Іван Михайлович Вахрамеєв (рос. Иван Михайлович Вахрамеев; 18 лютого 1904, Чермоз — 13 липня 1976, Київ) — радянський офіцер, учасник німецько-радянської війни, генерал-майор артилерії.
Іван Михайлович Вахрамеєв | |
---|---|
рос. Иван Михайлович Вахрамеев | |
фото приблизно 1960 року | |
Народження | 18 лютого 1904 Чермоз |
Смерть | 13 липня 1976 (72 роки) Київ |
Поховання | Лук'янівський військовий цвинтар |
Країна | СРСР |
Вид збройних сил | Сухопутні війська |
Рід військ | артилерія |
Роки служби | 1922—???? |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор |
Війни / битви | Німецько-радянська війна • Курська битва |
Нагороди |
Біографія
Народився 18 лютого 1904 року в селищі заводу Чермаз (нині — місто Чермоз Пермського краю). У 1922 році добровольцем пішов на службу до Робітничо-селянської Червоної Армії.
З початком німецько-радянської війни підполковник Вахрамеєв воював у складі 53-ї армії. Брав участь в боях на Кримському, Північно-Кавказькому, Центральному і 1-му Білоруському фронтах. До літа 1943 року командував 1 540-им самохідно-артилерійським полком 19-го танкового корпусу. На чолі цього полку брав участь в Курській битві. Пізніше став командиром 203-го гаубичного артилерійського полку і йому було присвоєно військове звання гвардії полковника. На чолі свого полку навесні 1944 року він брав участь у відвоюванні Білоруської РСР, в тому числі форсуванні Дніпра. 29 березня 1944 року в бою був важко поранений.
Незабаром призначений командиром 1-ї окремої винищувальної протитанкової артилерійської бригади. Особливо бригада під його командуванням відзначилася під час боїв за визволення міста Слуцька, за що їй було присвоєно почесне найменування «Слуцька». У тих боях він знову був поранений, але залишився в строю. В ході подальшого наступу його бригада активно брала участь у визволенні Польщі, в тому числі форсуванні річок Вісли та Пилиці.
На завершальному етапі війни командував 41-ю гвардійською мінометною бригадою 1-го Білоруського фронту, брав участь у форсуванні Одера, боях на території Німеччини.
Після закінчення війни продовжив службу в Радянській Армії. 11 липня 1945 йому було присвоєно військове звання гвардії генерал-майора артилерії.
Після звільнення в запас проживав в Києві. Помер 13 липня 1976 року, похований на Лук'янівському військовому кладовищі.
Нагороди
Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 3-го ступеня, Кутузова 2-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня та Вітчизняної війни 1-го ступеня, а також низкою медалей і польським орденом Хрест Грюнвальда 3-го ступеня.
Примітки
- Страницы российской истории [ 23 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Музей Боевой славы I Отдельной истребительно-противотанковой артиллерийской бригады РГК [ 21 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ivan Mihajlovich Vahrameyev ros Ivan Mihajlovich Vahrameev 18 lyutogo 1904 Chermoz 13 lipnya 1976 Kiyiv radyanskij oficer uchasnik nimecko radyanskoyi vijni general major artileriyi Ivan Mihajlovich Vahrameyevros Ivan Mihajlovich Vahrameevfoto priblizno 1960 rokuNarodzhennya18 lyutogo 1904 1904 02 18 ChermozSmert13 lipnya 1976 1976 07 13 72 roki KiyivPohovannyaLuk yanivskij vijskovij cvintarKrayina SRSRVid zbrojnih silSuhoputni vijskaRid vijskartileriyaRoki sluzhbi1922 PartiyaKPRSZvannya General majorVijni bitviNimecko radyanska vijna Kurska bitvaNagorodiSRSR Inozemni Orden Hrest Gryunvalda 3 stupenyaBiografiyaNarodivsya 18 lyutogo 1904 roku v selishi zavodu Chermaz nini misto Chermoz Permskogo krayu U 1922 roci dobrovolcem pishov na sluzhbu do Robitnicho selyanskoyi Chervonoyi Armiyi Z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni pidpolkovnik Vahrameyev voyuvav u skladi 53 yi armiyi Brav uchast v boyah na Krimskomu Pivnichno Kavkazkomu Centralnomu i 1 mu Biloruskomu frontah Do lita 1943 roku komanduvav 1 540 im samohidno artilerijskim polkom 19 go tankovogo korpusu Na choli cogo polku brav uchast v Kurskij bitvi Piznishe stav komandirom 203 go gaubichnogo artilerijskogo polku i jomu bulo prisvoyeno vijskove zvannya gvardiyi polkovnika Na choli svogo polku navesni 1944 roku vin brav uchast u vidvoyuvanni Biloruskoyi RSR v tomu chisli forsuvanni Dnipra 29 bereznya 1944 roku v boyu buv vazhko poranenij Nezabarom priznachenij komandirom 1 yi okremoyi vinishuvalnoyi protitankovoyi artilerijskoyi brigadi Osoblivo brigada pid jogo komanduvannyam vidznachilasya pid chas boyiv za vizvolennya mista Slucka za sho yij bulo prisvoyeno pochesne najmenuvannya Slucka U tih boyah vin znovu buv poranenij ale zalishivsya v stroyu V hodi podalshogo nastupu jogo brigada aktivno brala uchast u vizvolenni Polshi v tomu chisli forsuvanni richok Visli ta Pilici Na zavershalnomu etapi vijni komanduvav 41 yu gvardijskoyu minometnoyu brigadoyu 1 go Biloruskogo frontu brav uchast u forsuvanni Odera boyah na teritoriyi Nimechchini Pislya zakinchennya vijni prodovzhiv sluzhbu v Radyanskij Armiyi 11 lipnya 1945 jomu bulo prisvoyeno vijskove zvannya gvardiyi general majora artileriyi Mogila I M Vahromeyeva Pislya zvilnennya v zapas prozhivav v Kiyevi Pomer 13 lipnya 1976 roku pohovanij na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi NagorodiNagorodzhenij dvoma ordenami Lenina chotirma ordenami Chervonogo Prapora ordenami Suvorova 3 go stupenya Kutuzova 2 go stupenya Bogdana Hmelnickogo 2 go stupenya ta Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya a takozh nizkoyu medalej i polskim ordenom Hrest Gryunvalda 3 go stupenya PrimitkiStranicy rossijskoj istorii 23 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Muzej Boevoj slavy I Otdelnoj istrebitelno protivotankovoj artillerijskoj brigady RGK 21 bereznya 2016 u Wayback Machine ros