Олекса́ндр Микола́йович Василе́нко (28 травня 1952, Київ) — соліст-вокаліст Національного ансамблю солістів «Київська камерата», народний артист України
| Василенко Олександр Миколайович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 28 травня 1952 (71 рік) |
| Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Професії | музикант |
| Нагороди | |
Життєпис ред.
Народився 28 травня 1952 року в м. Києві в сім'ї службовців.
У 1969 р. закінчив Київську середню школу № 187. У 1970 р. пішов до лав Радянської армії.
З 1977 р. по 1982 р.— навчався в Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського. Прослуховувався у професора Г.Сухорукової, вчився вокалу у народної артистки СРСР Лариси Руденко, Світлани Матеюк, Марини Єгоричевої, Ірини Колодуб, по камерному класу — у Зої Ліхтман.
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| На гастролях в Іспанії | |
| На сцені палацу «Україна» | |
| Він виконує багато класичних творів | |
| Перед черговим виступом |
З 1982 р. працював у вокальному ансамблі «Радянська пісня» (у 1985 р. реорганізований в «Екстра-фактор») при Київській державній філармонії. Після відкриття Київського дитячого музичного театру брав участь у перших його виставах. Продовжував діяльність у вокально-інструментальному ансамблі «Настрій». На міжнародному конкурсі у Вінниці (1986 р.) й на конкурсі «Золоті трембіти» у Тернополі (1987 р.) виборов почесне третє і друге місця. Згодом став солістом філармонії, з 1993 р. — Державного духового оркестру.
З 1994 p. — соліст Національного камерного ансамблю «Київська камерата». 1995 р. присвоєно почесне звання «Заслужений артист України», 2005 р. - «Народний артист України».
Постійний гість Всеукраїнського фестивалю української пісні «Пісенний вернісаж», неодноразовий переможець фестивалю «Шлягер року» та радіофестивалю «Пісня року». 3 2003 по 2012 рр. голова журі Міжнародного конкурсу-фестивалю дитячої та юнацької творчості «Зоряний Симеїз», член журі Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос України». Почесний академік Української академії наук (2006).
[ 26 лютого 2022 у Wayback Machine.]
Творчі нагороди ред.
У 1999 році на Міжнародному фестивалі «Світ музики» (Італія) був удостоєний титулу «Володар голосу унікальної краси». У 2000 році, на цьому ж фестивалі, здобув Гран-прі та знову підтвердив свій титул «Володар голосу унікальної краси».
Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Осіннє золото» імені Дмитра Луценка (2002).
Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди (2014).
Лауреат премії імені Богдана Хмельницького (2019).
Репертуар ред.
У репертуарі співака — твори композиторів-класиків, сучасна вокальна музика та шлягери минулих років, пісні народів світу мовами оригіналу; виступає з симфонічними, народними, духовими оркестрами та естрадними колективами. Співпрацює з сучасними українськими композиторами: Олексієм Чухраєм, Леонідом Попернацьким, Валентином Касьяновим, Геннадієм Володьком, Олесем Колядою, Леонідом Нечипоруком, Тетяною Оленевою-Стаматі, Віктором Ліфанчуком, Володимиром Домшинським, Людмилою Єрмаковою, Володимиром Ілемським. Свого часу плідно працював з Людмилою Височинською і Олександром Кушнарьовим. Виконує пісні на вірші: Бориса Олійника, Дмитра Луценка, Миколи Сингаївського, Миколи Луківа, Вадима Крищенка, Ганни Чубач, Михайла Ткача, Павла Мовчана, Михайла Шевченка, Ніни Шаварської, Леоніда Федорука, Йосипа Фиштика.
Гастролі ред.
Чимало гастролює: Болгарія, Словаччина, Чехія, Польща, Югославія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Франція, Північна Корея, США.
Творчий доробок ред.
Найвідоміші аудиодиски — «У стилі ретро», «Дивлюсь я на небо», «Мені не забути тебе», «Іще не осінь», «Іще одна весна», «Квітка нічного саду», «Мені з тобою добре». ред.
Дискографія ред.
CD —
- «Мені не забути тебе» (2001),
- «У стилі ретро» (2002, К—228918 АГ),
- «Любімо її…» (2004, разом з Л. Федоруком),
- «У стилі ретро -2» (2004),
- «У стилі ретро-3» (2005),
- «Дивлюсь я на небо» (2006),
- «На счастье» (2006),
- «Квітка нічного саду» (2011)
- «Мені з тобою добре» (2011),
- «Іще не осінь» (2011),
- «Іще одна весна» (2011),
- «Трускавецька Фієста» (2016)
Література ред.
- В. Кузик Василенко Олександр Миколайович // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 309[Б. п.]. Василенко Олександр Миколайович // Кияни. Біографічний словник: Довідкове енциклопедичне видання. — К.: «Фенікс». 2004.—- С.60.
[Б. п.]. Василенко Олександр // Золота книга України. Золотий фонд нації. — К.: Українська конфедерація журналістів, 2009. — С. 114.
[Б. п.]. Олександр Василенко // В. Болгов, І. Болгов. Міжнародна програма «Мистецький Олімп».—- К.: Українська конфедерація журналістів. Український видавничий консорціум, 2010.— С. 236.
[Б. п.]. Олександр Василенко // Обличчя України: Імена — портрети — долі.— К.: Інститут біографічних досліджень, 2011. — С.50.
- Ставицька Я. Останній з могікан, який не став олімпійським боксером // Еще раз о музыке и не только. — 2005. — № 8.
- [Б. п.]. Чарівний голос України // Нац. мед. університет ім. О. Богомольця: Роки, події, люди. — К., 2006.
- Матушек О. Одвічна єдність музики і слова // Літ. газета. — 1994. — 18 квіт.
- Даниленко Н. Голос унікальної краси // Уряд, кур'єр. — 2000. — 13 трав.
- Олар П. Маніфестація // Форум. — 2000. — ЗО верес.
- Кулага Г. Спів люблю, як життя // Веч. Київ. — 2002. — 28 трав.
- Михайленко Л. Я запрограмований на пісню // Вісті. — 2002. — 19 верес.
- Даниленко Н. Весняне небо мені завжди хочеться порівняти з людськими душами… // Говорить і показує Київ. — 2003. — 20 берез.
- Самійленко Л. Що лягає на серце // Хрещатик. — 2004. — 2 лип.
- Власик Т. Порадницька гостина: 3 Олександром Василенком // Порадниця. — 2006. — 2 лют.
- Назаренко М. Ступка сказал мне: «Ой, тяжко вам буде, чоловіче — перед вами Поплавський виступає» // Бульвар. — 2006. — Черв. — № 25.
Посилання ред.
- Василенко Олександр на сайті Золотий Фонд української естради [ 29 червня 2015 у Wayback Machine.]