Гео́ргій Гу́ставович Ве́гман (* 27 серпня 1899 Севастополь, Російська імперія — † 2 жовтня 1973, Харків, УРСР) — російський та український архітектор-конструктивіст.
| Вегман Георгій Густавович | |
|---|---|
| | |
| Народження | 27 серпня 1899 |
| Смерть | 2 жовтня 1973 (74 роки) Москва, СРСР або Харків, Українська РСР, СРСР |
| Країна | Російська імперія → СРСР |
| Навчання | Вищі художньо-технічні майстерні (1922) і Московський державний технічний університет імені Баумана (1924) ·Едгар Норверт |
| Діяльність | архітектор, викладач університету, науковець |
| Праця в містах | Москва, Харків, Запоріжжя, Керч |
| Архітектурний стиль | конструктивізм |
| Найважливіші споруди | Концертна зала імені Михайла Глінки, Запоріжжя |
| Членство | Об'єднання сучасних архітекторів |
| Заклад | Харківський інститут інженерів комунального будівництва |
| Учні | Ковтун Ніна Гнатівна |
| Нагороди | |
| Вегман Георгій Густавович у Вікісховищі |
Біографія ред.
| Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (серпень 2018) |
Гео́ргій Гу́ставович Ве́гман народився 27 серпня 1899 року у місті Севастополь Російської імперії.
Навчався Московському реальному Михайлівському училищі. Вищу освіту отримав навчаючись майже одночасно у двох навчальних закладах — з 1918 року у Вільних художніх майстернях (з 1920 звуться ВХУТЕМАС), а з 1920 року — в Московському політехнічному інституті. За час навчання у ВХУТЕМАС взяв участь у 1920 році у реставраційних роботах Московського Кремля під керівництвом Рильского І. В.. У 1924 році успішно закінчив Московський політехнічний інститут з дипломним проектом «Музей Червоної Москви» на Волхонці. Його студентські роботи були надруковані в книзі М. Я. Гінзбурга «Стиль та епоха».
У 1930-х роках був старшим архітектором Гіпроміста — майстерні Мосради, головним консультантом якої був І. В. Жолтовський. Працював в співавторстві, зокрема, з братами Весніними, В. Шапільським, А. Маторининим.
В 1936—1937 роках проектував Ікшинський гідровузол каналу Москва — Волга.
У 1944 році як особа німецької національності був репресований та направлений на роботу в Харківську філію Міськбудпроекту, де працював до 1970 року.
З 1964 року викладав у Харківському інституті інженерів комунального будівництва.
Творчість ред.
Будівлі у Харкові ред.
- 1929—1931 — житловий район Червоний Промінь по проспекту Московскому (Харків)
- 1951—1952 — житловий будинок по вулиці Університетській, 9 (Харків)
- 1951—1952 — Каскадний сквер (Харків),
- 1954 — проект відновлення Будинку проектних та будівельних організацій, площа Свободи (Харків)
- 1958—1962 — корпус Науково-дослідного проектного інституту металургійної промисловості «Діпросталь» на проспекті Науки (Харків)
- 1963 року виконав проект кварталу на 22 000 мешканців проспекту Гагаріна (Харків).
Будівлі у Запоріжжі ред.
- 1952 — Концертна зала імені Михайла Глінки (Запоріжжя), разом з інженером В. Шапільським,
- реконструкція «Соціалістичного міста» та Вознесенівського району (Запоріжжя)
- 1951—1955 — забудова Соборного проспекту (Запоріжжя), разом з Маторининим А.
Будівлі у інших містах ред.
- 1945—1948 — реставрація та відбудова селища заводу ім. В. Л. Войкова в Керчі,
- житлові будинки на Театральній площі в Маріуполі, Загалом створив більше тридцяти конкурсних та 30 реалізованих проектів.
Останньою роботою його став конкурсний проект 1972 року пам'ятника-музею Леніна на Волхонці в Москві.
Наукова діяльність ред.
Один з засновників та активних діячів «Об'єднання сучасних архітекторів» (ОСА), яке було створене 19 грудня 1925 року у Москві, за ініціативи лідера конструктивізму того часу Весніна О. О. Учасник створення журналу «Современная архитектура», заснованого у 1926 році, який став офіційним виданням ОСА.
Є автором наукових праць і статей з проблем архітектури.
Примітки ред.
- . web.archive.org. 23 березня 2013. Архів оригіналу за 23 березня 2013. Процитовано 19 вересня 2019.
- ↑ . esu.com.ua. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 19 вересня 2019.
- . tramvaiiskusstv.ru (ru-ru). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 19 вересня 2019.
- . rusavangard.ru (рос.). Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 19 вересня 2019.