Велика Вергунка селище з населенням близько 6 тисяч мешканців Є однією з найдавніших частин міста Луганська Саме ця діля

Велика Вергунка — селище з населенням близько 6 тисяч мешканців. Є однією з найдавніших частин міста Луганська. Саме ця ділянка Луганська довгий час була центром цілого міського району — Ватутінського. До 1957 року (коли він був поєднаний з Жовтневим) у склад району входили селища: Велика і Мала Вергунки, Вергунський роз'їзд, п. Червоний Яр та с. Веселеньке.


Загальна інформація
Велика Вергунка Луганськ
48°36′23″ пн. ш. 39°22′23″ сх. д. / 48.60645890002777492° пн. ш. 39.37330471402777476° сх. д.Координати: 48°36′23″ пн. ш. 39°22′23″ сх. д. / 48.60645890002777492° пн. ш. 39.37330471402777476° сх. д.
Країна	Україна
Район	Жовтневий район
Адмінодиниця	Луганськ Слов'яносербський повіт
Головні вулиці	Сєрова
Карта

Історична довідка ред.

«….Именуется шанець Вергункою, (2 рота) церкву у оному створено на честь Святаго славного великомученика і победоносця Георгія; спершу та дотепер та рота сільцем обзаваживаеться, старанням підполковника Шевича. ….»

Інфраструктура ред.

Центральною вулицею Великої Вергунки є вулиця імені Сєрова, що є головною транспортною артерією селища. В селище також є:

Середня загальноосвітня школа № 23 (1-3 ступеню)
Аптека-філіал КП Луганська «Фармація»
Відділення поштового зв'язку № 25
Медична установа (у цій будівлі розташовано відразу кілька установ: аптека, філія дитячої і 5-та доросла поліклініки).

Транспортне сполучення ред.

Основний транспорт Великої Вергунки — маршрутні таксі. Також у Великій Вергунці є дві станції приміського сполучення «Укрзалізниці» — п. 85 км і п. Веселенька.

Пам'ятки ред.

Храм Св.Георгія (Українська православна церква Московського патріархату, Луганська єпархія).

Примітки ред.

Рудяков П. На службу и вечное подданство… Сербские поселения Новая Сербия и Славяносербия на украинских землях (1751—1764). — Киев: АРТЭк. — 2001. — С. 77
. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
. Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 25 грудня 2011.
. Архів оригіналу за 19 січня 2014. Процитовано 23 жовтня 2019.

[1] Рудяков П. На службу и вечное подданство… Сербские поселения Новая Сербия и Славяносербия на украинских землях (1751—1764). — Киев: АРТЭк. — 2001. — С. 77

[2] . Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.

[3] . Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 25 грудня 2011.

[4] . Архів оригіналу за 19 січня 2014. Процитовано 23 жовтня 2019.