Naukovogo Tovaristva im T Shevchenka Lviv 1990 Popov G Luckij Tribunal 1578 r Praci komisiyi dlya viuchuvannya zahidno ruskogo ta vkrayinskogo prava Vip I K 1925 Serdyuk V Najvishij sudovij organ v ukrayinskih zemlyah za chasiv yih perebuvannya u skladi Litvi Polshi ta Rechi Pospolitoyi XIV seredina XVII st Pravo Ukrayini 2006 3 S 124 126 Sprogis I Zemskie sudy Velikogo knyazhestva Litovskogo Akty izdannye Vilenskoyu Arheograficheskoyu komissiej T XVII Vstupit statya Vilna 1890 Sokalska O V Stanovlennya pidkomorskogo sudu v Ukrayini druga polovina XVI st Derzhava i pravo K 2002 Vip 15 S 78 85 Surilov A V Obshestvenno politicheskij stroj i pravo Velikogo knyazhestva Litovskogo Kishinyov 1961 Yuho I A Osnovnye cherty sudoustrojstva i sudoproizvodstva po Statutu Velikogo knyazhestva Litovskogo 1529 goda Yuho I A Pervyj Litovskij Statut 1529 goda Vilnyus 1982 Yasinskij M Materialy dlya istorii sudoustrojsva i sudoproizvodstva v Litovsko Russkom gosudarstve Akty o kopnyh i panskih sudah T 1 K 1897 703 s Yasinskij M Ocherki po istorii sudoustrojstva v Litovsko Russkom gosudarstve Glavnyj Litovskij Tribunal Ego proishozhdenie organizaciya i kompetenciya Vyp 1 K 1901 253 s Yasinskij M Ustavnye zemskie gramoty Litovsko Russkogo gosudarstva K 1894 207 s