www.wikidata.uk-ua.nina.az

Велика пожежа в Нью Йорку 1776 Велика пожежа в Нью Йорку 1 спалахнула вночі 21 вересня 1776 року на південному кінці ост

Велика пожежа в Нью-Йорку (1776)

Велика пожежа в Нью-Йорку спалахнула вночі 21 вересня 1776 року на південному кінці острова Манхеттен. Пожежа сталася на початку британської військової окупації міста під час Війни за незалежність США.

Вогонь знищив від 10 до 25 % міських будівель, вцілілі частини міста були розграбовані. Багато хто вважав, що підпал був навмисним і в ньому брали участь декілька осіб, висували різні причини. Британські командири звинувачували в підпалі бунтівників. Наслідки пожежі відчувалися практично до кінця британської окупації міста, яка закінчилася 1783 року.

Події до пожежі ред.

Малюнок художника того часу, опублікований у 1776 році

До початку Війни за незалежність США у квітні 1775 року, Нью-Йорк був важливим торговим центром, але ще не перетворився на мегаполіс. Він займав лише південну частину острова Мангеттен, а його населення налічувало близько 25000 осіб. До початку війни провінція Нью-Йорк була політично розділеною, там активно діяли організації патріотів[en] і колоніальна асамблея, яка складалась з лоялістів. Після битв при Лексінгтоні і Конкорді патріоти встановили контроль над містом і приступили до арештів і вигнання лоялістів.

На початку літа 1776 року, на ранній стадії війни, британський генерал Вільям Хау розпочав кампанію по захопленню міста і встановленню контролю над важливою з військового погляду міською затокою. Після заняття Стейтен-Айленда в липні, він здійснив успішний наступ[en] на Лонг-Айленд за підтримки сил флоту під командою свого брата адмірала лорда Річарда Хау (це відбувалося наприкінці серпня). Американський генерал Джордж Вашингтон збагнув неминучість падіння міста й відвів більшу частину своєї армії на 16 км на північ на висоти Гарлема. Деякі військовики, включаючи генерала Натаніеля Гріна і Джона Джея, переконували Вашингтона спалити місто, щоб позбавити британців бази та вигідної військової позиції. Вашингтон поставив питання перед Другим Континентальним конгресом, який відкинув цей захід, заявивши: «місто в жодному разі не повинно бути пошкодженим».

15 вересня 1776 року британські війська під командуванням генерала Хау висадилися на острові Мангеттен. Наступного ранку британці рушили на Гарлемські висоти, де дві армії знову вступили в бій[en], тоді як інші сили рухалися до міста.

Вихід цивільного населення з міста розпочався ще в лютому, до того як британський флот увійшов у затоку. Прибуття перших сил континентальної армії спонукало деяких жителів, включаючи лоялістів, які зазнавали репресій з боку армії і патріотів, залишити місто. Захоплення Лонг-Айленда лише прискорило процес. Під час перебування континентальної армії в місті командування використовувало багато покинутих будівель для військових потреб. Коли британці зайняли місто, ролі змінилися і командування конфіскувало власність патріотів для потреб британської армії. Попри цю дію, розміщення військ та інші заходи окупаційної адміністрації істотно скоротили доступний міський житловий фонд.

Пожежа ред.

Мапа 1776 року Нью-Йорка і його околиць (острів Мангеттен названий островом Нью-Йорк)

Зранку 21 вересня 1776 року вогонь охопив місто. Відповідно до розповіді очевидця — Джона Джозефа Генрі[en] (американського військовополоненого, що перебував на борту британського корабля HMS Pearl), — пожежа почалася з таверни «Бійцівські півні» (Fighting Cocks Tavern) поблизу бухти Вайтхолл сліп (Whitehall Slip). Завдяки сухій погоді і сильним вітрам, полум'я швидко поширювалося по щільній міській забудові на північ і захід. Жителі вибігали на вулиці з тим майном, яке встигли схопити, і знаходили притулок на зарослих травою міських пустирях (нині City Hall Park). Вогонь перетнув Бродвей поблизу Бівер-стріт (Beaver Street), після чого знищив більшу частину міста між Бродвеєм і річкою Гудзон. Пожежа лютувала вдень, а зупинилася внаслідок зміни вітру, а також завдяки діям деяких громадян і британських морських піхотинців, які прибули згідно з Генрі «на допомогу жителям». Північною межею охоплених пожежею кварталів був недобудований королівський коледж. Точну кількість знищених пожежею будинків неможливо визначити, оцінки різняться від чотирьохсот до тисячі — 10-25 % з чотирьох тисяч міських будівель. Серед згорілих виявилася церква Трійці, а капела Святого Павла[en] вціліла.

Підозри в підпалі ред.

У своєму рапорті, відісланому до Лондона, генерал Хау стверджував, що підпал був навмисним: це «найжахливіша спроба низки негідників спалити місто». Королівський губернатор Вільям Трайон[en] підозрював участь Вашингтона і написав: «Багато обставин наштовхують нас на думку, що Вашингтон був зацікавлений у цьому злочинному акті» і «виявлено деяких офіцерів його армії, які переховувалися в місті». Багато американців також вважали, що пожежа була справою рук паліїв з табору патріотів. Джон Джозеф Генрі записав звіти морських піхотинців, які повернулися на корабель Pearl після боротьби з пожежею, де є слова: «були спіймані на місці злочину лиходії, які підпалювали будинки».

Деякі американці звинувачували в підпалі британців з метою грабунку міста. Майор-гессенець зазначив, що деяким з тих, хто боровся з пожежею, вдалося «добре винагородити себе грабунком розташованих поруч будинків, не охоплених вогнем».

Джордж Вашингтон у своєму листі Джону Хенкоку 22 вересня особливо відзначив, що причина пожежі йому невідома. У листі двоюрідній сестрі Лінді Вашингтон писав: «Провидіння або якийсь хороший чесний хлопець зробили більше для нас, ніж ми схильні були зробити для себе».

На думку історика Барнета Шектера (Barnet Schecter), жодне зі звинувачень у підпалі не витримує критики. Сильним опосередкованим доказом на користь теорій підпалу є факт, що пожежа спалахнула в декількох місцях. Тим не менш, сучасні дослідники пояснюють цей факт тим, що вогонь поширювався завдяки палаючим клаптями покрівельної дранки дерев'яних дахів. Один мемуарист написав: «Вогонь переносився від хати до хати», жмути «переносилися вітром на деяку відстань».

Британці допитали понад 200 підозрюваних, але жодних звинувачень не висунули. У день пожежі в Куїнсі заарештовано Натана Гейла[en], американського капітана, який брав участь в шпигунстві на користь Вашингтона. Чутки про його зв'язок з пожежею так і не підтвердилися, ніщо не вказує на те, що його заарештовано (і в підсумку повішено) за щось інше, крім шпигунства.

Реакція британців ред.

Генерал-майор Джеймс Робертсон[en] конфіскував вцілілі покинуті будинки, про які було відомо, що вони належать патріотам, і віддав їх британським офіцерам. У приміщеннях церков, які не належали до державної релігії (англіканська церква), розмістились в'язниці, лазарети і казарми. Деяких солдат розквартирували з цивільними сім'ями. Мав місце значний приплив лоялістів до міста, що призвело до подальшого перенаселення, багато лоялістів, що повернулися, змушені були розміщуватися в убогих наметових таборах серед обгорілих руїн. Пожежа переконала британців залишити місто під військовим управлінням і не передавати його цивільній владі. Злочинність і погана санітарія були постійними проблемами під час британської окупації. Ці проблеми не припинилися з настанням дня евакуації в листопаді 1783 року.

У популярній культурі ред.

Охоплені вогнем райони показані в грі Assassin's Creed III, дія якої відбувається в Нью-Йорку до Війни за незалежність.

Див. також ред.

  • Велика пожежа в Нью-Йорку (1845)

Коментарі ред.

  1. Не плутати з Великою пожежею[en] 16-17 грудня 1835 року, яка знищила Нью-Йоркську фондову біржу й більшу частину будівель на південному сході Манхеттена.

Примітки ред.

  1. Schecter, 2002, с. 64.
  2. Schecter, 2002, с. 50—51.
  3. Schecter, 2002, с. 52—53.
  4. Johnston, 1878, с. 94—224.
  5. Johnston, 1878, с. 228.
  6. Johnston, 1878, с. 229.
  7. Johnston, 1878, с. 230.
  8. Schecter, 2002, с. 179—193.
  9. Johnston, 1878, с. 245.
  10. Schecter, 2002, с. 71—72.
  11. Schecter, 2002, с. 96.
  12. Schecter, 2002, с. 90.
  13. Schecter, 2002, с. 209.
  14. ↑ Schecter, 2002, с. 204.
  15. ↑ Lamb, 1896, с. 135.
  16. ↑ Schecter, 2002, с. 205.
  17. Trevelyan, 1903, с. 310.
  18. ↑ Schecter, 2002, с. 206.
  19. ↑ Schecter, 2002, с. 207.
  20. Schecter, 2002, с. 208.
  21. Schecter, 2002, с. 210—215.
  22. Schecter, 2002, с. 275—276.
  23. Lamb, 1896, с. 274.

Література ред.

  • Johnston, Henry Phelps. The campaign of 1776 around New York and Brooklyn. — Brooklyn : The Long Island Historical Society, 1878.
  • Lamb, Martha Joanna. History of the City of New York. — N. Y. : A. S. Barnes, 1896.
  • Schecter, Barnet. The Battle for New York. — N. Y. : Walker & Co, 2002. — ISBN 0-8027-1374-2.
  • Trevelyan, Sir George Otto. The American Revolution: 1766–1776. — L. : Longmans, 1903.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Velika pozhezha v Nyu Jorku 1 spalahnula vnochi 21 veresnya 1776 roku na pivdennomu kinci ostrova Manhetten Pozhezha stalasya na pochatku britanskoyi vijskovoyi okupaciyi mista pid chas Vijni za nezalezhnist SShA Vogon znishiv vid 10 do 25 miskih budivel vcilili chastini mista buli rozgrabovani Bagato hto vvazhav sho pidpal buv navmisnim i v nomu brali uchast dekilka osib visuvali rizni prichini Britanski komandiri zvinuvachuvali v pidpali buntivnikiv Naslidki pozhezhi vidchuvalisya praktichno do kincya britanskoyi okupaciyi mista yaka zakinchilasya 1783 roku Zmist 1 Podiyi do pozhezhi 2 Pozhezha 3 Pidozri v pidpali 4 Reakciya britanciv 5 U populyarnij kulturi 6 Div takozh 7 Komentari 8 Primitki 9 LiteraturaPodiyi do pozhezhi red nbsp Malyunok hudozhnika togo chasu opublikovanij u 1776 rociDokladnishe Kampaniya v Nyu Jorku i Nyu DzhersiDo pochatku Vijni za nezalezhnist SShA u kvitni 1775 roku Nyu Jork buv vazhlivim torgovim centrom ale she ne peretvorivsya na megapolis Vin zajmav lishe pivdennu chastinu ostrova Mangetten a jogo naselennya nalichuvalo blizko 25000 osib 1 Do pochatku vijni provinciya Nyu Jork bula politichno rozdilenoyu tam aktivno diyali organizaciyi patriotiv en i kolonialna asambleya yaka skladalas z loyalistiv 2 Pislya bitv pri Leksingtoni i Konkordi patrioti vstanovili kontrol nad mistom i pristupili do areshtiv i vignannya loyalistiv 3 Na pochatku lita 1776 roku na rannij stadiyi vijni britanskij general Vilyam Hau rozpochav kampaniyu po zahoplennyu mista i vstanovlennyu kontrolyu nad vazhlivoyu z vijskovogo poglyadu miskoyu zatokoyu Pislya zanyattya Stejten Ajlenda v lipni vin zdijsniv uspishnij nastup en na Long Ajlend za pidtrimki sil flotu pid komandoyu svogo brata admirala lorda Richarda Hau ce vidbuvalosya naprikinci serpnya 4 Amerikanskij general Dzhordzh Vashington zbagnuv neminuchist padinnya mista j vidviv bilshu chastinu svoyeyi armiyi na 16 km na pivnich na visoti Garlema 5 Deyaki vijskoviki vklyuchayuchi generala Natanielya Grina i Dzhona Dzheya perekonuvali Vashingtona spaliti misto shob pozbaviti britanciv bazi ta vigidnoyi vijskovoyi poziciyi 6 Vashington postaviv pitannya pered Drugim Kontinentalnim kongresom yakij vidkinuv cej zahid zayavivshi misto v zhodnomu razi ne povinno buti poshkodzhenim 7 15 veresnya 1776 roku britanski vijska pid komanduvannyam generala Hau visadilisya na ostrovi Mangetten 8 Nastupnogo ranku britanci rushili na Garlemski visoti de dvi armiyi znovu vstupili v bij en todi yak inshi sili ruhalisya do mista 9 Vihid civilnogo naselennya z mista rozpochavsya she v lyutomu do togo yak britanskij flot uvijshov u zatoku Pributtya pershih sil kontinentalnoyi armiyi sponukalo deyakih zhiteliv vklyuchayuchi loyalistiv yaki zaznavali represij z boku armiyi i patriotiv zalishiti misto 10 11 Zahoplennya Long Ajlenda lishe priskorilo proces Pid chas perebuvannya kontinentalnoyi armiyi v misti komanduvannya vikoristovuvalo bagato pokinutih budivel dlya vijskovih potreb 12 Koli britanci zajnyali misto roli zminilisya i komanduvannya konfiskuvalo vlasnist patriotiv dlya potreb britanskoyi armiyi Popri cyu diyu rozmishennya vijsk ta inshi zahodi okupacijnoyi administraciyi istotno skorotili dostupnij miskij zhitlovij fond 13 Pozhezha red nbsp Mapa 1776 roku Nyu Jorka i jogo okolic ostriv Mangetten nazvanij ostrovom Nyu Jork Zranku 21 veresnya 1776 roku vogon ohopiv misto Vidpovidno do rozpovidi ochevidcya Dzhona Dzhozefa Genri en amerikanskogo vijskovopolonenogo sho perebuvav na bortu britanskogo korablya HMS Pearl pozhezha pochalasya z taverni Bijcivski pivni Fighting Cocks Tavern poblizu buhti Vajtholl slip Whitehall Slip 14 Zavdyaki suhij pogodi i silnim vitram polum ya shvidko poshiryuvalosya po shilnij miskij zabudovi na pivnich i zahid Zhiteli vibigali na vulici z tim majnom yake vstigli shopiti i znahodili pritulok na zaroslih travoyu miskih pustiryah nini City Hall Park Vogon peretnuv Brodvej poblizu Biver strit Beaver Street pislya chogo znishiv bilshu chastinu mista mizh Brodveyem i richkoyu Gudzon 15 Pozhezha lyutuvala vden a zupinilasya vnaslidok zmini vitru a takozh zavdyaki diyam deyakih gromadyan i britanskih morskih pihotinciv yaki pribuli zgidno z Genri na dopomogu zhitelyam 14 Pivnichnoyu mezheyu ohoplenih pozhezheyu kvartaliv buv nedobudovanij korolivskij koledzh 15 16 Tochnu kilkist znishenih pozhezheyu budinkiv nemozhlivo viznachiti ocinki riznyatsya vid chotirohsot do tisyachi 10 25 z chotiroh tisyach miskih budivel 14 17 Sered zgorilih viyavilasya cerkva Trijci a kapela Svyatogo Pavla en vcilila 16 Pidozri v pidpali red U svoyemu raporti vidislanomu do Londona general Hau stverdzhuvav sho pidpal buv navmisnim ce najzhahlivisha sproba nizki negidnikiv spaliti misto 16 Korolivskij gubernator Vilyam Trajon en pidozryuvav uchast Vashingtona i napisav Bagato obstavin nashtovhuyut nas na dumku sho Vashington buv zacikavlenij u comu zlochinnomu akti i viyavleno deyakih oficeriv jogo armiyi yaki perehovuvalisya v misti 18 Bagato amerikanciv takozh vvazhali sho pozhezha bula spravoyu ruk paliyiv z taboru patriotiv Dzhon Dzhozef Genri zapisav zviti morskih pihotinciv yaki povernulisya na korabel Pearl pislya borotbi z pozhezheyu de ye slova buli spijmani na misci zlochinu lihodiyi yaki pidpalyuvali budinki 19 Deyaki amerikanci zvinuvachuvali v pidpali britanciv z metoyu grabunku mista Major gessenec zaznachiv sho deyakim z tih hto borovsya z pozhezheyu vdalosya dobre vinagoroditi sebe grabunkom roztashovanih poruch budinkiv ne ohoplenih vognem 19 Dzhordzh Vashington u svoyemu listi Dzhonu Henkoku 22 veresnya osoblivo vidznachiv sho prichina pozhezhi jomu nevidoma 19 U listi dvoyuridnij sestri Lindi Vashington pisav Providinnya abo yakijs horoshij chesnij hlopec zrobili bilshe dlya nas nizh mi shilni buli zrobiti dlya sebe 20 Na dumku istorika Barneta Shektera Barnet Schecter zhodne zi zvinuvachen u pidpali ne vitrimuye kritiki 18 Silnim oposeredkovanim dokazom na korist teorij pidpalu ye fakt sho pozhezha spalahnula v dekilkoh miscyah Tim ne mensh suchasni doslidniki poyasnyuyut cej fakt tim sho vogon poshiryuvavsya zavdyaki palayuchim klaptyami pokrivelnoyi dranki derev yanih dahiv Odin memuarist napisav Vogon perenosivsya vid hati do hati zhmuti perenosilisya vitrom na deyaku vidstan 18 Britanci dopitali ponad 200 pidozryuvanih ale zhodnih zvinuvachen ne visunuli 18 U den pozhezhi v Kuyinsi zaareshtovano Natana Gejla en amerikanskogo kapitana yakij brav uchast v shpigunstvi na korist Vashingtona Chutki pro jogo zv yazok z pozhezheyu tak i ne pidtverdilisya nisho ne vkazuye na te sho jogo zaareshtovano i v pidsumku povisheno za shos inshe krim shpigunstva 21 Reakciya britanciv red General major Dzhejms Robertson en konfiskuvav vcilili pokinuti budinki pro yaki bulo vidomo sho voni nalezhat patriotam i viddav yih britanskim oficeram U primishennyah cerkov yaki ne nalezhali do derzhavnoyi religiyi anglikanska cerkva rozmistilis v yaznici lazareti i kazarmi Deyakih soldat rozkvartiruvali z civilnimi sim yami Mav misce znachnij pripliv loyalistiv do mista sho prizvelo do podalshogo perenaselennya bagato loyalistiv sho povernulisya zmusheni buli rozmishuvatisya v ubogih nametovih taborah sered obgorilih ruyin Pozhezha perekonala britanciv zalishiti misto pid vijskovim upravlinnyam i ne peredavati jogo civilnij vladi Zlochinnist i pogana sanitariya buli postijnimi problemami pid chas britanskoyi okupaciyi Ci problemi ne pripinilisya z nastannyam dnya evakuaciyi v listopadi 1783 roku 22 23 U populyarnij kulturi red Ohopleni vognem rajoni pokazani v gri Assassin s Creed III diya yakoyi vidbuvayetsya v Nyu Jorku do Vijni za nezalezhnist Div takozh red Velika pozhezha v Nyu Jorku 1845 Komentari red Ne plutati z Velikoyu pozhezheyu en 16 17 grudnya 1835 roku yaka znishila Nyu Jorksku fondovu birzhu j bilshu chastinu budivel na pivdennomu shodi Manhettena Primitki red Schecter 2002 s 64 Schecter 2002 s 50 51 Schecter 2002 s 52 53 Johnston 1878 s 94 224 Johnston 1878 s 228 Johnston 1878 s 229 Johnston 1878 s 230 Schecter 2002 s 179 193 Johnston 1878 s 245 Schecter 2002 s 71 72 Schecter 2002 s 96 Schecter 2002 s 90 Schecter 2002 s 209 a b v Schecter 2002 s 204 a b Lamb 1896 s 135 a b v Schecter 2002 s 205 Trevelyan 1903 s 310 a b v g Schecter 2002 s 206 a b v Schecter 2002 s 207 Schecter 2002 s 208 Schecter 2002 s 210 215 Schecter 2002 s 275 276 Lamb 1896 s 274 Literatura red Johnston Henry Phelps The campaign of 1776 around New York and Brooklyn Brooklyn The Long Island Historical Society 1878 Lamb Martha Joanna History of the City of New York N Y A S Barnes 1896 Schecter Barnet The Battle for New York N Y Walker amp Co 2002 ISBN 0 8027 1374 2 Trevelyan Sir George Otto The American Revolution 1766 1776 L Longmans 1903 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Velika pozhezha v Nyu Jorku 1776 amp oldid 36115122